Рішення № 103339508, 15.02.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21529/20

пр. № 2/759/884/22

15 лютого 2022 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову зазначив, що він є спадкоємцем після смерті рідного брата ОСОБА_2 . Проте, через відсутність документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно. У зв`язку з чим, позивач просить визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2020 відкрито провадження, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 17.03.2021 витребувано докази, а відповідно до ухвали від 16.09.2021 підготовче провадження у справі закрито.

Позивач та його представник просили позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Відповідач направив до суду відзив, в якому, просили прийняти рішення на підставі наявних доказів та слухати справу у відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Відтак, суд вважав за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно із вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 31.01.2020, серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.06.1995.

Позивач ОСОБА_1 є братом померлого ОСОБА_2 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження.

Після смерті ОСОБА_2 , Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу щодо майна померлого № 188/2020. Як вбачається із матеріалів даної спадкової справи, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся тільки позивач як спадкоємець за законом. Згідно з матеріалами даної спадкової справи, інших спадкоємців, після померлого, які бажали прийняти спадщину, не має. Заповіт померлим також не складався.

Згідно з листом Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.01.2020 був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, з матеріалів нотаріальної справи вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.06.1995 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він не брав участі у приватизації, а єдиний власник квартири помер.

Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 14.02.2020 згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.06.1995. Представництвом фонду державного майна Ленінградського району м. Києва(розпорядження №1848), виданий дублікат Ленінградською районною Радою народних депутатів м. Києва згідно з розпорядженням №3094 від 26.10.1995 та зареєстрованого в Бюро 30.10.1995 за реєстровим №936/2554.

В подальшому, державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.11.2020, згідно з якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 через відсутність документу, що підтверджує право власності на квартиру.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з вимогами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його брат - ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність належних правових підстав для визнання права власності позивача на спадкове майно, а відтак позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1223, 1261 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-82, 259, 263-265 268, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.02.2022.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий ТУМ Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві 22.11.2011);

Відповідач: Київська міська рада (місцезнаходження: м. Київ, вул.Хрещатик, 36 ЄДРПОУ: 22883141).

Суддя Ю.В. Войтенко