Рішення № 103346252, 07.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Справа № 160/24812/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення:

1) №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2017 рік на загальну суму 44504,40 грн., 2018 рік на загальну суму 312905,44 грн.;

2) №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік на загальну суму 357397,98 грн.;

3) №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік на загальну суму 371758,35 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що нерухоме майно, яке стало підставою для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є будівлями промисловості, а отже, не є об`єктами оподаткування в розумінні пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПКУ. Окрім цього, позивач зауважує, що відповідачем порушено порядок формування та направлення оскаржуваних податкових повідомлень рішень. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

16.12.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.01.2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року та №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року направлено на податкову адресу позивача та отримані 14.08.2020 року, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Податкове повідомлення-рішення №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року отримано представником позивача- Давиденко К.В. 02.09.2021 року, що підтверджується відміткою на корінці вказаного рішення. Таким чином, відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є належним чином врученими позивачу. Щодо нарахувань за 2017 – 2019 року відповідач зазначив, що застосування пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ можливе у разі дотримання 2 обов`язкових умова, а саме: наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств. Таким чином, відповідач зауважує, що об`єкти нерухомості позивача, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадають під дію вказаного пункту, оскільки цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності. Отже, податкові повідомлення-рішення, якими нараховано позивачу податкове зобов`язання за 2017-2019 роки, прийняті з дотриманням чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Стосовно нарахувань за 2020 рік відповідач зауважив, що встановити цільове/функціональне призначення об`єктів нерухомості позивача та приналежність вказаних об`єктів до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, неможливо, при цьому сама по собі специфіка об`єкта оподаткування – наявність спеціального статусу будівлі не може бути підставою для звільнення від оподаткування. Також відповідач повторно зауважив, що застосування пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ можливе у разі дотримання 2 обов`язкових умова, а саме: наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств. Крім цього відповідач акцентував увагу, що за умови застосування вказаної преференції, позивач не може здійснювати господарську діяльність за своїми КВЕД. Також відповідач зауважив, що позивач не надав доказів використання вказаних об`єктів за функціональним призначенням, а аналіз кодів діяльності КВЕД дає підстави вважати, що позивач не здійснює господарську діяльність, пов`язану з використанням виробничого комплексу нежитлових будівель та споруд за функціональним призначенням. Щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень, відповідач зауважив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надіслані у строк, передбачений статтею 102 ПКУ. З урахуванням вищенаведеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем на перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Види діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 : 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами (основний) 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

30.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення:

1) №0073104-5340-0417/2, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2017 рік на загальну суму 44 504,40 грн. та 2018 рік на загальну суму 312 905,44 грн.;

2) №0073104-5340-0417, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік на загальну суму 357 397,98 грн.

19.08.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №0995845-2407-0417, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік на загальну суму 371 758,35 грн.

Об`єктом оподаткування в даному випадку виступає об`єкт нежитлової нерухомості – виробний комплекс нежитлових будівель та спору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу визначення податкового зобов`язання, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (далі в редакції, яка діяла з 01.01.2017 року до 22.05.2020 року) податок на майно складається з:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- транспортного податку;

- плати за землю.

Згідно п.266.1, 266.2, 266.3, 266.4, 266.7, 266.10 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0073104-5340-0417/2 та №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2017, 2018 та 2019 рік, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що фактично позивач обумовлює скасування податкових повідомлень-рішень №0073104-5340-0417/2 та №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за 2017, 2018 та 2019 рік, віднесенням об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , до об`єктів, які не можуть бути об`єктами оподаткування в розумінні пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, а саме: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Судом встановлено з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, що об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до виробничого комплексу нежитлових будівель та споруд та не виступає об`єктом житлової нерухомості.

Зазначені докази надано як позивачем, так і відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вказаний об`єкт нерухомості віднесено до об`єкта нерухомості, зазначеного в пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ (в редакції, яка діяла з 01.01.2017 року до 22.05.2020 року), а саме: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, та який не може виступати об`єктом оподаткування.

Щодо тверджень відповідача, що застосування пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ можливе у разі дотримання 2 обов`язкових умов, а саме: наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. У той же час, положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу визначається коло об`єктів, які не є об`єктами оподаткування відповідним податком. Так, згідно з положеннями підпункту «є» підпункту 266.2.2 означеної норми не є об`єктом оподаткування «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств».

Тобто, саме положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ встановлюються податкові пільги (звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку чи збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності певних умов).

Із аналізу пункту 30.2 статті 30 ПКУ вбачається, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

У даному випадку достатньою підставою для надання податкової пільги виступає саме специфіка об`єкту оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості. При цьому, будь-які інші умови (застереження) для застосування відповідної податкової пільги (наприклад: використання будівлі спеціальним суб`єктом, використання будівлі з метою провадження виробничої діяльності тощо) чинним податковим законодавством не передбачено. Якщо інші податкові пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можуть передбачати декілька умов застосування пільги (наприклад: наявність специфічного об`єкта + спеціального суб`єкта, що їх використовує (підпункт «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України); наявність спеціального суб`єкта + використання в порядку реалізації специфічної діяльності (підпункт «и» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) тощо), то в аспекті будівель промисловості умова для застосування лише одна - наявність спеціального статусу в будівлі, як «будівлі промисловості».

Згідно пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 року по справі №380/671/20 дійшов висновку, що сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише «очікування» платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається «відповідний» таким очікуванням «обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом». При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Таким чином, презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України , що обумовлює її використання як імперативної норми, крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України, саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Отже, розширювальне тлумачення відповідачем умов застосування вказаної податкової пільги не може мати місця, оскільки таке тлумачення фактично звужує випадки (підстави) її застосування та зумовлює неоднозначне тлумачення платниками податків норми Податкового кодексу України у тому контексті, який прямо не визначений у даній нормі.

Фактичне тлумачення даної норми у варіанті, який наводить відповідач у своєму відзиві, обумовлює виникнення у платників податків правової колізії, яка зумовлює тлумачення контролюючими органами вказаної норми не на користь платника податків, що суперечить пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Крім цього, в аспекті застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України контролюючий орган повинен керуватися вимогами позитивного принципу правового регулювання («дозволено робити тільки те, що прямо передбачено законом»). Даний принцип отримав своє відображення в тому числі й в рамках частини 2 статті 19 Конституції України, де зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У свою чергу, розширювальне тлумачення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в аспекті встановлення додаткових умов (перешкод) застосування відповідної податкової пільги, слід розглядати як прояв негативної дискреції.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень №0073104-5340-0417/2 та №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року.

Також суд зазначає, що в період з 01.01.2020 року по 22.05.2020 року діяли вищеприведені норми Податкового кодексу України, які регулюють дані правовідносини, у зв`язку з чим, на підставі вищенаведених норм, суд також доходить висновку, що відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року протиправно визначено грошове зобов`язання позивачу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.01.2020 року по 22.05.2020 року.

Стосовно нарахування позивачу грошового зобов`язання за період з 23.05.2020 року по 31.12.2020 року, суд зазначає наступне.

16.01.2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-IX від 16.01.2020 року, яким, зокрема, у статті 266:

1) підпункти "е" та "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 викладено в такій редакції:

"е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку";

Даний закон набрав чинності 23.05.2020 року.

Таким чином, з 23.05.2020 року об`єкти нерухомості, визначені у пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, мають іншу класифікацію у порівнянні з попередньою редакцією.

В свою чергу, Податковим кодексом України не передбачено вчинення платником податків будь-яких дій щодо підтвердження віднесення або не віднесення його об`єктів нерухомості до об`єктів, які визначені у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Таким чином, в даному випадку у позивача не виникло обов`язку у зв`язку із внесенням змін у пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, підтверджувати віднесення його нерухомості до об`єктів, визначених у цій нормі.

В свою чергу, щодо тверджень відповідача, наведених у відзиві, стосовно неможливості встановлення відповідності об`єктів нерухомості позивача до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд зазначає наступне.

Відповідач, не зважаючи на обов`язок доказування, закріплений у частині 2 статті 77 КАС України, не надав до суду жодного доказу, який спростував би віднесення спірного об`єкту нерухомості позивача до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

В свою чергу, відповідач, формуючи податкове повідомлення-рішення №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року, фактично застосував презумпцію «винуватості» платника податків, оскільки відповідач за відсутності належних даних про спірний об`єкт нерухомості позивача, а також за відсутності повноважень щодо самостійного визначення класифікації даного об`єкту, відніс дану нерухомість позивача до нерухомості, яка не підпадає під дію пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Крім цього, доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, щодо невіднесення спірного об`єкту до об`єктів, визначених у пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, базуються виключно на припущеннях відповідача, які не підтверджені жодними доказами.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем основної господарської діяльність, яка класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

В свою чергу, суд зазначає, що згідно статті п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що до повноважень суду не віднесено обчислення суми податку з об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб.

Таким чином, у суду відсутні повноваження щодо обчислення позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 23.05.2020 року по 31.12.2020 року.

Даним повноваженням в цьому випадку наділене Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність імперативних норм Податкового кодексу України стосовно обчислення суми податку з об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, а також імперативність норм стосовно формування та надіслання податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 10 420,62 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом між позивачем та адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною укладено 23.11.2021 року Договір про надання правової допомоги №ШО11/21 (далі - Договір).

Відповідно до п.5.1 Договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього Договору.

01.12.2021 року між позивачем та адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №ШО11/21 від 23.11.2021 року (далі – Додаткова угода).

Відповідно до п.2 Додаткового угоди сторони за даною Додатковою угодою домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката становить 12 000,00 грн.

Також даною Додатковою угодою визначено наступні послуги адвоката:

1) ознайомитись із документами щодо винесення ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року на загальну суму 357 409,84 грн., №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року на суму 357 397,98 грн., №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року на суму 371 758,35 грн.;

2) скласти позовну заяву до Дніпропетровського окружною адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлені рішень (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року на загальну суму 357 409,84 грн., №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року на суму 357 397,98 грн., №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року на суму 371 758,35 грн.;

3) здійснити повне представництво та захист законних прав та інтересів клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді щодо оскарження податкових повідомлень-рішень (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року на загальну суму 357 409,84 грн., №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року на суму 357 397,98 грн., №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року на суму 371 758,35 грн.;

4) отримати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Факт оплати наданих послуг з правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн. згідно Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №ШО11/21 від 23.11.2021 року підтверджується заключною випискою за період з 03.12.2021 року по 03.12.2021 року, виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування заперечень відповідач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000,00 грн. є недоведеним та не надано доказів надання вказаних послуг. Окрім цього відповідач зазначив, що надані послуги не мають відношення до надання правової допомоги в межах розгляду в суді справи №160/24812/21.

Щодо тверджень відповідача про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи суд зазначає наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року.

Суд зазначає, що у вказаній позовній заяві позивачем заявлено три позовні вимоги майнового характеру з ціною позову у розмірі 1 086 566,17 грн.

В свою чергу, розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 12 000,00 грн., що, в свою чергу, значно менше від ціни позову.

Виходячи із розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката із складністю даної адміністративної справи.

Стосовно доводів відповідача, що вказані послуги не надані в межах адміністративної справи №160/24812/21, суд зауважує, що послуги згідно Додаткової угоди пов`язані із податковими повідомленнями-рішеннями №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року, №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року та №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року, в свою чергу, в межах адміністративної справи №160/24812/21 позивачем оскаржується вказані податкові повідомлення-рішення.

Отже, дані доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено підстав щодо зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. та необхідність задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0073104-5340-0417/2 від 30.06.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2017 рік на загальну суму 44 504,40 грн., 2018 рік на загальну суму 312 905,44 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0073104-5340-0417 від 30.06.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік на загальну суму 357 397,98 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0995845-2407-0417 від 19.08.2021 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, власниками об`єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік на загальну суму 371 758,35 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 10 420,62 грн. (десять тисяч чотириста двадцять гривень 62 копійок).

Клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський