Рішення № 103341744, 28.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Справа № 160/19985/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія “ДТЗ” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №U110050/2021/000040/1 від 23.04.2021 року; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110050/2021/000049/1 від 19.05.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірних рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представником відповідача 29.11.2021 надано до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” оскільки, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах та на підставі наданих йому повноважень.

Представником позивача 06.12.2021 надано відповідь на відзив, згідно змісту якої останній просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позові та поданій відповіді на відзив.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (в якості покупця) уклало з компанією "TIANJIN JIECHUANG BICYCLE СО., LTD" LTD. (Китай) (в якості продавця) зовнішньоекономічний контракт №BTJ2021-1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту (п. 2.1), компанією «TIANJIN JIECHUANG BICYCLE" СО., LTD відповідно до однієї специфікації №2021-1 від 20.01.2021р. на загальну суму 168320,0 дол. США здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» 2-х партій товарів (велосипедів):

-товарна партія відповідно до рахунку-фактури від 05.02.2021 №BTJ2021-1, загальною вартістю 32893,0 дол. США, вартість транспортних витрат до кордону з Україною склала 4280,0 дол. США;

-товарна партія відповідно до рахунку-фактури від 05.03.2021 № BTJ2021-1B, зальною вартістю 7874,0 дол. США, вартість транспортних витрат до кордону з Україною склала 1070,0 дол. США.

Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "Інкотермс 2010".

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “ПК "ДТЗ", задекларовано до Дніпровської митниці Держмитслужби партії отриманого товару за електронними митними деклараціями (ЕМД), а саме за ЕМД №UA 110050/2021/003604 від 20.04.2021 р.: велосипеди двоколісні дорожні для дорослих з розміром колеса 26 дюймів, без двигуна, нові, з шарикопідшипниками, у частково розібраному стані; велосипед ROVER 26" ст17" ам диск -279шт, велосипед TRACKER 26" ал18" ам диск - 687шт. Виробник: TIANJIN JIECHUANG BICYCLE СО, LTD (Товар № 1 в гр. 31 ЕМД).

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України в сумі 37173,0 дол. США: 32893,0 дол. США (вартість товару за рахунком-фактурою) + 4280,0 дол. США (вартість перевезення до кордону з Україною).

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 07.10.2020 №BTJ2021-1; додаток (специфікація) до нього № 2021-1 від 20.01.2021; рахунок - фактура від 05.02.2021 № BTJ2021-1; пакувальний лист до нього від 05.02.2021; сертифікат про походження товару №G210698777241001 від 26.02.21; технічні характеристики товару.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019; коносамент від 20.02.2021 №UTRUST21020155; заявку на міжнародне морське перевезення №187 від 15.02.2021; рахунок на оплату фрахту №L41019 від 15.04.2021; довідку про транспортні витрати від 06.04.21; акт виконаних робіт від 15.04.2021; залізничну накладну 42551663 від 17.04.2021.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення №1 від 20.04.2021, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ “ПК "ДТЗ", наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом № 374 від 21.04.2021 ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: прайс-лист, комерційну пропозицію виробника з перекладом на українську мову, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110050/2021/000040/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом у спірному рішенні збільшена митницею для товару №1 з 37173,0 дол. США. до 100586,54 дол .США., тобто на 63413,54 дол. США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №UA 110050/2021/003769 від 23.04.2021.

Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 569488,09 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в гр. 47, "В" "Подробиці розрахунків" ЕМД № UA 110150/2021/003769 від 23.04.2021.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “ПК "ДТЗ", задекларовано до Дніпровської митниці Держмитслужби партії отриманого товару за електронною митною декларацією за ЕМД №UA110050/2021/004649 від 17.05.2021:велосипеди двоколісні дорожні для дорослих з розміром колеса 26 дюймів, без двигуна, нові, з шарикопідшипниками, у частково розібраному стані, велосипед DAN 26" ал13" ам диск -150шт, велосипед JACK 26" ам19" ам локаут диск Shimano-77шт, велосипед TRACKER 26" ал18" ам диск - 83шт. Виробник: TIANJIN JIECHUANG BICYCLE СО., LTD (Товар № 1 в гр. 31 ЕМД).

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України в сумі 57609,10 дол. США: 52259,10 дол. США (вартість товару за контрактом) + 5350,0 дол. США (вартість перевезення до кордону з Україною) = 57609,10 дол. США).

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 05.02.2021 № BTJ2021-1; додаткову угоду №2 від 01.04.21; додаток (специфікація) до нього №2021-1 від 20.01.2021; рахунок - фактура від 05.03.2021 № BTJ2021-1B; пакувальний лист до нього від 05.03.2021р.; сертифікат про походження товару №G210698777241002 від 24.03.21; технічні характеристики товару.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019; коносамент від 20.02.2021 №UTRUST21030151; заявку на міжнародне морське перевезення № 205 від 12.03.2021; рахунок на оплату фрахту №L41279 від 12.05.2021; довідку про транспортні витрати від 05.05.21; акт виконаних робіт від 12.05.2021; залізничну накладну 40016198 від 13.05.2021.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення №1 від 17.05.2021, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ “ПК "ДТЗ", наступні документи: 1)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2)транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару; 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-листи виробника товару; 5)копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом №457 від 18.05.2021 ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: комерційну пропозицію, прайс-лист виробника, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

19 травня 2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110050/2021/000049/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для задекларованого товару № 1 в спірному рішенні збільшена митницею з 8944,0 дол. США. до 24074,60 дол. США., тобто на 15130,60 дол. США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110050/2021/004769 від 19.05.2021р.

Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 913920,13 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в гр. 47, "В" "Подробиці розрахунків" ЕМД №UA110050/2021/004769 від 19.05.2021.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи оскаржуване рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

З приводу вартості товару, відповідач у рішенні № UA110050/2021/000040/1 зазначає, що ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 20.04.2021 №UA110050/2021/003604: заявлено партію товару, імпортовану на підставі контракту від 07.10.2020 №BTJ2021-1 з компанією - виробником (код 4104 в гр.44) з TIANJINJIECHUANG BICYCLE СО, LTD., специфікацій від 20.01.2021 № 2021 , інвойсом від 05.02.2021 № BTJ2021-1A. Відповідно до статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB -XINGANG, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за термiном FОВ, продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до специфікацій від 20.01.21 № 2021-1, оплата здійснюється протягом 90днів з моменту поставки товару. Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту від 20.02.2021 №UTRUST21020155, товар завантажено на судно - 20.02.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2 ст. 53 МКУ).

З приводу вартості товару, відповідач у рішенні №UA110050/2021/000049/1 зазначає, що ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 17.05.2021 №UA110050/2021/004649: заявлено партію товару, імпортовану на підставі контракту від 07.10.2020 № BTJ2021-13 компанією - виробником (код 4104 в гр..44) з TIANJIN JIECHUANG BICYCLE СО., LTD, специфікаціями від 20.01.2021 № 2021-1, інвойсами від 05.03.2021 № BTJ2021-1B. Відповідно до статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - XINGANG, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за термiном FОВ, продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до специфікацій від 20.01.21 №2021-1, оплата здійснюється протягом 90днів з моменту поставки товару. Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносамента від 20.03.2021 №UTRUST21030151 товaр завантажено на судно - 20.03.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2 ст. 53 МКУ).

Зазначені твердження митниці є необґрунтованими виходячи з того, що умовами оплати вартості поставленої партії товару за Специфікацією №2021-1 від 20.01.20210р. - є відстрочення оплати на 90 днів з моменту поставки.

Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Відповідно до відомостей коносаменту від 20.02.2021 №UTRUST21020155, товар завантажено на судно - 20.02.2021, тобто саме з цієї дати починається перебіг строку оплати за товар, який спливає 20.05.2021.

