
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
15 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8235/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду 16 грудня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач, ГУНП в Луганській області) з такими позовними вимогами:
визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції з 07 листопада 2015 року по 06 липня 2021 року, відповідно до наказу від 01 липня 2021 року № 250 о/с звільнений з посади начальника сектору превенції відділу поліції № 3 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 2 частиною другою статті 77 (через хворобу) з 06 липня 2021 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 29 років 02 місяці 22 дні, у пільговому обчисленні: 45 років 02 місяці 07 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 29 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 23 діб, встановивши відсоток премії за липень 2021 року 23,2 %.
З метою досудового врегулювання спору, адвокат в інтересах позивача 01 грудня 2021 року звернувся до ГУНП в Луганській області з запитом про отримання інформації щодо нарахування та виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення згідно з частинами першою та п`ятою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», частиною шостою статті 95 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 06 липня 2021 року, якщо індексація не здійснена, здійснити її нарахування та виплату позивачу.
Згідно з листом відповідача від 13 грудня 2021 року № 1975/111/22-2021 відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів позивачу за період його служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року, що підтверджується наданими відповідачем довідками від 09 грудня 2021 року № 1801/111/22-2021 про доходи позивача та від 10 грудня 2021 року № 1782/111/22-2021 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення.
У виплаті сум індексації позивачу за період служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року відповідачем відмовлено з тих мотивів, що тільки за постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, якою доповнено абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Правові підстав для нарахування та виплати індексації грошових доходів поліцейських Національної поліції України з листопада 2015 року по жовтень 2017 року були відсутні.
Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки така бездіяльність відповідача суперечить положенням Закону України «Про індексацію доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 20 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 27-28).
Від представника ГУНП в Луганській області 30 грудня 2021 року надійшов відзив на позов, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом, «поліцейських». Порядок № 1078 в редакції, яка діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782, взагалі не передбачав індексацію грошового забезпечення поліцейських, а тому бюджетні асигнування на ці виплати не надходили, кошторис на сплату грошового забезпечення такі виплати не передбачав. Тільки в грудні 2017 року для виплати грошового забезпечення поліцейським ГУНП в Луганській області, розпорядником бюджетних коштів другого рівня – Національною поліцією України, додатково направлено кошти для виплати індексації за листопад-грудень 2017 року (арк. спр. 32-36).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу в Національній поліції України з 07 листопада 2015 року по 06 липня 2021 року, що підтверджено копіями витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 07 листопада 2015 року № 8 о/с, витягу з наказу ГУНП в Луганській області від 01 липня 2021 року № 250 о/с, трудової книжки від 01 жовтня 1985 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 13-15, 37-38).
За даними довідок ГУНП в Луганській області від 09 грудня 2021 року № 1801/111/22-2021, від 10 грудня 2021 року № 1782/111/22-2021, від 28 грудня 2021 року № 1932/111/22-2021, № 1933/111/22-2021 у період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року індексація грошового забезпечення позивача не здійснювалась (арк. спр. 18-19, 41-42).
Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 28 грудня 2021 року № 1934/111/22-2021 розмір не нарахованої та невиплаченої позивачу індексації грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року складає 3375,17 грн (арк. спр. 43).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно по частин першої, другої та п`ятої статті 94 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до пункту 4 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац 1).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац 2).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац 5).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 6).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац 7).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац 1).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац 2).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац 4).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
З 02 грудня 2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), пунктом 1 якої установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом МВС від 06.04.2016 № 260, який набрав чинності з 27 травня 2016 року, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі – Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07 листопада 2015 року.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
З вищевикладених правових норм слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
Також за вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Як свідчать матеріали справи, позивачу індексація грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року не нараховувалась та не виплачувалась.
Базовим місяцем нарахування індексації грошового забезпечення позивача є листопад 2015 року.
Відповідно до інформації Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103 % у квітні 2016 року та становив 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації в червні-листопаді 2016 року – 5,8 %, у грудні 2016 року-лютому 2017 року – 10,1 %; березні-травні 2017 року – 14,3 %; червні-серпні 2017 року – 18,6 %; вересні-жовтні 2017 року – 22,2 %, січні 2018 року – 26 %.
Отже, підстави для нарахування індексації позивачу виникли з червня 2016 року.
Таким чином, сума невиплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року складає 3375,17 грн, а саме:
84,1 грн за червень 2016 року (1450 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5,8 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
84,1 грн за липень 2016 року (1450 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5,8 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
84,1 грн за серпень 2016 року (1450 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5,8 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
84,1 грн за вересень 2016 року (1450 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5,8 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
84,1 грн за жовтень 2016 року (1450 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5,8 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
84,1 грн за листопад 2016 року (1450 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 5,8 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
161,6 грн за грудень 2016 року (1600 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 10,1 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
161,6 грн за січень 2017 року (1600 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 10,1 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
161,6 грн за лютий 2017 року (1600 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 10,1 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
228,8 грн за березень 2017 року (1600 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 14,3 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
228,8 грн за квітень 2017 року (1600 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 14,3 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
240,81 грн за травень 2017 року (1684 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 14,3 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
313,22 грн за червень 2017 року (1684 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 18,6 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
313,22 грн за липень 2017 року (1684 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 18,6 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
313,22 грн за серпень 2017 року (1684 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 18,6 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
373,85 грн за вересень 2017 року (1684 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 22,2 % (коефіцієнт індексації) : 100 %);
373,85 грн за жовтень 2017 року (1684 грн (встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 22,2 % (коефіцієнт індексації) : 100 %).
Наведений у позовній заяві розрахунок індексації грошового забезпечення позивача є правильним.
Наведений відповідачем у довідці від 28 грудня 2021 року № 1934/111/22-2021 розрахунок індексації грошового забезпечення позивача також є правильним.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що дію Порядку № 1078 поширено на поліцейських тільки після внесення до нього змін за постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, тому тільки з набранням чинності Постановою № 782 (24 жовтня 2017 року) за відповідачем виник обов`язок щодо індексації грошового забезпечення позивача.
Проте суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31 січня 2019 року в справі № 823/2249/18.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 825/874/17.
Підсумовуючи викладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, та держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а тому відновленням порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.
Що стосується розподілу понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої, восьмої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому не сплачував його при зверненні до суду з цим позовом.
Що стосується відшкодування заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов`язаних із розглядом в суді даної справи. Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з позовною заявою позивачем подано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01 грудня 2021 року серії ВВ № 1019547, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката України, договору від 30 листопада 2021 року № 26 про надання юридичних послуг, додатку № 1 до договору, акта від 16 грудня 2021 року № 13 здачі-приймання наданої правничої допомоги, квитанції від 16 грудня 2021 року № 16 (арк. спр. 20-25).
Дослідженням пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору від 30 листопада 2021 року № 26 встановлено, що позивач (Клієнт) взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за роботу, виконану юристом, згідно з умовами, викладеними у додатку № 1 до цього Договору. Факт надання послуг підтверджується актом про наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок юриста.
Згідно з додатком № 1 до Договору встановлена така вартість послуг юриста: попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, консультації – 100 грн; складання та направлення адвокатського запиту, збір інформації, опрацювання інформації – 100 грн; підготовка процесуальних документів по справі (позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги) – 400 грн; підготовка процесуальних документів по справ (відповідь на відзив, клопотання, заява, відповідь на апеляційну скаргу тощо) – 200 грн; представництво в суді за 1 годину – 150,00 грн.
Відповідно до акта від 16 грудня 2021 року № 13 здачі-приймання наданої правничої допомоги юристом надано клієнту такі послуги: попереднє опрацювання матеріалів, законодавчої бази, консультація – 100 грн; складання і направлення до ГУНП в Луганській області адвокатського запиту – 100 грн; підготовка позовної заяви – 400 грн, всього – 600 грн.
Згідно з квитанцією від 16 грудня 2021 року № 16 клієнт сплатив юристу 600 грн.
Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 600,00 грн.
Як вже вище вказано, позов підлягає задоволенню повністю.
Від ГУНП в Луганській області клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надходило, тому суд не повноважний з власної ініціативи вирішувати питання про співмірність понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Луганській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 600,00 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код за ЄДРПОУ 40108845) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.
Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 грн (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень 17 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова
Судове рішення № 103349683, Луганський окружний адміністративний суд було прийнято 15.02.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 360/8235/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: