Рішення № 103347296, 11.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року Справа№200/17723/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 3057 про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 (п`ять) повних календарних років служби; зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до ч.2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, яка складається з окладу за штатною посадою, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливо важливих завдань, премії та індексації, з відрахуванням 1,5% військового збору за 5 повних календарних років служби.

13.12.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано відзив, в якому викладено позицію про відмову в задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині 3057.

Згідно витягу з наказу від 14.05.2018 №95 позивача звільнено у зв`язку із закінченням строку контракту, при цьому, вислуга років склала: календарна – 05 років 05 місяців 29 днів, пільгова 10 років 07 місяці 19 днів.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо виплати разового грошової допомоги при звільненні, передбаченою ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” позивач звернувся до суду.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно абз.1 ч.2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей”(далі - Порядок № 393).

За змістом правових норм абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону № 2011 та абзацу третього пункту 10 Порядку № 393 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на таку одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням контракту, крім військовослужбовців строкової військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги “за наявності вислуги 10 років і більше”. При цьому законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної, пільгової, тощо).

Крім того, законодавець не надає визначень ні “календарної вислуги років” ні “пільгової вислуги років”. Правовими нормами Порядку № 393 та Закону № 2011 законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі №822/3008/17, яка відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.

Таким чином, у випадку звільнення з військової служби за закінченням контракту такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше, незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на то пільгових умовах). Розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Суд зауважує, що згідно витягу з наказу від 14.05.2018 №95 вислуга років позивача склала: календарна – 05 років 05 місяців 29 днів, пільгова 10 років 07 місяці 19 днів, тобто вислуга років позивача, з урахуванням періодів проходження служби, що обчислюються у пільговому еквіваленті, складає більше десяти років.

Отже, позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби за закінченням контракту та за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а саме за 5 повних календарних років).

Визначення місячного грошового забезпечення, яке складається з окладу за штатною посадою, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливо важливих завдань, премії та індексації, з відрахуванням 1,5% військового збору за 5 повних календарних років служби як визначальної суми розрахунку для обчислення одноразової грошової допомоги є передчасним, оскільки відповідачем суму такої допомоги не виплачено.

При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру нарахованої одноразової грошової допомоги, позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 08.11.2021 року по справі №460/8138/20.

З огляду на наведене, позовні вимоги у цій частині є передчасними та не можуть бути задоволені, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у даній частині.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3057 (м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 186, ЄДРПОУ 23313948) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 (п`ять) повних календарних років служби.

Зобов`язати Військову частину 3057 (м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 186, ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до ч.2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовти.

Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка