Рішення № 103346486, 31.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року Справа № 160/21981/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2021 №0591179-2404-0467 на суму податкового зобов`язання 22437,20 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять сім грн. 20 коп.), виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 10.09.2021 № 0111179-1304-0467, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010, тобто у межах секцій, які визначено у вищезазначеній нормі податкового кодексу. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель промисловості та складів належать 1251.1 будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості. Будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 яких належить позивачу на праві приватної власності використовуються останнім у господарській діяльності з виробництва металевих виробів, і не передавались в оренду чи інше право користування третім особам. Отже, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є помилковим і таким, що здійснено з порушенням норм чинного податкового законодавства України. Причиною такого нарахування, можливо, є те, що інформація про те, що позивач є суб`єктом господарювання не внесена до оновленого Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте, позивач з 1999 року є офіційно фізичною особою - підприємцем, платником ПДВ і займається законною господарською діяльністю, сплачує усі податки і збори та інші загальнообов`язкові платежі. Окрім того, позивач зазначає, що нарахований на нього податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за попередній звітний період за податковим повідомленням-рішенням №0006800-0410-0467 від 18.11.2020р. було оскаржено позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4939/21, за результатами розгляду якої 29.09.2021 року було винесено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано оскаржувані повідомлення-рішення. А також, зазначеним рішенням встановлено наступні факти: будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 яких належить позивачу на праві приватної власності використовуються у його господарській діяльності з виробництва металевих виробів, і не передавались в оренду чи інше право користування третім особам; нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є безпідставним і таким, що здійснено з порушенням норм чинного податкового законодавства України; перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, у разі якщо такі об`єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва; правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є саме правовий статус будівлі (вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 липня 2020 року по справі №500/90/19, від 07 вересня 2021 року по справі № 819/60/18). На підставі зазначеного судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято безпідставно, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Отже, на підставі викладеного, позивач зазначає, що відповідно до ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, а тому з урахуванням вищенаведеного просив задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.12.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому він, з посиланням на норми законодавства, просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 1036,5 мІ, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зазначає, що об`єкт нежитлової будівлі, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «с» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується платником податків у підприємницькій діяльності. Окрім того, відповідач зазначив, що на час формування податкової вимоги у позивача був наявний податковий борг за податковим повідомленням-рішенням, як наслідок, з урахуванням норм податкового законодавства, оскаржувані документи є правомірними. А також, у відзиві відповідач порушує питання про процесуальне правонаступництво, оскільки згідно даних з ЄДРПОУ ГУ ДПС у Дніпропетровській області (43145015) ліквідовано, а з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (ВП 44118658).

Щодо процесуального правонаступництва відповідача, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби” за №893 від 30.09.2020 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку. До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби входить і Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

На базі ліквідованого Головного управління ДПС у Дніпропетровській області утворено територіальний орган на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, яке створено 30.09.2020, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019, Державна податкова служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Державна податкова служба та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Згідно з п.1 Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України №643 від 12.11.2020 (далі - Положення), Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Дніпропетровської області та ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015).

Відповідно до п. 15 Положення, ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

Приписи адміністративного судочинства не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи, а пов`язують заміну сторони з вибуттям особи саме з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме, з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів, зокрема і контролюючих, не є статичними, а можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, момент переходу таких повноважень від одного органу до іншого відбувається не після внесення запису в реєстр про припинення певного органу, який втрачає повноваження, а за наслідками видання відповідного розпорядчого акту Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.12.2020 року у справі №805/4361/17-а.

У відповідності до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для заміни відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

23.12.2021 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 04.11.1999 р. відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця позивача, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем (номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР) № 2 224 017 0000 012586).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.11.2015 серія НАР № 949384 позивач набув у приватну власність 1/2 частину будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені будівлі відповідно до технічного паспорту складаються зі складських приміщень та інших виробничих приміщень.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2021 №0591179-2404-0467 на суму податкового зобов`язання 22437,20 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять сім грн. 20 коп.) щодо нарахування на позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.

10.09.2021 року контролюючим органом було прийнято податкову вимогу № 0111179-1304-0467 про нарахування податкового боргу за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 78565, 40 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням та податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, набрав чинності з 01.01.2015 (Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з ст. 265 Податкового кодексу податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до положень пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній станом на 01.01.2019 р.) встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами "е" та "і", на відміну від пункту "є". Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и")), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо).

Відповідно до п. 30.1 та 30.2 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Суд зазначає, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вищенаведений правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, відповідно до витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є 28.75.0 - Виготовлення інших готових металевих виробів, що відповідно до КВЕД-2010 є 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010, тобто у межах секцій, які визначено у вищезазначеній нормі податкового кодексу (копія витягу додається).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель промисловості та складів належать 1251.1 будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості.

Будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 яких належить позивачу на праві приватної власності використовуються у його господарській діяльності з виробництва металевих виробів, і не передавались в оренду чи інше право користування третім особам.

З огляду на вищезазначене, нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є безпідставним і таким, що здійснено з порушенням норм чинного податкового законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень пп. "є" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, у разі якщо такі об`єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Відтак, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є саме правовий статус будівлі.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 липня 2020 року по справі №500/90/19, від 07 вересня 2021 року по справі № 819/60/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/4939/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У вищевказаній справі ОСОБА_1 оскаржував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.); від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.), прийнятті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року № 0006800-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 15202,00 (п`ятнадцять тисяч двісті дві грн. 00 коп.) та 19299,63 (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дев`ять грн. 63 коп.), видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2020 року № 0006945-0410-0467 на суму податкового зобов`язання 21626,57 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість грн. 57 коп.), видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року набрало законної сили 04.11.2021 року.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин, судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.09.2021 № 0111179-1304-0467, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки вона є похідною та включає в себе заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями, які були скасовані в судовому порядку в межах даної справи та справи №160/4939/21

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, не доведено правомірність прийнятих ним рішень та не спростовано доводи позивача викладені у позовній заяві, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги - задовольнити.

Замінити відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2021 №0591179-2404-0467 на суму податкового зобов`язання 22437,20 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять сім грн. 20 коп.), виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування на ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік;

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 10.09.2021 № 0111179-1304-0467, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса