Рішення № 103352851, 14.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2022 року м. Рівне№ 460/9547/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство "Томашгородський каменедробильний завод" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000011040705 від 25.02.2021 року про застосування штрафних санкцій в сумі 500000,00 грн. за порушення ст.15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) за зберігання пального без наявності ліцензії на кожне місце зберігання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення рішення прийняте за результатом фактичної перевірки позивача проведеної на підставі наказу начальника Головного управління ДПС у Рівненській області № 159-п "Про проведення фактичної перевірки", за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки щодо контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв, що був зареєстрований 05.02.2021 року за № 630/17-00-07-05-13/04990904. Щодо податкового повідомлення-рішення №000011040705 від 25.02.2021 року про застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії, позивач стверджує, що факти викладенні в акті перевірки №630/17-00-07-05-13/04990904 не відповідають дійсності, суперечать нормативним актам, не підтверджені документами. Зокрема, позивач не погоджується із висновком перевірки про те, що позивач зберігав у ємкостях пальне, придбане на підставі накладних в травні 2020 року для потреб власного споживання паливо дизельне (код УКТ ЗЕД2710154300) в кількості 25895 л. від ТОВ Трейд Авто Груп, ТОВ Торговий дім Ніка Ойл та від ТОВ СК Альянс 2006 року, оскільки придбане пальне було завантажене у заправні баки обладнання та транспортних засобів позивача, частково передав на відповідальне зберігання для ПАТ Томашгородський щебеневий завод та отримане пальне не зберігалось останнім у ємкостях.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Відповідач, у строк встановлений судом, подав до суду відзив, у якому заперечив проти позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки встановлено порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: здійснення зберігання пального для власних потреб без отримання відповідної ліцензії. Факт постачання на адресу Іноземного підприємства Томашгородський каменедробильний завод: вул. Заводська 3, смт. Томашгород, Рокитнівський р-н, Рівненської обл., 34240, у період з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року: від ТОВ Трейд Авто Груп палива дизельного (код УКТ ЗЕД2710154300) у кількості 4200 л., від ТОВ Торговий дім Ніка Ойл палива дизельного (код УКТ ЗЕД2710154300) у кількості 14755 л., від ТОВ СК Альянс 2006 палива дизельного (код УКТ ЗЕД2710154300) у кількості 6940 л. підтверджується видатковими та акцизними накладними. Тобто, позивач здійснював зберігання отриманого пального у травні 2020 року без отримання ліцензії. Частинами 1-3 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біостанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Крім того, у відзиві відповідачем заявлене клопотання про допущення процесуального правонаступництва у справі щодо відповідача, а саме заміни Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166). Заява обґрунтована тим, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Рівненській області. Натомість, 30 вересня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про проведення державної реєстрації створення Головного управління ДПС у Рівненській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ліквідованого Головного управління ДПС у Рівненській області.

Ухвалою суду від 07.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.11.2021 року за клопотанням сторін суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Щодо заяви відповідача про допущення процесуального правонаступництва сторони у справі, то суд виходить з такого.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включене Головне управління ДПС у Рівненській області.

Абзацами 3 та 4 пункту 2 вказаної Постанови установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Рівненській області.

30 вересня 2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Рівненській області як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44070166) юридичної особи ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 12 листопада 2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», затверджено Положення про Головне управління ДПС у Рівненській області (Положення доступне для перегляду в мережі Інтернет за посиланням: https://rv.tax.gov.ua/data/files/253986.pdf).

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 вказаного Положення, Головне управління ДПС у Рівненській області як відокремлений підрозділ ДПС України є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449).

Наказом ДПС України від 24 грудня 2020 № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби".

За правилами частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Суд зазначає, що функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про «функціональне» правонаступництво юридичної особи публічного права, щодо якої не існує запису в ЄДР про припинення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для заміни відповідача у справі на правонаступника - Головне управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ ВП 44070166).

По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Іноземне підприємство «Томашгородський каменедробильний завод» (код ЄДРПОУ 04990904) є суб`єктом господарювання, основним видом економічної діяльності КВЕД 08.11 є «Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю», перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно наказу начальника Головного управління ДПС у Рівненській області № 159-п "Про проведення фактичної перевірки" з 29.01.2021 року по 04.02.2021 року ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку Іноземного підприємства «Томашгородський каменедробильний завод» (код ЄДРПОУ 04990904), щодо контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв, що був зареєстрований 05.02.2021 року за № 630/17-00-07-05-13/04990904.

За результатами вказаної перевірки складено акт фактичної перевірки від 05.02.2021 року за №630/17-00-07-05-13/04990904, в якому зафіксовані порушення статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме зберігання пального в період з 01.05.2020 року по 31.05.2020 року в місці, на яке не отримувалася відповідна ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

25.02.2021 року на підставі акту перевірки від 05.02.2021 року за №630/17-00-07-05-13/04990904 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000410705, яким до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 500000 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку правомірності спірного податкового повідомлення-рішення № 0000410705 від 25.02.2021 року про застосування штрафних санкцій в сумі 500000,00 грн. за порушення статті 15 Закону №481/95-ВР за зберігання пального без наявності ліцензії на кожне місце зберігання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України та Законом №481/95-ВР визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленні трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводишся на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до почищу проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав дія їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведенні такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до зазначено п.п. 80.2.2 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: … 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно статті 1 Закону №481/95-ВР термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Податковому кодексі України.

Відповідно до п.п. 14.1.141-1п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пальним є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Згідно п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 відноситься до пального - важких дистилятів.

Частини 1 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачає, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів» від 05.08.2015 №609 ліцензії на зберігання пального видають територіальні органи ДПС.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно із статтею 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Відповідно до п.п.14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом.

Водночас, наведеною вище нормою Податкового кодексу України визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв); зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

02.06.2020 року позивачем отримано ліцензію серії ВК № 17130414202000531 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: вул. Заводська 3, смт. Томашгород, Рокитнівський р-н, Рівненської обл., 34240.

В травні 2020 року позивач для потреб власного споживання придбав паливо дизельне (код УКТ ЗЕД2710154300) в кількості 25895 л. від ТОВ «Трейд Авто Груп», ТОВ «Торговий дім Ніка Ойл» та від ТОВ «СК Альянс 2006».

Отримане дизельне пальне від ТОВ «Трейд Авто Груп» у кількості 4200 л. було злито у паливні баки наявних на підприємстві транспортних засобів, а саме:

- по видатковій накладній № 382 від 15.05.2020 року в кількості 200 л. - 15.05.2020 року злито в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 8, що підтверджується відомістю забору паливно-мастильних матеріалів за травень 2020 року ;

- по накладній № 392 від 20.05.2020 року в кількості 1000 л. 20.05.2020 року злито: в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 8 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 1 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 5 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 6 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 7 - 200 л., що підтверджується відомостями забору паливно-мастильних матеріалів за травень 2020 року;

- по накладній № 396 від 21.05.2020 року в кількості 1000 л. 21.05.2020 року злито: в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 8 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 1 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 5 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 6 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 7 - 200 л., що підтверджується відомостями забору паливно-мастильних матеріалів за травень 2020 року;

- по накладній № 409 від 23.05.2020 року в кількості 1000 л. 23.05.2020 року злито: в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 8 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 1 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 5 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 6 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 7 - 200 л., що підтверджується відомостями забору паливно-мастильних матеріалів за травень 2020 року ;

- по накладній № 415 від 25.05.2020 року в кількості 1000 л. 25.05.2020 року злито: в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 8 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 1 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 5 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 6 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 7- 200 л., що підтверджується відомостями забору паливно-мастильних матеріалів за травень 2020 року.

Отримане дизельне пальне від ТОВ «Торговий дім «Ніка Ойл» у кількості 14755 л. та від ТОВ «СК Альянс 2006» у кількості 6940 л. було злите в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 8 - 400 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 6 - 200 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 7 - 400 л., в паливний бак автомобіля БЕЛАЗ № 1 - 200 л., в паливний бак навантажувача L- 956 - 300 л., в паливний бак (спеціальна ємність) станка бурильного «Атлас» - 3435 л., згідно договору підряду на виконання буровибухових робіт № 15-05/20 БВР від 15.05.2020 року, що підтверджується відомостями забору паливно-мастильних матеріалів за травень 2020 року.

Крім того, згідно акту приймання-передачі на відповідальне зберігання від 28.05.2020 року передано на зберігання 16500 л. та злито в стаціонарні ємності на ПАТ «Томашгородський щебеневий завод».

У акті фактичної перевірки від 05.02.2021 року за № 630/17-00-07-05-13/04990904 відповідачем підтверджено об`єм резервуарів на підприємстві ємності 10 м. куб та 5 м. куб. для зберігання пального, яке використовується виключно у веденні господарської діяльності, однак сам факт зберігання пального в стаціонарних ємностях не досліджувався, по первинних документах не перевірявся, пояснення по фактах викладених в акті перевірки у службових осіб підприємства не отримувалось. Фактичною перевіркою не встановлено факту зберігання пального в стаціонарних ємностях, не перевірялись залишки пального станом на певні дати, які залишалися невикористаними у паливних баках транспортних засобів та обладнанні в інших цілях, а ніж, як для забезпечення технологічного процесу на підприємстві.

Таким чином, частина придбаного дизельного пального в травні 2020 року в кількості 16500 л. передана на відповідальне зберігання для ПАТ «Томашгородський щебеневий завод», а частина в кількості 9395 л. зливалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів та обладнання, які належать позивачу на праві власності, використовувалися у власній господарській діяльності. Невикористані станом на певні дати залишки пального, знаходилися у паливних баках технологічного обладнання та транспортних засобів, які не є акцизним складом у розумінні Податкового кодексу України, а отже, зберігання пального в паливному баку не потребувало отримання ліцензії в органах ДПС.

Відповідно до п.п. 86.1. ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Тобто, акт перевірки має містити опис встановленого порушення та докази його вчинення.

Разом із тим із дослідженого акту судом встановлено, що ревізори обмежились лише описом факту придбання позивачем дизельного пального, не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок використання.

Позивач не заперечує факту поставки пального, проте заперечує факт його зберігання на момент проведення перевірки, оскільки пальне було відразу ж використане у господарській діяльності позивача - для заправки транспортних засобів, обладнання, а заправка проводилась безпосередньо із бензовозу.

Позивач стверджує, що не зберігав пальне на території підприємства, а має транспортні засоби, обладнання в паливні баки яких зразу після закупівлі заливалось пальне. Частково відразу після придбання згідно акту приймання-передачі на відповідальне зберігання від 28.05.2020 року передано на зберігання 16500 л. та злито в стаціонарні ємності на ПАТ «Томашгородський щебеневий завод».

За фактом використання придбаного пального (заправку ним транспортних засобів, обладнання) були складені акти списання, в яких зазначено які транспортні засобі заправлялись, якою кількістю пального і скільки вміщують баки кожного т/з.

Відтак суд вважає недоведеним факт зберігання позивачем пального без наявності ліцензії та порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідачем не доведено жодного факту діяльності позивача протягом періоду перевірки, яка б потребувала отримання ліцензії у порядку, встановленому статтею 15 Закону № 481/95-ВР.

При вирішенні справи суд застосовує приписи статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

У справі "Новік проти України" (18.12.2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Також, при вирішенні даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області не доведено факт порушення позивачем частини 1 статті 15 Закону №481/95-ВР, за яке до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000410705 від 25.02.2021 року, яким до Іноземного підприємства Томашгородський каменедробильний завод» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000 грн., прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області не на підставі, що визначені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Іноземного підприємства «Томашгородський каменедробильний завод» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 0000410705 від 25.02.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Іноземного підприємства «Томашгородський каменедробильний завод» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14.02.2022.

Учасники справи:

Позивач: Іноземне підприємство "Томашгородський каменедробильний завод" (вул.Заводська,3, смт.Томашгород, Рокитнівський район, Рівненська область, 34240, ідентифікаційний код 04990904)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков