Рішення № 103341199, 15.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 лютого 2022 р. Справа № 120/18126/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №02380008719 від 09.09.2021 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком.

Ухвалою від 24.12.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що згідно поданих позивачем документів його страховий стаж становить 12 років 09 місяців 7 днів. При цьому, відповідачем не враховано відомості, зазначені у вкладиші трудової книжки, оскільки на відповідному вкладиші відсутня печатка підприємства на титульному аркуші. Крім того, не були враховані також відомості, зазначені у військовому квитку, оскільки неможливо встановити факт його приналежності позивачу. Також представник відповідача зазначив, що період роботи позивача у СТОВ "Малинівське" з 1984 року по 2000 рік, оскільки в архівній довідці про заробітну плату міститься невідповідність імені особи. Крім того, зазначив, що питання щодо зарахування періоду роботи позивача в СТОВ "Малинівське" уже було предметом розгляду в межах справи №120/1550/20-а.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 02.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом із тим, листом від 12.11.2021 відповідач повідомив позивача про те, що рішенням від 09.09.2021 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

В даному ж випадку, за наслідком розгляду поданих позивачем документів, відповідачем визначено, що страховий стаж позивача становить 12 років 09 місяців 7 днів.

В той же час, відповідачем не було враховано відомості, зазначені у вкладиші трудової книжки позивача, оскільки не відповідному вкладиші відсутня печатка підприємства на титульному аркуші.

Надаючи оцінку даним посилання відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, - в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. №162 (далі - Інструкція №162, чинної станом на дату заповнення трудової книжки позивача): трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції №162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнялася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкції №162).

Аналогічні положення містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), в якій, зокрема, зазначено, що: «Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка».

Таким чином, вимоги щодо проставлення на титульному аркуші трудової книжки працівника відбитку печатки підприємства, на якому вперше заповнялася трудова книжка, дійсно були передбачені Інструкціями.

В даному ж випадку, на титульному аркуші вкладиша в трудову книжку ОСОБА_1 (дата заповнення - 05.09.1977) дійсно відсутня печатка підприємства.

В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що працівник не може відповідати за не належне оформлення та ведення своєї трудової книжки. Неналежне ведення його трудової книжки чи інших документів, пов`язаних з трудовою діяльністю з вини адміністрації підприємства не може стати перепоною для реалізацію позивачем права на соціальний захист та, зокрема, призначення пенсії за віком.

Також суд зазначає, що окремі недоліки в заповненні трудової книжки (вкладиша) не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна позиції викладені Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а

Таким чином, відсутність відбитку печатки підприємства, на якому вперше заповнялася трудова книжка (вкладиш), на титульному аркуші трудової книжки (вкладиша), при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування зазначених у ній періодів роботи.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість врахування наданого позивачем вкладиша в трудову книжку.

Що ж до тверджень відповідача про неможливість встановлення приналежності позивачу військового квитка серії НОМЕР_1 , то суд зазначає наступне.

Так, дійсно, у військовому квитку серії НОМЕР_1 в графі "Фамилия" не чітко відображена літера "о" в прізвищі " ОСОБА_2 ".

В той же час, приналежність даного військового квитка саме позивачу підтверджується усіма іншими даними, які відображені у ньому, в тому числі, ім`ям та по-батькові, датою та місцем народження.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість врахування відповідного військового квитка при обрахунку наявного у позивача страхового стажу.

Поряд із цим, визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в СТОВ "Малинівське" з 1984 року по 2000 рік, то суд враховує, що єдиним доказом на підтвердження відповідного періоду роботи є архівна довідка про заробітну плату від 12.08.2019 № 01-19/565, видана Об`єднаним трудовим архівом Літинського району Вінницької області.

У відповідній довідці зазначено, що у документах СТОВ «Малинівське» с. Малинівка за період з 1984 по 2000 рік значиться ОСОБА_3 (так у документі), де вказано його заробітну плату.

Таким чином, довідка від 12.08.2019 № 01-19/565 про заробітну жодним чином не підтверджує період роботи позивача з 1984 по 2000 рік в СТОВ «Малинівське», оскільки вона видана стосовно іншої особи ( ОСОБА_3 ), ім`я якої є відмінним від імені позивача, зазначеного в його паспорті.

Інших ідентифікуючих даних, окрім прізвища, ім`я та по-батькові довідка не містить

Крім того, суд враховує, що питання щодо зарахування відповідного періоду роботи позивача до його страхового стажу уже було предметом дослідження Вінницьким окружним адміністративним судом в межах розгляду справи №120/1550/20-а.

Як слідує із інформації, що міститься в КП "Діловодство спеціалізованого суду", рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 по справі №120/1550/20-а ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його адміністративного позову.

Відповідне рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 по справі №120/1550/20-а набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем цілком обгрунтовано не зараховано до страхового стажу позивача періоду його роботи з 1984 по 2000 рік в СТОВ «Малинівське».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі рішення №02380008719 від 09.09.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, зокрема щодо можливості врахування наданого позивачем військового квитка та вкладиша у трудову книжку, а тому підлягає скасуванню.

В той же час, визначаючись щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком, то суд зазначає наступне.

Так, положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному ж випадку, враховуючи неможливість перевірки судом інформації про те, чи виконано позивачем усі визначені законом умови для призначення йому пенсії за віком, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 605 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначення ОСОБА_1 пенсії за віком №02380008719 від 09.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.09.2021 з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Повний текст рішення складено 15.02.2022.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна