Ухвала суду № 103344210, 16.02.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Справа № 495/5108/20

Номер провадження 2-з/495/34/2022

16 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Довженка О.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Затоківської селищної ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України та ОСОБА_9 про визнання недійсними електронних торгів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Затоківської селищної ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України та ОСОБА_9 про визнання недійсними електронних торгів.

10.02.2022 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Довженко О.Ю. подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд:

- накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:02:012:0249, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517777051040;

- заборони суб`єктам реєстраційних дій та будь-яким іншим особам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації переходу права власності на ім`я будь-яких осіб на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:02:012:0249, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517777051040;

- заборонити проведення будь-яких будівельних робіт та (або) ремонтних, та (або) реконструкційних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0249, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517777051040;

- заборони проведення будь-яких будівельних та (або) ремонтних, та (або) реконструкційних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0249, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517777051040;

- заборони структурним підрозділам Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області здійснення процедур щодо видачі будь-якої дозвільної документації на проведення будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0249, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517777051040;

- накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:02:012:0248, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517779351040;

- заборони суб`єктам реєстраційних дій та будь-яким іншим особам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації переходу права власності на ім`я будь-яких осіб на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:02:012:0248, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517779351040;

- заборонити проведення будь-яких будівельних робіт та (або) ремонтних, та (або) реконструкційних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0248, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517779351040;

- заборони проведення будь-яких будівельних та (або) ремонтних, та (або) реконструкційних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0248, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517779351040;

- заборони структурним підрозділам Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області здійснення процедур щодо видачі будь-якої дозвільної документації на проведення будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 5110300000:02:012:0248, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2517779351040;

Вказану заяву обґрунтовує тим, що Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у складі судді Прийомової О.Ю. розглядається справа №495/3632/19 предметом спору у якій є також земельна ділянка 5110300000:02:012:0226, яка виступає предметом спору зокрема і у справі 495/5108/20.

При цьому після скасування ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заходів забезпечення позову у справі №495/3632/19 відповідачем ОСОБА_9 була проведена державна реєстрація прав власності на ділянку, зареєстрований новий будинок на ділянці, а спірні ділянки відчужені на користь ТОВ «КОТЛОН», потім поділені на дві нові ділянки.

09.11.2021 року постановами Одеського апеляційного суду були скасовані ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26.01.2021 року та від 28.05.2021 року по справі №495/3632/19 та заяву про забезпечення позову було задоволено частково, заборонено суб`єктам реєстраційних дій та будь-яким іншим особам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації переходу права власності на ім`я будь-яких осіб на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:02:012:0226, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1821814751103.

На підставі наведеного просить задовольнити заяву.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також вивчивши додані до зави письмові докази, якими вона обґрунтовується, суд приходить до наступного.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

Диспозиція статей 149 - 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається із поданої 27.08.2020 року позовної заяви позивачі просять суд: визнати електронні торги від 19.05.2020 року, оформлені протоколом проведення електронних торгів № 480942 від 19.05.2020 року, щодо примусового продажу земельної ділянки площею 0,186 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 – недійсними; витребувати у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,186 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; та встановити що це рішення є підставою для державної реєстрації права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,186 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0226, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачів судові витрати.

Отже, предметом спору в даній справі є протокол проведення електронних торгів № 480942 від 19.05.2020 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Під час оцінки такої співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав.

Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права.

Згідно з ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником земельних ділянок кадастровий номер: 5110300000:02:012:0249 та 5110300000:02:012:0248 є ТОВ «КОТЛОН».

Проте, судом не вбачається наявності спору між позивачами та відповідачем в особі ТОВ «КОТЛОН» та того факту, що у разі невжиття заходів забезпечення позову буде утруднено чи унеможливлено виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, прийнявши до уваги співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачами вимогами, з урахуванням того, що у разі вжиття заходів забезпечення позову будуть порушені права ТОВ «КОТЛОН» як власників земельних ділянок, що може перешкоджати господарській діяльності такої юридичної особи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не піддягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 249, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Довженка О.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Затоківської селищної ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України та ОСОБА_9 про визнання недійсними електронних торгів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: