Рішення № 103342957, 27.01.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 225/3798/20

провадження № 2/753/1104/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.,

при секретарі Григораш Н.М.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Есаймент» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 101 521,03 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 31.10.2012 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та відповідачем-1 ОСОБА_3 укладено кредитний договір № IKІPG3.65783.001, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 79 800 грн. із терміном повернення до 30.10.2032 року. Відповідно до п.п. 1.4 Кредитного договору встановлена процентна ставка за користування кредитом 18 % річних. Відповідно до п. 1.6. кредитного договору позичальник сплачує Банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,1% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №РХ029031.65785.001 від 31.10.2012, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором. Згідно з п. 6 Договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов`язання за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед банком, як солідарні боржники.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 08.05.2015 року позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитом в розмірі 101 521,03 грн.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 28.11.2019 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» про заміну стягувача у справі задоволено. Замінено вибулого стягувача ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» у справі № 225/1825/15ц за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 23.11.2020 року заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08.05.2015 року по цивільній справі № 225/1825/15 скасовано.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 15.03.2021 року справу № 225/1825/15 передано за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Лужецької О.Р. від 21.05.2021 року цивільну справу № 225/1825 прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 01.11.202021 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання, призначене на 27.01.2022 року позивач не з`явився, направив на адресу суду заяву з проханням слухати справу без їх участі, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що останній платіж за кредитним договором здійснено 15.05.2014 року, з позовом до суду позивач звернувся лише 06.04.2015 року, тому керуючись ч.4 ст.559 ЦК України вважають, що на дату звернення позивача з позовом порука за договором припинилась.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 31.10.2012 року між ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» та відповідачем-1 ОСОБА_3 укладено кредитний договір № IKІPG3.65783.001, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 79 800 грн. Відповідно умов договору термін користування кредитом до 30.10.2032 року.

Відповідно до п.п. 1.4 Кредитного договору встановлена процентна ставка за користування кредитом: 18 % річних.

Відповідно до п. 1.6. кредитного договору позичальник сплачує Банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,1% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №РХ029031.65785.001 від 31.10.2012, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов`язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором.

Згідно з п. 6 Договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов`язання за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед банком, як солідарні Боржники.

Судом встановлено, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши позивачу-1 кредитні кошти в розмірі 79 800 грн.

Згідно з п. 6 Договорів поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов`язання за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед банком, як солідарні Боржники.

Згідно з п.6.1. Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі 36% річних кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При укладенні договору кредиту сторонами визначений графік погашення кредиту.

Проте, відповідач-1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого ПАТ «ВБР», вбачається, що останній платіж було зроблено в квітні 2014 року, тому станом на станом на 05.03.2015 року заборгованість складає 101521,03 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 77338,00 грн.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 915,13 грн.; поточна заборгованість по процентам 426,08 грн.; прострочена заборгованість по процентам 16086,67 грн.; заборгованість за комісією 1117,20 грн.; сума пені 5637,95 грн.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що порука, яка була надана ОСОБА_1 за договором поруки припинилась, є безпідставним, необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно по п.3.1.9, 3.1.11 Кредитного договору при порушенні позичальником зобов`язання передбачених умовами даного договору, банк має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій та відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

В зв`язку з порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору позивач змінив умови договору та звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідачів суми заборгованості.

При цьому суд враховує, що відповідно до умов кредитного договору та договору поруки, усі повідомлення за цими договорами будуть вважатися зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін, які зазначені у цьому Договорі. Також, п. 4.2.14 договору кредиту та п.4 договору поруки визначено обов`язок Позичальника та Поручителя письмово повідомляти Банк про зміну місця реєстрації та/або проживання, протягом 3 робочих днів з моменту настання таких обставин.

Будь-яких письмових повідомлень від відповідачів щодо зміни місця реєстрації та/або проживання на адресу Банку не надходило. Доказів іншого суду не надано.

У зв`язку з тим, що з 27.11.2014 р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в тому числі м. Донецьк, ПАТ «ВБР» позбавлено можливості надіслати відповідачам письмові вимоги.

Відповідно до абз. 3 п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що пред`явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по кредитному договору у розмірі 94 765,88 грн.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею за кредитним договором в сумі 5 637,95 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

До таких населених пунктів віднесено і м. Моспине Донецької області, м. Харцизьк Донецької області де проживають відповідачі.

Щодо заборгованості за комісією в розмірі 1 117,20 грн. слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,

а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою такого змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою

у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою

у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин

є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року

у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору від 06 грудня 2013 року позичальник сплачує банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20 % від суми кредиту у день укладення кредитного договору. Сплата комісії здійснюється в гривні.

Суд звертає увагу, що нарахування винагороди за надання кредитних ресурсів (комісії) суперечить вимогам чинного законодавства України. Позивач не мав права встановлювати такі платежі, оскільки вони покладають на боржників обов`язок компенсувати можливі фінансові ризики банківської установи.

Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої неможливе встановлення комісії, то позовні вимоги банку в частині стягнення комісії у розмірі 1 117,20 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів поточної заборгованості за кредитом в сумі 77 338 грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 915,13 грн., поточної заборгованості за процентами по кредиту в сумі 426,08 грн., простроченої заборгованості за процентами по кредиту в сумі 16 086,67 грн.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Есаймент`до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Есаймент» (код ЄДРПОУ 39114866) заборгованість за кредитом у розмірі 94 765 (дев`яносто чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 88 копійок.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 473 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 473 гривні.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 03.02.2022 року.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА