Рішення № 103346875, 09.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Справа№200/14310/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просить суд (з урахуванням уточнення):

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2021 року №204950010839 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового (підземного) стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 періоди роботи: 13.09.1988 - 06.10.1989; 23.10.1989 - 02.06.1997; 06.07.2009 - 13.04.2011; 01.09.2015 - 31.01.2016, до загального страхового стажу період роботи з 03.09.1997 р. по 30.05.1998 р. та призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за її призначенням, тобто, з 15.06.2021 року., та передати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для здійснення виплати пенсії.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому відповідач не зарахував до загального стажу період з 03.09.1997 по 30.05.1998 та до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 13.09.1988 по 06.10.1989, з 23.10.1989 по 02.06.1997, 06.07.2009 по 13.04.2011, з 01.09.2015 по 31.01.2016.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строк для надання заяв по суті. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

В установлений судом строк відповідачем через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, протягом розгляду справи із заявами або клопотаннями до суду не звертався.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою з м. Кадіївка Луганської області до м. Харків, що підтверджується копією довідки від 15.06.2021 №6331-5000367411 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

24.06.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №204950010839 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому зазначено, зокрема, наступне.

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.06.2021.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період знаходження на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.10.1989 з 03.09.1997 по 30.05.1998, так як наказ на призначення від 10.06.1999 (між наказом і призначенням більше 1 року). Для зарахування періоду перебування на обліку необхідно надати уточнюючу довідку.

За наданими документами та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж роботи склав 24 роки 11 місяців 29 днів, в тому числі пільговий стаж склав 03 роки 02 місяці 17 днів, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

17.08.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надало відповідь на адвокатський запит відносно ОСОБА_1 в якій зазначило, що ОСОБА_1 на підставі рішення відділу перерахунків пенсії №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2021 №204950010839 відмовлено в призначенні пенсії.

Згідно з витягом з електронної пенсійної справи позивача, до стажу для розрахунку пенсії позивача не враховано період з 03.09.1997 по 30.05.1998, також до пільгового стажу за списком №1 не враховано періоди роботи з 13.09.1988 по 06.10.1989, з 23.10.1989 по 02.06.1997, 06.07.2009 по 13.04.2011, з 01.09.2015 по 31.01.2016, що не заперечується відповідачем.

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 13.09.1988 по 06.10.1989 – працював гірником з повним робочим днем в шахті в шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля»;

- з 23.10.1989 по 02.06.1997 – працював гірником та гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті в шахті імені Ілліча виробничого об`єднання «Стахановвугілля»;

- з 03.09.1997 по 30.05.1998 – призначена допомога по безробіттю в Стахановському міському центрі зайнятості населення;

- з 06.07.2009 по 13.04.2011 – працював майстром гірничим з повним робочим днем під землею в ТОВ «Донбасвугілляінвест».

Крім того, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- з 01.09.2015 по 31.01.2016 – працював майстром гірничим з повним робочим днем під землею в ТОВ «Транс-Ленд».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 58 Закону №1058-IV пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 114 №1058-IV врегульовано питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» (далі - Постанова № 637) у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Пункт 4.2 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058» від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що не є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 13.09.1988 по 06.10.1989 працював гірником з повним робочим днем в шахті в шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля»; з 23.10.1989 по 02.06.1997 гірником та гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті в шахті імені Ілліча виробничого об`єднання «Стахановвугілля»; з 06.07.2009 по 13.04.2011 майстром гірничим з повним робочим днем під землею в ТОВ «Донбасвугілляінвест»; відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 01.09.2015 по 31.01.2016 працював майстром гірничим з повним робочим днем під землею в ТОВ «Транс-Ленд».

Суд констатує, що вказані записи у трудовій книжці не містять неточностей, записи зроблені чітко та без виправлень, засвідчені печатками підприємства, відповідальними працівниками та відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року.

Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383).

В пункті 10 Порядку №383 встановлено наступне: для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Суд звертає увагу, що за наявності у позивача основного документа - трудової книжки, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ньому, відсутні підстави щодо додаткового підтвердження стажу роботи відповідно до постанови КМУ № 637.

Відтак суд наголошує, що розглядаємі періоди роботи позивача в трудовій книжці зазначені як відпрацьовані "повний робочий день в шахті", відповідно, мають вичерпні та достатні дані для зарахування таких періодів в якості пільгових.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано позивачу до його пільгового стажу періоди роботи з 13.09.1988 по 06.10.1989, з 23.10.1989 по 02.06.1997, 06.07.2009 по 13.04.2011, з 01.09.2015 по 31.01.2016, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, інших підстав для перевірки таких записів судом не виявлено.

Щодо зарахування до загального страхового стажу періоду з 03.09.1997 по 30.05.1998, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Позивач має записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 відповідно до яких, у період з 03.09.1997 по 30.05.1998 він перебував на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості населення, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даного періоду відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

За таких встановлених обставин суд приходить висновку, що період перебування на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості населення з 03.09.1997 по 30.05.1998 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Оскільки факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці, суд констатує, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2021 №204950010839 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, вимога щодо зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено судом вище саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії, призначає пенсію та готує документи для її виплати. При цьому, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання таких функцій.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2021 №204950010839 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період з 03.09.1997 по 30.05.1998, до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 13.09.1988 по 06.10.1989, з 23.10.1989 по 02.06.1997, 06.07.2009 по 13.04.2011, з 01.09.2015 по 31.01.2016, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2021 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, враховуючи обставини справи, суд вважає встановлений вище спосіб захисту прав позивача достатнім.

З огляду на це, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанцій №0.0.2316923653.1 від 25.10.2021 та №76283 від 22.11.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.06.2021 №204950010839 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період з 03.09.1997 по 30.05.1998, до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи з 13.09.1988 по 06.10.1989, з 23.10.1989 по 02.06.1997, з 06.07.2009 по 13.04.2011, з 01.09.2015 по 31.01.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.06.2021 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 908(дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 09 лютого 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з кара нтином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов