Рішення № 103341900, 07.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Справа № 160/24421/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не призначення пенсії, у зв`язку з незарахуванням до трудового стажу періодів роботи протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та зарахування трудового стаж, -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у зв`язку з не зарахуванням до трудового (страхового) стажу за період індивідуальної підприємницької діяльності на території Російської Федерації, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок трудового (страхового) стажу та зарахувати трудовий (страховий) стаж за періоди роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 як індивідуального підприємця на території Російської Федерації за період часу: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26- 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

09 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 отримав відповідь від Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2021 року № 34620-29393/К-01 /8-0400/21 в якій було зазначено, що з огляду на те, що при подані заяви про призначення пенсії від 09.09.2021 р. ОСОБА_1 не було надано довідки про заробітну плату при обчисленні пенсії за період підприємницької діяльності останнього на території Російської Федерації, для зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності, немає законних підстав. Відділом призначення пенсії управління пенсійного забезпечення розглянуто заяву від 09.09.2021 про призначення пенсії за віком, та прийнято рішення від 16.09.2021 року за № 046950002076 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу 28 років.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 останній працював у Російській Федерації, в наступних спірних періодах, які зараховані до страхового стажу, на відповідних посадах, а саме: 04.12.1996 р. по 09.02.1998 р. працював «Войсковая часть 53133 - принят в гараж слесарем по ремонту автомобилей 6 тарифного разряда»; 22.06.1998 р. по 31.12.1998 р. працював в ТОО «Грифон - 92» в должности водителя грузового автомобиля»; 03.05.2000 р. по 20.08.2001 р. працював в ООО «ТК Эксис» в должности водителя, водителя - экспедитора; 21.08.2001 р. по 25.01.2002 р. працював в ООО «Балтком» в должности водителя; 28.01.2002 р. по 08.10.2002 р. працював в ООО «ТК Эксис» в должности водителя - экспедитора.

При цьому, позивач зазначає, що по всіх спірних періодах роботи, записи яких наявні в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять,

Позивач вважає означені дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 р. у справі №160/24421/21 відкрито провадження, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

14.01.2021 р., через канцелярію суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву від 14.01.2021 р. за вх.№3610/22, в тексті якого зазначено наступне.

Умови призначення пенсії за віком, визначені ст. 26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наявності страхового стажу передбаченого цією статтею становить 28 років.

Відповідно до наданих позивачем документів та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача, зарахований по 31.10.2014 р., складає 27 років 1 місяць 13 днів. Відповідно до даних персоніфікованого обліку стаж був зарахований в повному обсязі. Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій до 31.12.2017 року період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією даних персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2004 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Починаючи з 01.01.2018 року відповідно до пункту 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням системи фіксованого податку: з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 01 липня 2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 793, що набрала законної сили 05.10.2018 року внесені зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З урахуванням внесених змін періоди провадження підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р. при призначенні пенсії після 05.10.2018 р. зараховується до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків.

При цьому, відповідач зазначає, що при поданні заяви про призначення пенсії від 09.09.2021 р. позивачем не було надано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії здійснення підприємницької діяльності на території Російської Федерації, для зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності немає законних підстав.

20.01.2022 р. представником позивача через канцелярію суду було подано заперечення на відзив від 20.01.2022 р. вх.№6282/22, в обгрунтування якого з посиланням на відповідні норми законодавства зазначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб -підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, (пункт 4 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. № 793).

Також, п. 3-1 розділу XV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-ІV передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

До пенсійного (страхового) стажу не зараховано наступні періоди роботи індивідуальним підприємцем, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р.; з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р.; з 26.27.01.2002р. по 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.

При цьому, позивачем надано свідоцтво про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, частину квитанцій щодо сплати відповідних платежів до Пенсійного фонду, та інших соціальних та пенсійних внесків які в нього зберігайсь, довідку про відсутність заборгованості по податкам, що підтверджує його належну поведінку щодо сплати передбачених законодавством податків та пенсійних (соціальних) внесків.

При цьому, позивачем надано «Справку выданную ФНС России Инспекции Федеральной налоговой службы по Всеволожскому' району Ленинградской области от 23.11.2005г. № 06-05/22739 , согласно которой, ИФНС по Всеволожскому району сообщает, что сведения о наличии задолженности гражданина ОСОБА_2 проживающего по адресу: АДРЕСА_2 , паспорт серия НОМЕР_3 , выданный УВД Всеволожского района Ленинградской облает по уплате налогов отсутствуют.»

Таким чином, позивач зазначає, що є всі підстави вважати, що позивачем, на час здійснення індивідуальної підприємницької діяльності, сплачувались відповідні страхові внески та надано відповідачу всі необхідні підтверджуючи документи.

Суд зазначає, що з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., дана справа вирішується в межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 09 вересня 2021 року звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.

16.09.2021 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.09.2021р. №046950002076.

04.10.2021 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_1 лист «Про розгляд звернення» від 04.10.2021 р. №34620-29393/К-01/8-0400/21, в обґрунтування якого зазначено, що при подані заяви про призначення пенсії від 09.09.2021 р. ОСОБА_1 не було надано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за період підприємницької діяльності на території Російської Федерації, для зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності немає законних підстав.

Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення розглянуто заяву ОСОБА_1 від 09.09.2021 р. про призначення пенсії за віком та прийнято рішення від 16.09.2021 р. за № 046950002076 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 28 років.

Також зазначено, що з документів та за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 , зарахований по 31.10.2014 р., складає 27 років 1 місяць 13 днів.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , якою визначено трудовий шлях останнього.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач працював в Російській Федерації, у наступні періоди, а саме: 04.12.1996 р. по 09.02.1998 р. працював «Войсковая часть 53133 - принят в гараж слесарем по ремонту автомобилей 6 тарифного разряда»; 22.06.1998 р. по 31.12.1998 р. працював в ТОО «Грифон - 92» в должности водителя грузового автомобиля»; 03.05.2000 р. по 20.08.2001 р. працював в ООО «ТК Эксис» в должности водителя, водителя - экспедитора; 21.08.2001р. по 25.01.2002р. працював в ООО «Балтком» в должности водителя; 28.01.2002р. по 08.10.2002р. працював в ООО «ТК Эксис» в должности водителя-экспедитора.

При цьому, в матеріалах справи містяться наступні документи, а саме: «свидетельство о постановке на учет в налоговом органе физического лица по месту жительства на территории Российской Федерации серия НОМЕР_8», которое подтверждает постановку меня как физического лица предпринимателя на учет 11.02.1997 года и присвоение идентификационного намера налогоплательщика № НОМЕР_5; приказ № И/9054 от 16.12.2002 года, Учреждения юстиции Ленинградской областной регистрационной палаты Всеволожского территориального отделения «Об аннулировании регистрации». Согласно данного приказа: «Аннулировано государственную регистрацию индивидуального предпринимателя ОСОБА_2 , адрес регистрации по месту жительства: АДРЕСА_2 , паспорт серия НОМЕР_4 , выдан 20 декабря 1996 года ОВД г. Всеволжска, реестровый № 09/05001, на основании его заявления»; справку выданную ФНС России Инспекции Федеральной налоговой службы по Всеволожскому району Ленинградской области от 23.11.2005г. № 06-05/22739, согласно которой, ИФНС по Всеволожскому району сообщает, что сведения о наличии задолженности гражданина ОСОБА_2 проживающего по адресу: АДРЕСА_2 , паспорт серия НОМЕР_3 , выданный УВД Всеволожского района Ленинградской облает по уплате налогов отсутствуют.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться відповідні копії квитанцій, що підтверджують сплату позивачем фіксованого платежу до спеціальних фондів, а саме: квитанція від 08.07.1997 року «получатель - Казначейство, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5, вид платежа -подоходный налог за ЧПД, сумма - 320 000р.»; квитанція від 05.08.1997 року «получатель - Казначейство, плательщик -ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5, вид платежа -подоходный налог за ЧПД, сумма - 320 000р.» -квитанція від 30.10.1997року «получатель - Казначейство, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5 от 11.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД, сумма - 320 000р.»; квитанція від 08.07.1997року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2. п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 746 667» -квитанція від 05.08.1997року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2 п, ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 746 667р.» -квитанція від 30.10.1997року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма-746 667р.» -квитанція від 08.07.1997року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 90667р.» -квитанція від 08.07.1997року «получатель - Федеральный фонд мед. страхования, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5333» -квитанція від 05.08.1997року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 90667р.» -квитанція від 05.08.1997року «получатель - Федеральный фонд мед. страхования, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5333» -квитанція від 30.10.1997року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 90667р.»; квитанція від 30.10.1997року «получатель - Федеральный фонд ОСМ, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5333р.» за 1998 рік - квитанція від 06.06.1998року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 1756р.» -квитанція від 07.07.1998року «получатель - Пенсионный фонд РФ, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 233р.»; квитанція від 10.08.1998року «получатель - Пенсионный фонд РФ, плательщик -ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа -налог за ЧПД, сумма - 233р.»; квитанція від 17.11.1998року «получатель - отд. ПФР по СПБ и Лен. обл., плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6 НОМЕР_5, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 233р.» -квитанція від 06.06.1998року «получатель - Комитет финансов Петровский ф-л, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5 от 11.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 789р.» - квитанція від 07.07.1998року «получатель - Комитет финансов ТО Всеволжск, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5 от 11.02.1997г., вид платежа-налог за ЧПД, сумма-300» -квитанція від 06.06.1998року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 213р. 28к.»; квитанція від 06.06.1998 року «получатель - Федеральный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2. п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 12р.54к.» -квитанція від 07.07.1998року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 85р.»; квитанція від 07.07.1998 року «получатель - Федеральный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5р.».

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка, а саме: «Справку выданную ФНС России Инспекции Федеральной налоговой службы по Всеволожскому району Ленинградской области от 23.11.2005г. № 06-05/22739, согласно которой, ИФНС по Всеволожскому району сообщает, что сведения о наличии задолженности гражданина ОСОБА_2 проживающего по адресу: АДРЕСА_2 , паспорт серия НОМЕР_3 , выданный УВД Всеволожского района Ленинградской облает по уплате налогов отсутствуют.».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

14.01.1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн підписано відповідну Угоду.

Статтею 7 вказаної Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Всі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами (статті 3 Угоди).

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства, суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності на території Російської Федерації, з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р.; з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р.; з 26-27.01.2002 р.; 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р. протиправно не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , з підстав зазначених нижче.

В підтвердження провадження підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р.; з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р.; з 26-27.01.2002 р.; 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р. позивачем було надано докази, розумінні норм ст. ст. 73-74 КАС України, а саме: копію трудової книжки Серії НОМЕР_2 ; копію, далі мовою оригіналу - свидетельство о постановке на учет в налоговом органе физического лица по месту жительства на территории Российской Федерации серия НОМЕР_8; копію, далі мовою оригінала - приказ № И/9054 от 16.12.2002 года, копію, далі мовою оригінала - учреждения юстиции Ленинградской областной регистрационной палаты Всеволожского территориального отделения «Об аннулировании регистрации»; копію, далі мовою оригінала - справку выданную ФНС России Инспекции Федеральной налоговой службы по Всеволожскому району Ленинградской области от 23.11.2005 г. № 06-05/22739; копії квитанцій, що підтверджують сплату позивачем фіксованого платежу до спеціальних фондів, а саме: квитанція від 08.07.1997 року «получатель - Казначейство, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5, вид платежа -подоходный налог за ЧПД, сумма - 320 000р.»; квитанція від 05.08.1997 року «получатель - Казначейство, плательщик -ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5, вид платежа -подоходный налог за ЧПД, сумма - 320 000р.» -квитанція від 30.10.1997року «получатель - Казначейство, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5 от 11.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД, сумма - 320 000р.»; квитанція від 08.07.1997року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2. п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 746 667» - квитанція від 05.08.1997року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2 п, ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 746 667р.» -квитанція від 30.10.1997року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма-746 667р.» -квитанція від 08.07.1997року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 90667р.» - квитанція від 08.07.1997року «получатель - Федеральный фонд мед. страхования, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5333» -квитанція від 05.08.1997року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 90667р.» - квитанція від 05.08.1997року «получатель - Федеральный фонд мед. страхования, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5333» -квитанція від 30.10.1997року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 90667р.»; квитанція від 30.10.1997року «получатель - Федеральный фонд ОСМ, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5333р.» за 1998 рік - квитанція від 06.06.1998року «получатель - Пенсионный фонд, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 1756р.» - квитанція від 07.07.1998року «получатель - Пенсионный фонд РФ, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 233р.»; квитанція від 10.08.1998року «получатель - Пенсионный фонд РФ, плательщик -ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6, вид платежа -налог за ЧПД, сумма - 233р.»; квитанція від 17.11.1998року «получатель - отд. ПФР по СПБ и Лен. обл., плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_6 НОМЕР_5, вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 233р.» -квитанція від 06.06.1998року «получатель - Комитет финансов Петровский ф-л, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5 от 11.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 789р.» - квитанція від 07.07.1998року «получатель - Комитет финансов ТО Всеволжск, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_5 от 11.02.1997г., вид платежа-налог за ЧПД, сумма-300» -квитанція від 06.06.1998року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 213р. 28к.»; квитанція від 06.06.1998 року «получатель - Федеральный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2. п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - подоходный налог за ЧПД за 1997г., сумма - 12р.54к.» -квитанція від 07.07.1998року «получатель - Территориальный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 85р.»; квитанція від 07.07.1998 року «получатель - Федеральный фонд ОМС, плательщик - ОСОБА_2 п. ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ИНН НОМЕР_7 от 10.02.1997г., вид платежа - налог за ЧПД, сумма - 5р.»; копія довідки, далі мовою оригіналу - «Справку выданную ФНС России Инспекции Федеральной налоговой службы по Всеволожскому району Ленинградской области от 23.11.2005г. № 06-05/22739, согласно которой, ИФНС по Всеволожскому району сообщает, что сведения о наличии задолженности гражданина ОСОБА_2 проживающего по адресу: АДРЕСА_2 , паспорт серия НОМЕР_3 , выданный УВД Всеволожского района Ленинградской облает по уплате налогов отсутствуют.».

Вказані документи, відповідно до пункту 4 Порядку № 637, з урахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, підтверджують трудовий стаж ОСОБА_1 за період з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р; з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р.; з 26-27.01.2002 р.; з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.

Отже, твердження відповідача щодо неможливості зарахування до трудового стажу для обчислення пенсії період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р; з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р.; з 26-27.01.2002 р.; з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р. є безпідставними.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, з викладених у позовній заяві обставин видно, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для зарахування оскаржуваних періодів роботи останнього.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано документи, наявні у нього та необхідні для призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у цьому випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії за віком.

З урахуванням викладеного вище, та, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, визнати протиправним та скасувати рішення від 04.10.2021 р. №34620-29393/к-01/0-0400/21, оформлене листом «Про розгляд звернення».

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 у зв`язку з не зарахуванням до трудового (страхового) стажу за період індивідуальної підприємницької діяльності на території Російської Федерації, суд зазначає наступне

Дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, його активний вчинок, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку вона зобов`язана була і могла вчинити.

Отже, судом встановлено, що оскільки, матеріали справи містяться докази щодо нездійснення відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області дій з не зарахування до трудового (страхового) стажу за період індивідуальної підприємницької діяльності на території Російської Федерації, що підтверджується листом від 04.10.2021 р. за №34620-29393/К-01/8-0400/21 «Про розгляд звернення», копія якого міститься в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про визнання протиправними саме дій Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не зарахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди індивідуальної підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.

Щодо позовної вимоги про призначення ОСОБА_1 пенсі за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не зарахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди індивідуальної підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

- в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції від 30.11.2021 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не призначення пенсії, у зв`язку з незарахуванням до трудового стажу періодів роботи протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та зарахування трудового стажу, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового присудженні здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім) грн.. 00 копі. (1816,00 грн. / 2 = 908,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не призначення пенсії, у зв`язку з незарахуванням до трудового стажу періодів роботи протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та зарахування трудового стажу, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо не зарахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди індивідуальної підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності на території Російської Федерації, а саме: з 10.02.1998 р. по 21.06.1998 р., з 01.01.1999 р. по 02.05.2000 р., 26 - 27.01.2002 р., з 09.10.2002 р. по 15.12.2002 р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова