Рішення № 103349334, 16.02.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. справа № 300/106/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – АТ «Оріана» про визнання протиправним і скасування рішення №2019 від 11.09.2020 та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач), в інтересах якої діє адвокат Шевченко Н.П., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення №2019 від 11.09.2020 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.06.2020 – з дати звернення із заявою про призначення пенсії, з урахуванням періодів роботи з 02.10.1995 по 31.01.2001, з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013 - до стажу роботи за Списком №1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, прийнято рішення від 11.09.2020 №2019 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Зазначає, що відповідачем визнається загальний стаж роботи позивача 40 років 6 місяців та стаж роботи за Списком №1 – 12 років 4 місяці (хоча такий становить понад 18 років 7 місяців). Вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно із пунктом “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки станом на 25.06.2020 (дату звернення із заявою про призначення пенсії) вона досягла відповідного пенсійного віку (45 років) та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж. Також вважає, що такі обов`язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Крім того зазначає, що відповідач зарахував до стажу роботи позивача за Списком №1 тільки 12 років 4 місяці, однак згідно записів трудової книжки позивача та первинних документів про умови праці такий стаж роботи на дату звернення із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області становить 18 років 7 місяців. Зазначає, що з 02.10.1995 по 31.01.2001 (5 років 4 місяці) працювала апаратником очищення газу (консоль А) цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену заводу поліетилену ВАТ “Оріана”, з 01.02.2001 по 11.05.2005 (4 роки 3 місяці 11 днів) – апаратником очистки газу цеху синтезу полімерів і сополімерів ЗАТ «Лукор», а з 12.05.2005 по 02.12.2013 (8 років 6 місяців 20 днів) та з 03.12.2013 по 02.12.2014 (згідно довідки-вибірки – 5 місяців) – апаратником очистки газу відділення очищення і компресії газів, апаратником полімеризації (етилену) відділення полімеризації етилену у ТОВ «Карпатнафтохім», що підтверджується записами в трудовій книжці та низкою інших документів про особливо шкідливі та особливо важкі умови праці

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 зупинено провадження в адміністративній справі №300/106/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання вчинити дії, до набрання чинності рішення Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №360/3611/20 (адміністративне провадження Пз/9901/32/20).

01.02.2021 відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі, також – Закон №1058-IV). Так, відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року — після досягнення 48 років 6 місяців і при страховому стажі роботи в період звернення з 1 квітня 2021 по 31 березня 2022 - не менше 18 років 6 місяців, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, позивачка, за документами наданими в Головне управління для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, набуде таке право з 09.03.2022. Що стосується посилання позивачки на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме п. «а» ст. 13, то таке посилання є безпідставними. Згідно абзацу 1 та 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Норми статі 114 Закону №1058-ІV набрали чинності з 11.10.2017 року, після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII та відповідно були прийняті пізніше після Закону України «Про пенсійне забезпечення», який був прийнятий 05.11.1991 року. Закон №1058-ІV та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII є чинними, їх положення неконституційними не визнавалися, відтак відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначенні такої пенсії. Отже відповідно до вищевказаних норм законодавства, необхідними умовами призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є: вік - 45 років та стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах станом на 11.10.2017 року. Позивачці 08.09.2018 виповнилось 45 років. Таким чином умови призначення пільгової пенсії позивачці мають визначатися на підставі Закону № 1058, а не на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вона не досягла 45 років до 11.10.2017 (дату набрання чинності змін до Закону № 1058). Отже норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 1 не підлягають застосуванню. Щодо зарахування позивачці до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013 просить суд врахувати, що поняття «страховий стаж» введено в дію з 1 січня 2004 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Основною новацією цього терміну є те, що наявність стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам. Зазначає, що підприємство АТ «Оріана» є діючим підприємством, перебуває на території Івано-Франківської області. Відповідно до листа від 04.12.2020 за № 1341 АТ «Оріана» повідомило позивачку, що її робота в період з 02.10.1995 по 31.01.2001 не дає права на пенсію за віком на пільгових умовах. Отже даний період крім запису в трудовій книжці не підтверджений як пільговий уточнюючою довідкою підприємства. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 92-102).

Відповідачем, 01.02.2021, також, направлено на адресу суду клопотання про залучення АТ «Оріана» як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Мотивуючи подане клопотання тим, що листом від 04.12.2020 за №1341 АТ «Оріана» повідомило позивачку, що її робота в період з 02.10.1995 по 31.01.2001 не дає права на пенсію за віком на пільгових умовах, а у випадку задоволення позову АТ «Оріана» зобов`язане буде пропорційно відпрацьованому часу позивачки відшкодувати Пенсійному фонду України витрати на виплату і доставку пільгової пенсії, що вплине на обов`язки підприємства в майбутньому.

Представником позивача 20.12.2021 подано клопотання про поновлення провадження в даній адміністративній справі (а.с.73-74).

Із відомостей, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101211541) судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду в результаті розгляду апеляційної скарги на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, ухвалено постанову від 03 листопада 2021 року, згідно із резолютивною частиною якої, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задоволено частково. Мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року змінено, виклавши її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін.

Повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 листопада 2021 року.

Із урахуванням наведеного, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, постановлене за наслідком розгляду зразкової справи №360/3611/20 набрало законної сили 03 листопада 2021 року.

Відтак, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 клопотання представника позивача від 20.12.2021 задоволено, поновлено провадження в адмінстративній справі №300/106/21 та задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, залучено АТ «Оріану» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

10.01.2022 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити (а.с.117-119).

Принагідно зауважити, що АТ «Оріана» не виконано вимог пункту 7 ухвали Івано-Франківського окружного адміністратвиного суду від 21.12.2021, у письмових поясненнях від 10.01.2022 не надано додаткові пояснення з документальними підтвердженнями щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 02.10.1995 по 31.01.2001 за професією апартник очищення газу в цеху з виробництва полімерів і сополімерів із урахуванням відомостей зазначених товариством в картках умов праці за посадою, яку обіймала позивач.

Адвокатом Шевченко Н.П., 11.01.2022 на електронну та 13.01.2022 на поштову адресу суду направлено додаткові письмові пояснення на пояснення третьої особи АТ «Оріана». Зазначає, що АТ «Оріана» не надано жодних додактових пояснень суду, окрім тих, що викладені в листі №1341 від 04.12.2020 на заяву ОСОБА_1 від 25.11.2020. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.135-137,139-140).

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. З огляду на викладене, пояснення, міркування та аргументи, наведені представником позивача у додаткових письмових поясненнях, при розгляді та вирішенні даної справи судом до уваги не бралися.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 , з 02.10.1995 прийнята на роботу на завод поліетилену концерну "Оріана" апаратником очистки газу (консоль А) по шостому розряду цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену відділення очистки і компресії газів, свідченням чого є запис №2 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 29.09.1995 (а.с.20).

З 12.01.1994 позивач переведена лаборантом хімічного аналізу по п`ятому розряду центральної лабораторії концерну згідно з укладеним контрактом (а.с.109), а 01.07.1994 - переведена приймальником сировини напівфабрикатів і готової продукції по третьому розряду цеху по розливу гіпохлориту натрію заводу побутової хімії і товарів народного вжитку згідно з укладеним контрактом (а.с.109-110).

Згідно відбитку штампу у трудовій книжці позивача під №3 (а.с.21), Державний концерн "Оріана" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Оріана" на підставі наказу Фонду Державного майна України від 29.12.1995 за №65-АТ (Державна реєстрація 12.01.1996, реєстраційне свідоцтво №05743160).

18.03.1996 переведена апаратником очистки газу відділення очистки і компресії газів цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену заводу поліетилену по шостому розряду, згідно запису №4 (а.с.21).

Відповідно до нового класифікатора професій ДК 003-95 попередня назва професії змінена на апаратника очищення газу відділення очищення і компресії газів цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену заводу "Поліетилен", про що вчинено запис №5 від 31.01.2001 (а.с.22).

11.06.1998 завод "Поліетилен" реорганізовано у виробництво поліетилену в складі новоутвореного заводу "Поліолефін", згідно запису №6 (а.с.22).

Як свідчить запис у трудовій книжці за №7 від 11.05.1999 назва цеху змінена на цех з виробництва полімерів і сополімерів виробництва поліетилену (а.с.22).

З 31.01.2001 позивач звільнена з Відкритого акціонерного товариства "Оріана" по переводу і 01.02.2001 зарахована в Закрите акціонерне товариство "Лукор" в цех з виробництва полімерів і сополімерів виробництва "Поліолефін" апаратником очищення газу по шостому розряду відділення очищення і компресії газів (записи трудової книжки №№8,9) (а.с.23).

В подальшому цех з виробництва полімерів і сополімерів виробництва "Поліолефін" перейменовано в цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і сополімерів виробництва "Поліолефін", про що свідчить запис №10 від 27.06.2001 (а.с.23).

24.04.2003 цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і сополімерів виробництва "Поліолефін" перейменовано в цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і співполімерів виробництва «Поліолефін» (а.с.23).

Позивач 11.05.2005 звільнена з роботи по переводу із Закритого акціонерного товариства "Лукор" і 12.05.2005 прийнята на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" в цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і співполімерів виробництва "Поліолефін" апаратником очищення газу по шостому розряду відділення очищення і компресії газів (а.с.24).

05.03.2013 переведена апаратником полімеризації (етилену) шостого розряду відділення полімеризації етилену цеху з виробництва галоїдопохіднихетилену, їх полімерів і співполімерів виробництва етилену і поліетилену, згідно запису №15 (а.с.25).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.06.2020 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2019 від 11.09.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 6 місяців, в тому числі, стаж роботи за Списком №1 - 12 років 4 місяці, а також із посиланням на статтю 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” наведено умови набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, жінки, які народилися у період з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року - після досягнення 48 років 6 місяців і при стажі роботи, зокрема, в період звернення з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 – не менше 18 років 6 місяців, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку жінкам на 1 рік 4 місяці кожний повний рік такої роботи. Тому право на пенсію за віком на пільгових умовах заявниця набуде 09.03.2022 (а.с.41-42).

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове пенсійне страхування” (після досягнення 60 років), зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку передбаченого статтею 12 цього закону (для жінок після досягнення 55 років), зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.

Також, вказаним законом зменшення пенсійного віку застосовується після досягнення 60 років (жінкам застосовується також у період збільшення виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року), натомість до внесення змін Законом №213-VIII зменшення пенсійного віку, зокрема для жінок, застосовувалось після досягнення 55 років.

Судом встановлено, що надалі Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.

Так, зокрема, згідно п.1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1973 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 – 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону (після досягнення віку 60 років), зокрема жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (після досягнення віку 60 років), зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "а" частини 1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.

Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII”.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам; ...”

Проаналізувавши все вищевикладене, зокрема наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “а” ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №1, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 45 років за пунктом "а" ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 50 років, в даному випадку 48 років 6 місяців за п.1 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Крім того, розбіжності, які містять зазначені закони стосуються також критеріїв зменшення пенсійного віку. Пунктом "а" ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII визначено, що зменшення пенсійного віку, зокрема, для жінок застосовується після досягнення 55 років, натомість згідно пункту 1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, зменшення пенсійного віку застосовується після досягнення 60 років.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт "а" ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.

Тобто, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "а" ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи періоди роботи за Списком № 1 з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частинами 1, 2, 10, 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Суд зазначає, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з цим, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації щодо сплати страхових внесків страхувальником у періоди роботи позивача з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013 не є підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів її роботи, оскільки позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верхового Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/437/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а та від 09.10.2020 у справі №341/460/17.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача наведених вище спірних періодів роботи, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо незарахування періоду з 01.04.2013 по 30.04.2013 до пільгового стажу суд вважає за необхідне зазначити.

Згідно витягу із розпорядження ТОВ «Карпатнафтохім» №61-1 від 27.03.2013 у період з 01.04.2013 по 30.04.2013 на 1 місяць на підприємстві було оголошено простій (а.с.26).

Однак, оголошення простою на 1 місяць у рік не позбавляє на зарахування даного місяця до стажу роботи за Списком №1 з огляду на наступне.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Аналогічне роз`яснення міститься у листі від 08.02.2016 р. №713/039/161-16 Міністерства соціальної політики України. А також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.03.2019 у справі №295/8979/16-а.

Отже, періоди роботи ОСОБА_1 у ТОВ “Карпатнафтохім” з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013 має бути врахований до її страхового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Як уже зазначалось судом, відповідачем визнається пільговий стаж роботи позивача - 12 років 4 місяці. Втім органом пенсійного фонду не враховано період роботи позивача у ВАТ "Оріана" з 02.10.1995 по 31.01.2001 (5 років 4 місяці) на посаді апаратника очистки газу в цеху з виробництва полімерів і сополімерів (синтезу полімерів і сополімерів етилену), у зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок про зайнятість повного робочого дня та доказів проведення атестації робочих місць за вказаний період.

Щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача через неподання уточнюючої довідки, суд зазначає таке.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі, також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (надалі, також - Порядок №383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637).

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі, також - Інструкція №58), встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Судом встановлено, що трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції №58 та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких ОСОБА_1 прийнята на таку роботу.

З матеріалів справи слідує, що позивач 25.11.2020 звернулася із заявою до AT "Оріана" з метою отримання уточнюючої довідки та усіх наявних на зберіганні у підприємстві документів, які б підтверджували шкідливість умов її праці (а.с.47).

За змістом письмової відповіді AT "Оріана" №1341 від 04.12.2020, поряд з іншим, повідомлено ОСОБА_1 про те, що у розділі VIII "Хімічне виробництво" Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, виробництво полімерів і сополімерів (синтез полімерів і сополімерів етилену) не значиться. Таким чином робота в цеху з виробництва полімерів і сополімерів (синтезу полімерів і сополімерів етилену) не дає права на пенсію на пільгових умовах (а.с.48).

Як свідчать пояснення відповідача вказаний лист AT "Оріана" взятий до уваги органом пенсійного фонду при визначенні права позивача для призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1.

Так, з даного приводу слід відмітити, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).

Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за № 41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Слід відмітити, що на оскаржуваний період роботи ОСОБА_1 з 02.10.1995 по 31.01.2001, чинними були Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 11.03.1994 за №162 (надалі по тексту також - Постанова №162).

Підрозділом А.1 розділу VIII "Хімічне виробництво" Постанови №162 від 11.03.1994 та підрозділом А розділу VIII «Хімічне виробництво» Постанови №36 від 16.01.2003 Кабінету Міністрів України до Списку №1 виробництв, робіт професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відесено посади "робітників, керівників і спеціалістів підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у нижчезазначених виробництвах і роботах, зокрема галоїдопохідних етилену, їх полімерів і сополімерів".

Так, у пункті 4.2 коментованого Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У відповідності до пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, в матеріалах справи міститься наказ від 20.05.1999 за №146 по ВАТ "Оріана" Завод "Поліолефін" (а.с.34,48 зворотня сторона), яким затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад працівникам, яким підтверджене право на пільгове забезпечення, в тому числі і посада позивача, яку займала остання у спірний період - "апаратник очищення газу в цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і сополімерів".

За змістом наказу №6 від 07.02.2001, виданого Закритим акціонерним товариством "Лукор", на вказаному підприємстві виробництво продукції не змінилося, не сталося ніяких змін в умовах і характері праці працівників підприємства, назви професій і посад, згідно штатного розкладу залишились ті самі, що були на ВАТ "Оріана", а тому результати атестації робочих місць для підтвердження пільгового стажу по списку №1 та №2, проведеної за наказами по ВАТ "Оріана" в усіх підрозділах, які ввійшли в структуру ЗАТ "Лукор" та за показниками зайнятості працівників в шкідливих умовах і на підставі результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, вирішено рахувати дійсними для працівників ЗАТ "Лукор" до проведення чергової атестації, так як термін дії попередньої складає 5 років (а.с.34,зворотня сторона).

В подальшому наказом від 09.12.2003 за №554, затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад працівникам, яким підтверджене право на пільгове забезпечення, зокрема посада, яку займала позивач за кодом 10А.3-3в "апаратник очищення газу шостого розряду відділення очищення і компресії газів цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і співполімерів" (а.с.35,36, зворотній бік).

Згідно наказу №682 від 30.12.2005, зараховано з 01.04.2005 результати проведеної у 2003 році атестації робочих місць за умовами праці, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, для посад та робочих місць служби якості аналітичного контролю, серед яких зокрема посада, на якій перебувала позивач 8А.1 "апаратник очищення газу шостого розряду очищення і компресії газів» цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і співполімерів (а.с.35-36).

Беручи до уваги саме вказані докази, орган пенсійного фонду врахував до пільгового стажу період роботи позивача з 01.02.2001 по 11.05.2005, при цьому не врахував період роботи з 02.10.1995 по 31.01.2001, посилаючись на лист AT "Оріана" №1341 від 04.12.2020, за змістом якого робота позивача за професією апаратник очищення газу в цеху з виробництва полімерів і сополімерів (синтезу полімерів і сополімерів етилену) заводу "Поліолефін" по обслуговуванню цеху не дає права на пенсію на пільгових умовах оскільки у розділі VIII "Хімічне виробництво" Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, виробництво полімерів і сополімерів (синтез полімерів і сополімерів етилену) не значиться (а.с.48).

З даного приводу, суд вважає за необхідне відмітити, що згідно записів у трудовій книжці позивача в період з 02.10.1995 по 31.01.2001 вона перебувала на посаді "апаратника очистки газу по шостому розряду цеху синтезу полімерів і сополімерів етилену відділення очищення і компресії газів" (а.с.34), і така посада згідно наказу від 20.05.1999 за №146 по ВАТ "Оріана" Завод "Поліолефін" (а.с.34,48-50) віднесена до переліку посад працівників, яким підтверджене право на пільгове забезпечення.

Разом з цим, відповідно до підрозділу А.1 розділу VIII "Хімічне виробництво" Постанови №162 до Списку №1 віднесено посаду за кодом 1080А010 "працівник лабораторій цехів і виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку №1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу)", а саме: посади "робітників, керівників і спеціалістів підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день у нижчезазначених виробництвах і роботах, зокрема, галоїдопохідних етилену, їх полімерів і сополімерів".

На переконання суду займана позивачем посада у спірний період з 02.10.1995 по 31.01.2001 відповідає як і Списку №1, затвердженого Постановою №162, так і переліку посад, затверджених наказом ВАТ "Оріана" від 20.05.1999 за №146.

Суд звертає увагу на те, що в подальшому цех з виробництва полімерів і сополімерів виробництва "Поліолефін" перейменовано в цех з виробництва галоїдопохідних етилену, їхніх полімерів і сополімерів виробництва "Поліолефін", про що свідчить запис №10 від 27.06.2001 в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.23).

Як уже з`ясовано судом та підтверджується матеріалами справи, період роботи позивача на посаді "апаратника очищення газу 6 розряду відділення очищення і компресії газів в цеху з виробництва галоїдопохідних етилену, їх полімерів і співполімерів" з 01.02.2001 по 11.05.2005 враховано відповідачем до пільгового стажу, оскільки така посада (професія) за позицією 8А.1 передбачена Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, про що зазначено у рішенні про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.10.2020 за №9 (а.с.46).

Беручи до уваги такі обставини, в тому числі наказ Закритого акціонерного товариства "Лукор" №6 від 07.02.2001 про відсутність змін в умовах і характері праці працівників підприємства, назві професій і посад, згідно штатного розкладу, в результаті чого враховано результати атестації робочих місць для підтвердження пільгового стажу по списку №1 та №2, проведеної за наказами по ВАТ "Оріана" в усіх підрозділах, які ввійшли в структуру ЗАТ "Лукор", суд вважає безпідставними посилання відповідача на лист AT "Оріана" №1341 від 04.12.2020, що й слугувало однією з підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах.

Разом з тим в матеріалах справи містяться розрахункові листки, видані АТ "Оріана", зміст яких свідчить про отримання ОСОБА_1 заробітної плати в період з жовтня 1995 року по січент 2001 року (а.с.59-70).

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою від 25.06.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, зокрема стосовно того, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” мають вислугу років та стаж необхідний для призначення пенсії, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 предметом конституційного контролю була, зокрема, стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” зі змінами внесеними Законом України №213, яка регламентувала призначення пенсій за віком на пільгових умовах, а також пенсій за вислугу років.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 25.06.2020, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та відповідно до копії паспорта серії № НОМЕР_2 , виданого 05.02.2019, досягнула 45-ти річного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

Щодо наявності необхідного стажу позивача, то безспірним є 40 років 6 місяців, з яких 12 роки 4 місяці пільгового, які самостійно визначені відповідачем.

Також до пільгового стажу підлягають зарахуванню періоди роботи з 02.10.1995 по 31.01.2001, з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013, що становлять 5 років 11 місяців 27 днів, які безпідставно не зараховані відповідачем.

Наявний у позивачки страховий та пільговий стаж роботи відповідає всім критеріям, необхідним для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII.

Згідно частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, а також те, що звернення позивачки із заявою про призначення пенсії відбулося 25.06.2021, суд приходить до переконання, що відповідача необхідно зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 25.06.2021

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявними в матеріалах справи квитанціями №9.19031.1/405824378 від 28.12.2020 на суму 840,80 грн та №8 від 11.01.2021 на суму 70,00 грн підтверджується сплата позивачем судового збору (а.с.1,2).

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої ним суми судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2019 від 11.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 25.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із зарахуванням до стажу роботи за Списком №1 період роботи з 02.10.1995 по 31.01.2001, з 01.12.2005 по 31.03.2006, з 01.01.2007 по 31.01.2007, з 05.02.2007 по 31.03.2007, з 01.04.2013 по 30.04.2013.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

третя особа – АТ «Оріана» (код ЄДРПОУ – 05743160, вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77303).

Суддя /підпис/ Главач І.А.