Рішення № 103346667, 26.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Справа№200/11503/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Онищенко І.В., представника відповідача Ярової С.Е., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2021 року №00092360718, №00092370818, №00092350718, №9229/05-99-07-21, №9230/05-99-07-21, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021р. №00092360718; 2) частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 р. №00092370818, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 203295,00 грн.; 3) частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 р. №00092370818 щодо штрафних санкцій у розмірі 92863,80 грн.; 4) частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021р. №00092350718 щодо штрафних санкцій у розмірі 136733,50 грн.; 5) частково скасувати рішення №9229/05-99-07-21 від 19.08.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі у розмірі 107260,82 грн.; 6) скасувати рішення №9230/05-99-07-21 від 19.08.2021 р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності у розмірі 510,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ «Метстройсервіс». Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами.

Щодо встановлених податковим органом порушень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України за період з 01.10.2017 по 31.03.2021, а саме не здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 280264 грн. представник позивача зазначає, що в розумінні п. 109.1 ст. 109 ПКУ дане діяння не може вважатися умисним, оскільки цей випадок був одноразовий. Дане порушення податкового законодавства сталося через несприятливий збіг обставин, а саме:

бухгалтерська операція щодо списання дебіторської заборгованості в господарській діяльності підприємства носить поодинокий характер та не є систематичною, на кшталт складання податкових накладних під час реалізації готової продукції товариства; під час відображення в програмному забезпеченні «1С Підприємство» дана операція з технічних причин не була відображена на рахунках з обліку податкових зобов`язань з ПДВ.

Щодо порушення терміну нарахування та подачі звітності з ЄСВ представник позивача зазначає, що Головне управління ДПС у Донецькій області під час перевірки не врахувало початкові звіти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були подані згідно діючого законодавства. Відкоригувати початкові звіти та виправити знайдені помилки, TOB «Слов`янська сіль», до граничного терміну здачі звітів, не встигло через порушення терміну обробки даних контролюючим органом. Представник позивача звертає увагу, що ЄСВ нараховано та сплачено підприємством своєчасно.

Виходячи з наведеного, позивач вважає спірні рішення відповідача протиправними.

27 вересня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, про що постановлена відповідна ухвала.

19 жовтня 2021 року представником ГУ ДПС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ «Слов`янська сіль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств встановлено, що надані для перевірки документи, які оформлені по відносинах з ТОВ «Метстройсервіс» не підтверджують реальність проведення господарських операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.08.2021 року №00092350718 представник відповідача зазначає, що в порушення пункту 201.1 статті 201 ПК України ТОВ «Слов`янська сіль» за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 280 264 грн., у тому числі: за квітень 2018 року у сумі 280 264 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 1 п. 3.2.1 розділу 3 акту перевірки.

Щодо рішень з єдиного внеску від 19.08.2021 № 9230/05-99-07-21, № 9229/05-99-07-21 представник відповідача зазначає, що перевіркою дотримання обов`язків щодо термінів подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено порушення ТОВ «Слов`янська сіль» вимог діючого законодавства.

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що постановою від 16 серпня 2021 року у справі № 243/8295/21 Слов`янський міськрайонний суду Донецької області визнав директора позивача винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 163-1 ч.1 КУпАП.

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДПС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

16 листопада 2021 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження.

У зв`язку з тим, що суддя Лазарєв В.В. з 09.12.21 до 20.12.21 перебував на лікарняному, а з 20.12.21 до 06.01.22 перебував у щорічній основній відпустці, розгляд справи відкладено до 13.01.2022 року.

Ухвалою суду від 13 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» є юридичною особою, зареєстроване 11.05.2011 р., ідентифікаційний код 37653064, місцезнаходження: вул. Ювілейна, буд. 28, смт. Райгородок, Слов`янський район, Донецька область, 84150.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 08.93 – добування солі.

Згідно рішення єдиного учасника товариства про зміну назви товариство з обмеженою відповідальністю «РУССОЛЬ-Україна» змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» (т.2 а.с. 2).

У період, за який проводилася перевірка, товариство зареєстровано платником податку на додану вартість.

З 31 травня 2021 року по 13 липня 2021 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року, валютного – за період з 01.10.2017 року по 31.03.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2021 року.

За результатами перевірки 20 липня 2021 року був складений акт №7449/05-99-07-18-14/37653064, згідно якого встановлені порушення ТОВ «Слов`янська сіль» правил ведення податкового обліку та порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.44.1, п44.2 ст.44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, частини першу та другу ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, п. 5, п.6, п.7, п. 10, п. 11, п. 12, п. 17, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. №318, в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 182965 грн., у тому числі: за 4 квартал 2020 року у сумі 182965 грн.

- п.п. «а» п.198.1 ст.198, п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість на загальну суму 483562 грн., у тому числі: за травень 2018 року у сумі 245229 грн.; за червень 2018 року у сумі 35038 грн.; за жовтень 2020 року у сумі 20037 грн.; за листопад 2020 року у сумі 183258 грн.

- п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 280267 грн., у тому числі: за квітень 2018 року у сумі 280267 грн.

- пункту 4 частини другої статті 6, абзаці 5 частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 за №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за №460/26905 із змінами і доповненнями в частині несвоєчасного подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за податкові періоди: червень 2016 року з граничним терміном подання 20.07.2016, а фактично звіт №9134075694 був поданий 02.08.2016; березень 2017 року з граничним терміном подання 20.04.2017, а фактично звіт №9075458460 був наданий 26.04.2017р, січень 2018 року з граничним терміном подання 20.02.2018, а фактично звіт №9026749696 був наданий 21.02.2018.

- пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ`Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за податкові періоди: червень 2016 року в сумі 246330,66 грн. з граничним терміном нарахування 20.07.2016, а фактично єдиний внесок був нарахований 02.08.2016 згідно звіту №9134075694 наданого 02.08.2016; березень 2017 року в сумі 258940,35 грн. з граничним терміном нарахування 20.04.2017, а фактично єдиний внесок був нарахований 26.04.2017 згідно звіту №9075458460 наданого 26.04.2017; січень 2018 року в сумі 321006,41 грн. з граничним терміном нарахування 20.02.2018, а фактично єдиний внесок був нарахований 21.02.2018 згідно звіту №9026749696 наданого 21.02.2018 (т. 1 а.с. 30-90).

29 липня 2021 року позивачем направлено заперечення на акт перевірки (вх. №54192/6 від 02.08.2021 року) (т. 1 а.с. 103-109).

Листом від 16.08.2021 року №9401/05-99-07-18-19 відповідачем розглянуто заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 110-117).

19 серпня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 20 липня 2021 року №7449/05-99-07-18-14/37653064 прийнято податкове повідомлення-рішення №0092360718 форми «Р» яким ТОВ «Слов`янська сіль» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 182965,00 грн. (т. 1 а.с. 91).

19 серпня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 20 липня 2021 року №7449/05-99-07-18-14/37653064 прийнято податкове повідомлення-рішення №00092370718 форми «Р» яким ТОВ «Слов`янська сіль» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 604452,52 грн., в тому числі 483562,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 120890,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 93-94).

19 серпня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 20 липня 2021 року №7449/05-99-07-18-14/37653064 прийнято податкове повідомлення-рішення №00092350718 форми «ПН» яким до ТОВ «Слов`янська сіль» застосовано штраф у сумі 140133 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригувань (т. 1 а.с. 96).

19 серпня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 20 липня 2021 року №7449/05-99-07-18-14/37653064 прийнято рішення №9229/05-99-07-21 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 118362,77 грн. (т. 1 а.с. 98).

19 серпня 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 20 липня 2021 року №7449/05-99-07-18-14/37653064 прийнято рішення №9230/0599-07-21 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (т. 1 а.с. 101).

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

18 березня 2020 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «МЕТСТРОЙСЕРВІС» (постачальник за договором) укладено договір поставки № 03/2020-2 (т. 1 а.с. 126-127).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник продав (передав у власність), а покупець придбав (прийняв у власність) «товар» у кількості, асортименті та за цінами згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «МЕТСТРОЙСЕРВІС» було складено видаткові накладні від 01.10.2020 №1, від 01.10.2020 №4, рахунки-фактури №01/10-1 від 01.10.2020, №06/10-1 від 06.10.2020 року (т. 1 а.с.128,132,134,138).

Про виконання вказаного договору також свідчать товарно-транспортні накладні: від 01.10.2020 №01/10-1, від 08.10.2020 №08/10-1 (т. 1 а.с. 129,135).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № 03/2020-2 підтверджується платіжними дорученнями: №558 від 05.10.2020 року; №774 від 22.10.2020 року (т. 1 а.с. 133,139).

Використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки № 03/2020-2 підтверджується вимогою від 30.10.2020 року, актом про використання матеріалів №1 від 13.11.2020 року (т. 1 а.с. 140-142).

02 січня 2019 року між позивачем (клієнт) та ТОВ «МЕТСТРОЙСЕРВІС» (експедитор) укладено договір про надання послуг з ремонту та технічному обслуговуванню навантажників та технологічного обладнання №03/19 (т. 1 а.с. 143-144).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, виконавець зобов`язується в порядку та на умовах цього договору виконувати, роботи з ремонту та технічному обслуговуванню навантажників та технологічного обладнання а також запчастин для проведення ремонту.

Про виконання умов вказаного договору свідчать: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 07.10.2020, №7 від 15.10.2020 року, рахунки фактури від 07.10.2020 року №07/10-2 від 15.10.2020 року №15/10-1 (т. 1 а.с.111-112).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги за договором №03/19 підтверджується платіжним дорученням: №770 від 22.10.2020 року (т. 1 а.с. 155).

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем – ТОВ «Слов`янська сіль» та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на постанову Слов`янського міськрайонного суду від 16 серпня 2021 року у справі №243/8295/21 з огляду на наступне.

Згідно з п.6 ст.78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, постановою Слов`янського міськрайонного суду від 16 серпня 2021 року у справі №243/8295/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Проте у вказаній постанові не зазначено жодних обставин, які спростовують факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «МЕТСТРОЙСЕРВІС», у перевіряємий період.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

«70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДПС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Суд вважає, безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021р. №00092360718 є протиправним та підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 р. №00092370818 є протиправним та підлягає частковому скасуванню, щодо штрафних санкцій у розмірі 92863,80 грн. та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 203295,00 грн., оскільки останні прийняті в супереч вимог Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2021 р. №00092350718 в частині штрафних санкцій у розмірі 136733,50 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2018 року) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Згідно 120-1.2. відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

Згідно п. 120-1.1. Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно абзацу 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Отже, на момент прийняття спірного рішення, відповідальність у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної у разі здійснення операцій, визначених підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що товари (послуги), за спірною податковою накладною, так і не були отримані, тому їх не було можливості використати в господарській діяльності підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку до позивача підлягають застосуванню штрафні санкції згідно абзацу 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, що передбачено редакцією, чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Разом з цим, як вбачається зі спірного рішення, податковим органом застосовано штрафні санкції, без урахування абзацу 4 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 року № 00092350718 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 136733,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято в супереч вимог Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Щодо виявлених податковим органом порушення позивачем пунктів 1 та 4 частини другої статті 6, абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ`Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464 -VI).

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення з платників єдиного внеску.

Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Вказане положення кореспондується з абзацом 1 підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449).

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від податкового органу або в якому він подав звітність, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у порядку та розмірах, визначених в абзацах першому та другому цього підпункту (абзаци 2, 3 підпунктом 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції № 449).

З огляду на зміст наведених норм для вирішення питання правомірності накладення штрафних санкцій підлягає встановленню факт того, що позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок.

Нарахування єдиного внеску платниками здійснюється відповідно до статті 7 Закону № 2464-VІ, порядок обчислення і сплати - до статті 9 Закону № 2464-VІ (пункт 1 розділу ІV Інструкції № 449 ).

При цьому стаття 7 Закону № 2464-VІ визначає базу нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частини друга статті 9 Закону № 2464-VІ передбачає, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частина сьома статті 9 Закону № 2464-VІ встановлює, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (абзац 1 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ).

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абзац 2 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску а загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що нарахування стосується правильності визначення бази нарахування єдиного внеску, звітність містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, а тому може підтверджувати правильність нарахування, але ненарахування (несвоєчасне нарахування) та неподання (несвоєчасне подання) звітності не є тотожними компонентами обов`язку платника єдиного внеску. Вказаний висновок підтверджується також тим, що неподання, несвоєчасне подання звітності є окремим видом порушення. Ненарахування може бути пов`язано з таким порушенням як неподання, несвоєчасне подання звітності, але у разі відсутності оплати. Факт оплати, який є кінцевою етапом виконання платником свого обов`язку щодо своєчасності та в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску, у достатній мірі підтверджує той факт, що платник здійснив нарахування.

Інтегрованою карткою платника та платіжними дорученнями підтверджується своєчасна сплата позивачем єдиного внеску одночасно з перерахуванням заробітної плати, що відповідає приписам абзацу 2 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ та свідчить про нарахування єдиного внеску.

Таким чином матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями, інтегрованою карткою з єдиного внеску спростовуються висновки податкового органу про несвоєчасне нарахування позивачем єдиного внеску.

Суд звертає увагу, що згідно із пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Цим Порядком визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання (пункт 3 розділу І Порядку № 727).

Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, акт перевірки, як спосіб реалізації владних управлінських функцій податкового органу, має містити детальних опис виявлених порушень.

Податковий орган за змістом акту перевірки обмежується загальною вказівкою на несвоєчасне нарахування позивачем єдиного внеску, ніяк не обґрунтовуючи таких висновків. Під час судового розгляду відповідачем, як особою на яку покладено обов`язок доводити правомірність свого рішення, не доведено тотожність ненарахування (несвоєчасне нарахування) та неподання (несвоєчасне подання) звітності з єдиного внеску.

Натомість позивачем, під час розгляду справи та при проведенні перевірки надано докази на підтвердження факту своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску.

Щодо встановленого відповідачем порушення пункту 4 частини другої статті 6, абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 за №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за №460/26905 із змінами і доповненнями в частині несвоєчасного подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за податкові періоди: червень 2016 року з граничним терміном подання 20.07.2016, березень 2017 року з граничним терміном подання 20.04.2017, січень 2018 року з граничним терміном подання 20.02.2018, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно до норм Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 № 460/26905, платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду, тобто календарного місяця, та у разі виявлення помилки у звіті до закінчення терміну подання цього звіту страхувальник повторно формує та подає звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності.

Положеннями пунктів 1, 4 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, визначено, що податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі. При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв`язку або ненадходження першої квитанції). Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну. Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів. У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

В силу приписів пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

ГУ ДПС у Донецькій області перевіркою дотримання обов`язків щодо термінів подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено порушення ТОВ «Слов`янська сіль» вимог діючого законодавства, а саме за податкові періоди: червень 2016 року з граничним терміном подання 20.07.2016, а фактично звіт №9134075694 був поданий 02.08.2016; березень 2017 року з граничним терміном подання 20.04.2017, а фактично звіт №9075458460 був наданий 26.04.2017р, січень 2018 року з граничним терміном подання 20.02.2018, а фактично звіт №9026749696 був наданий 21.02.2018.

ТОВ «Слов`янська сіль» не надано суду жодних доказів, які б спростовували встановлені перевіркою порушення пункту 4 частини другої статті 6, абзаці 5 частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 за №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за №460/26905 із змінами і доповненнями.

Суд звертає увагу, що надіслання податковим органом квитанцій про неприйняття звітів після закінчення граничного строку для подання звітів не спростовує факт порушення позивачем строків подання звітності.

Таким чином, рішення №9230/05-99-07-21 від 19.08.2021 р. прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2021 року №00092360718, №00092370818, №00092350718, №9229/05-99-07-21, №9230/05-99-07-21, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Так, у відповідності до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Розмір прожиткового мінімуму на 1 січня 2021 року становив – 2 270,00 грн.

Ціна позову складає 732 628,12 грн. Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті, становить 10 854,42 грн.

Згідно платіжного доручення № 4576 від 03.09.21 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 15 529,81 грн.

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2021 року №00092360718, №00092370818, №00092350718, №9229/05-99-07-21, №9230/05-99-07-21 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 р. №00092360718.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 р. №00092370818 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 203295,00 грн. та в частині штрафних санкцій у розмірі 92863,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021р. №00092350718 в частині штрафних санкцій у розмірі 136733,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №9229/05-99-07-21 від 19.08.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником в частині своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі у розмірі 107260,82 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янська сіль» (місцезнаходження: вул. Ювілейна, буд. 28, смт. Райгородок, Слов`янський район, Донецька область, 84150, код ЄДРПОУ 37653064) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 26 січня 2022 року.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв