Ухвала суду № 103346126, 04.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 лютого 2022 р. Справа № 160/2057/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСББ «Новосільна 19» (49054, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новосільна,19 код ЄДРПОУ 41066031) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСББ «Новосільна 19» з позовними вимогами, у яких позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача (ЄДРПОУ 41066031; місцезнаходження: 49054, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новосільна, буд. 19) щодо задания Позивачу відповіді на запит на отримання публічної інформації від 14.08.2021 року (трекінг поштового відправлення №4906904483722).

2) зобов`язати відповідача (СДРПОУ 41066031; місцезнаходження: 49054, іпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Новосільна, буд. 19) надати позивачу відповідь на запит на отримання публічної інформації від 14.08.2021 року (трекінг поштового (правлення №4906904483722) шляхом надання:

- належним чином завіреної копії статуту відповідача:

- належним чином завіреної копії протоколів (рішень) всіх проведених загальних зрів співвласників Відповідача за період з 01.01.2018 року по теперішній час;

- належним чином завірених копій фінансових звітів відповідача за попередні роки (за 2018-2020 роки), а також за перший квартал поточного 2021 року, про витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання правлінням відповідача.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, викладених у позові, суд зробив висновок, що позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства зважаючи на наступне.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З позовних вимог вбачається, що позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії ОСББ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон про ОСББ) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках) (абзац перший статті 6 вказаного Закону).

Стаття 10 цього Закону передбачає, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень.

Комунальні підприємства, установи чи організації не є суб`єктами владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому ОСББ "Новосільна 19" не може виступати стороною зазначеного адміністративного спору, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20.07.2016р. у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Оцінуючи характер спірних правовідносин у сукупності із нормами процесуального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не містять ознак публічно-правового спору, а тому не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Виходячи з аналізу зазначених норм та на підставі викладених обставин, суд вважає, що у відкритті провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСББ «Новосільна 19» про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання відповідача вчинити певні дії необхідно відмовити, як такого, що не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що з таким позовом останній може звернутись до загального місцевого суду в порядку визначеному нормами Цивільно-процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 199/2057/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСББ «Новосільна 19» (49054, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новосільна,19 код ЄДРПОУ 41066031) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що з таким позовом останній може звернутись до загального місцевого суду в порядку визначеному нормами Цивільно-процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук