Ухвала суду № 103349609, 14.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

14 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1134/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Луганської обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням;

- зобов`язати Луганську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) вихідну допомогу у розміні 20001,78 грн у зв`язку зі звільненням;

- зобов`язати Луганську обласну прокуратуру виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку із компенсацією втрати частини доходів (індексацією) у зв`язку з порушенням (а.с.1-12).

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що позивач працювала в органах прокуратури на різних посадах, починаючи з 08.07.2004. На підставі рішення Другої кадрової комісії № 51 від 23.11.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації, наказом виконувача обов`язків керівника Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31.12.2020, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратур). Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку Луганської обласної прокуратури провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільнені.

Відповідачем на момент звільнення 31.12.2020 не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних позивачу сум) за час існування трудових відносин, а саме вихідної допомоги.

Позивач вважає, що Луганською обласною прокуратурою ігнорується принцип верховенства права, правові норми тлумачаться, застосовуються чи не застосовуються довільно на свій розсуд, що призвело до порушення її прав, а саме виплати вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст.44 Кодексу законів про працю.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом зазначено, що відповідачем всупереч вимогам законодавства не повідомлено позивача про нараховані при звільненні суми ані до їх виплати, ані після. Тому позивач вважає, що строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, нею не порушено.

Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, про що подав до суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 26.03.2021 (а.с.30-34).

Серед доводів по суті заявлених вимог позивача, відповідач вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами стосуються проходження та звільнення з публічної служби, а тому позивач мав право звернутись до суду з даним позовом протягом місяця у відповідності до вимог частини п`ятої статті 122 КАС України.

Ухвалою суду від 12.02.2021 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з визначенням дати підготовчого засідання (а.с.25-26).

Ухвалою суду від 04 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху після відкриття. Запропонувано позивачу протягом 5-ти (п`яти) календарних днів, з дня отримання ухвали суду, надати до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з наданням відповідних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалу суду від 04.02.2022 позивач отримала 08.02.2022, що підтверджується звітом про отримання зазначеної ухвали засобами електронного зв`язку, який наявний в матеріалах справи, однак у строк встановлений судом недоліки позовної заяви не усунула, обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду не надала (а.с. 84 зв.).

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд постановляє ухвалу в письмовому провадженні.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 працювала в прокуратурі Луганської області та наказом № 2045к від 24.12.2020 була звільнена з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 31 грудня 2020 року. Також цим наказом вказано відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні (а.с.16).

Також судом встановлено, що 29.12.2020 на виконання вимог статті 116 КЗпП України начальником відділу фінансування та бухгалтерського обліку позивачу була надана інформація про нараховані суми, належні їй при звільненні разом з розрахунковим листом. З вказаною інформацією та всіма видами виплат, які належали їй при звільненні, позивач ознайомилася в той же день, що підтверджується також її особистим підписом (а.с.35).

З розрахункового листа ОСОБА_1 за грудень 2020 року вбачається, що їй було нараховано та виплачено при звільненні такі види виплат: оклад, щомісячна премія, премія одноразова, компенсація відпустки щорічної, незарплатні кошти на відрядження, надб. За вислугу років прокурорам і слідчим, надбавка за вик.ОВР, індексація по ПКМУ 526 (а.с. 36).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 29.12.2020 позивачу було достеменно відомо, що вихідної допомоги при звільненні згідно статті 44 КЗпП України їй при остаточному розрахунку при звільненні нараховано та виплачено не було.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач зазначила про те, що нею не пропущені строки звернення до суду, передбачені ч. 5 ст. 122 КАС України.

Так, Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій можливо дійти висновку про те, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

При цьому ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти Росії», п. 38) підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже професійна діяльність прокурорів є публічною службою.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення вихідної допомоги при звільненні.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням саме трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проте слід мати на увазі, що адміністративний суд, міг би застосувати вказану норму статті 233 КЗпП України, лише у тому випадку, коли у спеціальних нормативно-правових актах відсутні положення, якими врегульовано спірні правовідносини.

З цього приводу є усталеною позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені спеціальним законодавством, яким і є Кодекс адміністративного судочинства України, у частині п`ятій статті 122 якого чітко передбачено місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки спірні виплати не є складовими заробітної плати позивача (допомога має разовий характер виплати, а сума середнього заробітку компенсаторний).

Як вже було встановлено судом раніше, позивач перебувала на публічній службі і саме 29.12.2020 їй стало достеменно відомо, що вихідна допомога при звільненні їй відповідачем нарахована та виплачена не була.

Звільнення з публічної служби охоплює не тільки процедуру безпосереднього звільнення, а й проведення розрахунку з приводу належних сум особам, що проходили публічну службу, на час їх звільнення.

Отже, починаючи з 29.12.2020, у позивача розпочинається перебіг місячного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Однак, з даним позовом позивач звернулася лише 09.03.2021, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції Луганського окружного адміністративного суду, який був направлений поштою 06.03.2021 (а.с.22).

Таким чином судом встановлено, що позивач звернулася до суду з даним позовом з пропуском строку звернення встановленого частиною п`ятою статтею 122 КАС України, а її висновки про те, що нею строк звернення до суду не порушений є хибними по вище викладеним мотивам. Жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач не навила.

Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд ухвалою від 04 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишав без руху після відкриття провадження у справі, пропонував позивачу пояснити причини пропуску троку звернення до суду та надати клопотання про поновлення такого строку з відповідними доказами наявності поважних причин пропуску цього строку. Позивач своїм правом подати таке клопотання не скористалася.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку із пропуско строку звернення до суду з вказаним позовом.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, вона має право звернутись до адміністративного суду в загальному порядку (частина четверта статті 240 КАС України).

Керуючись ст.ст.122, 123, 183, 240, 256, 294, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, ОСОБА_1 має право звернутись до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

СуддяВ.С. Шембелян