Ухвала суду № 103341746, 30.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 грудня 2021 року Справа №160/5215/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у відмові в проведенні мені перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків заробітної плати на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 05.03.2020 року №18-113 вих.20;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро-94, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити мені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.01.2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 05.03.2020 року №18-113 вих.20 без обмеження виплати максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманим і належним до сплати розміром пенсії за вислугу років.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021, яке набрало законної сили 06.04.2021 (з урахуванням ухвали від 07.06.2021 про виправлення описки), вказаний адміністративний позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, яке оформлене листом Відділу з питань перерахунків пенсій №3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області “Щодо перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури” від 23.03.2020 №396/03-07-22;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 05.03.2020 №18-113вих20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

13.07.2021 на виконання зазначеного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №160/5215/20.

01.11.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій заявник просить суд:

- встановити Відповідачу – Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі, зокрема у частині виплати різниці перерахованої пенсії за період з 13.12.2019 року та вжити самих суворих заходів до Відповідача за умисне невиконання ним судового рішення;

- призначити судове засідання з питання розгляду звіту Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за участю сторін.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що в липні 2021 року за заявою позивач органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №160/5215/20. Проте, лише після неодноразових звернень до відповідача із заявами про виконання судового рішення, 23 жовтня 2021 року лист відповідача від 07.10.2021 року за № 35381-28346/Я-01/8-0400/21 на мою повторну заяву, відповідно до якої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року та ухвали суду від 07.06.2021 року в адміністративній справі № 160/5215/20 розпорядженням Відповідача лише від 23.09.2021 року, (лише після того, як позивачем повторно було відправлено Відповідачу копії рішень, що набрали чинності, отриманих для себе) здійснено перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 року із детальним розрахунком суми пенсії, яка підлягає до виплати за минулий період. Разом з тим, вказаною відповіддю ОСОБА_1 повідомлено про те, що судове рішення в частині виплати різниці перерахованої пенсії за минулий період часу з 13.12.2019 року по 07.10.2021 року у сумі 71823, 00 грн. буде виконане встановлений Законом щодо виконання судових рішень строк, оскільки, своєчасним виконанням судового рішення, на думку Відповідача, він порушить вимоги Бюджетного Кодексу України. Таким чином, станом на 23 жовтня 2021 року відповідач різницю розміру пенсії за минулий період часу з 13.12.2019 року (відповідно з рішенням суду) позивачеві не виплатив. Крім того, на думку позивача, Відповідач грубо ігнорує як рішення суду від 04.03.2021 року так і постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.07.2021 року, якою державний виконавець встановив Відповідачу строк для виконання виконавчого листа, у тому числі і в частині виплати пенсії, що є порушенням вимог статті 129-1 Конституції України і ст. 370 КАС України. Позивач вважає, що приведені факти, дії та бездіяльність Відповідача під час невиконання судового рішення в частині виплати йому різниці перерахованої пенсії з 13.12.2019 року, постановлених судом у справі № 160/5215/20 на користь Позивача, відповідно до вимог ст. 382 КАС України є підставами для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Вказана заява передана головуючому судді Юхно І.В. 30.12.2021, що підтверджується Актом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021.

Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд виходить із наступного.

Суд зазначає, що відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.370 КАС України).

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (частини 2, 3 статті 382 КАС України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України» (заява № 7321/05 та 107 інших заяв), «Робота та інші проти України» (заява №7158/04 та 88 інших заяв), «Варава та інші проти України» (заява №12405/06 та 118 інших заяв), «ПМП «Фея» та інші проти України» (заява № 27617/06 та 126 інших заяв), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Крім того, за правилами статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Наведена норма кореспондується із положеннями статті 370 КАС України, згідно якої, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа № 1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.

Суд зазначає, що загальний порядок виконання судових рішень, який встановлено Законом України «Про виконавче провадження», не позбавляє суд права встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі № 160/5215/20 набрало законної сили 06.04.2021.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 22.07.2021 відкрито виконавче провадження №66136118 з примусового виконання виконавчого листа №160/5215/20, виданого 13.07.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 05.03.2020 №18-113вих20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

З Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено, що 22.07.2021 в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій з 22.07.2021 станом на день розгляду заяви АСВП не містить.

З наданого до матеріалів справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2021 №35381-28346/Я-01/8-0400/21 вбачається, що відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №160/5215/20 проведений перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 по 30.09.2020. Разом із тим, заборгованість за рішенням суду 04.03.2021 по справі №160/58215/20 за період з 13.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 71 823,70 грн. буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Тобто, з наведеного можна дійти висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №160/5215/20 виконане лише в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.10.2020 року, а стосовно доплати за період 13.12.2019 по 30.09.2020 відповідач повідомив, що зазначена доплата буде здійснена після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Вказані обставини свідчать про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та яке підлягає обов`язковому виконанню фактично залишається невиконаним відповідачем в частині виплати заборгованості з 13.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 71 823,70 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем вживалися можливі заходи з метою виконання судового рішення в цій частині, зокрема звернення/запити до розпорядника коштів вищого рівня, яким є Пенсійний фонд України щодо отримання коштів.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду у справах № 826/11347/14 та №800/592/17, суд доходить висновку, що КАС України, в редакції, що застосовується з 15.12.2017, не пов`язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу-суб`єкту владних повноважень обов`язку подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, судовий контроль в порядку статті 382 КАС України може встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №800/320/17.

Оскільки виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права осіб в судовому порядку, суд вважає правомірним встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати у місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення суду від 04.03.2021 у справі №160/5215/20 із підтверджуючими доказами щодо виконання рішення суду (у тому числі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заборгованості з 13.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 71 823,70 грн.).

Щодо вимог заявника про вжиття «самих суворих заходів до Відповідача за умисне невиконання ним судового рішення», суд звертає увагу на таке.

Положеннями КАС України передбачено інститут судового контролю, який здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Застосування судом інших заходів як відповідальності за невиконання рішення суду норми чинного законодавства не містять.

При цьому, з аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку, що процедурі накладенню штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, має передувати процедура встановлення судом строку на подання звіту про виконання судового рішення та неподання суб`єктом владних повноважень такого звіту.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача в цій часині.

Разом із тим, суд вважає безпідставними вимоги позивача про призначення судового засідання з питання розгляду звіту Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за участю сторін, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Водночас, нормами КАС України не передбачено вирішення питання про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення у судовому засіданні з повідомленням сторін.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Керуючись статтями 14, 243, 248, 294, 370, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 04.03.2021 у справі №160/5215/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати у місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення суду від 04.03.2021 у справі №160/5215/20 із підтверджуючими доказами щодо виконання рішення суду (у тому числі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заборгованості з 13.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 71 823,70 грн.).

Копію цієї ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя І.В. Юхно