Рішення № 103341222, 15.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 р. Справа № 120/10948/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Бершадської міської ради (далі також міська рада, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що у квітні 2021 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Великокиріївської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області (кадастровий номер: 0520480900:02:001:0422, раніше був: 0520480900:02:001:0410). Однак листом 13.07.2021 відповідач повідомив, що його клопотання розглянуто на пленарному засіданні 10 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 25.06.2021, однак за результатами голосування рішення з даного питання не прийнято. Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 13.09.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

04.10.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, за змістом якого останній позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Вказує на те, що клопотання позивача було розглянуто на пленарному засіданні 10 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 25.06.2021, однак за результатами голосування рішення з даного питання не прийнято. Окрім того зазначає, що для органу місцевого самоврядування розпорядження землею слід вважати дискреційним повноваженням, що надає можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. У зв`язку з цим відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому переконує суд про безпідставність заявленого позову.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 08.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Бершадської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Великокиріївської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області (кадастровий номер: 0520480900:02:001:0410).

До поданого клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки і її кадастровий номер.

За наслідками розгляду вказаного клопотання, листом №01-14/2340 від 13.07.2021 Бершадська міська рада повідомила позивача, що його клопотання розглянуто на пленарному засіданні 10 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 25.06.2021 та за результатами голосування рішення з даного питання не прийнято.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать і землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 розділу ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Водночас порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до приписів частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у частині сьомій статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати вмотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, аналізуючи вказані норми, слід врахувати, що ЗК України встановлено місячний строк для розгляду органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В той же час, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту "а" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відтак, в даному випадку рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до виключних повноважень відповідної ради, що реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

При цьому, слід зазначити, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема надання або відмову у наданні дозволу на розробку відповідної документації.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020 року, №826/8108/16 від 18.06.2020 року.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27 лютого 2020 року під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У листі Бершадської міської ради №01-14/2340 від 13.07.2021 позивача повідомлено, що його клопотання розглянуто на пленарному засіданні 10 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 25.06.2021. Втім, за результатами голосування рішення не прийнято.

Із наведеного вбачається, що за наслідком розгляду клопотання позивача, відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення (ані позитивного рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, ані про відмову у наданні такого дозволу), що суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, в цьому випадку суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що в його поведінці жодної протиправної бездіяльності не має, оскільки за наслідком розгляду клопотання позивача міською радою жодного із передбачених законом рішення прийнято не було.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2020 року, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Не вирішення відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою; не голосування частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів, не підтримання того чи іншого проекту рішення по клопотанні позивача у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, і не входить до його дискреційних повноважень.

До того ж, у межах спірних правовідносин слід застосувати правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові №580/704/21 від 23 листопада 2021 року та який полягає у тому, що неприйняття відповідного рішення не може підміняти рішення про відмову. Верховний Суд у цій постанові констатував, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

Також, неможливо оминути і інші правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №815/3058/17 від 19 лютого 2021 року, № 560/2477/20 від 08 грудня 2020 року, які полягають у тому, що лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідь на клопотання позивача, оформлена листом №01-14/2340 від 13.07.2021 не може вважатись рішенням суб`єкта владних повноважень щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оскільки фактично рішення Бершадською міською радою із цього приводу у встановленому законом порядку не приймалось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність, а не дії як вважає позивач, оскільки, всупереч вимог Земельного кодексу України належним чином не розглянув клопотання позивача та не прийняв по суті рішення за наслідком розгляду такого клопотання про надання або про відмову у наданні відповідного дозволу на виготовлення документації із землеустрою.

Тому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Великокиріївської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Однак, як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято по суті жодне із рішень ані щодо надання, ані щодо відмови у наданні відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Слід зазначити, що рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю його повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Зобов`язання надати такий дозвіл без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В даному випадку відповідачем не надано оцінку клопотанню позивача та долученим до нього матеріалам. Не досліджено питання наявності вичерпних підстав для відмови у надані відповідного дозволу.

Отже, не досягнення реалізації усіх необхідних умов для надання такого дозволу, відповідно, унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача його надати. Протилежний підхід призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

Також слід врахувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №819/654/17 від 28.05.2020 року, який полягає у тому, що застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозволу, розглянувши заяву повторно.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Бершадської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання позивача, достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Великокиріївської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області та прийняти з цього приводу відповідне рішення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у спосіб визначений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2).

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бершадської міської ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Великокиріївської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області.

Зобов`язати Бершадську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Великокиріївської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області та прийняти відповідне рішення із урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Бершадської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 15.02.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Бершадська міська рада (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код ЄРДПОУ: 04051033).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович