Рішення № 103341364, 16.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 р. Справа № 120/13600/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради про визнання протиправним скасування рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Тростянецької селищної ради (далі також селищна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення 19 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 29.07.2021 № 274 «Про затвердження старост та Положення про старосту».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що є депутатом та головою депутатської фракції Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" в Тростянецькій селищній раді. 29.07.2021 відбулось засідання 19 сесія 8 скликання Тростянецької селищної ради на якій відповідачем було прийнято рішення №274 "Про затвердження старост та положення про старосту", пунктом 1 якого затверджено на посади 11 старост навколишніх сіл. Позивач зазначає, що вказане рішення було прийняте без попереднього обговорення кандидатур посадових осіб на посади старост, що є порушенням ч. 4 ст. 11 Регламенту Тростянецької селищної ради, ст. 28. Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Відтак вважаючи, що його права як голови депутатської фракції в цьому випадку були порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.10.2021 судом відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні). Також цією ухвалою сторонам встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

12.11.2021 від Тростянецької селищної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, за вимогами якого відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що викладені позивачем у позовній заяві обставини не можуть бути підставами для скасування спірного рішення, оскільки таке прийнято з дотриманням передбаченого Законом України "Про місцеве самоврядування" та Регламенту Тростянецької селищної ради порядку. Відповідач наголошує, що процедура призначення старост визначена в ч. 1 ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої сільський, селищний чи міський голова вносить на розгляд пропозицію щодо кандидатури старости села, і лише рада затверджує конкретно визначеного старосту. В даному випадку проект оскаржуваного рішення селищної ради був оприлюднений на веб-порталі Тростянецької селищної територіальної громади 16.07.2021, тобто більш ніж за 10 днів до його голосування, що давало можливість депутатам та сформованим депутатським групам та фракціям попередньо обговорити запропоновані кандидатури старост. Крім того, проект спірного рішення був підтриманий 15 депутатами (переважною більшістю складу ради) та прийнятий за основу і в цілому, що вказує на дотримання процедури його прийняття. А здійснення депутатськими фракціями своїх прав щодо обговорення чи не обговорення запропонованих кандидатур на посади старост не може ставитись у залежність із можливістю скасування такого рішення.

За таких обставин, відповідач вважає заявлений позов безпідставним, а тому у його задоволенні просить суд відмовити.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що рішенням 19 сесії Тростянецької селищної ради 8 скликання від 29.07.2021 за № 274 «Про затвердження старост та Положення про старосту» у зв`язку з набранням постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/8018/20-а законної сили, яким рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 залишено без змін, розглянувши пропозицію Тростянецького селищного голови ОСОБА_2 , керуючись статтями 10, 14, 15 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", частиною 1 статті 54-1, статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, селищна рада вирішила затвердити на посаду старости (пункт 1 рішення):

- села Буди, селища Дубина – ОСОБА_3 ;

- села Глибочок, села Скибинці, селища Глибочанське – ОСОБА_4 ;

- села Демидівка – ОСОБА_5 ;

- села Ілляшківка, села Красногірка, села Підлісне – ОСОБА_6 ;

- села Савинці, села Китайгород, селища Довжок та селища Зелений Довжок – ОСОБА_7 ;

- села Летківка, селища Северинівка – ОСОБА_8 ;

- села Олександрівка, села Демківка, селища Демківське – ОСОБА_9 ;

- села Четвертинівка – ОСОБА_10 ;

- села Оляниця, селище Ладижинське – ОСОБА_11 ;

- села Капустяни – ОСОБА_12 ;

- села Тростянчик – ОСОБА_13 ;

- села Гордіївка, села Велика Стратіївка, села Митківка – ОСОБА_14 .

Пунктом 2 цього ж рішення затверджено Положення про старост Тростянецької селищної об`єднаної територіальної громади у новій редакції.

На думку позивача, оскаржуваний пункт 1 рішення Тростянецької селищної ради від 29.07.2021 №274 прийнятий всупереч встановленого законом порядку, а саме без забезпечення права депутатських груп та фракцій попередньо обговорити кандидатури старост, які були затверджені селищною радою, що передбачено ст. 28 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”. Наведене, з позиції позивача, є підставою для скасування відповідного рішення, що і слугувало передумовою звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право територіальної громади на місцеве самоврядування гарантоване статтею 140 Основного Закону, яким визнається можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. При цьому місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР).

У відповідності до частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частинами першою та четвертою статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Згідно із частиною десятою статті 46 Закону № 280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

А як передбачено положеннями п. 6-1 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту, затвердження на посаду та звільнення з посади старости відповідно до закону.

Відповідно до частин 1-2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 11 статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Як встановлено судом, оскаржуване позивачем рішення Тростянецької селищної ради від 29.07.2021 № 274 були прийняте відповідачем в тому числі на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/8018/20-а.

Так, дійсно, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №120/8018/20-а, яке набрало законної сили відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021, окрім іншого, визнано протиправним та скасовано рішення 1 сесії Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області 8 скликання від 25.11.2020 року № 7 “Про затвердження старост та Положення про старосту”.

Зі змісту цього судового рішення у справі №120/8018/20-а слідує, що підставою для скасування попереднього рішення Тростянецької селищної ради від 25.11.2020 року № 7 слугували обставини, які полягали виключно в не оприлюдненні порядку денного сесії та проектів відповідного рішення за 10 днів до сесії, як передбачено нормами чинного законодавства.

Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що усуваючи попередні недоліки в процедурі прийняття відповідного рішення, які були констатовані судом у справі № 120/8018/20-а, при новому розгляді відповідного питання пов`язаного із затвердженням старост, Тростянецьким селищним головою ОСОБА_2 сформовано та оприлюднено 16.07.2021 на веб-сайті Тростянецької селищної територіальної громади проект рішення "Про затвердження старост та Положення про старосту", що підтверджується відомостями з веб-сайту Тростянецької селищної територіальної громади. А розгляд відповідного проекту рішення та його прийняття мало місце 29.07.2021 на 19 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради, тобто з дотриманням 10-ти денного строку.

Таким чином, судом встановлено своєчасність оприлюднення проекту рішення "Про затвердження старост та Положення про старосту", що свідчить про врахування відповідачем висновків суду у справі №120/8018/21-а.

У свою чергу із позовної заяви слідує, що основною підставою, за якою позивач вважає оскаржуване рішення селищної ради протиправним, є те, що на його переконання посадові особи – кандидати на посади старост, про які йдеться в оскаржуваному рішенні, були самостійно повторно запропоновані Тростянецьким селищним головою, без попереднього обговорення таких кандидатур депутатськими групами та фракціями у Тростянецькій селищній раді. При цьому такі старости, з позиції позивача, були незаконно затверджені на посади, які обіймали з 25.11.2020, так як вони не були вакантними станом на 29.07.2021.

Оцінюючи зазначені доводи позивача, суд зазначає наступне.

Порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено главою 5 Закону № 280/97-ВР, у якій містяться в тому числі і положення, які визначають порядок та процедури затвердження старост.

Так, згідно з частиною першою статті 54-1 Закону № 280/97-ВР староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

Наведена правова норма, яка по своїй суті є імперативною, чітко визначає процедуру призначення старост, з якої слідує, що саме сільський голова вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури старости, і лише рада затверджує конкретно визначеного старосту. Попереднє погодження таких кандидатур із депутатськими групами та фракціями діючим законодавством не передбачено, оскільки в цьому випадку у разі не згоди із відповідною кандидатурою старости, депутат ради має право її не підтримати шляхом голосування «проти» такої кандидатури, а не у спосіб оскарження рішення ради про затвердження старост.

Дійсно, положення статті 28 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, які дублюються у статті 12 Регламенту Тростянецької селищної ради (далі - Регламент), передбачають право депутатських груп, фракцій попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада.

Проте суд звертає увагу, що дані приписи не ставлять в залежність здійснення депутатськими групами, фракціями своїх прав (а не обов`язків) щодо обговорення кандидатур на посади старост та відповідних проектів рішень про їх затвердження, із можливістю прийняття відповідною радою таких рішень.

Із цього випливає, що саме по собі не обговорення кандидатур на посади старост депутатськими групами, фракціями у відповідній раді не є перешкодою у внесені на розгляд головою ради таких кандидатур та можливості їх наступного затвердження на сесії ради.

Більше того, на переконання суду права депутатів селищної ради, з яких і сформовані відповідні депутатські фракції, на обговорення кандидатур на посади старост в цьому випадку були забезпечені.

Зокрема, як слідує із протоколу 19 сесії Тростянецької селищної ради від 29.07.2021, на якій був присутній позивач, при розгляді питання під номером 17 «Про затвердження старост та Положення про старосту», селищним головою було запропоновано перейти до обговорення запропонованих на посади старост кандидатур. При цьому, жодних зауважень щодо запропонованих кандидатур жодним із депутатів, в тому числі і позивачем, висловлено не було. Більше того, на підтримку даного проекту рішення проголосувало 16 депутатів «за», «проти» - 0, та «утримався» - 1.

Окрім того, як уже наголошувалося судом вище, проект оскаржуваного рішення був завчасно оприлюднений для його обговорення, в тому числі і депутатським групам та фракціями, а відтак останні мали сповна часу для реалізації визначеного у статті 28 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" права на попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада.

Що ж до решти доводів позивача про те, що попереднє рішення Тростянецької селищної ради від 25.11.2020 № 7, яке було скасовано в судовому порядку, фактично залишилося не виконаним, позаяк посади старост не були вакантними станом на 29.07.2021, то такі судом оцінюються критично, адже як уже було зазначено судом вище, підставою для скасування в судовому порядку попереднього рішення 25.11.2020 року №7 "Про затвердження старост та Положення про старосту" слугували обставини, які полягали виключно в не оприлюдненні порядку денного сесії та проектів відповідного рішення за 10 днів до сесії, як передбачено нормами чинного законодавства. В даному ж випадку, при прийнятті оскаржуваного рішення, таких порушень відповідачем допущено не було. Тому питання вакантності посад старост підніматися не повинно.

В іншому ж позивачем не надано суду доказів про те, що відповідачем не дотримано чи порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення від 29.07.2021 № 274 «Про затвердження старост та Положення про старосту», визначену у статті 59 Закону № 280/97-ВР. А сама лише незгода позивача із запропонованими на розгляд кандидатами на посади старост не може свідчити про протиправність оскаржуваного рішення та бути самостійною підставою для його скасування.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи зі змісту даної процесуальної норми, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В даному випадку системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач у межах спірних правовідносин діяв у відповідності до положень діючого законодавства, а прийняте ним рішення відповідає критеріям правомірності, визначеним у статті 2 КАС України, а отже скасуванню не підлягає.

Додатково суд також вважає за необхідним зазначити і те, що в контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Натомість, в межах спірних правовідносин суд вважає, що доводи позивача про порушення його прав оскаржуваним рішенням є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу такого рішення відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

Даний висновок суду ґрунтується на тому, що позивач, будучи депутатом Тростянецької селищної ради (та й заодно головою депутатської фракції) згідно ч. 1 ст. 19 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Тобто, в цьому випадку незгода позивача із тим чи іншим питанням чи проектом, який розглядається на засіданні сесії ради, виражається ним під час обговорення та подальшого голосування по даному питання, а не у спосіб судового оскарження такого рішення з мотивів незгоди із його суттю.

В цьому випадку оскаржуване рішення проголосоване більшістю депутатів (16 "за", 0 "проти", 1 "утримався"), а тому вважається прийнятим. І доказів про те, що прийняття цього рішення спричинило суттєвий негативний вплив безпосередньо на позивача, як депутата селищної ради, останнім наведено не було. Тобто, вимоги заявленого позову ним належним чином не підтверджені.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Інші ж аргументи жодним чином не відображаються на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинули на результат розгляду даної справи.

За таких обставин суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат відповідачів на залучення свідків та проведення експертизи, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 269, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16.02.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Відповідач: Тростянецька селищна рада (вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300, код ЄДРПОУ 04326224).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович