Рішення № 103347004, 10.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року Справа№200/18462/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації з вимогами:

- визнати протиправною відмову відповідача в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення відповідача від 22 листопада 2021 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачеві допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачену ст. 10 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” відмовив у призначенні допомоги при народженні дитині, посилаючись на те, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини, при цьому не врахував, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. Вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги позивачеві, порушує право дитини на соціальний захист, тому є протиправним.

Відповідач позов не визнав, 12 січня 2022 року надав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що позивачеві відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 місяців з дня народження дитини, при цьому здійснення призначення державної соціальної допомоги після спливу строків суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідач вказав про безпідставність тверджень позивача щодо неможливості своєчасно звернутися за призначенням допомоги, оскільки за результатами перевірки відомостей щодо отримання/неотримання соціальних допомог за попереднім місцем мешкання, з`ясовано, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту Покровської міської ради Донецької області з 19 жовтня 2015 року, проте із заявою про призначення допомоги при народження дітей не зверталася. Вважає, що управлінням правомірно було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянкою України, що підтверджується копією ID- паспорту № НОМЕР_1 , виданим 25 червня 2021 року органом 1436. Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .

13 жовтня 2021 року позивачу видана довідка №1438-5000404690 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьку, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 17 червня 2016 року Ізюмським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Також, позивач є матір`ю ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Ясинувата Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , виданим 15 грудня 2018 року Великоновосілківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, встановленого зразка, про призначення державної допомоги при народженні дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням відповідача від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної допомоги при народженні дітей, оскільки пройшло 12 календарних місяців після народження дітей.

Не погодившись з відмовою у призначенні державної допомоги при народження дитини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України “Про охорону дитинства” (далі - Закон № 2402-III) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” № 2811-XII (далі-Закон № 2811-XII) та іншими законами України.

Так, відповідно до статті 3 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім`ям з дітьми.

Положеннями статті 10 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” встановлено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Частиною 7 статті 11 цього Закону визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року) “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми”, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Як убачається з матеріалів справи позивач, як мати малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася із заявою про призначення і виплату їй допомоги при народженні дітей до відповідача, проте звернення відбулося пізніше 12 місяців з дня народження дитини.

Суд звертає увагу, що позивач та її діти є внутрішньо переміщеними особами.

Стосовно посилань відповідача на помилковість тверджень позивача щодо неможливості своєчасного звернення із заявою про призначення допомоги, суд зазначає, що народження дітей позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на непідконтрольній території (м. Донецьк та м. Ясинувата) підтверджується свідоцтвами про народження дітей. При цьому отримання позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи у 2015 році не є підтвердженням проживання на підконтрольній території України у 2016 - 2021 роках.

При цьому, суд ураховує, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дітей для їх належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №226/317/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78002141), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, з урахуванням інтересів дітей та обставин, встановлених судом, позивач, у даному випадку, має право на отримання цієї допомоги, тому рішення про призначення допомоги сім`ям, яким відмовлено у призначенні допомоги від 22 листопада 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дітей.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як вже зазначалось вище, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, при цьому, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дітей є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

На підставі зазначеного, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення яким відмовлено в призначенні державної допомоги при народженні дітей та зобов`язання призначити та виплатити відповідну допомогу за заявою позивача.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 908,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 22 листопада 2021 року про призначення допомоги сім`ям, яким відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, б. 36; код ЄДРПОУ 03197227) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та допомогу при народженні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36; код ЄДРПОУ 03197227) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв