Рішення № 103349201, 15.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Справа № 280/827/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі – позивач) до Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргури Х.А. щодо повернення виконавчого документу Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 р. по справі № 280/2036/20 стягувачу без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення державного виконавця Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргури Х.А. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.01.2022 р. за вих. № 117/04, щодо примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі № 280/2036/20, яким задоволено адміністративний позов Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Розівського комунального дошкільного навчального закладу (дитячий садок) загального типу "Веселка" Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області про застосування заходів реагування;

- зобов`язати Приазовський відділ державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі № 280/2036/20, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 30.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з отриманим повідомленням № 117/04 від 05.01.2022 р. державного виконавця Гаргури Х.А. Приазовського ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) та вважає, що вказане повідомлення порушує його права, передбачені Конституцією України, нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), та Законом України «Про виконавче провадження». Цим повідомленням державного виконавця Гаргури Х.А. Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) унеможливлює здійснення заходів щодо повного виконання судового рішення. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 15.02.2022.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 14.02.2022 надав до суду заяву та відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що зокрема, статтею 63 розділу VIII «Виконання рішень немайнового характеру» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), та пунктами 1-13 розділу Розділу IX Виконання рішень немайнового характеру, «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5) визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а також - порядок виконання рішень про заборону вчиняти певні дії. Зі змісту резолютивної частини виконавчого листа № 280/2036/20 від 30.11.2021 встановлено, що суд не зобов`язав боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, а також не заборонив боржнику вчиняти певні дії. Разом з тим, спосіб та порядок виконання органами державної виконавчої служби рішень «про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об`єктів» Законом №1404-VIII та Інструкцією № 512/5 не встановлено. Тобто, виконання судового рішення, резолютивна частика якого зазначена у виконавчому листі № 280/2036/20, не передбачає застосування державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання рішень, визначених Законом. Пунктом 7 частини 4 статті 4 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Рішення державного виконавця про винесення повідомлення від 05.01.2022 р. за вих.№ 117/04 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідає вимогам Закону. Отже, підстави для скасування вказаного повідомлення відсутні. Просить справу розглянути без участі відповідача та відмовити у задоволенні позову.

15.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить позов задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві, наголошує, що оскаржуване повідомлення державного виконавця є необґрунтованим, оскільки виконавчий лист містить чітке визначення дій, які слід вчинити боржнику, а тому у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення. Просить справу розглянути у порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 15.02.2022, сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явились, враховуючи заявлені клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні та у відповідності до положень ч.3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч.3 ст.268 КАС України, суд здійснив подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №280/2036/20 задоволено частково позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Розівського комунального дошкільного навчального закладу (дитячий садок) загального типу «Веселка» Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Нововасилівська селищна рада про застосування заходів реагування. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Розівського комунального дошкільного навчального закладу (дитячий садок) загального типу «Веселка» Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області розташованого за адресою: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Дубова, буд. 1, до повного усунення порушень вимог законодавства визначених у Акті позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки №56 від 02 червня 2021 року.

Вказане рішення набрало законної сили 19.10.2021.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №280/2036/20 30.11.2021 видано виконавчий лист, який позивачем надано до Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) разом з заявою про відкриття виконавчого провадження.

05.01.2022 державним виконавцем Приазовського ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Гаргурою Х.А. розглянуто заяву щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №280/2036/20 та встановлено, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.01.2022 отримане Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області 10.01.2022.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням, вважаючи неправомірними дії державного виконавця, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області звернулося до суду з даною позовною заявою із вимогою про його скасування та зобов`язання відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII).

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 4 Закону №1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист №280/2036/20, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом 30.11.2021 повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений виконавчий документ не містить дій зобов`язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з п.1 Розділу IX Виконання рішень немайнового характеру, «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі – Інструкція № 512/5), виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Розділу VIII Закону №1404 виконання рішень немайнового характеру, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Інструкцією № 512/5 та Законом №№1404 визначено, що виконання рішення немайнового характеру передбачає зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності підстав для примусового виконання вищевказаного судового рішення, суд врахував, що відносини, пов`язані із захистом населення, державним наглядом у сфері техногенної та пожежної безпеки врегульовано Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), яким також визначено повноваження органів державної влади у цих відносинах.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України).

Відповідно до частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: 1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; 12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частинами першою, другою статті 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За частиною другою статті 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 КЦЗ України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на ГУ ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування. Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом №1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Як видно з матеріалів справи підставою для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.01.2022 слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений виконавчий документ не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Так, у виконавчому листі № 280/2036/20, виданому 30.11.2021 Запорізький окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 23.06.2021, вказано: "застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Розівського комунального дошкільного навчального закладу (дитячий садок) загального типу «Веселка» Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області розташованого за адресою: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Дубова, буд. 1, до повного усунення порушень вимог законодавства визначених у Акті позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки №56 від 02 червня 2021 року".

Статтею 63 Закону №1404-VIII передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

Отже, як видно з даного виконавчого листа, то такий не містить дій зобов`язального характеру, а відтак не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

На думку суду, право посадових осіб позивача відповідно до частини другої статті 68, частини другої статті 70 КЦЗ України звертатись до адміністративного суду з позовами про повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг за отриманням рішення суду на такі дії, є превентивним судовим контролем, але не звільняє останніх від виконання своїх посадових обов`язків.

Таким чином, оскільки відсутні будь-які примусові дії, які повинен здійснити державний виконавець, контроль за виконанням заходів реагування покладено на контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 809/421/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд зазначає, що правова позиція Верховного Суду в такій категорії справ залишається сталою та не зазнавала змін, зокрема правовий висновок про те, що у цих спірних правовідносинах позивач діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з відповідних питань, - є чинним та є обов`язковим до врахування при вирішенні таких спорів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 287, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Приазовського відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 65; код ЄДРПОУ 38625593),

Відповідач – Приазовський відділ державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул.Горького, буд.70; код ЄДРПОУ 34920513).

Повне судове рішення складено 15.02.2022.

Суддя Б.В. Богатинський