Рішення № 103341730, 06.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Справа № 160/17535/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 25.05.2021 року №UA110020/2021/600029/1 про коригування митної вартості товарів та кратку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110020/2021/00101 від 25.05.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Витрати на транспортування, пакування та маркування товару входять у ціну товару відповідно до умов поставки CPT. Умови оплати товару не впливають на визначення митної вартості товару. Вважає прийняте митницею рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Дніпровською митницею Держмитслужби було подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої товариством з обмеженою відповідальністю “З іноземними інвестиціям “Лідерпартс” митної декларації №UA110020/2021/004676 від 25.05.2021 року, а також документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач у відповіді на відзив з доводами відповідача не погодився, підтримав викладені у позові обставини та зауважив, що відповідач безпідставно посилається на необхідність надання позивачем додаткових документів, оскільки страхування товару для обраних умов поставки (CPT згідно Інкотермс 2010) не є обов`язковим, а супутні транспортні витрати (як-то навантаження, вивантаження, маркування, пакування й транспортування товару) включені до ціни товару. У спірному рішенні відповідач посилається на правила Інкотермс 2000 року, тоді як відповідно до документів, наданих митному органу сторонами контракту узгоджено умови поставки за правилами Інкотермс 2010. За змістом додаткової угоди № 1 до контракту сторони узгодили можливість здійснення сторонами оплати за товар на умовах відстрочення платежу та визначили, що даний вид розрахунку не є прихованим лізингом або кредитом, відсотки у разі такого розрахунку за обумовлений товар продавцем не нараховуються. Твердження відповідача про те, що відстрочка платежу може розглядатися як прихований лізині або кредит, не підтверджені жодними доказами, та є лише припущеннями.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 04.12.2021 – вихідний день (субота), у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 06.12.2021р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» зареєстроване 20.12.2017р., номер запису: 12031020000029817. До видів економічної діяльності підприємства (за КВЕД) належить: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання.

Судом встановлено, що 19 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» (Покупець), та Moni Worldwide ApS (Моні Ворлдвайд АПС, Данія) (Продавець), укладено контракт на поставку сільськогосподарської техніки та запчастин № L11-19SP, згідно умов якого продавець взяв на себе зобов`язання продати, а покупець придбати сільськогосподарську техніку, супутнє обладнання, комплектуючі та запчастини до неї в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Загальна сума контракту складається з сумарної вартості всіх інвойсів (специфікація) заданим контрактом, узгоджених сторонами контракту (п. 1.2 контракту). Валютою контракту визначене Євро (п. 1.3 контракту).

Пунктом 2.1 контракту визначено наступне: продавець поставляє продукцію на умовах, зазначених у специфікаціях та інвойсах у відповідності з Інкотермс 2010.

Сплата будь-яких і всіх мит/або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення в країні покупця, покладається на покупця (п. 2.3 договору).

Приписами п. 7.1 договору визначено, що право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту отримання товару (продукції) згідно умов поставки.

Строк дії контракту визначений сторонами у п. 10.3 цього контракту, яким передбачено, що даний контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Продавцем (Moni Worldwide ApS) виставлено покупцю (позивач у справі) інвойс №LPI00000797 від 19.05.2021 року на загальну суму 19 000,00 Євро, а також сторонами підписано специфікацію № 797 від 19.05.2021 року на загальну суму 19 000,00 Євро. які підтверджують визначення сторонами контракту ціну вартості товару, поставленого за спірною митною декларацією.

На виконання умов вищевказаного контракту, Moni Worldwide ApS здійснено поставку товару, а саме:

- сільськогосподарська жниварка марки «Deutz-Fahr», модель DH900A, 9,0 м, базова комплектація, стан - новий, 2021 року випуску, серійний № 1133044472, у частково розібраному вигляді для транспортування; країна походження - Німеччина;

- сільськогосподарська жниварка марки «Deutz-Fahr», модель DH900A. 9,0 м, базова комплектація, стан - новий, 2021 року випуску, серійний № 1133044435, у частково розібраному вигляді для транспортування; країна походження - Німеччина.

Додатковою угодою до контракту №1 від 12.02.2021 року передбачено доповнення до розділу 3 контракту наступного змісту:

“3.3 Оплата товару та/або партії товару за даним контрактом покупцем може здійснюватись з відстрочкою платежу, що визначається в рахунку або специфікації на окрему партію товару. Узгодження сторонами умов оплати з відстрочкою платежу не являється товарним кредитом або лізингом. У випадку постачання товару з умовами відстрочки платежу, всі можливі ризики, пов`язані з інфляційними процесами, відсотками та/або іншими витратами покладаються на продавця і включені у вартість товару, що постачається покупцю, вказану у відповідній специфікації, рахунку, інших документах).

3.4 У вартість товару та/або партії товару також включено витрати на маркування, пакування, навантажувально- розвантажувальні роботи, транспортування товару покупцеві.

3.5 Витрати пов`язані з маркуванням, пакуванням, навантажувально-розвантажувальними роботами товару несе продавець, за виключенням випадків коли ці витрати відповідно умов специфікацій та/або рахунку покладаються на покупця”.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до Дніпропетровської митниці вантажну митну декларацію №UA110020/2021/004676 від 25.05.2021 року, в якій митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору, узгодженою сторонами в порядку вимог Цивільного законодавства України (ст. ст. 6, 627, 628, 629, 632) та загальних норм міжнародного права.

Відповідно до графи 44 ЕМД, декларантом надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 19.11.2019 № L11-19SP, доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 19.05.2021 № 797, рахунок-фактура від 19.05.2021 № LPI00000797, CMR від 19.05.2021 № 2017736. митної декларації країни відправлення від 21.05.2021 № 21PL412020E0577477. пакувальний лист від 19.05.2021 №LPI00000797/1.

Так, заявлена митна вартість товару по вантажній митній декларації №UA110020/2021/004676 від 25.05.2021 року згідно зі специфікацією № 797 від 25.05.2021 року на умовах поставки СРТ, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., Україна, згідно правил Інкотермс 2010 року (продавець зобов`язаний доставити товар названому перевізнику та оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення), склала загальну суму 19 000 Євро (636 330,90 грн).

Відповідач повідомленням від 01.06.2021 року запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом надано відповідачу лист від 25.05.2021 року з повідомленням про неможливість надання додаткових документів.

25 травня 2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення № UА110020/2021/600029/1 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у митній декларації № UА110020/2021/004676 від 25.05.2021 року, відповідач відмовив у її реєстрації. Крім того, 25 травня 2021 року відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110020/2021/00101.

Скориставшись правом визначеним пунктом 2 частини 3 ст. 52 МКУ, позивач задекларував зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг, за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи зміст викладеного, вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Вказана норма закону узгоджується із положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд зазначає, що в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів покладені висновки митного органу про не підтвердження декларантом відомостей митної вартості товару, який надійшов до митного оформлення.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1947 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, від 30.06.2015р. у справі №814/283/14, від 06.09.2019р. у справі №815/2501/18, від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, від 20.01.2015р. у справі №822/175/14, а також висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.10.2018 р. справа №816/921/17, адміністративне провадження №К/9901/709/18.

Як вже встановлено судом, відповідач як підставу неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортовані позивачем, визначив відсутність у контракті № L11-198Р від 19.11.2019 року наступних умов:

- сторонами контракту визначено умови оплати - відстрочення платежу, що митним органом прирівняно до продажу товару у кредит або лізинг та у вину позивача поставлено відсутність у договорі умов про сплату процентів за користування кредитом або сплати лізингових платежів;

- включення у вартість товару витрат, понесених на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Однак, указані доводи відповідача є необґрунтованими та з цього приводу суд зазначає, що на підтвердження складових митної вартості товару позивачем надавалися митному органу всі необхідні документи зокрема контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист, CMR, експортна митна декларація країни відправлення та лист про відсутність страхування.

За наявності різних документів (інвойс, специфікація, пакувальний лист, експортна митна декларація), в яких вказане одне і те ж числове значення контрактної вартості товару, твердження Відповідача про відсутність документального підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, суперечить статті 86 КАС України, яка за аналогією може бути застосована до митних правовідносин.

Всі надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів та Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Щодо зауважень відповідача про умови оплати та прихованого лізингу або кредиту й не включення до ціни товару відсотків за кредит або лізинг, суд зазначає, що під час процедури контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися контролюючим органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 804/4680/16.

При цьому, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Таким чином, суд зазначає, що не має будь-яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.03.2018 року у справі № 815/4132/17.

Крім того, умовами контракту № L11-198Р від 19.11.2019 року передбачено набуття права власності, а не користування на товар покупцем та не передбачена сплата будь-яких відсотків на суму, що відповідає ціні товару, поставленого на умовах розстрочення платежу.

Також, судом встановлено, що за змістом додаткової угоди № 1 до контракту сторони узгодили можливість здійснення сторонами оплати за товар на умовах відстрочення платежу та визначили, що даний вид розрахунку не є прихованим лізингом або кредитом, відсотки у разі такого розрахунку за обумовлений товар продавцем не нараховуються.

Таким чином, висновки митного органу про спроби покупця приховати лізинг або кредит не підтверджені доказами.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18 (провадження № К/9901/15046/19), у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування г ціна товар) та інші складові митної вартості товару. Умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови не можуть бути взяті в основу висновків митною органу під час процедур митного контролю щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Крім того, приписами п.3 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 вказано, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що митним органом не виявлено розбіжностей, а всі надані позивачем документи співпадають з експортними документами та не містять помилок, неспівпадінь, неточностей тощо.

Таким чином, суд зазначає, що, твердження відповідача про те, що відстрочка платежу може розглядатися як прихований лізині або кредит, не підтверджені належними доказами.

Отже, в даному випадку, відсотки, як частина митної вартості товару, у зв`язку з їх відсутністю, не можуть розглядатись і включатись у митну вартість як частина митної вартості.

При цьому, суд звертає увагу, що у спірному рішенні відповідач посилається на правила Інкотермс 2000 року, тоді як відповідно до документів, наданих митному органу та наявні в матеріалах справи, сторонами контракту узгоджено умови поставки за правилами Інкотермс 2010.

Щодо зауважень відповідача стосовно витрат на транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, суд зазначає наступне.

Умовами додаткової угоди № 1 від 12.02.2021 року сторонами узгоджено, що у вартість товарів та/або партії товару також включені витрати, пов`язані з маркуванням, пакуванням, навантажувально-розвантажувальними роботами, транспортуванням товару покупцю; витрати, пов`язані з маркуванням, пакуванням, навантажувально-розвантажувальними роботами, транспортуванням товару несе продавець, за виключенням випадків, коли ці витрати узгоджені умовами специфікації та/або рахунку покладаються на покупця.

Отже, сторонами контракту чітко передбачено, що всі витрати, пов`язані з маркуванням, пакуванням, навантажувально-розвантажувальними роботами, транспортуванням товару покупцю, окрім випадків, коли про це сторонами прямо зазначено у товаросупровідних документів як-то специфікація, інвойс тощо, покладаються саме на продавця товару.

Крім того, домовленість сторін узгоджується та відповідає відомостям, зазначеним сторонами у товаросупровідних документів на спірний вантаж та визначеним умовам поставки - СРТ згідно правил Інкотермс 2010. за змістом яких саме на продавця покладаються як зобов`язання доставити вантаж покупцю у визначене останнім місце доставки, так і нести всі витрати, пов`язані з транспортуванням вантажу.

За змістом специфікації № 797 від 19.05.2021 року визначено умови поставки товару - СРТ, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., згідно Правил Інкотермс 2010.

Відповідно до Правил Інкотермс 2010 умови поставки СРТ - продавець доставляє товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, тобто всі витрати, пов`язані з транспортуванням товару покладаються саме на продавця і є зобов`язанням з матеріальними витратами саме продавця.

При цьому, відповідачем не доведено здійснення позивачем оплати за вказані транспортні й супроводжувальні послуги продавцю або іншій особі, а відтак, цей довід є безпідставним та не підтверджений доказами.

Таким чином, відповідач помилково посилається на неправомірність застосування позивачем першого методу визначення митної вартості товару й обирає альтернативний, останній метод визначення митної вартості.

Окрім того, умови та порядок пакування і маркування визначені п. 5.1 контракту, за змістом якого передбачено, що продавець упаковує продукцію у звичайну комерційну тару, яка забезпечує схоронність продукції при повітряному, морському та наземному транспортуванні; продавець відповідає за понесені ушкодження та збитки покупцю внаслідок неналежного пакування продукції.

Отже, витрати, пов`язані з пакуванням, маркуванням продукції є витратами продавця і саме він визначає вартість цих товарів та послуг, їх вартісна оцінка не стосується покупця-позивача та останній не впливає на її визначення, порядок формування, тобто фактично всі економічні витрати, пов`язані з пакуванням і маркуванням товару є витратами саме продавця (відповідно до контракту) і саме він оцінює рентабельність даних витрат та необхідність їх включення до складу ціни товару.

Крім того, з огляду на зміст пп. "в" п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Таким чином, враховуючи умови контракту з додатковою угодою № 1 від 12.02.2021 року, специфікації, інвойсу, пакувального листа, продавцем включено до ціни товару вартість пакування та маркування товару.

При цьому, суд зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару із застосуванням методу визначення за ціною договору щодо ідентичних товарів, відповідачем не вказано, яким чином митну вартість товару визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за вищевказаним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Крім того, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) від 21.08.2018 № 822/816/17, від 23.10.2020 № 820/3231/16, від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.

Суд наголошує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 59 МКУ), який може бути засновано лише у випадках, якщо митна вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Отже, митним органом протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та прийнято картку відмови в митному оформленні товару, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4781,83 грн.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 4781,83 грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» (52000, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Жасминова, 27, код ЄДРПОУ 41820452) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 25.05.2021 року №UA110020/2021/600029/1 про коригування митної вартості товарів та кратку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110020/2021/00101 від 25.05.2021р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» (52000, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Жасминова, 27, код ЄДРПОУ 41820452) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4781,83 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова