Ухвала суду № 103339119, 16.02.2022, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2027/18654/12

Провадження № 6/643/22/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2022 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Сухіни Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження, інші учасники справи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія Паріс» звернувся до суду з заявою, в якій просить замінити стягувача ПАТ «Дельта банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Паріс» при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 року у справі № 2027/18654/12.

В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № 2230/К від 23.04.2020 року до заявника перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2021 року заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

Учасники справи в судове засідання 16.02.2022 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи положення ст. 442 ЦПК України, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, які гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, встановив наступне.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.01.2016 року, ухваленим в цивільній справі 2027/18654/12, позов ПАТ ««Дельта Банк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 7436,05 грн. та судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення, зазначена заборгованість виникла у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 006-20600-050608 від 05.06.2008 року.

23.04.2020 року між ПАТ ««Дельта Банк» (Банком) та ТОВ «ФК «Паріс» (Новим кредитором) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2230/К та Додаток 1 до нього, згідно яких Банк відступив Новому кредитору, а останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 006-20600-050608 від 05.06.2008 року.

Як вбачається з платіжного доручення № UA95339075 від 16/04/2020 року, оплату за вказаним вище договором здійснено.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 зазначено наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).».

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

В постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № 643/4902/14-ц зазначено, що відсутність відкритого виконавчого провадження не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про заміну стягувача у цивільній справі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог про заміну стягувача.

Керуючись ст. 258-261, 352-353, 442 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Паріс» про заміну сторони виконавчого провадження, інші учасники справи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 - задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Паріс» (адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77-а, код ЄДРПОУ 38962392) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.03.2013 року, ухваленого у цивільній справі № 2027/18654/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.А. Крівцов