Рішення № 103347537, 25.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Справа№200/1498/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Волгіної Н.П., розглянувши в письмового порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 березня 2020 року № 16, яким позивачеві відмовлено у в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18 березня 2020 року № 3919 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, враховуючи рішення Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач 18 березня 2020 року звернулась до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 16 від 23 березня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої право на пенсію за віком за списком № 2 мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, мають жінки 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року народження, після досягнення 54 річного віку і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах; позивач згідно наданих документів має 32 роки 04 місяці 05 днів, стаж роботи за списком № 2 – 27 років 0 місяців 28 днів, який дає право на призначення пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але вік позивача на момент її звернення із заявою складає 51 рік, отже на момент звернення вона не досягла необхідного віку для призначення їй пенсії за списком № 2.

Позивач вважає неправомірним застосування до неї вікового цензу, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи прийняття 23 січня 2020 року Великою Палатою Конституційного Суду України Рішення № 2018(746/15) № 1-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п.п „б“-„г“ ст. 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII та вказано, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. „б“-„г“ ст. 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах (а.с. 1-3).

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 28-29).

Ухвалою суду від 12 березня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного суду у зразковій адміністративній справі № 200/3611/20 (провадження П/з/9901/32/20) (а.с. 36).

17 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому управління заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи заперечення наступним.

Позивач 18 березня 2020 року звернулася до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на дату звернення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за списком № 2 мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення ними такого віку, зокрема: 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.

Загальний страховий стаж позивача склав 32 роки 4 місяці 5 днів, стаж роботи за списком № 2 - 27 років 0 місяців 28 днів.

На момент звернення ОСОБА_1 виповнився 51 рік.

Отже, позивач не досягла встановленого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку, у зв`язку із чим рішення від 23 березня 2020 року № 16 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням необхідного віку – є обґрунтованим та правомірним (а.с. 40-41).

Ухвалою суду від 16 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі (а.с. 72-73).

Ухвалою суду від 19 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі (а.с. 84).

Ухвалою суду від 8 грудня 2021 року поновлено провадження в адміністративній справі (а.с. 90).

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов`язано останнього надати суду відзив на позов та додаткові докази по справі (а.с. 102-103).

Ухвалою суду від 6 січня 2022 року повторно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати суду відзив на адміністративний позов та докази на підтвердження пояснень (а.с. 106).

11 січня 2022 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву позивача, в якій останній заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, аналогічних наведеним у відзиві на позов першим відповідачем (а.с. 112-113).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Перший відповідач, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у даній справі, перебуває у стані припинення (а.с. 117).

Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у даній справі (а.с. 118).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач 18 березня 2020 року звернулася до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 3919 про призначення пенсії за списком № 2, до якої додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву; паспорт; трудову книжку № НОМЕР_2 від 21 липня 1987 року; диплом про навчання; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб (а.с. 50-51).

Рішенням № 16 від 23 березня 2020 року позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за списком № 2 у зв`язку із не досягненням 54 річного віку (а.с. 46).

Згідно витяг з електронної бази Пенсійного фонду ІКІС ПФУ: підсистеми призначення та виплати пенсії загальний страховий стаж позивача складає 32 роки 4 місяці 5 днів, пільговий стаж за списком № 2 – 27 років 0 місяців 28 днів (а.с. 48-49).

Суд зазначає, що питання наявності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу для призначенні пенсії за списком № 2 не є спірним в межах даної справи.

Спірним питанням є застосування до позивача вікового цензу, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 174/658/16-а (провадження № К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Враховуючи наведене при вирішенні даної справи суд надає правову оцінку саме підставам відмови першим відповідачем позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються цим законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими крім іншого вказаний Закон було доповнено розділом XIV-1, у статті 114 якого зазначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Цим же Законом викладено в новій редакції пункт 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Отже, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 2) регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в врахуванням змін та доповнень).

Разом із цим призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 2) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII викладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, Законом № 213-VІІІ було збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).

Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).

Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зміненим частково в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_3; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Згідно п. 119 даного рішення це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Відповідно до п. 120 зазначеного рішення, обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

а) позивач - особа, яка:

звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;

набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

Отже, адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - є типовою справою відносно до адміністративної справи № 360/3611/20.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги на Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, крім іншого зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Вказано, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. 8 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 зазначив, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.

Враховуючи наведене, Велика Палата під час апеляційного перегляду справи № 360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не норми Закону № 1058-ІV.

Згідно ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.

Як наслідок, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання - кого саме з відповідачів необхідно зобов`язувати вчиняти визначені судом дії, суд виходить з того, що станом на час розгляду справи саме на другого відповідача покладені повноваження, права та функції Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, як наслідок, зобов`язальні дії мають бути покладені саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією № 15337 від 4 лютого 2021 року, позивач при поданні даного адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн (а.с. 4).

Беручи до уваги, що станом на час розгляду справи саме на другого відповідача покладені повноваження, права та функції Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, судові витрати позивача мають бути стягнуті саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 23 березня 2020 року № 16, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 18 березня 2020 року № 3919 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з врахуванням вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, а також з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 2018(746/15) № 1-р/2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна