Рішення № 103345862, 27.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Справа № 160/17062/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання неправомірної відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ,) звернувся до суду з позовною заявою до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, Головне управління, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2, Головне управління, ГУ ПФУ в Луганській області) в якій просить:

- визнати неправомірною відмову Білокуракинського об`єднаного управління ПФУ Луганської області в призначенні пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 29.04.2021 року;

- стягнути з відповідачів солідарно судові витрати у сумі 908,00 грн.

- стягнути з відповідачів витрати на юридичні послуги у сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.04.2021 року він звернувся до відповідача із заявою та необхідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням від 06.05.2021 року №046350007367 відповідач відмовив йому у призначенні пенсії. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії протиправними, оскільки у відповідності до записів трудової книжки він працював на пільгових посадах 26 років і 24 дні (по день звернення до відповідача), пільговий стаж додатково підтверджений довідками. Зауважив, що відповідно до записів трудової книжки у період з 1991 року по 1997 рік та в 2021 році він працював на підземних роботах, а тому вважає, що має 26 років 24 дні документально підтвердженого пільгового стажу та, відповідно, має право на пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наголошував на тому, що окрім наявного пільгового стажу для набуття права на пенсію необхідних підстав за цією нормою нормативно-правовими актами не передбачено. На думку позивача, у спірних правовідносинах відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб передбачений законом України. Своїми неправомірними діями відповідач порушив конституційне право позивача, передбачене статтею 46 Конституції України на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разу повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості. А тому, просив задовольнити позовну заяву та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.12.2021 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, вважає їх необґрунтованими, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) станом на 31.12.2020 року загальний стаж позивача становить 29 років 10 місяців 23 дні, пільговий стаж за Списком №1 складає 27 років 10 місяців 15 днів, в тому числі пільговий стаж на підземних роботах (Сп.1, р. 1, п. 1-в) – 23 роки 2 місяці 24 дні, що не достатньо для призначення пенсії за віком на підставі ч. 3 ст. 114 Закону №1058. Підстав для призначення пенсії незалежно від віку немає через відсутність необхідного пільгового стажу 25 років. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає вимоги позивача щодо зобов`язання призначити та виплатити йому з 29.04.2021 року пенсію за віком безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

21.12.2021 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому з вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується, вважає їх необґрунтованими, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлено, що загальний страховий стаж складае 2 років 10 місяців 22 дні, пільговий стаж складас 27 років 10 місяців 15 днів (за списком №1 – 04 роки 06 місяців 09 днів; навчання за фахом - 00 років 01 місяць 06 див; стаж роботи, як працівнику безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (за умови зайнятості на таких роботах 25 років) - 17 років 01 місяць 02 дні, стаж роботи на пільгових умовах за провідними професіями (за умови зайнятості на таких роботах 20 років) - 06 років 01 місяць 28 днів). До загального стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу зараховано періоди роботи в ВСІ «Illахтоуправління Павлоградське» (І. «Тернівська») ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» на підставі даних, що містяться в пільгових довідках від 23.04.2021 No 275, від 31.03.2021 No 274, від 31.03.2021 N 275. Оскільки підземний пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за провідними професіями менше 10 років і складає 06 років 01 місяць 28 днів, то підстав для обчислення стажу підземної роботи з урахуванням Роз`яснення № 8 не має. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2021 по 29.04.2021 у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля». А також, відповідачем зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Відповідно до Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, окрім інших, приєдналось Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» набрала чинності 14.10.2020.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Приписи адміністративного судочинства не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи, а пов`язують заміну сторони з вибуттям особи саме з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме, з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів, зокрема і контролюючих, не є статичними, а можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, момент переходу таких повноважень від одного органу до іншого відбувається не після внесення запису в реєстр про припинення певного органу, який втрачає повноваження, а за наслідками видання відповідного розпорядчого акту Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.12.2020 року у справі №805/4361/17-а.

Таким чином, є всі підстави для заміни відповідача 2 – Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області) на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєсрований за адресою АДРЕСА_1 , з 22.02.2017р.

29.04.2021 року позивач за місцем його фактичного проживання/перебування звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову в призначенні пенсії №046350007367 від 06.05.2021 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового стажу робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, які мають право на пенсію незалежно від віку - 25 років. У рішенні зазначено, що за документами наданими для призначення пенсії періоди роботи починаючи з 11.09.1997 року по 31.12.2020 рік зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вівком на пільгових умовах, на підставі даних, що містяться в довідках від 23.04.2021р. №275, від 31.03.2021р. №274, від 31.03.2021р. №275 про підтвердження наяваного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової кники або відповідних записів у ній. Згідно цих даних пільговий стаж на підземних роботах складає 23 роки 2 місяці 24 дні. Таким чином загальний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах складає 29 років 10 місяців 23 дні, в тому числі 23 роки 2 місяці 24 дні на роботах з обосливо важкими умовами праці. З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно абзацом 1 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.04.2021 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом першим ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі тощо.

Згідно з ч.1 ст. 114 Закону № 1058-IV (тут і надалі - в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 3 ст.114 Закону № 1058-IV (в редакцій чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

З вищевикладених норм випливає, що працівник має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: у разі зайнятості повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах або у разі безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, якщо він був зайнятий на зазначених роботах не менше 25 років незалежно від віку.

У відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондують зі ст.62 Закону України № 1788-ХІІ, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 29.12.1990 року містяться записи про наступні періоди його трудової діяльності:

- з 29.12.1990 року прийнятий підземним учнем гірничого з повним робочим днем в шахті;

- 21.02.1991 року переведений підземним гірничим 2 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 08.12.1992 року переведений підземним гірничим 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 14.08.1995 року звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 28.08.1995 року прийнятий дільнимим гірничим нормувальником зв`язаним із підземними роботами;

- 01.09.1997 року звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України;

- 11.09.1997 року прийнятий підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 09.01.1998 року переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

-25.01.2000 року переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;

- 14.02.2001 року звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 01.03.2001 року прийнятий підземним прохідним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 12.04.2005 року звільнений за власним бажанням у зв`язку зі зміною міста житла (ст. 38 КЗпП України);

- 23.04.2005 року прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;

- 20.10.2005 року переведений заступником начальника дільниці підземним з повним робочим днем в шахті;

- 17.01.2008 року переведений тимчасово виконуючим обов`язки начальника дільниці;

- 28.01.2008 року переведений в.о. начальника дільниці підземного;

- 28.02.2008 року переведений начальником дільниці підземним;

- 22.09.2008 року переведений заступником начальника дільниці підземним;

- 23.01.2009 року переведений в.о. начальника дільниці підземним;

- 11.04.2009 року переведений помічником начальника дільниці підземним;

- 03.05.2012 року переведений гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті;

- 01.01.2013 року переведений гірничим майстром (підземним) з повним робочим днем під землею в шахті на дільницю підготовчих робіт №4 ВСП`Шахтоуправління Павлоградське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»

- 09.06.2021 року працює по теперішній час.

До заяви про призначення пенсії позивачем подані наступні документи: трудова книжка серії НОМЕР_1 ; довідка про навчання №598 від 25.03.2021, видана "Учбово-курсовим комбінатом"; довідки про підтвердження пільгового періоду роботи №275 від 23.04.2021, №274 від 31.03.2021, №275 від 31.03.2021; табеля спусків 3339 від 21.04.2021, №276 та 3277 від 23.04.2021.

Згідно записів № 1-6 трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на шахті "Тернівська" з 29.09.1990 по 27.08.1995 на посаді учня підземного гірничого робітника, підземним гірничим робітником 2-3 розрядів з повним днем в шахті, та на шахті “Благодатна" з 28.08.1995 по 01.09.1997 — дільничим гірничим нормувальником пов`язаним з підземними роботами.

В трудовій книжці позивача відсутні відомості про умови праці, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи, проведення атестації робочих місць та інші відомості, що визначають пільговий характер роботи.

Для підтвердження пільгового трудового стажу за вищезазначений період позивачем надана довідка №275 від 23.04.2021, видана ВСП "Шахтоуправління Павлоградське" ПАТ “ДТЕК Павлоград вугілля", та довідка №274 від 31.03.2021, видана ВСП "Шахтоуправління ім. Героїв Космосу" ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля".

Згідно довідки №275 від 23.04.2021, виданої ВСП "Шахтоуправління Павлоградське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" позивач працював на шахті "Тернівська":

- з 29.12.1990 по 14.01.1991 на посаді учня гірника на маркшейдерських роботах, що передбачена Списком № 1 розділом І підрозділом І пункту б, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956,

- з 15.01.1991 по 20.02.1991 навчання з відривом від виробництва за професією "Гірник підземний",

- з 21.02.1991 по 10.03.1994 працював на посаді гірника на маркшейдерських роботах 50% і більше робочого часу на рік, що передбачена Списком №1 розділом І підрозділом 1 пункту г, позиція 1010100г-11711, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991,

- з 11.03.1994 по 11.08.1995 працював на посаді гірника на маркшейдерських роботах 50% і більше робочого часу на рік, що передбачена Списком №1 розділом І підрозділом 1 пункту г, позиція 1010100г-11711, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994.

Відповідно до довідки №274 від 31.03.2021 позивач праціював на шахті "Благодатна" з 28.08.1995 по 01.09.1997 на посаді гірничого дільничого нормувальника, зайнятого на підземних роботах менше 50% робочого часу в обліковому періоді, що передбачена Списком №2 розділу 1 підрозділу 1 пункту г позиція 1010100г, затвердженому постановою Кабінету міністрів України №162 від 11.03.1994.

Як вбачається з рішення Білокуракинського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсії Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову в призначенні пенсії №046350007367 від 06.05.2021 року відповідач -2 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового стажу робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, які мають право на пенсію незалежно від віку - 25 років. У рішенні зазначено, що за документами наданими для призначення пенсії періоди роботи починаючи з 11.09.1997 року по 31.12.2020 рік зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за вівком на пільгових умовах, на підставі даних, що містяться в довідках від 23.04.2021р. №275, від 31.03.2021р. №274, від 31.03.2021р. №275 про підтвердження наяваного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової кники або відповідних записів у ній. Згідно цих даних пільговий стаж на підземних роботах складає 23 роки 2 місяці 24 дні. Таким чином загальний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах складає 29 років 10 місяців 23 дні, в тому числі 23 роки 2 місяці 24 дні на роботах з обосливо важкими умовами праці. З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно абзацом 1 ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

При цьому, жодні зауваження щодо записів трудової книжки позивача у рішенні відповідача відсутні. Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, відповідач взагалі не навів жодні підстави для відмови у зарахуванні наведеного стажу позивача до пільгового, не зазначив, які документи перевірялись та які документи потрібні для підтвердження зазначеного стажу.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

З вищевикладених норм випливає, що відповідач, у разі незгоди з відомостями зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що ПФУ не отримало (не витребовувало) та не перевірило деякі підтверджуючі документи про пільгові умови роботи, оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний, не всебічний та об`єктивний розгляду заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення йому пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову в призначенні пенсії №046350007367 від 06.05.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Позивач, заявляючи вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 29.04.2021 року, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів з метою повного та всебічного розгляду відповідних заяв позивача.

Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.04.2021 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 року у справі №160/17081/21, від 12.11.2021 року у справі № 160/2493/21.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не доведено правомірність прийнятого рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

В свою чергу позивач не довів в повній мірі ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено основну позовну вимогу позивача, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачів витрати на юридичні послуги у сумі 5000 грн.

Частиною 1 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже позивач повинен документально доведссти, що ним понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, па користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката до суду було надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги №1092283 від 07.09.2021 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2242, квитанцію до прибуткового касового ордеру №07/09/2021.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі №810/2760/17.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Так, до копії позовної заяви, позивачем не надано договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений) та опис здійснених ним витрат.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «...На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник маг право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що жоден із наданих позивачем документів не містить перелік послуг, які були надані позивачу.

Також до суду не надано договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений) та опис здійснених ним витрат, детальний розрахунок понесених позивачем витрат, акт виконаних робіт, акт приймання - передачі наданих послуг, звіт (розрахунок) послуг з професійної правничої допомоги.

Крім того, позивачем не доведено співмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом витраченим адвокатом.

За наведених обставин, суд вважає, що надані позивачем документи не доводять факт понесення ним витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі, витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим клоптання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про визнання неправомірної відмови, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Замінити відповідача 2 – Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області) на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №046350007367 від 06.05.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.04.2021 року з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) на користь на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення з відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 – Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області витрати на юридичні послуги у сумі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса