Рішення № 103347800, 10.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року Справа№200/11719/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення від 04.08.2021 № 8907-10389/Р-15/8-0500/21 про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1);

зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення пенсії, тобто з 16.05.2021, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням відомостей, необхідних для підтвердження пільгового стажу по довідкам від 09.07.2015 № 08/31-277 та № 08/31-277, виданим Донецьким металургійним заводом, довідці від 12.04.2017 №40, виданій ТЗДВ «Машинобудівний завод Буран», довідці від 21.03.2016 №23, виданій ДП «Донецькгормаш», довідці від 06.04.2021 № Р-19/05-06, виданій архівним відділом адміністрації м. Донецьк, довідці № 3935/р/05-17-17-13 від 12.11.2014, виданій Краснолиманським відділенням Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи: з 04.10.1985 по 09.08.1987 в якості підручного сталевара мартенівської печі, з 18.04.1988 до 11.07.1989 - оператора прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху, з 03.09.1987 по 20.09.1987 - підручного сталевара котельно-ливарної ділянки, з 21.09.1987 по 01.02.1988 - майстра котельно-ливарної ділянки, з 13.08.1990 по 19.02.1991 - майстра в сталелітейному цеху, зарахувати до загального стажу періоди роботи з 01.06.1995 по 01.06.1996 в якості інженера, а також з 10.10.2013 по 11.04.2014 в якості приватного підприємця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16 травня 2021 року знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком.

16.07.2021 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по стажу та зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої долучив наступні документи: довідки Донецького металургійного заводу від 09.07.2015 №08/31-277 та №08/31-277, довідку від 12.04.2017 № 40, видану ТЗДВ «Машинобудівний завод Буран», довідку від 21.03.2016 № 23, видану ДП «Донецькгормаш», довідку від 06.04.2021 № Р-19/05-06, видану архівним відділом адміністрації м. Донецьк, довідку № 3935/р/05-17-17-13 від 12.11.2014, видану Краснолиманським відділенням Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату страхових внесків за період з 10.10.2013 по 11.04.2014.

Відповідач, розглянувши заяву та подані документи, надав відповідь, оформлену листом від 04.08.2021 за № 8907-10389/Р-15/8-0500/21, якою відмовив у перерахунку пенсії з посиланням на те, що надані довідки видані підприємствами, які знаходяться на території, яка непідконтрольна українській владі, у зв`язку з чим на момент звернення у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту першого частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони вчинені з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.11.2021 справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 13 грудня 2021 року.

13 грудня 2021 року підготовче судове засідання відкладене на 11 січня 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10 лютого 2022 року.

У визначений день у судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , наявна в матеріалах справи, є пенсіонером і знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

16 липня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.08.2021 за № 8907-10389/Р-15/8-0500/21 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що надані позивачем довідки, видані підприємствами, які знаходяться на території, яка непідконтрольна українській владі. Крім того зазначено, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік не зараховані.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , позивач працював:

у Донецькому ордена Леніна металургійному заводі імені В.І. Леніна з 04.10.1985 по 09.08.1987 підручним сталевара мартенівської печі, а з 18.04.1988 по 11.07.1989 оператором прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху;

у Рутченковському РМЗ п/о «Донецьквугілля» з 03.09.1987 по 20.09.1987 підручним сталевара котельно-ливарної ділянки, а з 21.09.1987 по 01.02.1988 майстром котельно-ливарної ділянки;

у Донецькому машинобудівному заводі імені Ленінського комсомолу з 13.08.1990 по 19.02.1991 майстром в сталелітейному цеху;

у ТОВ НВП«Ферро-Сталь» з 01.06.1995 по 01.06.1996 інженером (а.с. 7-9).

Відповідно до довідки від 09.07.2015 №08/31-277, виданої ПАТ «Донецький металургійний завод», яке на час виникнення спірних правовідносин перебувало і на даний час перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, позивач працював у металургійному сталеплавильному виробництві у період з 04.10.1985 по 09.08.1987 підручним сталевара мартенівської печі, що передбачена пунктом «а» підрозділу 2 розділу 3 Списку 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956. У період з 18.04.1988 по 11.07.1989 - оператором прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху, що передбачена пунктом «а» підрозділу 2 розділу 3 Списку 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956.

Згідно довідки від 12.04.2017 № 40, виданої ТЗДВ «Машинобудівний завод Буран», яке на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, позивач працював у ОДО «Машинобудівний завод Буран» (колишній Рутченковський РМЗ п/о «Донецьквугілля») з 03.09.1987 по 20.09.1987 підручним сталевара котельно-ливарної ділянки з повним робочим днем, що передбачена п.1а. 11101100а-18768 розділу ХІ Списку №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991, з 21.09.1987 по 01.02.1988 майстром котельно-ливарної ділянки з повним робочим днем, що передбачена п. 1б. 1110200б-23428 розділу ХІ Списку №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою ДП «Донецькгормаш» від 21.03.2016 № 23, яке на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, позивач працював з 13.08.1990 по 19.02.1991 майстром в сталелітейному цеху з повним робочим днем в сталелітейному цеху, що передбачена Списком №1 розділу ХІ підрозділу 1-б код КП 1110100б-23428, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991.

Згідно архівної довідки від 06.04.2021 № 3-19/05-06, виданої архівним відділом адміністрації м. Донецьк, яке на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи перебуває на тимчасово непідконтрольній території України, позивач з 01.06.1995 по 01.06.1996 працював у ТОВ НВП «Ферро-Сталь» в якості інженера.

Відповідно до довідки про стан розрахунків з бюджетом по єдиному соціальному внеску, сплачений фізичними особами, виданої Краснолиманським відділенням Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 12.11.2014 за № 3935/р/05-17-17-13, позивач сплатив суми єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 10.10.2013 по 11.04.2014.

Позивач оскаржує вищевказані дії відповідача як такі, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

За пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі – Інструкція № 58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону страхувальниками є, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону № 1058).

Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

Частиною 2 статті 20 Закону № 1058 передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-XV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи за Списком 1 з 04.10.1985 по 09.08.1987 в якості підручного сталевара мартенівської печі, з 18.04.1988 по 11.07.1989 - оператора прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху, з 03.09.1987 по 20.09.1987 - підручного сталевара котельно-ливарної ділянки, з 21.09.1987 по 01.02.1988 - майстра котельно-ливарної ділянки, з 13.08.1990 по 19.02.1991 - майстра в сталелітейному цеху, суд зазначає наступне.

З аналізу вищезазначеного законодавства вбачається, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Під час розгляду справи судом встановлено, що записи в трудовій книжці позивача проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, не містять виправлень, засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Окрім того, наведені записи в трудовій книжці підтверджені: довідками Донецького металургійного заводу від 09.07.2015 №08/31-277, довідкою від 12.04.2017 № 40, виданою ТЗДВ «Машинобудівний завод Буран», довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою ДП «Донецькгормаш» від 21.03.2016 № 23.

Відповідач не заперечує, що вказані професії належать до Списку № 1.

Щодо позовних вимог про зарахування до загального стажу періодів роботи з 01.06.1995 по 01.06.1996 в якості інженера, а також з 10.10.2013 по 11.04.2014 в якості приватного підприємця, суд зазначає.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював з 01.06.1995 по 01.06.1996 в якості інженера у ТОВ НВП «Ферро-Сталь», що також підтверджується архівною довідкою від 06.04.2021 № 3-19/05-06, виданою архівним відділом адміністрації м. Донецьк, яке перебуває на тимчасово непідконтрольній території України.

Крім того, відповідно до довідки про стан розрахунків з бюджетом по єдиному соціальному внеску, сплачений фізичними особами № 3935/р/05-17-17-13 від 12.11.2014, виданої Краснолиманським відділенням Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, позивач сплатив суми єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 10.10.2013 по 11.04.2014.

Згідно з частиною 1 - 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» (із змінами) (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

На підставі статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. , 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. , 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Таким чином, оскільки періоди роботи позивача з 04.10.1985 по 09.08.1987 в якості підручного сталевара мартенівської печі, з 18.04.1988 до 11.07.1989 - оператора прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху, з 03.09.1987 по 20.09.1987 - підручного сталевара котельно-ливарної ділянки, з 21.09.1987 по 01.02.1988 - майстра котельно-ливарної ділянки, з 13.08.1990 по 19.02.1991 - майстра в сталелітейному цеху, з 01.06.1995 по 01.06.1996 в якості інженера, підтверджені відповідними і належними записами в його трудових книжках, суд вважає за можливе прийняти до уваги перелічені вище довідки, та приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування спірних періодів до пільгового та страхового стажу позивача.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, а саме з 16.05.2021, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом раніше, позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.07.2021 про перерахунок пенсії, долучивши до заяви наступні документи: довідки Донецького металургійного заводу від 09.07.2015 №08/31-277, довідку від 12.04.2017 № 40, видану ТЗДВ «Машинобудівний завод Буран», довідку від 21.03.2016 № 23, видану ДП «Донецькгормаш», довідку від 06.04.2021 № Р-19/05-06, видану архівним відділом адміністрацією м. Донецьк, довідку № 3935/р/05-17-17-13 від 12.11.2014, видану Краснолиманським відділенням Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області про сплату страхових внесків за період з 10.10.2013 по 11.04.2014.

Судом встановлено, що відповідачем надано відповідь за наслідками розгляду зазначеної заяви на підставі Закону України «Про звернення громадян». При цьому, відповідачем окремого рішення про відмову позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 16.07.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не приймалося.

Між тим, суд не може погодитись з правомірністю дій відповідача з цього приводу з наступних підстав.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (абзац четвертий пункту 1.7 розділу І Порядку).

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу І Порядку).

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

В силу пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таких дій відповідачем вчинено не було, заява безпідставно зареєстрована і розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та при її розгляді відповідачем не приймалось рішення про перерахунок пенсії або про відмову у перерахунку пенсії позивачу, згідно вимог частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, а лише надано відповідь, оформлену листом, від 04.08.2021 за № 8907-10389/Р-15/8-0500/21.

Проте, оскільки матеріали справи не містять інформації, що зазначені довідки про підтвердження пільгового та страхового стажу були надані позивачем до заяви про призначення пенсії, позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок саме з 16.05.2021 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового і страхового стажу спірні періоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).

“Ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу І Порядку), днем звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії вважається 16.07.2021.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.07.2021 про перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 04.10.1985 по 09.08.1987 в якості підручного сталевара мартенівської печі, з 18.04.1988 до 11.07.1989 - оператора прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху, з 03.09.1987 по 20.09.1987 - підручного сталевара котельно-ливарної ділянки, з 21.09.1987 по 01.02.1988 - майстра котельно-ливарної ділянки, з 13.08.1990 по 19.02.1991 - майстра в сталелітейному цеху, а до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1995 по 01.06.1996 в якості інженера, з 10.10.2013 по 11.04.2014 в якості приватного підприємця та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн. відповідно до квитанції № 87608 від 04.10.2021.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) щодо відмови, викладеної у листі від 04.08.2021 за № 8907-10389/Р-15/8-0500/21, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням відомостей, необхідних для підтвердження пільгового стажу по довідкам від 09.07.2015 №08/31-277 та № 08/31-277, виданим Донецьким металургійним заводом, довідці від 12.04.2017 №40, виданій ТЗДВ «Машинобудівний завод Буран», довідці від 21.03.2016 №23, виданій ДП «Донецькгормаш», довідці від 06.04.2021 № Р-19/05-06, виданій архівним відділом адміністрації м. Донецьк, довідці № 3935/р/05-17-17-13 від 12.11.2014, виданій Краснолиманським відділенням Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) від 16.07.2021 про перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 04.10.1985 по 09.08.1987 в якості підручного сталевара мартенівської печі, з 18.04.1988 до 11.07.1989 - оператора прибиральних механізмів УНРС мартенівського цеху, з 03.09.1987 по 20.09.1987 - підручного сталевара котельно-ливарної ділянки, з 21.09.1987 по 01.02.1988 - майстра котельно-ливарної ділянки, з 13.08.1990 по 19.02.1991 - майстра в сталелітейному цеху, а до страхового стажу періоди роботи з 01.06.1995 по 01.06.1996 в якості інженера, з 10.10.2013 по 11.04.2014 в якості приватного підприємця та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 лютого 2022 року.

Суддя С.В. Ушенко