Рішення № 103353074, 15.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2022 року м. Рівне№460/12068/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2021 року №751117000708, №751317000708, №751517000708, №751417000708, №751617000708, вимогу від 13 серпня 2021 року №Ф-750717000708 та рішення від 13 серпня 2021 року №751017000708. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем неправомірно, без врахування всіх обставин справи та підставі хибних висновків. Вказує, що за результатами перевірки встановлено, що задекларований ФОП ОСОБА_1 дохід отриманий від Білокриницької сільської ради є доходом відмінного від обраних видів діяльності (КВЕД 23.70) - Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, (КВЕД 43.29) - Інші будівельно- монтажні роботи, (КВЕД 23.69) - Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не надано документальне підтвердження наявності матеріалів та ресурсів для виконання робіт по ремонту пам`ятника, замовником яких є Білокриницька сільська рада, та в порушення підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України підприємцем не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом, з 01 жовтня 2018 року. Крім того, проведеною перевіркою встановлено порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49. пунктів 177.5, 177.11 статті 177 ПК України, а саме: неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи до контролюючого органу за 2018 року, за 2019 року, за 2020 року. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності з 01 жовтня 2018 року по 15 січня 2021 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижений загальний оподатковуваний дохід за 2019 рік. На загальну суму 35600,00грн та за 2020 рік на загальну суму 75660,00грн. На момент закінчення перевірки платником податків ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які підтверджують понесені витрати та безпосередньо пов`язані з отриманим в 2018 році доходом. Отже, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПК України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 20026,80грн. Позивач вважає такі висновки контролюючого органу безпідставними, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення протиправними у зв`язку з чим просить їх скасувати.

Відповідач позов не визнав про що подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву на позов вказує, що ГУ ДПС у Рівненській області на підставі наказу №1214-п від 24.06.2021 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2017 по 15.01.2021 за результатами якої складено акт №4429/17-00-07-08/ НОМЕР_1 від 09.07.2021. Актом перевірки встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства. Вказує, що в ході проведення перевірки встановлено, що 26.09.2018 згідно платіжного доручення №770 від Білокриницької сільської ради ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 199143 грн. за поточний ремонт пам`ятника загиблим воїнам в с. Глинки Рівненського району. Проте, до перевірки надано лише копію договору- підряду №111 від 20.08.2018 та копію акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 №1 від 25.09.2018 на загальну суму 199143 грн. Інших підтверджуючих документів (проектно-кошторисну документацію, документи на понесені витрати на матеріали та сировину, виконання інших робіт, вартість експлуатації машин) позивачем до перевірки не надано. Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 відсутнє придбання матеріалів та документів на отримані послуги, перевіркою не можливо підтвердити факт виконання робіт позивачем Замовнику Білокриницькій сільській раді. Отже, отримані кошти на розрахунковий рахунок 26.09.2018 ФОП ОСОБА_1 від Білокриницької сільської ради в сумі 199143,00 грн. є іншими доходами. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що задекларований ФОП ОСОБА_1 дохід отриманий від Білокриницької сільської ради є доходом відмінного від обраних видів діяльності (КВЕД 23.70) - Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, (КВЕД 43.29) - Інші будівельно- монтажні роботи, (КВЕД 23.69) - Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не надано документальне підтвердження наявності матеріалів та ресурсів для виконання робіт по ремонту пам`ятника, замовником яких є Білокриницька сільська рада. Отже, проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 20026,80грн., підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження суми військового збору на загальну суму 1668,90грн.; пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (із змінами і доповненнями), а саме: за результатами перевірки встановлено заниження суми єдиного внеску у розмірі 2888,60грн за 2020 рік; пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: платником податків ФОП ОСОБА_1 не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання ним контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом; пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (зі змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_1 реєстратори розрахункових операцій у контролюючому органі не реєструвались, розрахункові операції проводились без відповідних розрахункових документів; підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзац п`ятий пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, в порушення яких встановлено не ведення обліку доходів і витрат за період з 01 жовтня 2018 року по 15 січня 2021 року; підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пунктів 177.5, 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи до контролюючого органу за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік; пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.2, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, а саме: повідомлення про зміни відомостей про об`єкти оподаткування платником податку по терміну подання з 15 березня 2021 року по 29 березня 2021 року до контролюючого органу не подано. Таким чином, на думку податкового органу прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення є правомірними. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позовна заява надійшла до суду 27 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 01 вересня 2021 року позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 20 січня 2022 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про розгляд адміністративної справи № 460/12068/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, - відмовлено.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

У період з 25 червня 2021 року по 02 липня 2021 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області №1214-п від 24 червня 2021 року була проведена позапланова виїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 15 січня 2021 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 15 січня 2021 року

За наслідками проведення такої перевірки відповідачем був складений Акт від 09 липня 2021 року № 4429/17-00-07-08/ НОМЕР_1 за висновками якого встановлено наступні порушення:

пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 20026,80грн., в т.ч. за 2019 рік на суму 6408,00грн. та за 2020 рік на суму 13618,00грн;

підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), а саме: заниження суми військового збору на загальну суму 1668,90грн, в т.ч. за 2019 рік - 534,00грн та за 2020 рік - 1134,90грн;

пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (із змінами і доповненнями), а саме: за результатами перевірки встановлено заниження суми єдиного внеску у розмірі 2888,60грн. за 2020 рік;

пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме: платником податків ФОП ОСОБА_1 не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання ним контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом;

пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (зі змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_1 реєстратори розрахункових операцій у контролюючому органі не реєструвались, розрахункові операції проводились без відповідних розрахункових документів;

підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), абзац п`ятий пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІУ (зі змінами та доповненнями), в порушення яких встановлено не ведення обліку доходів і витрат за період з 01 жовтня 2018 року по 15 січня 2021 року, а саме книга обліку доходів та витрат до перевірки не надано;

підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пунктів 177.5, 177.11 статті 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме: не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи до контролюючого органу за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік;

пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- УІ (зі змінами та доповненнями) та пунктів 8.2, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, а саме: повідомлення про зміни відомостей про об`єкти оподаткування платником податку по терміну подання з 15 березня 2021 року по 29 березня 2021 року до контролюючого органу не подано.

На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято наступні рішення:

податкове повідомлення-рішення № 751117000708 від 13 серпня 2021 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 21628,80грн., з яких 20026,80грн. - за податковими зобов`язаннями та 1602грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

вимога № Ф-750717000708 від 13 серпня 2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 2888,60грн.;

рішення № 751017000708 від 13 серпня 2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 288,86грн.;

податкове повідомлення-рішення № 751317000708 від 13 серпня 2021 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань з військового збору в розмірі 1802,40грн., з яких 1668,90грн. - за податковими зобов`язаннями та 133,50грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення № 751517000708 від 13 серпня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 8926грн. за проведення розрахункових операцій в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року без реєстрації в контролюючому органі РРО та без відповідних розрахункових документів;

податкове повідомлення-рішення № 751417000708 від 13 серпня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020грн. за незабезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів;

податкове повідомлення-рішення № 751617000708 від 13 серпня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 680грн. за неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік, 2019 рік.

Позивач, вважаючи такі рішення протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.7, п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно із вимогами п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 78.5 ст. 78 ПК України).

Положенням п. 78.7 ст. 78 ПК України визначено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, що з 10 серпня 2001 року ОСОБА_1 , був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював підприємницьку діяльність за наступними видами економічної діяльності згідно КВЕД: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (основний); 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи.

В березні 2021 року позивачем було прийняте рішення про припинення провадження підприємницької діяльності, за наслідками чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений відповідний запис за номером 2006080060003029033 від 15 березня 2021 року.

24.06.2021 ГУ ДПС у Рівненській області було винесено наказ №1214-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що копія наказу №1214-П від 24.06.2021 та направлення на перевірку №1786/17-00-07-08 від 25.06.2021 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено позивачу під розписку 25.06.2021.

Крім того, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом визначений вид перевірки документальна позапланова виїзна, в той час, як перевірка проведена у приміщенні відповідача, про що безпосередньо зазначено у акті перевірки.

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.

За змістом пунктів 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 і 20.1.13 пункту 20.1 статті 20 ПК України, праву контролюючих органів доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, кореспондує обов`язок платників допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян).

Однак, жодних доказів про те, що на підставі наведеного вище наказу та направлення на проведення перевірки ревізором-інспектором здійснювалися виходи за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 , суду не надано. Жодних доводів та підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу відповідачем не наведено.

Суд зауважує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Разом з тим, сам вид перевірки (позапланова виїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Між тим, суд констатує, що Податковий кодекс України не передбачає право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.

За таких обставин суд уважає, що відповідачем, в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, фактично було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням платника податку.

Що стосується суті встановлених порушень, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, згідно пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 березня 2021 року по справі №580/2490/19, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, з матеріалів перевірки вбачається, що 26 вересня 2018 року згідно з платіжним дорученням № 770 від Білокриницької сільської ради ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 199143,00грн (призначення платежу: за поточний ремонт пам`ятника загиблим воїнам в селі Глинки Рівненського району, згідно з договором № 111 від 20 серпня 2018 року та довідки форми КБ-3 №б/н від 25 вересня 2018 року). На підтвердження виконання робіт ФОП ОСОБА_1 до перевірки надано лише копію договору підряду № 111 від 20 серпня 2018 року та копію акта приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року № 1 від 25 вересня 2018 року на загальну суму 199143грн. Відповідно до умов вищезгаданого договору, матеріали (ресурси), які необхідні для виконання Робіт за цим договором забезпечується Підрядником, при цьому вартість матеріалів (ресурсів), що забезпечуються Підрядником відшкодовуються Замовником. Отже, ФОП ОСОБА_1 має мати всі підтверджуючі документи на понесені витрати на матеріали та сировину, а також на виконі роботи згідно з Договором підряду № 111 від 20 серпня 2018 року. Жодних підтверджуючих документів про понесення таких витрат ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що задекларований ФОП ОСОБА_1 дохід отриманий від Білокриницької сільської ради є доходом відмінного від обраних видів діяльності (КВЕД 23.70) - Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, (КВЕД 43.29) - Інші будівельно- монтажні роботи, (КВЕД 23.69) - Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не надано документальне підтвердження наявності матеріалів та ресурсів для виконання робіт по ремонту пам`ятника, замовником яких є Білокриницька сільська рада, та в порушення підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України підприємцем не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом, з 01 жовтня 2018 року. Крім того, проведеною перевіркою встановлено порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49. пунктів 177.5, 177.11 статті 177 ПК України, а саме: неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи до контролюючого органу за 2018 року, за 2019 року, за 2020 року. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності з 01 жовтня 2018 року по 15 січня 2021 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижений загальний оподатковуваний дохід за 2019 рік. На загальну суму 35600,00грн та за 2020 рік на загальну суму 75660,00грн. На момент закінчення перевірки платником податків ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які підтверджують понесені витрати та безпосередньо пов`язані з отриманим в 2018 році доходом. Отже, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПК України, а саме: заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 20026,80грн, в т.ч. за 2019 рік на суму 6408,00грн та за 2020 рік на суму 13618,00грн, а саме: за 2019 рік - 6408,00грн (35600,00грн * 18% = 6408,00грн; 6408,00грн - 0грн = 6408,00грн); за 2020 рік - 13618,80грн (75660,00грн * 18% = 13618,80грн; 13618,80грн - 0грн = 13618,80грн).

З даного приводу суд відзначає, що позивачем для підтвердження реальності виконання Договору підряду № 111 від 20 серпня 2018 року було надано відповідачу відповідний договір, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2018 року, № 1 від 25 вересня 2018 року на загальну суму 199143,00грн, банківську виписку (а.с.77-110).

Суд констатує, що в цілях підтвердження витрат, які враховуються при об`єкті оподаткування, особа має надати документи, які підтверджують господарську операцію, зокрема ідентифікують зміст та обсяг такої, в т.ч. із зазначенням у них одиниці виміру, найменування товару, кількості, ціни, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року) у справі № 820/12016/15.

Так позивачем до позовної заяви надано документи на підтвердження понесення витрат на закупівлю матеріалів (ресурсів), які були необхідні для належного виконання Договору підряду № 111 від 20 серпня 2018 року.

24 серпня 2018 року позивачем були придбані у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) наступні товари та матеріали: арматура в кількості 0,586 т; гіпсові в`яжучі Г-3 в кількості 0,07 т; дріт сталевий низьковуглецевий різного призначення, діаметром 1,1 мм в кількості 0,0028 т; електроди марки 342, діаметром 4 мм в кількості 0,0004 т; карборунд в кількості 8,828 кг; клей для граніту в кількості 437,5 кг; круг алмазний діаметром 125 мм в кількості 4 шт.; цвяхи будівельні з плоскою голівкою 1,6*50мм в кількості 0,0030 т. Вказане підтверджується долученими до позову копіями рахунку на оплату № 1.24 від 24 серпня 2018 року та видаткової накладної № 29 від 24 серпня 2018 року.

Також 30 серпня 2018 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) наступні товари та матеріали: пиломатеріали хвойних порід в кількості 0,085 т; плити облицьовувальні пиляні з блоків граніту (поліровані) в кількості 29,4 т; порошок полірувальний в кількості 0,02 т; портландцемент загально будівельного призначення, без добавок, марки 400 в кількості 0,44 т; розчин готовий опоряджувальний цементно-вапняковий 1:1:6 в кількості 0,529 кг; сітка дротяна ткана з квадратними чарунками №05 без покриття в кількості 84,7 кг; щити опалубки, ширина 300-750мм, товщина 25мм в кількості 2 т; щити опалубки, ширина 300-750мм, товщина 40мм в кількості 0,17 т. Вказане підтверджується долученими до позову копіями рахунку на оплату № 2 від 30 серпня 2018 року та видаткової накладної № 30 від 30 серпня 2018 року.

Крім того, 30 серпня 2018 року позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський бетонний завод» (код ЄДРПОУ 41233586) були придбані готові бетонні суміші, а саме: суміш бетону М100 в кількості 4,10 м3; суміш бетону М200 в кількості 5 м3; суміш бетону М400 в кількості 2,5 м3. Доставку сумішей здійснювало ТОВ «Рівненський бетонний завод». Вказане підтверджується накладними від 30 серпня 2018 року №№ 12/1, 12/2,12/3 (а.с.70-76).

Також при виконанні робіт позивачем були використані матеріали замовника, Білокриницької сільської ради, а саме: пісок природний, збагачений в кількості 0,1519 м3; пісок природний, рядовий в кількості 7,4837 м3; плити бетонні тротуарні фігурні в кількості 49,49 м2; поребрик в кількості 98 мп; стела в кількості 1 шт.; щебінь в кількості 6,174 м3, у зв`язку з чим у Підсумковій відомості ресурсів по об`єкту поточний ремонт пам`ятника в с. Глинки містяться застереження, що витрати на купівлю таких матеріалів ніс замовник.

Щодо іменної таблички, зазначеної у пункті 12 Підсумкової відомості ресурсів по об`єкту поточний ремонт пам`ятника в с. Глинки, то позивач вказав, що така окремо ним не придбавалася, а була зроблена власноручно.

Як стверджує позивач, в ході проведення перевірки посадові особи відповідача не повідомляли позивача про недостатність наданих документів та необхідність додаткового надання первинних документів на підтвердження понесених, в ході виконання Договору підряду №111 від 20 серпня 2018 року, витрат.

З даного приводу суд також звертає увагу, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду. Тотожні правові позиції сформовані Верховним Судом у постановах від 12 листопада 2018 року по справі № 806/434/16, від 24 січня 2019 року по справі № 820/12113/15, від 12 лютого 2019 року по справі № 820/6512/16.

Таким чином, наявними та дослідженими судом письмовими доказами підтверджується факт виконання робіт позивачем в межах Договору підряду №111 від 20 серпня 2018 року та понесених ним витрат.

З огляду на зазначене, суд встановив, що позивачем не було порушено вимог пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.1, 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Що стосується висновків відповідача, що дохід отриманий позивачем від Білокриницької сільської ради є доходом відмінним від обраних видів діяльності (КВЕД 23.70) - Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, (КВЕД 43.29) - Інші будівельно- монтажні роботи, (КВЕД 23.69) - Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу і на порушення підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України позивачем не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом, з 01 жовтня 2018 року, то суд додатково вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

14.03.2013 наказом Міністерства фінансів України було затверджено Порядок №395 оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).

Згідно п.1.4 Порядку №395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.1.6, 1.7 Порядку №395, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Вимоги щодо відображення в акті перевірки фактів порушення податкового законодавства, встановлених контролюючим органом наведено у пп. 2.3.2.2-5 Порядку № 395, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

З урахуванням норм статей 61 та 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як свідчать матеріали справи в акті документальної перевірки від 09 липня 2021 року № 4429/17-00-07-08/2313903770 не викладені всі суттєві обставини фінансово- господарської діяльності платника податку, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Також у матеріалах справи ГУ ДПС у Рівненській області не досліджено та не зазначено, яку саме діяльність за КВЕД не внесену до Реєстру платників єдиного податку, здійснював ФОП ОСОБА_1 , не наведено обґрунтованих доказів, передбачених законодавством, що стали підставою для висновку про обов`язок платника податків здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування, тому висновок контролюючого органу про порушення платником податків вимог ПК України щодо правомірності перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування, є необґрунтованим та передчасним.

Судом встановлено, що дохід в розмірі 199143грн., отриманий від Білокриницької сільської ради в межах господарської діяльності позивача, а тому останній правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування та не має обов`язку з 01 жовтня 2018 року перейти на сплату інших податків та зборів.

Отже, з урахуванням встановлених висновків, позивачем не було занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 20026,80грн., військовий збір на загальну суму 1668,90грн., а також єдиний внесок у розмірі 2888,60грн. за 2020 рік, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення № 751117000708, № 751317000708 від 13 серпня 2021 року, вимога № Ф-750717000708 від 13 серпня 2021 року та рішення № 751017000708 від 13 серпня 2021 року про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Що стосується винесення податкового повідомлення-рішення № 751517000708 від 13 серпня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 8926грн за проведення розрахункових операцій в період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року без реєстрації в контролюючому органі РРО та без відповідних розрахункових документів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 1 статті 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п. 1 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265, у разі, зокрема, не проведення розрахункових операцій через РРО та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до вимог пункту 11 розділу II Прикінцевих положень, тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах:

10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення № 751517000708 від 13 серпня 2021 року про застосування штрафних санкцій у сумі 8926грн., суд виходить з наступного.

Як свідчать обставини справи, в період з 01.01.2018 по 31.12.2020 ФОП ОСОБА_1 , обравши відповідно до глави 1 розділу XIV Кодексу спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснював діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку ІІІ групи та сплачував до бюджету єдиний податок. Основними видами господарської діяльності згідно КВЕД 23.70 - Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, КВЕД 43.29 - Інші будівельно- монтажні роботи, КВЕД 23.69 - Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу.

Відповідно до наявної інформації, наведеної в матеріалах справи, ГУ ДПС у Рівненській області не досліджено та не зазначено, яким чином та у якій формі (готівкові кошти за реалізований товар, фінансова допомога, бартерні операції тощо) був отриманий ФОП ОСОБА_1 дохід, відображений у деклараціях, та не досліджено на підставі яких документів ФОП ОСОБА_1 не проводились розрахункові операції через РРО за 2019, 2020 рік і відсутні посилання на первинні документи, які є доказовою базою щодо встановленого порушення, тому висновок контролюючого органу щодо проведення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 13600грн у 2019 та 75660грн у 2020, є необґрунтованим та передчасним, а податкове повідомлення-рішення № 751517000708 від 13 серпня 2021 року неправомірним.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач не мав обов`язку переходити на загальну систему оподаткування з 01 жовтня 2018 року, а тому не мав обов`язку подавати податкові декларації про майновий стан та доходи, тому податкове повідомлення-рішення № 751617000708 від 13 серпня 2021 року є протиправним та підлягає до скасування в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 751417000708 від 13 серпня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020грн за незабезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів, то суд звертає увагу на наступне.

Згідно п. 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Судом встановлено, що у позивача були наявні первинні документи, які стосуються господарської діяльності позивача та які подавались останнім до податкової перевірки та були надані також до матеріалів позовної заяви.

Таким чином, позивачем в повному обсязі забезпечено зберігання первинних документів, а тому податкове повідомлення-рішення № 751417000708 від 13 серпня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Додатково суд зазначає, що зміст акта перевірки, який є індивідуально-правовим актом, на підставі якого донараховано податкові зобов`язання, відтак, він породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 160/11367/19 зазначив, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості оскаржуваного акта індивідуальної дії, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов`язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у відповідній сфері, виявленого(их) за результатами проведеної перевірки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог податкового законодавства, правил бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, прийнятий суб`єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим та вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).

У рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04, зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74).

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення "встановлений законом", є передбачуваність. Норму не можна вважати "законом", якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

З огляду на те, що висновки акту перевірки не знайшли свого повного підтвердження в ході розгляду справи та відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2237553561.1 від 19.08.2021 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 908 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 13 серпня 2021 року за №№: 751117000708; 751317000708; 751517000708; 751417000708; 751617000708; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-750717000708, рішення про застосування штрафних за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 751017000708 від 13 серпня 2021 року, в повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 908грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 15 лютого 2022 року.

Суддя Т.О. Комшелюк