Рішення № 103349128, 14.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2022 року о/об 11 год. 50 хв.Справа № 280/11453/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шевченко С.О., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької областної прокуратури (вул.Матросова Олександра, буд.29-А, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 02909973)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 38232,59 грн.; 2) визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за серпень та вересень 2021 року у сумі 38136,00 грн. відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016); 3) зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 38232,59 грн. з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів; 4) зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належній йому вихідної допомоги при звільненні із розрахунку в сумі 1778,26 грн. за кожен день затримки розрахунку починаючи з 23.10.2021 по день фактичного розрахунку.

У позовній заяві зазначено наступне. Позивач з 27.03.2000 проходив службу в органах прокуратури, а саме: з лютого 2000 року по листопад 2006 року - помічник прокурора міста Бердянська Запорізької області; з грудня 2006 року по червень 2012 року - старший помічник Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області; з червня 2012 року по грудень 2015 року - прокурор Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області; з грудня 2015 року по 22.10.2021 року - прокурор Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. 13.09.2021 п`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) винесено рішення №365 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки" (Рішення №365). 22.10.2021 згідно наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №1458к позивача звільнено на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22.10.2021 (Наказ №1458к). Виникнення трудових відносин між позивачем та Запорізькою обласною прокуратурою зумовило виникнення взаємних прав і обов`язків у відповідності до норм Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та інших актів трудового законодавства, зокрема щодо проведення розрахунків у разі звільнення. У відповідності до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 22.10.2021 за №1458к про звільнення позивача, відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Запорізької області вказівки щодо виплати останньому вихідної допомоги не надавались. В день звільнення відповідно до розрахунку при звільненні за жовтень 2021 року, копію якого позивачу вручено 25.10.2021 під підпис, позивачу нараховано суму заробітної плати без включення вихідної допомоги. Водночас, відповідачем на момент звільнення - 22.10.2021 не здійснено повний розрахунок (виплату всіх належних сум) за час існування трудових відносин, а саме вихідної допомоги у сумі 38232,59 грн. Вказане зумовлює зобов`язати відповідача виплати позивачу додатково середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку (відповідно ст.117 КЗпП України та Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 за №13, постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №273/212/16-ц). З урахуванням посади, яку обіймав позивач у серпні та вересні 2021 року та з урахуванням інформації Запорізької обласної прокуратури про розміри посадових окладів і надбавок за вислугу років, встановлено, що заробітна плата позивача, в тому числі за серпень та вересень 2021 року повинна складати 38136,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб в сумі 2270,00 грн. х 12 + 10896,00 грн. надбавка за вислугу років, яка складає 40% від посадового окладу). За 19 відпрацьованих в серпні робочих днів заробітна плата позивача повинна складати 34504,00 грн. (заробітна плата, яка повинна бути сплачена в сумі 38136,00 грн. х 19 відпрацьованих днів : 21 робочий день в серпні). За 16 відпрацьованих у вересні робочих днів заробітна плата позивача повинна складати 27735,27 грн. (заробітна плата, яка повинна бути сплачена в сумі 38136,00 грн. х 16 відпрацьованих днів : 22 робочі дні у вересні). Сума середньоденної заробітної плати складає 1778,26 грн. (62239,27 грн. : на 35 робочих днів). Сума середньої заробітної плати складає 38232,59 (1778,26 грн. х на 21,5 середню планову кількість робочих днів за серпень-вересень 2021 року). З огляду на вже визначену суму розрахунку середнього заробітку за весь час затримки виплати належної позивачу вихідної допомоги, Запорізька обласна прокуратура у відповідності до ст.117 КЗпП України зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток в сумі 1778,26 грн. за кожен день затримки за період з 23.10.2021 по день фактичного розрахунку.

Позивач підтримав позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Запорізької області з 07.07.2000 по 22.10.2021. У період часу, охопленого позовними вимогами, ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, з якої був звільнений з 22.10.2021 за результатами неуспішного проходження атестації на підставі пп.2 п.19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Розмір загальної суми на утримання органів прокуратури передбачався в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2015-2020 роки. Офісом Генерального прокурора проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (Постанова №505). Згідно зі ст.90 Закону України 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Отже, обласна прокуратура фінансується головним розпорядником коштів відповідно до чинного законодавства, а саме Офісом Генерального прокурора. Структура та умови оплати праці з 14.06.2012 встановлювались відповідно до Постанови №505. За таких обставин, оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, Запорізька обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Законом України від 19.09.2019 за №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури. З 25 вересня 2019 року положення ст.81 Закону України «Про прокуратуру» встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур. Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 за №40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. Отже, у період з 27.03.2020 по 15.03.2021 окружні прокуратури створені не були. Поряд із тим, дія ст.81 Закону України «Про прокуратуру» поширюється виключно на прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Позивач до окружної прокуратури не був призначений у зв`язку з неуспішним проходженням атестації і до свого звільнення - 22.10.2021 обіймав посаду у місцевій прокуратурі Запорізької області. Таким чином, саме Закон №113, а не Бюджетний кодекс України (норма якого визнана не конституційною) передбачає оплату праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»), яка на сьогодні є чинною. Враховуючи наведене, у Запорізької обласної прокуратури відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з 01.04.2020 по 31.08.2021 у інший спосіб, ніж встановлений п.3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, що виключає наявність бездіяльності відповідача щодо неналежного розрахунку та підстав для нарахування матеріальної шкоди. Окрім того, наведений позивачем розрахунок розміру шкоди здійснено без врахування виплаченої позивачу заробітної плати відповідно до положень Постанови №505, а отже, у разі задоволення позовних вимог, при проведенні розрахунку розміру матеріальної шкоди, обов`язково мають бути вирахувані суми фактичної нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати відповідно до положень Постанови №505. Також, слід зазначити, що із вищенаведених підстав рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №280/9496/21 відмовлено у позові ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури з тим самим предметом позову та з тих самих підстав, а саме в частині стягнення за серпень 2021 року позивачем недоотриманої заробітної плати розмір якої регулювався положеннями ст.81 Закону України «Про прокуратуру». Отже, вимоги позивача про бездіяльність обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за серпень та вересень 2021 року, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах законодавства. Також, позивач вважає, що звільнення з органів прокуратури на підставі пп.2 п.19 розділу II Закону №113 є однорідним звільненню за п.2 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, а тому правові наслідки для роботодавця є однаковими, а саме: - останній, відповідно до положень ст.44 Кодексу законів про працю України, зобов`язаний виплатити працівнику вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Відповідач вважає, що такі вимоги є безпідставним, необгрунтованим та не підлягає задоволенню. Оскільки ні спеціальними Законами України «Про прокуратуру» та №113, ні ст.44 КЗпП України не передбачено виплату вихідної допомоги прокурорам, яких звільнено відповідно до пп.2 п.19 розділу II Закону України №113 у зв`язку з неуспішним проходженням атестації прокурором, правові підстави для її виплати ОСОБА_1 у Запорізької обласної прокуратури відсутні. Наказ про звільнення та рішення кадрової комісії позивачем оскаржено в судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду (справа №280/11297/21). У судовому спорі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, окрім зазначеного, розглядається питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №280/11297/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ) та про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні з публічної служби у зв`язку зі звільненням з ініціативи роботодавця - дана адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , є взаємовиключними. У разі задоволення в цій частині повністю одночасно двох позовів, відповідач може бути зобов`язаний фактично виплатити подвійну суму середнього заробітку, оскільки їх розміри є однаковими. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області (розрахована відповідно до п.8 розділу IV постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»), залежить від фактично нарахованої йому заробітної плати за фактично відпрацьовані ним дні протягом серпня-вересня 2021 року, та складає 403,77 грн. Ураховуючи вищевикладене, розмір вихідної допомоги, у разі задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 , складатиме 8681,06 грн. Розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен проводитися з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі 403,77 грн., розрахованої відповідно до положень діючого законодавства.

Представник відповідача проти позовної заяви заперечував.

Ухвалою судді від 29.11.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 13.12.2021.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відкладено розгляд справи на 24.01.2022.

24.01.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.02.2022.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У наказі Запорізької обласної прокуратури від 22.10.2021 за №1458к зазначено: «… Керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», НАКАЗУЮ: 1.ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_2 з посади прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі підпункту 2 пуншу 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22 жовтня 2021 року. 2.Відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури сплатити ОСОБА_1 компенсацію за 29 календарних днів за період роботи з 27.03.2020 по 26.03.2021 та за 26 календарних днів за період роботи з 27.03.2021 по 22.10.2021 невикористаної щорічної та додаткової відпустки. Підстави: рішення від 13.09.2021 №365 п`ятнадцятої кадрової комісії. …».

У Довідці Запорізької обласної прокуратури від 09.12.2021 за №21-1005-21 зазначено: «… ДОВІДКА Видана про те, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, розрахована відповідно до п.8 розділу IV Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (надалі "Постанова №100"), складає 403,77 грн. (Чотириста три гривні 77 копійок). Розмір середньоденної заробітної плати розраховано за один робочий день: - за серпень 2021 нарахована заробітна плата за 19 робочих днів - 7834,43 грн.; - за вересень 2021 нарахована заробітна плата за 16 робочих днів - 6297,54 грн., 7834,43 грн. + 6297,54 грн. = 14131,97 грн. : 35 робочих днів = 403,77 грн. Кількість робочих днів згідно з графіком роботи установи: Серпень 2021р. - 21 день; Вересень 2021р. - 22 дні. (21 день + 22 дні) / 2 = 21,5 днів - середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді; 403,77 х 21,5 = 8681,06 грн. Середня місячна заробітна плата, розрахована згідно з п.8 Постанови №100 - 8681,06 грн. (Вісім тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 06 коп.). …».

Також, судом досліджено: Рішення №365 про неуспішне проходження прокурором атестації, прийняте 13.09.2021 П`ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих); Трудову книжку БТ-І за №6667467 позивача; Довідку Запорізької обласної прокуратури від 04.11.2021 за №21-948, видану ОСОБА_1 ; лист Запорізької обласної прокуратури від 31.08.2021 за №21-400вих-21 на адресу ОСОБА_1 з Додатками - Розрахунковими листами за 2021 рік, Розрахунком при звільненні за жовтень 2021 року; Заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію; інші документи.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

1) У Рішенні Конституційного Суду України від 22.03.2020 за №6-р/2020 (Справа №1-223/2018(2840/18)) зазначено: «… Конституційний Суд України вирішив: 1.Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. 2.Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. …».

У ст.81 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» зазначено: «1.Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. 2.Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. 3.Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. 4.Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. 5.Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: 1) Генерального прокурора - 1,7 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 2) першого заступника Генерального прокурора - 1,5 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 3) заступника Генерального прокурора - 1,3 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 4) керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 5) заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 6) керівника обласної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 7) першого заступника керівника обласної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 8) заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 9) керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 10) заступника керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 11) керівника окружної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 12) першого заступника керівника окружної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 13) заступника керівника окружної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 14) керівника підрозділу окружної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 15) заступника керівника підрозділу окружної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора окружної прокуратури. 6.Посадовий оклад прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не може бути меншим за посадовий оклад керівника структурного підрозділу центрального управління Національного антикорупційного бюро України, що здійснює досудове розслідування. 7.Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України. 9.Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України».

Відповідно до п.4 ч.5 ст.7 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» єдність системи прокуратури України забезпечується: фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 ст.90 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Як зазначено у п.3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 за №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. (…).

У ст.3 Закону України «Про оплату праці» зазначено: «Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці».

Позивачем не надано до суду доказів того, що фінансування прокуратури здійснювалось не згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Також, позивачем не доведено, що оплата його праці є меншою за мінімальну заробітну плату.

Суд вважає, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в розмірі, який зазначає позивач у позовній заяві.

У суду відсутні зауваження щодо наведеного у Розрахункових листах за 2021 рік.

Судом прийнято до уваги, що п.3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 за №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не визнаний не конституційним.

2) Згідно з ст.44 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

У ст.40 КЗпП України зазначено: «Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; … Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Як зазначено у ч.5 ст.51 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру», на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Згідно з п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого 08.02.1995 постановою Кабінету Міністрів України №100 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - «Порядок обчислення середньої заробітної плати»), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 у справі №1-1/2002 зазначено, зокрема: «… Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, … посадових осіб … не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами. …».

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що ч.5 ст.51 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII «Про прокуратуру» та ч.4 ст.40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а, отже, не заборонено застосування положень ст.44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд також звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

У день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги.

Суд вважає, що результати розгляду адміністративних справ №280/9496/21 (щодо не нарахування та не виплати заробітної плати, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру») та №280/11297/21 (щодо визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку) не впливає на розгляд даної справи №280/11453/21, оскільки у межах даної справи розглядаються лише питання пов`язанні з не нарахуванням та не виплатою позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

Судом прийнято до уваги наведене у Довідці Запорізької обласної прокуратури від 09.12.2021 за №21-1005-21.

З матеріалів справи вбачається, що середній місячний заробіток позивача (з урахуванням приписів п.4, п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати») становив 8681 грн. 06 коп. Дана сума відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 8681 грн. 06 коп.

Тобто, є наявною протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 8681 грн. 06 коп.

Звідси, з огляду на приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд з метою захисту прав позивача вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 8681 грн. 06 коп.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №640/23379/19 (адміністративне провадження №К/9901/35075/20), від 25.02.2021 у справі №640/8451/20 (адміністративне провадження №К/9901/2517/21), від 21.01.2021 у справі №260/1890/19 (адміністративне провадження №К/9901/19155/20), від 23.12.2020 у справі №560/3971/19 (адміністративне провадження №К/9901/15065/20).

3) Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Заявлені позивачем вимоги в частині позову, яка стосується нарахування та виплати середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному випадку є передчасними.

Передусім має місце спір про право на належні звільненому працівнику суми, а саме право позивача на отримання вихідної допомоги.

Підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку буде рішення у даній справі, яким встановлено право позивача на отримання вихідної допомоги.

На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому права позивача в цій частині не є порушеними.

Крім того, для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку, як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку.

Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням викладеного, навіть за умови безспірності факту невиплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності), а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Аналогічне застосування норм права здійснено, наприклад, Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.11.2021 у справі №280/880/21.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької областної прокуратури (вул.Матросова Олександра, буд.29-А, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69057; код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької областної прокуратури щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 8681 грн. 06 коп.

Стягнути з Запорізької областної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 8681 грн. 06 коп.

В іншій частині позовної заяви відмовити.

У стягненні на користь позивача з відповідача судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення виготовлено у повному обсязі 15.02.2022.

Суддя О.О. Прасов