Рішення № 103349791, 16.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/292/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2022 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі- відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо здійснення з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити мені перерахунок та виплату щомісячного довічного грошевого утримання судді у відставці з 19.02.2020 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26.02.2020 № 497/20-Вих в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що починаючи з 06.06.2017 Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначило та виплачувало позивачу щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, в розмірі 88% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи безпосередньо зі стажу роботи на посаді судді 24 рокі 02 місяці 09 днів.

З 01.10.2017 на виконання рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.02.2018 у справі № 414/2268/17 відповідачем до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання, зараховано період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17.11.1980 по 03.12.1982, що становить 2 рокі 17 днів, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному закладі з 01.08.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 11 місяців 14 днів, період роботи на посаді слідчого з 01.11.1988 по 21.02.1989, що становить 3 місяці 21 день.

Розпорядженням відповідача з 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок щомісячного грошового утримання із стажу роботи на посаді судді 28 років 06 місяців 01 день у розмірі 90 % суддівської винагороди.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 360/4133/20 зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління ПФУ Луганської області зобов`язано здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26.02.2020 № 497/20-Вих. про суддівську винагороду, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.

Під час виконання зазначеного судового рішення відповідач провів перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 58% суддівської винагороди, тобто з врахуванням лише 24 повних років стажу роботи на посаді судді замість 28 років, як встановлено 12.02.2018 Рубіжанським міським судом Луганської області у справі № 414/2268/17, чим порушив права позивача.

Оскільки стаж роботи на посаді судді становить 28 років, то щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись у розмірі 66% суддівської винагороди, виходячи з розрахунку: 50% (за 20 років роботи) + 8x2% (де 8 понаднормативних років роботи х 2 %).

09.12.2021 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Луганській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи зі стажу 28 років. Проте, листом від 24.12.2021 відповідач відмовив у перерахунку та стверджує, що відсутні правові підстави для перерахунку, оскільки постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 360/1331/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Посилання на це недоречне, оскільки у зазначеній справі спірним питанням був відсотковий розмір (90%) суддівської винагороди, з якого обчислювався розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача. Вважає, що це зовсім інший предмет спору.

З огляду на те, що відповідач порушив його право на пенсійне забезпечення, позивач вважає дії відповідача протиправними.

Відповідачем позов не визнано, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 28.01.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 40-44).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що на виконання рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.02.2018 у справі № 414/2268/17 управлінням зараховано позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17.11.1980 по 03.12.1982 (2 роки 17 днів), половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.08.1984 по 30.06.1988 (1 рік 11 місяців 14 днів), період роботи на посаді слідчого з 01.11.1988 по 21.02.1989 (3 місяці 21 день), та здійснено позивачу перерахунок довічного грошового утримання, починаючи з 01.10.2017 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 360/4133/20 зобов`язано управління здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26.02.2020 № 497/20-Вих про суддівську винагороду починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі № 360/4133/20 управлінням проведено перерахунок.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначено з урахуванням вимог статті 142 Закону № 1402 із розрахунку 58 відсотків суддівської винагороди (стаж роботи на посаді судді 24 роки 02 місяці 09 днів згідно з розрахунком, наданим Кремінським районним судом Луганської області).

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 360/1331/21.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/1331/21 рішення Луганського окружного адміністративного суду скасовано, у задоволені вимог позивача відмовлено.

На даний час загальний стаж роботи позивача складає 34 роки 11 місяців 12 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 24 роки 02 місяці 09 днів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці розраховано у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди, що відповідає статті 142 Закону № 1402.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 35-36).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 КАС України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), є суддею у відставці Кремінського районного суду Луганської області, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, посвідчення судді у відставці (арк. спр. 7-8, 9, 10, 52-57).

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.02.2018 у справі № 414/2268/17 відповідача зобов`язано зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17.11.1980 по 03.12.1982, що становить 2 роки 17 днів, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Свердловському ордену трудового червоного прапору юридичному інституті ім. Р.Н. Руденко з 01.08.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 11 місяців 14 днів, період роботи на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01.11.1988 по 21.02.1989, що становить 3 місяці 21 день, та зобов`язано здійснити позивачу перерахунок довічного грошового утримання, починаючи з 01.10.2017 в розмірі 90% (дев`яносто відсотків) суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та з 01.10.2017 по день виконання рішення виплатити заборгованість, що виникла (арк. спр. 13-17, 115-123, 125-133).

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 24.01.2020 щомісячне грошове забезпечення судді у відставці визначено відповідачем у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (арк. спр. 149-152).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 360/1331/21 позов задоволено частково; визнано протиправними дії Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року; зобов`язано Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26 лютого 2020 року № 497/20-Вих, з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 18-24, 89-102).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі № 360/1331/21 – задоволено, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2021 року у справі № 360/1331/21 – скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено (арк. спр. 25-29, 67-75).

Згідно з протоколами перерахунку пенсії від 29.12.2020 та від 02.09.2021 відповідачем здійснено позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді 24 роки 02 місяці 09 днів (арк. спр. 134-148).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді Кремінського районного суду Луганської області у відставці, позивачу визначено стаж судді 24 роки 02 місяці 09 днів (арк. спр. 153).

09.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на яку листом № 5165-5532/Х-02/8-1200/21 від 24.12.2021 відповідач відмовив у перерахунку з посиланням на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 360/1331/21, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог (арк. спр. 11-12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.06.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.

Частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VІІI).

При цьому абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Наведені норми неконституційними не визнавалась.

Тобто Законом № 1402-VIІІ змінено порядок визначення відсоткового розміру грошового утримання судді у відставці, однак, при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді Кремінського районного суду Луганської області у відставці, який здійснено станом на 31.05.2017, позивачу визначено стаж судді 24 роки 02 місяці 09 днів.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.02.2018 у справі № 414/2268/17, яке набрало законної сили 15.03.2018, Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зобов`язано зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 17.11.1980 по 03.12.1982, що становить 2 роки 17 днів, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Свердловському ордену трудового червоного прапору юридичному інституті ім. Р.Н. Руденко з 01.08.1984 по 30.06.1988, що становить 1 рік 11 місяців 14 днів, період роботи на посаді слідчого Первомайського МВВС Ворошиловградської області з 01.11.1988 по 21.02.1989, що становить 3 місяці 21 день.

Зі змісту зазначеного рішення суду встановлено, що вищезазначені періоди (проходження строкової військової служби, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період роботи на посаді слідчого) необхідно враховувати додатково до вже розрахованого стажу роботи на посаді судді, визначеного у розрахунку стажу, наданого Кремінським районним судом Луганської області. Тобто, додатково до 24 років 02 місяців 09 днів.

На підставі викладеного, враховуючи відомості розрахунку стажу позивача та рішення Рубіжанського міського суду Луганської області, з урахуванням приписів частини четвертої статті 78 КАС України, стаж позивача, який повинен враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 28 років 06 місяців 01 день (24 роки 02 місяці 09 днів + 01 рік 11 місяців 14 днів + 03 місяці 21 день + 02 роки 17 днів).

Відтак стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 28 повних років, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % (50 % (20 років роботи) + 16 % (08 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді)).

Відповідачем обраховується загальний стаж позивача 34 роки 11 місяців 12 днів, та стаж роботи на посаді судді 24 років 02 місяці 09 днів.

Судом встановлено, що при здійсненні позивачу призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 %, що не заперечується сторонами, а не 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15а.

З огляду на викладене, відповідач не може перебирати на себе повноваження спеціально уповноваженого органу та самостійно обраховувати стаж судді у відставці.

Щодо посилання відповідача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 360/1331/21, суд зазначає таке.

Спірним питанням у справі № 360/1331/21 визначено правомірність застосування відповідачем під час перерахунку грошового утримання позивача частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIІІ, а саме зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача під час виконання рішення суду у справі № 360/4133/20.

Тобто, судом апеляційної інстанції у справі № 360/1331/21 надавалась оцінка наявності права у позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці зі збереженням відсоткового значення його розміру, визначеного на підставі п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII (у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді).

Суть постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 360/1331/21 полягає у тому, що суд апеляційної інстанції вирішував питання можливості застосування до спірних правовідносин (перерахунок грошового утримання судді у відставці) положень різних законів, у тому числі і положення п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII за яким позивачу призначалось грошове утримання судді у відставці та який визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.

Так, у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі № 360/1331/21 зроблено висновок про те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного закону – Закону № 1402-VІІI, а не вибірково з різних законів, оскільки перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.

Судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання стажу позивача на посаді судді, а лише констатовано те, що при призначенні грошового утримання судді у відставці пенсійним органом враховано розрахунок стажу судді, наданий Кремінським районним судом Луганської області.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.02.2018 у справі № 414/2268/17, яким пенсійний орган зобов`язано врахувати додатково стажу позивача на посаді судді період проходження строкової військової служби, половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період роботи на посаді слідчого, що в повній мірі відповідає приписам абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ, а ні Луганським окружним адміністративним судом, а ні Першим апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 360/1331/21 не аналізувалось, оскільки суддівський стаж позивача не був предметом розгляду у вказаній справі.

У цій справі, на відміну від справи № 360/1331/21, предметом доказування є саме правомірність зменшення відповідачем розміру суддівського стажу позивача, а внаслідок цього і зменшення відсоткового розміру грошового утримання судді у відставці.

Суд наголошує на тому, що Закон № 1402-VIІІ передбачає перерахунок відсоткового значення грошового утримання судді у відставці у бік зменшення за рахунок значного підвищення суддівської винагороди працюючих суддів, однак, Закон № 1402-VIІІ не є підставою для зменшення стажу на посаді судді, адже саме цим Законом (абзац четвертий пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ) встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

У зв`язку з тим, що рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 12.02.2018 у справі № 414/2268/17 вирішено питання щодо обрахунку стажу позивача на посаді судді та встановлено, що його стаж на посаді судді становить повних 28 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній.

Отже, судом встановлено, що при здійсненні позивачу з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

За таких обставин вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як наслідок, підлягає задоволенню й вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 66 % від суддівської винагороди діючого судді, починаючи з 19.02.2020.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26.02.2020 № 497/20-Вих задоволенню не підлягають, оскільки питання наявності у позивача права на такий перерахунок вже було предметом розгляду у справі № 360/4133/20 і пенсійний орган вже зобов`язано судом здійснити перерахунок грошового утримання на підставі вказаної довідки.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн, що підтверджено квитанцією від 11.01.2022 № 0.0.2410591911.1 (арк. спр. 6).

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на належний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право звернутись до суду із заявою про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м.Сєвєродонецьк, Луганська область) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, які полягають у визначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива