Рішення № 103349422, 20.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року № 320/5034/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Терлецька О.О.,

при секретарі судового засідання Спасібко Ю.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Спорій Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - відповідач), - про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, яка завдана фізичній особі актом, що визнаний неконституційним.

Зміст позову складають наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправним рішення позивача щодо відмови у здійсненні перерахунку заробітної плати за період з 15.07.2015 по 06.05.2020, а також суми грошових коштів за невикористані дні відпусток відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», визначеного в листі керівника прокуратури АР Крим та м. Севастополя від 10.03.2021 №07-55 вих-21; 2) зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоплаченої заробітної платті (її різницю) на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завдану винесеним та застосованим до позивача неконституційним правовим актом за період з 15 липня 2015 року по 25 березня 2020 року включно та недоплачену заробітну плату (її різницю) з 26.03.2020 (з часу) по 06.05.2020, у зв`язку з винесенням Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у загальній сумі 1 995 291, 31 грн; 3) зобов`язати відповідача розрахувати та сплатити на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоплаченої заробітної плати (її різницю) на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завдану винесеним та застосованим до нього неконституційним правовим актом за період з 15 липня 2015 року по 25 березня 2020 року включно щодо виплат допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та різницю по виплаті залишку невикористаних днів щорічних відпусток при звільненні за минулі роки у кількості 107 календарних днів, у зв`язку з винесенням Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається як на правову підставу на ст. 152 Конституції України та ст.1175 Цивільного кодексу України. Основним аргументом позивача, на який звертав увагу суд є висновок позивача про те, що «не можна нанести шкоду неконституційним актом після винесення рішення Конституційним Судом України про неконституційність акта, оскільки даний акт вже втрачає чинність. Шкода виникає до виявлення факту неконституційності, у період коли акт діяв та ще не був визнаний неконституційним». У зв`язку з зазначеним позивач вважає, що: «прокуратура АР Крим (станом на теперішній час - прокуратура АР Крим та м. Севастополя) повинна була з 26.03.2020 (з часу винесення Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року) по 06.05.2020 нараховувати та сплачувати мені заробітну плату, виключно, па підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а також, у подальшому, на підставі моєї вимоги (заяви) відшкодувати мені матеріальну шкоду у вигляді недоплаченої заробітної плати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завдану винесеним та застосованим до мене неконституційним правовим актом тощо за період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року включно (вказану заяву подано, однак листом прокуратури АР Крим та м. Севастополя від 10.03.2021 відмовлено у перерахунку)».

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач вважає свою оскаржувану поведінку правомірною, оскільки оскаржуване рішення приймалось у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому підстави для здійснення перерахунку заробітної плати, виплати недоплаченої заробітної плати (її різниці) позивачу, відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру», відсутні. Відповідач у своєму відзиві також звернув увагу суду на те, що позивач з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020, не займав посади, посадові оклади яких визначені ст.81 Закону України «Про прокуратуру», оскільки період його роботи в прокуратурі АР Крим пов`язаний із функціонуванням прокуратури регіонального рівня, а не обласного.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступні обставини звернення позивача з позовом.

ОСОБА_1 з грудня 2014 року по 06 травня 2020 року працював в прокуратурі АР Крим. Починаючи з липня 2015 по дату звільнення позивачу виплачувалась заробітна плата без врахування статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII з наступними змінами.

Позивач вважає, що відповідно до рішення Конституційного суду від 26.03.2020 №6-р/2020, заробітна плата прокурора має визначатись виключно законом. Позивач стверджує, що, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, - заробітна плата повинна виплачуватись виключно на підставі Закону України «Про прокуратуру», зокрема, - ст.81 цього закону. Оскільки відповідач при звільненні виплатив позивачу грошові суми без врахування положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру», - позивач просить перерахувати заробітну плату в період його роботи в прокуратурі АР Крим та м. Севастополь та виплатити різницю у вигляді недоплаченої заробітної плати у сумі 1 995 291,31 грн та різницю виплат, пов`язаних із виплатою допомоги оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, різницю виплат залишку не використаних днів щорічних відпусток.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конститутуційним), окреме положення п.26 Р.VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Заробітна плата прокурора має визначатись виключно спеціальним законом. Стаття 81 Закону України «Про прокуратуру» містить безпосередньо таке нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

З зазначеного вище рішення Конституційного Суду України слідує, що наділивши Кабінет міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положенням ст.81 Закону України «Про прокуратуру» нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Однак, вирішуючи спір, суд погоджується з доводами відповідача, що рішенням Конституційного Суду України не охоплюється регулювання заробітної плати щодо суб`єктів, які не визначені Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Так ст.81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено виплату заробітної плати прокурорам окружної та обласних прокуратур.

Відповідно до ч.4 ст.81 Закону України «Про прокуратуру», - посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» визначено день початку роботи обласних прокуратур - 11.09.2020.

П.21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого слова «регіональна прокуратура» замінені на «обласні прокуратури». Також ч.1 ст.10 Закону України «Про прокуратуру» було викладено у такій редакції: «У системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура».

В той же час, відповідно до абз.3 п.3 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, - за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до п.4 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, - День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Системний аналіз зазначених вище норм законодавства дає суду підстави погодитись з доводами відповідача, що обласні прокуратури були вперше створені на підставі наказу Генерального прокурора з 11.09.2020. При цьому позивач не вказує на те, що певна обласна прокуратура є правонаступником регіональної прокуратура, з якої звільнився позивач та яка існувала до 11.09.2020. З обставин справи також не слідує зазначене правонаступництво.

Таким чином рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не поширюється на позивача, оскільки останній не займав посади, посадові оклади яких визначені ст.81 Закону України «Про прокуратуру», оскільки період його роботи у прокуратурі АР Крим пов`язаний із функціонуванням прокуратури регіонального, а не обласного рівня.

Позивач не заперечує, що відповідачем здійснювалась оплата праці позивача відповідно до вищезазначеної норми абз.3 п.3 Прикінцевих і Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ.

У період роботи позивача у прокуратурі АР Крим з липня 2015 по 06 травня 2020 оплата праці працівників регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов праці органів прокуратури» від 31.05.2012 №505.

З огляду на зазначене вище цей підзаконний акт є належним щодо визначення заробітної плати позивача у спірних правовідносинах. Розмір виплаченої заробітної плати за зазначеною Постановою від 31.05.2012 №505 позивачем не оскаржується.

При цьому суд також звертає увагу, що в судовому засіданні позивачем було пояснено, та слідує з письмового уточнення позовної заяви, що звертаючись з позовом він має на увазі стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати, а не відшкодування заподіяної шкоди як такої. Тому суд не вирішував даний спір в порядку вирішення цивільного деліктного спору за статтею 1175 Цивільного кодексу України, роз`яснивши позивачеві порядок звернення до суду з цивільним позовом та особливості доведення у деліктних судових справах.

За таких умов суд не знаходить порушення в оскаржуваних діях відповідача та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 15 лютого 2022 р.