З наведеного вбачається, що на день декларування товару та винесення спірних рішень у кожному з означених випадків, термін оплати за товар, встановлений відповідно до умов специфікації не сплинув, тому вона товариством компанії- продавцю ще не була здійснена. Таким чином надання товариством митниці платіжних документів, підтверджуючих здійснення оплати було не можливе через їх відсутність у товариства.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ встановлено обов`язок подання декларантом банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження визначеної ним митної вартості виключно якщо сплачено рахунок.

З наведеного вбачається, що вимоги митниці щодо надання банківських платіжних документів в обох спірних випадках декларування прямо протирічить зазначеній правовій нормі.

Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта" (постанова від 11.04.2018 у справі №804/4680/16).

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17 вказано, крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Таким чином, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, рахунків на оплату, пакувальних листів до них, прайс листів, комерційних пропозицій, відомості у яких повною мірою кореспондуються між собою, піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованих товарних партій у кожному з означених випадків декларування.

Після винесення спірних рішень про коригування митної вартості, товариством була здійснена часткова оплата коштів за товар за специфікацією №2021-1 відповідно до платіжних доручень № 439 від 29.04.2021 в сумі 66370,0 дол. США, №601 від 19.07.2021 в сумі 53500,0 дол. США, якими додатково підтверджується реальність господарської операції з поставок спірних товарних партій та копії яких долучено до даного адміністративного позову.

Також митний орган у рішенні №UA110050/2021/000040/1 вказує, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB -XINGANG, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Водночас, відповідно до п.4.2 контракту від 07.10.2020 № BTJ2021-1 у ціну товару включена виключно вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару

Також митний орган у рішенні № UA110050/2021/000049/1 вказує, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - XINGANG, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Водночас, відповідно до п.4.2 контракту від 07.10.2020 № BTJ2021-1 у ціну товару включена виключно вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару.

Зазначені підстави для коригування є необґрунтованими, виходячи з того, що в обох зазначених випадках партії товарів поставлялись на умовах FOB - Циндао, Китай згідно міжнародних торговельних правил «Інкотермс 2010».

Базис поставки FOB «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Відповідно до п. 3.1.1. Контракту, його сторонами погоджено, що у разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець зобов`язаний за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження , назву, час прибуття судна. Ціна FOB (FOB ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, наряду з витратами на включення вартості пакування та маркування у фактурну вартість товару (п. 4.2 Контракту), до неї також включені витрати на завантаження на борт судна, що прямо передбачено п. 3.1.1 Контракту та відноситься до його основних умов.

Верховний Суд, в постановах від 02.03.18 у справі № 804/2997/17, від 12.03.19 у справі №817/604/17 висловив наступний правовий висновок: «Згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Ціна FOB складається зі: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину. Термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими». Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом”.

Таким чином зазначені митницею витрати на завантаження товару на борт судна включені до фактурної ціни товару та не потребують додаткового зазначення окремою статтею витрат у комерційному документі, або окремому комерційному документі, а позиція митного органу в цій частині є помилковою.

Стосовно посилання відповідача на ненадання митої декларації країни відправлення, суд вказує, що зазначені твердження митниці є безпідставними, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом № BTJ2021-1 (п. 3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином товариство, не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено контрактом.

Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженої маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб`єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб`єктів декларування на території КНР. Також Законом не встановлено обов`язку для суб`єкта декларування на території КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов`язку суб`єкту декларування на території України подавати митну декларацію КНР митному органу України.

Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.19 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її в зазначених випадках декларування товару було неможливим. Вимога ж митного органу про її надання в усіх спірних випадках протирічить митному законодавству України.

З приводу транспортних витрат, митниця зазначає: «Згідно декларації митної вартості декларантом заявлено обов`язкову складову митної вартості витрати на транспортування 4280 дол. США (загальна вага брутто - 23569 кг). З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір перевезення вантажу морським транспортом із експедитором Global Container lines Latvija Sia від 21.10.2019 № 2110/912/2019, рахунок на оплату від 15.04.21 №L41019, заявку на перевезення № 187 від 15.22.2021, акт виконаних робіт від 15.04.2021 №б/н, довідку про транспортні витрати від 06.04.2021. Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати (за наявності) на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов`язані з транспортуванням цього товару). Маршрут визначено у заявці №187 від 15.02.2021. Відповідно до пункту 1.1. договору перевезення вантажу морським транспортом від 15.10.2019 №1510/912/2019 перевізник зобов`язаний за плату здійснити морське перевезення (фрахт) вантажів клієнта на умовах даного договору. У коносаменті від 20.02.2021 № UTRUST21020155y графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD. Зазначене свідчить про залучення експедитором третіх осіб для перевезення вантажу та наявність додаткових витрат на транспортування. Надані транспортні документи не містять всіх числових значень витрат на залучення третіх осіб, залучених для перевезення вантажу» (рішення UA110050/2021/000040/1).

Щодо твердження митниці про те, що у коносаменті у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено компанію «ICS LTD.», що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, воно є помилковим, оскільки у коносаменті не зазначено, що компанія «ICS LTD.» здійснювала морське перевезення вантажу. У ньому ведеться мова про те, що до зазначеної компанії необхідно звертатись для доставки («For delivery apply to»), а не перевезення вантажу, тобто до неї слід звертатись у порту призначення з приводу доставки вантажу з нього до кінцевого пункту перевезення - міста Дніпро, тобто виключно по території України.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст.14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978 р., термін перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов`язаний видати вантажовідправнику коносамент.

Згідно зі ст.1 «Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924р., Перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.

Як зазначалось, поставка контейнерів зі спірною товарною партією здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення №1510/912/2019.

Перевізником за договором виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA», яка відповідно до пункту 2.2 договору зобов`язана видати та надати замовнику коносамент, що є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

До митного органу надано в якості транспортного документа коносамент, виданий перевізником, який містить інформацію щодо кількості місць, ваги брутто товару, відправника та отримувача товару, порт відправлення та доставлення вантажу, яка підтверджена іншими наданими до оформлення документами (специфікацією, інвойсом, пакувальним листом тощо).

На підставі зазначеного коносаменту товар був отриманий у порту призначення та здійснено його перевезення у кінцевий пункт призначення. Ніяких зауважень щодо невідповідності коносаменту з боку контролюючих органів в порту не висунуто.

Договором перевезення (п. 3.5, п. 3.6) не передбачено надання перевізником інших транспортних та перевізних документів, окрім коносаменту.

Морський агент - це уповноважена судновласником особа, призначена ним для безпосереднього обслуговування належних судновласникові судів в певному порту або портах, для надання сприяння капітанові судна у взаєминах з вантажовласниками, портовими і адміністративними владою і для скорочення часу стоянки судна в порту.

Відповідно до ч. 11 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; витрати на транспортування після ввезення; податки, які справляються в Україні.

Таким чином, на момент митного оформлення, листом №374 від 21.04.2021, декларантом повідомлено митницю про те, що компанія «ICS LTD.» надає послуги з перевезення спірної товарної партії виключно на території України (є морським агентом морської лінії у порту призначення), тому вони не повинні включатися до складових митної вартості, тобто твердження митниці про те, що зазначення цієї компанії у коносаменті може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування не відповідає відомостям, що містяться у коносаменті та інших поданих на підтвердження транспортної складової митної вартості задекларованого товару документах.

У рішенні №UA110050/2021/000040/1 зазначено, що відповідно до пункту 1.2 договору перевезення вантажу морським транспортом від 15.10.2019 №1510/912/2019 заявка є невід`ємною частиною транспортного договору та визначає детальні умови морського перевезення. У рахунку оплату від 15.04.2021 №41019 відсутнє посилання на заявку на перевезення, відповідно до якої здійснено послуги з перевезення оцінюваної партії товарів. Графа 10 заявки містить відомості: вартість послуг (включаючи додаткові витрати). Додаткові витрати визначені у графі 11: оформлення додаткових документів, страхування, конвой, інше - немає. Зазначені відомості граф 10 та 11 заявки суперечать один одному. Не зрозуміло наявні чи відсутні додаткові витрати. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір на транспортно-експедиторське перевезення вантажу морським транспортом від 15.10.2019 № 1510/912/2019, рахунок від 12.05.2021 № L41279, заявка на перевезення №205 від 12.03.2021, довідка про транспортні витрати від 05.05.21 та акт виконаних робіт від 12.05.2021. В наданому рахунку про надання послуг перевезення від 12.05.2021 №L41279 зазначена вартість морського фрахту контейнерів TCNU1450902 з урахуванням перевантаження, на загальну суму -1070 дол. США.

У рішенні №UA110050/2021/000040/1 зазначено, що відповідно до пункту 1.2 договору перевезення вантажу морським транспортом від 15.10.2019 №1510/912/2019 заявка є невід`ємною частиною транспортного договору та визначає детальні умови морського перевезення. У рахунку оплату від 15.04.2021 41019 відсутнє посилання на заявку на перевезення, відповідно до якої здійснено послуги з перевезення оцінюваної партії товарів. Графа 10 заявки містить відомості: вартість послуг (включаючи додаткові витрати). Додаткові витрати визначені у графі 11: оформлення додаткових документів, страхування, конвой, інше - немає. Зазначені відомості граф 10 та 11 заявки суперечать один одному. Не зрозуміло наявні чи відсутні додаткові витрати.

Щодо тверджень митниці відносно того, що рахунки на оплату фрахту в обох спірних випадках не містять даних про посилання на заявки на перевезення та термін оплати по рахунку, воно також є необґрунтованим з огляду на те, що жодними правовими нормами ані законодавства України, ані міжнародного законодавства не встановлено обов`язкової форми для рахунку на оплату (інвойсу) та не встановлено обов`язку для суб`єкта підприємницької діяльності зазначати у інвойсі посилання на заявку (яка взагалі не є первинним документом) та терміну оплати. Означений інвойс містить усі реквізити та повністю відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документу, визначених ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У наданих товариством митниці означених рахунках на оплату фрахту міститься посилання на договір перевезення, зазначено найменування компаній перевізника та замовника, загальна вартість фрахту, номери контейнерів у яких перевозились спірні товарні партії. За зазначеними відомостями, рахунки повною мірою ідентифікується зі спірною товарною партією, тому твердження митниці є необґрунтованим.

Твердження митниці, висловлене в обох спірних рішеннях щодо наявності різних відомостей про включення додаткових витрат в пунктах 10, та 11 заявок на здійснення міжнародного морського перевезення є помилковим, оскільки відповідно до пункту 1.2 договору перевезення визначено, що детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних замовником, які є невід`ємною частиною цього договору.

Форма заявки узгоджена сторонами договору фрахту. Ця форма передбачає внесення у відповідні пункти заявки відповідної інформації. Пункт 10 форми передбачає зазначення вартості послуги з перевезення (включаючи додаткові витрати), а пункт 11 заявки передбачає внесення інформації щодо наявності (або відсутності) додаткових витрат. В даному випадку в пункті 10 наданих товариством митниці заявок на перевезення зазначені суми вартості фрахту (включаючи додаткові витрати) та зазначено, що вартість перевантаження включена у загальну вартість фрахту. Пункт 11 містить інформацію про відсутність додаткових витрат (оформлення додаткових документів, страхування, конвой та інше), тобто пунктом 10 заявок передбачено включення додаткових витрат у загальну вартість фрахту у випадку, якщо вони зазначені у пункті 11, тобто ніяких розбіжностей у означених пунктах обох заявок не вбачається.

У рішенні №UA 110050/2021/000040/1 відповідач вказує, що відповідно до наданого декларантом рахунку від 15.04.2021 термін його оплати спливає 29.05.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ).

У рішенні №UA 110050/2021/000049/1 відповідач вказує, що відповідно до п.4.1 договору на транспортно-експедиторське перевезення від 15.10.2019 №1510/912/2019 та наданого декларантом рахунку від 12.05.2021 термін його оплати 24.06.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ).

Зазначені підстави для коригування є необґрунтованим та формальними, виходячи з того, що з їх контексту вбачається, що сама митниця визнає той факт, що на момент декларування обох спірних партій товарів та винесення спірних рішень, термін для оплати вартості перевезення товарів відповідно до рахунків на їх оплату не сплинув. У зв`язку з цим оплата товариством здійснена не була, тому банківські платіжні документі, підтверджуючий її здійснення були відсутні у товариства, а тому надати їх митному органу не надавалось можливим, про що товариство повідомило митницю листами в процесі консультацій щодо декларування спірних партій задекларованих товарів.

Відповідно до п. 4 ст. 2 ст. 53 МКУ, платіжний документ, на підтвердження здійсненого розрахунку митної вартості товару, надається митниці декларантом виключно у разі якщо оплачено рахунок, тому вимога митниці про надання такого документу прямо протирічить зазначеній правовій нормі.

Після винесення спірних рішень митницею, товариством здійснено оплату послуг перевезення вантажу у повному обсязі відповідно до платіжних доручень №55 від 24.05.2021 за рахунком №41019, №58 від 29.06.202 за рахунком №41279, якими додатково підтверджується вартість транспортної складової митної вартості задекларованих товарів та копії яких долучено до адміністративної справи.

Щодо наданих товариством митниці прайс-листів та комерційних пропозицій, митниця зазначає «Щодо наданої комерційної пропозиції б/н від 15.01.2021 та прайс-листа від 15.01.21. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Комерційна пропозиція б/н. від 15.01.2021 та прайс-листа від 15.01.2021 надані декларантом, містять цінову інформацію виключно на товар, який декларуються за ЕМД від 20.04.2021 №UA110050/2021/003604». (рішення №UA110050/2021/000040/1). «Щодо наданого прайс-листа від 15.01.2021 та комерційної пропозиції від 15.01.21. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист та комерційна пропозиція компанії TIANJIN JIECHUANG BICYCLE СО., LTD від 15.01.2021 наданими декларантом містять цінову інформацію на товар, які декларуються за ЕМД від 17.05.2021 №UA110050/2021/004649» (рішення №UA110050/2021/000049/1).

Зазначені підстави для коригування є необґрунтованими та формальними, оскільки прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них.

Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Комерційна пропозиція не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах (постанови від 27.06.2019 № 0840/3083/18, від 13.09.2019 № 820/859/17, від 06.02.2020 № 520/10709/18).

Відомості, зазначені у прайс-листах та комерційних пропозиціях знайшли своє підтвердження у первинних документах - специфікаціях та інвойсах.

Таким чином, зауваження митниці відносно прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.

Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.

Так, у графі 33 спірного рішення №UA110050/2021/000040/1 від 23.04.2021 відповідачем зазначено: «Митницею приймається рішення про коригування митної вартості. Митну вартість товару №1 скориговано до рівня митної вартості товару : Велосипеди двоколісні дорожні співставного з оцінюваним з урахуванням опису, обсягів ввезення, ваги нетто одиниці, країна виробництва та відправлення Китай, комерційних умов поставки, прямий контракт з виробником товару, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди за ЕМД № UА 500490/2021/003403 від 15.03.2021 на рівні 5,0112 дол.США/кг. Враховуючи відмінні фізичні характеристики товару, оформленого за ЕМД № UА 500490/2021/003403 від 15.03.2021 та асортимент оцінюваного товару, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371- ІІІ (кілограм). Митна вартість товару №1 з урахуванням додаткової одиниці виміру розраховується як 77,6730дол.США/шт ((5,0112 дол.США/кг * 20072,5 кг)/ 1295шт).". У графі 33 спірного рішення №UА110050/2021/000049/1 від 19.05.2021 р. митниця зазначає: відповідно до ст. 33 Митного кодексу України митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Митна вартість, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними та розраховується на рівні: Митна вартість товару №1 скоригована до рівня митної вартості товару «Велосипеди двоколісні дорожні для дорослих», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення - Китай, комерційних умов поставки, характеру угоди, обсягів ввезення (2154 шт) митне оформлення якого здійснено за ціною угоди за ЕМД від 18.04.2021 № UA 500020/2021/012753 на рівні - 5,0103дол.США/кг, що розраховується як 77,66 дол. США/шт. Враховуючи різні фізичні характеристики оцінюваного та оформленого за ЕМД від 17.05.2021 №UA110050/2021/004649 товару, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-ІІІ (кілограм). З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення, випущеного у вільний обіг за резервним методом за ЕМД від 18.04.2021 №иА500020/2021/012753 на рівні - 5,0103 дол. США/ кг, що розраховується як 77,66 дол. США/шт.".

З зазначеного вбачається, що в обох спірних рішеннях, митниця, зазначаючи відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операцій) ідентичних/подібних товарів, для коригування задекларованих товарів використовує зазначені вище електронні митні декларації, за якими випущено у вільний обіг подібний товар за ціною угоди.

Таким чином, відповідач зазначаючи про наявність факту митного оформлення за ціною угоди подібного товару, безпідставно, замість використання ст. 59-60 МКУ, для коригування митної вартості у обох спірних випадках, протиправно застосувала резервний метод за ст. 64 МКУ.

Як вбачається з відомостей графи 33 спірних рішень, митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених позивачем товарів у валюті контракту, згідно зі ст. 64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням опису товару, сфери застосування, технічних характеристик, термінів ввезення, вагових характеристик.

Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в спірних рішеннях не зазначені загальна кількість партії раніше оформленого товару, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, в обох спірних Рішеннях не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, а ті, що наведені не відповідають тим же показникам задекларованого товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

Як вбачається вартість товару, що раніше оформлювався митницею визначалась за кілограм, в той час, як задекларований товар придбавався товариством та був задекларований у штуках, як технічні вироби. Вартість за кілограм технічного виробу не може бути співставною з його вартістю за штуку, будь який розрахунок відсутній, тому сума коригування митницею в усіх спірних Рішеннях не підтверджена жодним належним, допустим, достовірним та достатнім доказом.

Відповідачем до суду не надано інформації та документів щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів

Відтак відповідачем не дотримано принципу здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.

Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).

Між тим, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Приймаючи вказані рішення про коригування митної вартості товару, відповідач виходив з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості.

Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі № 21-127а15 від 31.03.2015.

Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 30.01.2018 у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 у справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі — ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689.

Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі №809/453/17 від 03.04.2018.

Таким чином, ТОВ "ПК "ДТЗ" під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати, у вигляді судового збору, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 10534,99 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 400 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Судом встановлено, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія ДТЗ » у справі №160/19985/21 здійснював адвокат Молочок Андрій Олександрович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 14.07.2008 року №1879.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги адвокатом від 26.07.2021 року, відповідно умов якого розмір гонорару адвоката та вартість окремої послуги визначається та погоджується сторонами у специфікації (додатку) до цього договору.

Позивачем також було надано специфікацію №27/21 від 01.12.2021 року на суму 2400 грн., акт наданих послуг №27/21 від 01.12.2021 року, рахунок №27/21 від 01.12.2021 року на суму 2400 грн., платіжне доручення від 02.12.2021 року №23228 на суму 2400 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Проаналізувавши докази в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, приймаючи до уваги незначну складність даної справи, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, витрати на правничу допомогу понесені позивачем підлягають відшкодуванню в розмірі 2400 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №U110050/2021/000040/1 від 23.04.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110050/2021/000049/1 від 19.05.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби суму сплаченого судового збору в розмірі 10534,99 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2400 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська