Рішення № 103346755, 09.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Справа№200/17749/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 02.06.2021 року про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року та здійснити перерахунок пенсії з 02.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі заяви позивача від 02.06.2021 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.06.2021 року згідно ч. 4 ст. 42 ЗУ №1058. Отримавши від відповідача витяг з програмного забезпечення «РС - право», позивач звернувся до УПФУ з проханням надати роз`яснення щодо не зарахування до його пільгового стажу роботи періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року.

Листом від 30.08.2021 року управління повідомило позивача про відсутність підстав зарахування періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.208 року до пільгового стажу по списку №1 з підстав відсутності зазначення такого періоду в пільгових довідках наданих позивачем для перерахунку пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що з 01.06.2021 року на підставі заяви від 02.06.2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії згідно ч. 4 ст. 42 Закону №1058.

Згідно трудової книжки позивача, у спірний період він працював у ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Згідно довідки про пільговий стаж роботи період з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року відсутній.

Таким чином, у ПФУ відсутні достатні правові підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року та врахування його при проведенні перерахунку пенсії.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 04.06.2019 року призначено пенсію за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.06.2021року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 30.08.2021 року №11499-10890/Г-15/2-0500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що на підставі заяви від 02.06.2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.06.2021 року згідно ч. 4 ст. 42 Закону №1058.

В результаті перерахунку страховий стаж враховано по 31.03.2020 року, що складає 44 роки 04 місяці 23 дні з додатковим зарахуванням пільгового стажу по Списку №1 – 3 роки. При перерахунку до пільгового стажу зараховано період робот з 01.05.2019 року по 02.03.2020 року.

Згідно пільгової довідки від 24.05.2019 року №05-1/21/881, виданої Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», позивач працював на пільговій роботі з 03.06.205 року по 30.11.2016 року. У пільговій довідці від 04.06.2021 року №05-1/20/599, виданої вказаним підприємством, зазначено, що згідно картки обліку відпрацьованого часу на робота із шкідливими умовами праці в період з 03.06.2015 року по 31.07.2018 року позивач був зайнятий на пільговій роботі по Списку №1 в період: з 03.06.2015 року по 30.11.2016 року, з 04.05.2018 року по 11.06.2018 року, з 13.07.2018 року по 15.07.2018 року, з 21.07.2018 року по 24.07.2018 року.

Отже, для зарахування періоду з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року до пільгового стажу по Списку №1 немає підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяць сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно ч. 4 ст. 42 даного Закону за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач не зарахував до пільгового стажу періоди роботи позивача з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року з підстав відсутності такого періоду в пільговій довідці наданій позивачем для перерахунку пенсії.

Проте, суд звертає увагу, що при зарахуванні до стажу роботи періодів, відомості зазначені в уточнюючих довідках мають братися до уваги лише за умови відсутності записів у трудовій книжці чи наявності недоліків або неточностей у записах трудової книжки.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач в період з 03.06.2015 року по 31.07.2018 року працював у ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» у спеціалізованому цеху з ремонту коксохімічного обладнання №1 слюсарем – ремонтником.

Так, Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, в розділі ХV «Скляне і фарфорово-фаянсове виробництво», підрозділом 1 «Виробництво усіх видів скла і скловиробів», позицією 1150101а - 16991 передбачені посади пресувальників гарячого скла.

Списком №2 в розділі ХVІІІ «Скляне виробництво керамічних, фарфорових та фаянсових виробів», пунктом 1 «Підготовка шихти, виробництво усіх видів скла, скловиробів та шлакоситалу», позицією 2190100а-18559 передбачені посади слюсарів-ремонтників, постійно зайняті на дільницях підготовки шахти та на гарячих ділянках робіт.

Таким чином, у відповідності до Списку №1 та Списку № 2, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 робота за професією слюсаря-ремонтника дає право на пільгову пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 03.06.2015 року по 30.11.2016 року при призначенні пенсії, але період роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року не зараховано, не зважаючи на те, що позивач працював на тій же посаді, в тих же самих умовах.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем не зазначалось про недостатність в трудовій книжці відомостей, необхідних для зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу.

Враховуючи те, що трудова книжка містить всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 з 03.06.2015 року по 31.07.2018 року, в тому числі з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року, суд прийшов до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не враховано до пільгового стажу позивача зазначені періоди трудової діяльності.

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає, що відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні до пільгового стажу спірний період трудової діяльності, та у проведені перерахунку пенсії за віком, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Щодо вимог позивача, заявлених в порядку статті 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов`язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2021 року про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 30.11.2016 року по 01.02.2018 року та здійснити перерахунок пенсії з 02.06.2021 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш