Рішення № 103346673, 14.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року Справа№200/15891/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем при призначенні пенсії за віком позивачу не були зараховані до пільгового стажу певні періоди роботи, у зв`язку з чим йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач не згоден з такими діями відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, зокрема право на пенсійне забезпечення.

22 листопада 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян №17 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/15891/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09 грудня 2021 року на електрону адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно з якою зокрема, зазначено. що ОСОБА_1 звернувся до управління 15.03.2021 року через веб – портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії зі зменшенням віку за Списком 1. До заяви були надані певні документи, однак, прийняти до уваги довідки на які посилається Позивач у позовній заяві та додає до позову неможливо, оскільки вони видані підприємствами, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується з копією паспорта громадянина України сер. НОМЕР_1 , виданого 16 жовтня 1997 року та є внутрішньо – переміщеною особою згідно довідки від 22.06.2020 року № 1411-5000287362/55250, що сторонами не оспорюється.

Згідно трудової книжки позивача сер. НОМЕР_2 , (в частині спірних періодів), ОСОБА_1 працював:

- з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року на Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті імені С.М. Кірова та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (запис 4-11);

- з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року на ПрАТ «Макіївкокс» (запис 12-14).

Відповідно до довідки ЗАТ «Макіївкокс» від 15 червня 2021 року № 412 зазначено про підтвердження періоду трудового стажу ОСОБА_1 з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року повний робочий день у ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», що передбачено Списком 1 розділу ІІІ підрозділу.

Відповідно до довідки ЗАТ «Макіївкокс» від 25 серпня 2021 року № 012-155 зазначено про підтвердження періоду трудового стажу ОСОБА_1 з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року повний робочий день у ПАТ «Макіївкокс», що передбачено Списком 1 розділу ІV підрозділу 2 пункту «а».

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) на ОСОБА_1 зокрема, зазначено, що з 1999 року по жовтень 2016 року страхові внески вносилися з відомостями по спеціальному стажу, що підтверджує право позивача на включення спірного періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (код підстави для обліку спец стажу НОМЕР_3 ).

Відповідно до спірного рішення відповідача № 176 від 23 березня 2021 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону 1058, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Прийняти до уваги довідки ПрАТ «Макіївкокс» не є можливим, оскільки вони видані підприємствами, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Таким чином до пільгового стажу позивача не зараховано спірні періоди роботи.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС Україниїх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вже встановлено судом та зазначено вище, відповідачем не враховано до пільгового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року на Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті імені С.М. Кірова та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» та з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року на ПрАТ «Макіївкокс» у зв`язку з неврахуванням при призначенні пенсії довідок про стаж, що видана установою, яка знаходиться на території непідконтрольній Україні.

Поряд с цим, згідно трудової книжки позивача сер. НОМЕР_2 , (в частині спірних періодів), ОСОБА_1 працював:

- з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року на Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті імені С.М. Кірова та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (запис 4-11);

- з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року на ПрАТ «Макіївкокс» (запис 12-14).

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Всі перелічені записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати.

Відповідно до довідки ЗАТ «Макіївкокс» від 15 червня 2021 року № 412 зазначено про підтвердження періоду трудового стажу ОСОБА_1 з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року повний робочий день у ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», що передбачено Списком 1 розділу ІІІ підрозділу.

Відповідно до довідки ЗАТ «Макіївкокс» від 25 серпня 2021 року № 012-155 зазначено про підтвердження періоду трудового стажу ОСОБА_1 з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року повний робочий день у ПАТ «Макіївкокс», що передбачено Списком 1 розділу ІV підрозділу 2 пункту «а».

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) на ОСОБА_1 зокрема, зазначено, що з 1999 року по жовтень 2016 року страхові внески вносилися з відомостями по спеціальному стажу, що підтверджує право позивача на включення спірного періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (код підстави для обліку спец стажу НОМЕР_3 ).

Суд наголошує, що на практиці Міжнародного суду ООН щодо окупованих територій сформульовані висновки (“намібійські винятки”), згідно яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження права громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що “Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать” (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” наголосив, що “першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року, § 142).

З огляду на принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для врахування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 довідок про підтвердження періоду трудового стажу від 15 червня 2021 року № 412 та від 25 серпня 2021 року № 012-155 та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року та з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, суд вважає ефективним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фондуУкраїни в Донецькій області області № 176 від 23.03.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Протиправність дій відповідача суд вбачає в контексті спірного рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).

«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15 березня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи позивача з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року на Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті імені С.М. Кірова та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» та з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року на ПрАТ «Макіївкокс».

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, Донецька область. м. Слов`янськ, пл.. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 176 від 23 березня 2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15 березня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи позивача з 19.08.1991 року по 15.12.2003 року на Макіївському ордена Леніна металургійному комбінаті імені С.М. Кірова та ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» та з 18.12.2003 року по 21.10.2016 року на ПрАТ «Макіївкокс».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Галатіна