Рішення № 103352849, 16.02.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2022 року м. Рівне№460/17636/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Кривчук І.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідачів: представники не прибули, третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (далі - ТУ ДСА України в Рівненській області), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Рівненській області щодо нарахування та виплати судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , яка обіймає посаду голови суду, суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, передбаченого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями;

2) зобов`язати ТУ ДСА України в Рівненській області нарахувати та виплатити судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , яка обіймає посаду голови суду, суддівську винагороду з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений на 01 січня 2020 року, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80 відсотків вказаного посадового окладу, щомісячної доплати, як голові суду, у розмірі 10 відсотків вказаного посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

Звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працює на посаді голови Кузнецовського міського суду Рівненської області та отримує суддівську винагороду відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року 1402-VIII (далі Закон №1402-VIII). З 18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX (далі Закон №553-IX), яким встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, на період дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби. У зв`язку з цим, у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно позивач отримував суддівську винагороду в обмеженому розмірі, що суперечить положенням статті 130 Конституції України та нормам Закону №1402-VIII. Вважає, що у спірних правовідносинах норми Конституції України підлягають застосуванню як норми прямої дії, а тому виплата суддівської винагороди у заниженому розмірі є протиправною. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 17.01.2022; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

10.01.2022 до суду надійшли пояснення ДСА України, в яких зазначає, що зміни до кошторису Територіального управління ДСА України в Рівненській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" Державною судовою адміністрацією України в 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Територіальному управлінню ДСА України в Рівненській області за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя," за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 149625,178 тис. грн, відкриті в повному обсязі.

Відповідач ТУ ДСА України в Рівненській області не погодився із заявленими позовними вимогами, 13.01.2022 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що територіальні управління ДСА України здійснюють функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів, а тому на них розповсюджується дія бюджетного законодавства. З набранням чинності положеннями Закону №553-IX суддівська винагорода була обмежена максимальним розміром 47 230 грн. на місяць, а тому відповідач, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати позивачу суддівської винагороди без застосування обмежень у спірному періоді. Просить в задоволенні позову відмовити.

11.01.2022 позивач подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі.

17.01.2022 від ТУ ДСА України в Рівненській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою суду від 17.01.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2022.

21.01.2022 від Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області надійшли письмові пояснення, в яких третя особа вказує, що обмеження у виплаті суддівської винагороди були передбачені законом, вимушені до застосування державою, мали тимчасовий характер і не мали на меті порушення незалежності суддів. Рішення зобов`язального характеру не підлягають виконанню третьою особою. Просить відмовити у задоволенні позову, справу розглянути без участі представника третьої особи.

04.02.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 07.02.2022 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 30.11.1990 по даний час працює на посаді судді та обіймає посаду голови Кузнецовського міського суду Рівненської області, що підтверджується копіями виписки з наказу відділу юстиції Рівненського облвиконкому від 30.11.1990 № 90-К, копією Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 14.12.2000 № 2149-ІІІ, копією трудової книжки ОСОБА_1 , копією наказу голови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03.04.2020 № 1-к (а.с.9-17).

Відповідними наказами позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу та щомісячну доплату як голові суду у розмірі 10 відсотків посадового окладу (а.с. 13, 14).

У період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно позивачу виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

Так, відповідно до Довідки про доходи позивача (а.с.18, 41), довідки від 11.01.2022 № 4 (а.с.40), сума обмеження відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 становить 202093,51 грн.

Із заяв по суті справи судом встановлено, що відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження відбулось з 28.08.2020 у зв`язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.

Вважаючи обмеження суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя, що закріплена в частині 1 статті 124 Конституції України.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що розмір суддівської винагороди визначається лише на підставі норм Закону №1402-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII посадовий оклад судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

За змістом статті 148 Закону №1402-VIII (частини 1-3) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів (окрім Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду) здійснює Державна судова адміністрація України.

Відповідно до частини 4 статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Частинами 5-7 Закону №1402-VIII визначено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

До повноважень ТУ ДСА в Рівненській області віднесено фінансове забезпечення місцевих загальних судів Рівненської області, у тому числі Кузнецовського міського суду Рівненської області, якому позивач працює на посаді голови суду.

У даній справі перед судом поставлено на вирішення питання конкуренції норм Закону №1402-VIII, яким визначається розмір суддівської винагороди, та Закону №553-IX, яким встановлено обмеження нарахування суддівської винагороди десятьма розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, на період дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру суддівської винагороди є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Наведені вище норми права та правові позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, оскільки це є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу на судову владу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням змін до даної Постанови неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Суд звертає увагу, що зміни до Закону №1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди або її обмеження не вносились.

Разом з тим, відповідач, який при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди мав керуватися виключно нормами Закону №1402-VIII, у період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди застосував положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону №553-IX), що прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №553-ІХ.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача і третьої особи про те, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення з таких підстав.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах норми статті 130 Конституції України підлягають застосуванню як норми прямої дії, оскільки:

- стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій;

- частина 2 статті 135 Закону №1402-VIII визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами;

- Законом №553-ІХ зміни до Закону №1402-VIII не вносились, отже застосування норм Закону №553-IX в частині обмеження суддівської винагороди є безпідставним.

Основоположним у правових відносинах є принцип верховенства права, що в аспекті спірних відносин дає підстави для висновку, що положення Закону України №553-IX та Закону № 294-ІХ, якими обмежувався розмір суддівської винагороди, не можуть вважатись заснованою на нормах Конституції України правовою підставою для позбавлення позивача права на отримання такої суддівської винагороди в розмірі, визначеному статтею 135 Закону №1402-VIII, як елементу забезпечення реального функціонування принципу незалежності суддів, а отже не повинні були застосовуватись відповідачем.

При цьому суд враховує, що відповідач як державний орган у системі правосуддя в силу специфіки своєї діяльності не міг не усвідомлювати змісту вказаних вище положень правових актів щодо розміру суддівської винагороди, їх пріоритетності над нормами інших нормативно-правових актів, а відтак, обмежуючи її, усвідомлено діяв в порушення статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Суд не враховує посилання відповідача на рішення Ради суддів України №22 від 24.04.2020, оскільки метою прийняття даного рішення була не "легітимізація" обмеження суддівської винагороди, встановленого Законом №553-ІХ, а реагування на факт набрання чинності цього Закону, окремі положення якого, на думку органу суддівського самоврядування, є неконституційним (абзац 4 рішення), для того, аби надавши роз`яснення уникнути спірних питань у його застосуванні.

Також суд вважає безпідставними посилання третьої особи на рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2013 у справі «Савіцкас та інші проти Литви», від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії», та зазначає, що законодавець не обмежений у праві на зміну правового регулювання, що встановлює рівень суддівської винагороди, через особливі обставини погіршення фінансової ситуації в державі, однак зазначене не може нівелювати того факту, що такі зміни мають відбуватись у встановлений Конституцією і законами України порядок і спосіб. Адже з урахуванням положень статті 130 Конституції України законодавець може регулювати рівень суддівської винагороди виключно шляхом внесення змін до закону про судоустрій, однак не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, у тому числі шляхом внесення змін до інших законодавчих актів.

Крім того, відповідачі, третя особа не надали до суду жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на виплату суддівської винагороди був обмежений у зв`язку із запровадженням карантину, та не дозволяв відповідачу виплатити суддівську винагороду в розмірі, передбаченому статтею 135 Закону №1402-VIII.

Навпаки, відповідно до інформації, наданої ДСА України, ТУ ДСА України в Рівненській області, зміни до кошторису Територіального управління ДСА України в Рівненській області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" Державною судовою адміністрацією України в 2020 році не вносились. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 рік Територіальному управлінню ДСА України в Рівненській області за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя," за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" відкриті в повному обсязі (а.с.27, 42-47).

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про недостатність отриманих коштів на оплату праці суддів та працівників апарату суду, та зазначає, що у рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Бюджетного Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Зокрема, у рішеннях у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, пункти 23, 26) та у справі «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), Суд зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно із застосуванням обмеження, визначеного статтею 29 Закону №294-ІХ, є протиправними.

Оскільки розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість), а тому відповідно до встановлених обставин справи слід зобов`язати ТУ ДСА України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суддівську винагороду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо нарахування та виплати судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , яка обіймає посаду голови суду, суддівської винагороди з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, передбаченого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області нарахувати та виплатити судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , яка обіймає посаду голови суду, суддівську винагороду з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений на 01 січня 2020 року, щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80 відсотків вказаного посадового окладу, щомісячної доплати, як голові суду, у розмірі 10 відсотків вказаного посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5,м.Київ,01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 26255795) Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області (вул. Симона Петлюри, 10, м.Рівне, 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 26259988)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області Адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 13, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 38012494.

Повний текст рішення складений 16 лютого 2022 року

Суддя С.М. Дуляницька