Рішення № 103347805, 14.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Справа№200/16230/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Аляб`єва І.Г.,

при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

за участі представника відповідача Профатило О.П.,

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені,-

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької обласної прокуратури, у якій просить суд:

- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільнені у розмірі 21680,40 грн;

- стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені з 05.05.2020 по день ухвалення судового рішення з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати.

Позов обґрунтовувала тим, що наказом прокурора Донецької області від 04.05.2020 № 385-к його звільнено з посади прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень прокуратури Донецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Між тим, вихідну допомогу при звільненні йому виплачено не було. Також зазначає, що з 25.09.2019 - дня набрання чинності Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» скасовано виплату вихідної допомоги, чим запроваджено дискримінацію за професійною ознакою; про такі зміни істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці відповідно ст. 32 Кодексу законів про працю України він попереджений не був. Оскільки Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні, тому вважала, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених Кодексом законів про працю України, з дотриманням ст. 44 цього Кодексу, відповідно до якої при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Норми п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України щодо підстав звільнення вважала однорідними, тому незалежно від зазначення у наказі про звільнення тієї чи іншої норми вважає, що особа є звільненою за вказаною нормою Кодексу з відповідними правовими наслідками для роботодавця. Тому вважає, що має право на вихідну допомогу при звільненні. Оскільки таку допомогу йому не виплачено, що свідчить про не проведення повного розрахунку при звільненні, тому вважає, що має право стягнення її з відповідача, а також право на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, зокрема у випадку звільнення у разі неуспішного проходження прокурором атестації, позивач не набув права на її отримання. При цьому відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 23.11.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.12.2021.

13.12.2021 розгляд справи відкладено на 05.01.2022.

Ухвалою суду від 05.01.2022 продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження, розгляд справи відкладено на 31.01.2022.

Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.02.2022.

До судового засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 . (а.с. 13-19)

Наказом Прокуратури Донецької області від 03.02.2020 № 123-к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень Прокуратури Донецької області з 17.02.2020.

Наказом Прокуратури Донецької області від 04.05.2020 № 385-к ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, у цьому наказі підставою звільнення вказано рішення кадрової комісії № 2 від 05.03.2020 за № 21.

За змістом вказаного рішення кадрової комісії ОСОБА_1 за результатами першого етапу - «анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» набрав кількість балів - 64, що є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту та допуску до проходження наступних етапів тестування, у зв`язку з чим неуспішно пройшов атестацію.

Рішення оформлено на підставі протоколу № 2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020.

Не погодившись з наказом Прокуратури Донецької області від 04.05.2020 № 385-к та протоколом № 2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №200/5488/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 2 Офісу Генерального прокурора від 05 березня 2020 року № 21 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 385-к про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень Прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року.

Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року по 21 жовтня 2020 року у розмірі 120 790, 80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовлено.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень Прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 травня 2020 року.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року по 21 жовтня 2020 року у розмірі 120 790, 80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 200/5488/20-а - залишено без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 200/5488/20-а - залишено без змін.

На виконання рішення суду у справі №200/5488/20-а оформлено та видано виконавчі листи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в справі №200/5488/20-а.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року в справі №200/5488/20-а в частині стягнення коштів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №200/5488/20-а, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року № 385-к про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури з міжнародно-правових доручень прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Виходячи з наведеного, підстави для виплати вихідної допомоги при звільнені – відсутні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання оплати праці, у тому числі стягнення середнього заробітку врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, суд зазначає, що питання про стягнення середнього заробітку при звільнені було розглянуто Донецьким окружним адміністративним судом в справі№200/5488/20-а, яким зокрема, стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року по 21 жовтня 2020 року у розмірі 120 790, 80 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають зволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись Конституцією України, статями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297, п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002, вул.Університетська, 6 м.Маріуполь, Донецька область, 87500) про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 14 лютого 2022 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв