Рішення № 103341719, 03.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Справа № 160/18316/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA 110150/2021/000080/1 від 07.04.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення №UA 110150/2021/000080/1 від 07.04.2021 року прийнято відповідачем протиправно та без урахування усіх обставин, відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.21 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Дніпровською митницею Держмитслужби 12.11.2021 надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» (м. Дніпро) (в якості покупця) та «SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD.» (Китай) (в якості продавця) 05.09.2019 року укладено зовнішньоекономічний контракт № SF/5 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

У подальшому, компанією «SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD» відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікацій №2021-2, №2021-2-z від 14.12.2020, інвойсу №SF2021-2А від 22.01.2021 р., коносаменту №208081972 від 07.02.2021 на умовах FOB-CN Qingdao, Китай згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010” здійснено поставку ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» товарів-тракторів та запасних частин на загальну суму 141210,08 доларів США.

Після ввезення на територію України, частина товару- трактори вартістю 139920 доларів США, були оформлені в митному режимі «імпорт» за ЕМД №UA110150/2021/004719 від 29.03.2021, а частина товару – запчастини для сільгосптехніки була розміщена ТОВ “ПК “ДТЗ” в режим митного ліцензійного складу за ЕМД № UA 110150/2021/004720 від 29.03.2021.

Після зберігання товару на митному складі 05.04.2021 року запасні частини загальною вартістю 1290,08 доларів США були задекларовані митниці в режим «імпорт» за ЕМД № UA 110150/2021/005162 .

Митна вартість зазначених товарів підприємством була визначена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надані митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № CF/5 від 05.09.2019; додаток (специфікація) до нього 2021-2-z від 14.12.2020; рахунок - фактура № CF2021-2А від 22.01.2021; пакувальний лист від 22.01.2021 р.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 01.11.2019 р.; заявку №44 на перевезення від 03.02.2021; коносамент №208081972 від 07.02.2021; рахунок №2021/063 від 23.03.2021; акт виконаних робіт №13 від 23.03.2021; довідку про транспортні витрати №1503/3Т/20120 від 15.03.2020; розрахунок транспортних витрат №282 від 26.03.2021 р. залізничну накладну №42197996 від 05.08.2020.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, останньою підприємству направлено електронне повідомлення №1, яким відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, додатково витребувано від ТОВ “Промислова компанія “ДТЗ” документи.

Позивачем направлено до митниці лист від 07.04.2021 вих. №312 та додатково надано прайс-лист від 01.12.2020; комерційну пропозицію від 07.12.2020; договір №015 від 01.11.2019 р.

Також декларант повідомив митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надані, вони повною мірою підтверджують інвойсну вартість товару, як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

За результатами розгляду наданих декларантом документів 07.04.2020 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110150/2021/000080/1, відповідно до якого, митна вартість оцінюваних товарів, визначена декларантом, скоригована митницею за резервним методом — 2-ґ, відповідно до вимог статті 64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Скориставшись своїм правом, що визначене п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, підприємством задекларовано зазначені товари, а відповідачем випущено товар у вільний обіг за ЕМД: № UA 110150/2021/005382 від 08.04.2021 р.

Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала: 23156,52 грн., відповідно до розрахунку, зазначеного в гр. 47 “В” “Подробиці розрахунків” ЕМД № №UA 110150/2021/005382 від 08.04.2021 р.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи оскаржуване рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

В оскаржуваному рішенні митниця зазначає розбіжності щодо документів, які надавались для підтвердження ціни товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" до митного контролю та оформлення 05.04.2021 за ЕМД №UA110150/2021/005162 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр. 44) від 05.09.2019 №SF/5 з “SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD.” за специфікацією від 14.12.2020 № 2021-2-z за рахунком–інвойс від 22.01.2021 №SF2021-2A. Загальна фактурна вартість оцінюваних товарів відповідно до гр. 22 ЕМД №UA110150/2021/005162 – 1290,08 доларів США, що не підтверджується відомостями у рахунку-інвойсі від 22.01.2021 №SF2021-2A загальна вартість партії товару – 141210,08 доларів США.

Проте, вказані обґрунтування є безпідставними, з огляду на те, що ввезена за коносаментом №208081972 від 07.02.2021 р. та інвойсом від 22.01.2021 №SF2021-2A партія товару складалась із тракторів на суму 139920 доларів США та запасних частин на суму 1290,08 доларів США. Загальна сума – 141210,08 доларів США. Трактори оформлені за ЕМД №UА110150/2021/004719 від 29.03.2021 р. Таким чином, вартість запасних частин підтверджується наданим інвойсом та специфікацією від 14.12.2020 №2021-2-z. Відтак, розбіжності в числових значеннях поставленої партії відсутні.

Також у рішенні зазначено, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB – Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 05.09.2019 № SF/5 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

Суд зазначає, що контрактом №SF/5 не передбачено надання документів продавцем покупцю для підтвердження здійснених митних формальностей у країні відправлення (копія митної декларації країни відправлення).

Виходячи з зазначеного, в рамках контракту підприємство, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені Контрактом.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МК України (згідно Закону України від 02 жовтня 2019 року №141-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.

Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Документи, які підтверджують умови здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів у підприємства відсутні, у зв`язку з чим надання їх є неможливим.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 вказав, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затверджений маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародним нормативно-правовим актом, як зазначає митний орган, оскільки є обов`язковим для виконання виключно суб`єктами на території КНР та не стосується декларування на території України.

Декларування спірної партії товарів відбувалось на території України, відповідно до митного законодавства України, тому посилання митного органу на нього є безпідставним.

Крім того, зазначений Маніфест передбачає виключно порядок оформлення у митному відношенні та декларування товарів, що ввозяться у КНР або вивозяться з неї, однак не передбачає обов`язковості надання суб`єктом господарської діяльності з КНР митної декларації, оформленої ним на території КНР суб`єктам господарської діяльності з інших країн, тому твердження відповідача в цій частині є помилковим.

Таким чином зауваження митниці щодо ненадання документів, які підтверджують умови здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів як розбіжності, яка впливає на числові значення митної вартості та її розрахунок є необґрунтованим.

Стосовно посилання у рішенні на те, що відповідно п.5.2 контракту від 05.09.2019 №SF/5 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних специфікаціях (додатках) до контракту. У специфікації від 14.12.2020 №2021-2-z зазначено що оплата здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки товару. Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту від 07.02.2021 № 208081972, товар завантажено на судно – 07.02.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МК України). Такий документ до митного оформлення не надавався, суд встановив наступне.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 53 МК України передбачено необхідність надання декларантом на підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару виключно у разі здійснення оплати по рахунку на момент декларування.

У даному випадку підставою для перерахування коштів за товар є cпецифікація №2021-2-z від 14.12.2020 р. умови оплати, передбачені специфікацією передбачають оплату товару на протязі 90 днів з моменту поставки товару. Товар за умовами поставки поставлено 07.02.2021 р.

Таким чином на день декларування товарів 05.04.2021 р. термін оплати за товар не збіг, оплата не здійснювалась, надання банківського платіжного документа було не можливим.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. №2473-VIII, Національний Банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно пункту 21 Положення “Про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті”, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 р. №521, ґраничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Оплата за товар, поставлений за зазначеною специфікацією здійснена 07.09.2021 р., що підтверджується платіжним дорученням №688 та заявою на купівлю валюти №864 від 07.09.2021 р.

У постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 804/4680/16 визначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 815/4132/17 вказано, що судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

У постанові Верховного Суду від 19.11.2019 р. у cправі №804/911/14 вказано, що суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Стосовно виявлених, на думку митного органу розбіжностей у частині того, що прайс-лист компанії “SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD.” від 01.12.2020 та комерційна пропозиція від 07.12.2020 містить цінову інформацію виключно на товари, які декларуються за ЕМД від 05.04.2021 №UA110150/2021/005162, суд зазначає наступне.

Чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Враховуючи те, що комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару, а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає ніяких сумнівів що надані документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.

Відповідно до положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо надання митниці прайс-листів та комерційних пропозицій зазначаючи у постановах від 07.08.2018 у справі №804/14558/15, від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 13.09.2019 у справі №820/859/17, від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, від 23.10.2020 у справі №810/690/17 наступне: «Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.»

«Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований безпосередньо конкретному покупцю. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів».

Відносно посилань відповідача на те, що згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах на морському судні MSC NELAV 104W за коносаментом від 07.02.2021 №208081972. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МК України, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1, ч. 1 ст. 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978 р. перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов`язаний видати вантажовідправнику коносамент.

Згідно ст. 1 «Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924 р. перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.

Відповідно до пунктів 1.2, 4.2 договору №2 від 01.11.2019 р. під кожне окреме перевезення клієнт подає експедитору письмову заявку на експедирування з інформацією про найменування та кількість вантажу, маршруту перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача та іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО.

У разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.

Таким чином, перевантаження не вважається додатковими послугами перевізника, та додатковими витратами клієнта, що підтверджується наданими документами.

У якості документа, що підтверджує факт перевезення контейнера в порт призначення експедитором надано коносамент, за яким здійснювалось морське перевезення. На підставі цього коносамента товар був отриманий у порту призначення та здійснено перевезення у кінцевий пункт призначення. Ніяких зауважень щодо невідповідності коносаменту з боку контролюючих органів в порту не висунуто. Інші коносаменти у підприємства відсутні.

Наданий перевізником коносамент підтверджує факт перевезення вантажу за маршрутом. Інші транспортні документи у підприємства відсутні.

У заявці №44, інвойсі №2021/063, акті виконаних робіт, довідці про вартість транспортних витрат зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту. Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту.

Стосовно зауважень митного органу в частині того, що у коносаменті від 07.02.2021 №208081972 у графі «For delivery apply to» (для доставки звертатися до) зазначено – ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" та «IMOGATE SOLUTION Sp.z..o.» з вищевказаною компанією щодо залучення третіх осіб до митного контролю та оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Вказані зауваження відповідача не мають впливу на числові значення розрахованої декларантом митної вартості У коносаменті зазначена компанія «FSR Logistics Ukraine», яка виступає морськім агентом перевізника в порту України.

Морський агент-це уповноважена судновласником особа, призначена ним для безпосереднього обслуговування належних судновласникові судів в певному порту або портах, для надання сприяння капітанові судна у взаєминах з вантажовласниками, портовими і адміністративними владою і для скорочення часу стоянки судна в порту.

Крім того, з зазначеною компанією ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» укладено договір №015 від 01.11.2019 р. про надання експедиторських послуг на території України, вартість яких не повинна зараховуватись в митну вартість товару.

Інших договірних стосунків з цією компанією ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» в рамках договору транспортно-експедиторського обслуговування №2 не має.

Щодо посилання у рішенні на те, що у наданому рахунку про надання ТЕО від 23.03.2021 № 2021/063 зазначена вартість морського фрахту контейнерів, включаючи перевалку на загальну суму – 4280 доларів США. Вказана інформація також наявна в акті виконаних робіт №13 від 23.03.2021 та довідці про транспортні витрати від 15.03.2021. При цьому, у наданій до митного оформлення заявці на перевезення №44 від 03.02.2021 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 12 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати). Згідно рахунку про надання ТЕО від 23.03.2021 №2021/063 оплата ТЕО здійснюється у березні 2021 року. Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг декларантом не надано, судом встановлено наступне.

Форма заявки узгоджена сторонами договору ТЕО. Ця форма передбачає внесення у відповідні пункти заявки відповідної інформації. Пункт 11 форми передбачає зазначення вартості послуги з перевезення (включаючи додаткові витрати), а пункт 12 заявки передбачає внесення інформації щодо наявності (або відсутності) додаткових витрат. В даному випадку в пункті 11 заявок зазначена вартість фрахту (включаючи додаткові витрати) у розмірі 4280 доларів США і зазначено, що вартість перевантаження включена у загальну вартість фрахту. Пункт 12 містить інформацію про відсутність додаткових витрат (оформлення додаткових документів, страхування, конвой та інше).

Таким чином ніяких суперечних відомостей у наданих документах не існує.

Документи, надані для підтвердження факту надання експедиторських послуг за межами України - договір ТЕО, коносамент, інвойс, акт виконаних робіт, довідка про транспортні витрати містять повну інформацію про загальну вартість транспортних витрат і не мають розбіжностей в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України.

Згідно п. 4.1 договору №2 термін оплати послуг за договором передбачений на протязі 45 днів з моменту виставлення рахунка-фактури. Рахунок №2021/063 датований 23.03.2021 р. Таким чином термін починає збігати з 23.03.2021 р. На день декларування оплата транспортних послуг не здійснювалась. Надання банківських платіжних документів було не можливе з об`єктивних причин.

Оплата транспортно-експедиторських послуг фактично здійснена 13.05.2021 р. , що підтверджується платіжним дорученням №453.

Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, судом встановлено наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач обґрунтовуючи коригування митної вартості зазначив, що враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №UA110150/2021/005162 від 05.04.2021, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МК України, п.6 ст.54 МК України.

Митна вартість товарів №2, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-б – за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно з положеннями ст.60 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні:

Митну вартість товару №2 скориговано до рівня митної вартості товару «Вироби з чорних металів інші, виготовлені методами токарної та фрезерної», країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди на умовах поставки FOB, за ЕМД №UA110150/2021/000741 від 22.01.2021 на рівні 1,4110 дол.США/кг.

Митна вартість інших товарів за ЕМД (№1, №3-14) , визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами.

Митну вартість товару №1 скориговано до рівня митної вартості товару «Вироби з вулканізованої гуми, крім твердої, прокладки, сальники, ущільнювачі, шайби». Виробник YUHUAN TAIZE PLUMBING FITTINGS FACTORY країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки CFR, за ЕМД №UA500020/2021/008213 від 09.03.2021 на рівні 1,6505 доларів США/кг.

Митну вартість товару №3 скориговано до рівня митної вартості товару «Арматура кріплення з недорогоцінних металів, що використовуються у кузовах транспортних засобів», 94 кг, країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки CFR, за ЕМД №UA500110/2021/005377 від 12.03.2021 на рівні 4,07 доларів США/кг.

Митну вартість товару №4 скориговано до рівня митної вартості товару «Частини дизельних двигунів», країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки СFR, за ЕМД №UA500060/2021/002314 від 31.03.2021 на рівні 3,77 доларів США/кг.

Митну вартість товару №5 скориговано до рівня митної вартості товару «Насоси паливні, масляні або для охолоджувальних рідин» 27 шт.країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною договору на умовах поставки CFR , за ЕМД №UA500050/2021/003330 від 10.03.2021 на рівні 2,43 дол.США/кг, що розраховується як 9,1125 доларів США/шт.

Митну вартість товару №6 скориговано до рівня митної вартості товару «Маховики та шківи» країна виробництва та відправлення – Китай, вага нетто – 550,98 кг, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди, на умовах поставки CPT, за ЕМД №UA100310/2021/403182 від 08.02.2021 на рівні 2,2901 доларів США/кг.

Митну вартість товару №7 скориговано до рівня митної вартості товару «Шестерня вала розподільного», спів ставна вага одиниці товару, країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди на умовах поставки CPT, за ЕМД №UA500150/2021/003409 від 25.03.2021 на рівні 2,2941 доларів США/кг.

Митну вартість товару №8 скориговано до рівня митної вартості товару «Генератор в зборі» країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною договору на умовах поставки CFR, за ЕМД №UA500050/2021/003640 від 17.03.2021 на рівні 6,27 доларів США/кг.

Митну вартість товару №9 скориговано до рівня митної вартості товару «Прилади освітлювальні або візуальної сигналізації», країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди, на умовах поставки CPT, за ЕМД №UA500150/2021/002976 від 17.03.2021 на рівні 3,9604 доларів США/кг.

Митну вартість товару №10 скориговано до рівня митної вартості товару «Регулятор напруги» країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки CFR, за ЕМД №UA500490/2021/004156 від 28.03.2021 на рівні 8,020985 доларів США/кг.

Митну вартість товару №11 скориговано до рівня митної вартості товару «Перемикач підрульовий " країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки CPT, за ЕМД №UA500150/2021/002758 від 13.03.2021 на рівні 8,0188 доларів США/кг.

Митну вартість товару №12 скориговано до рівня митної вартості товару «Комплекти проводів для свічок запалювання та комплекти проводів», країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди на умовах поставки CPT, за ЕМД №UA500050/2021/003797 від 21.03.2021 на рівні 3,3299 доларів США/кг.

Митну вартість товару №13 скориговано до рівня митної вартості товару «Частини та пристрої для кузовів моторних транспортних» країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди на умовах поставки CFR, за ЕМД №UA500020/2020/010633 від 22.03.2021 на рівні 3,8594 доларів США/кг.

Митну вартість товару №14 скориговано до рівня митної вартості товару «Запасні частини до сільськогосподарської техніки:», країна виробництва та відправлення – Китай, митне оформлення якого здійснено за резервним методом на умовах поставки CFR, за ЕМД №UA500110/2021/003357 від 12.02.2021 на рівні 5,22 доларів США/кг.

При цьому, митницею не наводиться обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митниця порушила положення статті 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 р. у справі №160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

При цьому відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (49000, м. Дніпро, вул. Н. Алексеєнко, 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, б. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA 110150/2021/000080/1 від 07.04.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби суму сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська