Рішення № 103341210, 11.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

11 лютого 2022 р. Справа №120/14206/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 27.08.2021 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак рішенням №025050002966 від 02.09.2021 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказує, що рішенням №025050002966 від 02.09.2021 Головним управлінням відмовлено в призначені пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що пенсійний вік визначений пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років і при стажі роботи для чоловіків не менше 26 років 6 місяців на 11 жовтня 2017 року.

Згідно поданих документів, страховий стаж позивача становить 36 років 8 місяців 19 днів. Необхідний пільговий стаж відсутній.

ОСОБА_1 до пільгового стажу на посаді тракториста-машиніста не зараховано період з 26.11.1996 по 30.11.2011, так як пільговий стаж не підтверджений відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006, Комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області за окремим зверненням.

Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону №1058. Враховуючи вищевикладене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_2 в 1981 році розпочав навчання в Єлизаветинському сільському училищі №47, де навчався з 01.09.1981 по 15.07.1984, за професією тракторист-машиніст широкого профілю, з кваліфікацією водій автомобіля категорія «С», що підтверджується Дипломом серія НОМЕР_1 , виданим 16.07.1984.

Після закінчення навчання, з 23.03.1984 працював трактористом в дослідному господарстві Всесоюзного науково-дослідного інституту зернового господарства (ВНДІЗГ).

23.10.1984 позивач був призваний до лав Радянської Армії, де проходив службу до 22.10.1986. Після звільнення в запас, з листопада 1986 року до 04.10.1990 працював на водієм різних підприємств Казахської PCP.

З 01.11.1990, прийнятий в члени колгоспу ім. Ілліча с. Сумівка Бершадського району, де спочатку працював шофером, з 1993 року почав працювати трактористом.

У 1996 році позивач був прийнятий в члени колгоспу «Маяк» с. Завадівка де працював трактористом в колгоспі «Маяк», потім КСП «Маяк» та ТОВ «Маяк» с. Завадівка Теплицького району до 15.11.2013.

З 14.03.2014 по цей час позивач працює трактористом у ТОВ «Теплик - Агро».

У зв`язку із досягненням 55-го річного віку, 27.08.2021 позивач звернувся з заявою, через Теплицький відділ обслуговування громадян №11 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та надав усі необхідні документи, що підтверджують вказану обставину.

Рішенням №025050002966 від 02.09.2021, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, з підстав, що його страховий стаж становить 36 років 6 місяців 29 днів, а пільговий стаж роботи, що дає право на дострокове призначення пенсії відсутній.

Вважаючи спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правом пільгового пенсійного забезпечення користуються трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом "в" ст.13 України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії „тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Тобто, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, територіальні органи Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

У частині першій статті 48 Кодексу законів про працю України зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, за правилами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики N259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що трудова книжка є основним документом який підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи.

Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Згідно п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 23.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Положенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження стажу роботи трактористом та безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції надано: Копія диплому, Копія військового квитка серія НОМЕР_2 , Копія трудової книжки НОМЕР_3 , Копія трудової книжки колгоспника №1515, Копія трудової книжки НОМЕР_4 , Витяг з протоколу №12 від 27.12.1993, Витяг з протоколу №1 від 06.01.1995, Витяг з протоколу №1 від 29.01.1996, Довідка №6 від 08.04.2021, Довідка №7 від 08.04.2021, Довідка №22 від 14.06.2021, Архівна довідка №53, Архівна довідка №54, Рішення суду, Архівна довідка №01-11-24, Архівна довідка №01-11-45, Витяг з ЄДР юридичних осіб, Довідка ТОВ «Теплик-Агро» №379 від 25.05.2021, Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5), Індивідуальні відомості про застраховану особу (дані про трудовий та страховий стаж).

Відповідно до п. "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 за №178-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в таж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (Абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 за №103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту").

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно - технічний навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, час навчання у професійно - технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Згідно наданих доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 , в 1981 році розпочав навчання в Єлизаветинському сільському училищі №47, де навчався з 01.09.1981 по 15.07.1984, за професією тракторист-машиніст широкого профілю, з кваліфікацією водій автомобіля категорія «С», що підтверджується дипломом серія НОМЕР_1 , виданим 16.07.1984.

Відтак на переконання суду період навчання у Єлизаветинському сільському училищі №47, слід зарахувати до пільгового стажу, так як позивач після закінчення училища 16.07.1984 року уже з 23.08.2014 року почав працювати трактористом дослідного господарства.

Щодо проходження позивачем строкової військової служби з 23.10.1984 по 22.10.1986 суд зазначає, що даний період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вікомна пільгових умовах, так як на час призову на строкову військову службу працював за професією тракториста, що давала право на пенсію на пільгових умовах.

Зазначене передбачено абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, яким визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Це також передбачено Законом від 02.06.05 за № 2636-IV «Про внесення змін до деяких Законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби».

Період роботи трактористом з 02.01.1993 по 31.12.1995 у колгоспі ім. Ілліча с. Сумівка Бершадського району Вінницької області. За даний період, крім відповідного запису у трудовій книжці правонаступником колгоспу надано також відповідну довідку за № 22 від 14.06.2021, яка підтверджує роботу трактористом та безпосередню зайнятість на виробництві сільськогосподарської продукції.

Щодо періоду роботи трактористом з 10.10.1996 по 15.11.2013 у КСП «Маяк» та ТОВ «Маяк» с. Завадівка Теплицького району Вінницької області. Указаний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Дані записи скріплені печатками підприємств, дефектів не мають, та з них можливо встановити період його роботи.

Щодо періоду роботи трактористом з 14.03.2014 у ТОВ «Теплик -Агро». За даний період, крім відповідного запису у трудовій книжці ТОВ «Теплик - Агро» надано також відповідну уточнюючу довідку за № 379 від 25.05.2021, яка підтверджує роботу позивача трактористом та безпосередню зайнятість на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди: навчання, проходження строкової служби та роботи трактористом, а відтак, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025050002966 від 02.09.2021 слід визнати протиправним та скасувати.

Разом з тим, позивач також просить суд зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу роботи за професією тракториста періоди роботи трактористом:

- з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчання в Єлизаветинському сільському училищі №47;

- з 23.08.1984 по 20.10.1984 період роботи трактористом дослідного господарства ВНДІЗГ;

- з 23.10.1984 - 22.10.1986 - службу у Збройних Силах;

- з 32.01.1993 по 31.12.1995 період роботи трактористом у колгоспі ім. Ілліча, с. Сумівка Бершадського району;

- з 10.10.1996 по 15.11.2013 період роботи трактористом у КСП Маяк» та ТОВ «Маяк» с. Завадівка Теплицького району;

- з 14.03.2014 по теперішній час роботу трактористом ТОВ «Теплик - Агро», що дають ОСОБА_1 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому суд зазначає, що за правилами ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

При цьому, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 1 та 2 ст.245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Пунктом 1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Оскільки, з матеріалів справи встановлено, що після досягнення необхідного віку для призначення пільгової пенсії, позивач з заявою про призначення пенсії та необхідним пакетом документів звернувся до відповідача саме 27.08.2021, відповідно призначення пенсії має відбутися з дня звернення за пенсією, тобто з 27.08.2021.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визначення дати призначення позивачу пенсії за віком підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області призначити, здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 27.08.2021.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійногофонду України у Вінницькій області № 025050002966 від 02.09.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу згідно п.3 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу також періоди роботи трактористом: з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчання в Єлизаветинському сільському училищі №47;

з 23.08.1984 по 20.10.1984 період роботи трактористом дослідного господарства ВНДІЗГ;

з 23.10.1984 - 22.10.1986 - службу у Збройних Силах;

з 02.01.1993 по 31.12.1995 період роботи трактористом у колгоспі ім. Ілліча, с. Сумівка Бершадського району;

з 10.10.1996 по 15.11.2013 період роботи трактористом у КСП Маяк» та ТОВ «Маяк» с. Завадівка Теплицького району;

з 14.03.2014 по теперішній час роботу трактористом ТОВ «Теплик - Агро», що дають ОСОБА_1 право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» п.3 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької області призначити, здійснити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 27.08.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ:13322403, 21000, Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця).

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: