Ухвала суду № 103335761, 27.01.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5865/17

провадження 1-кс/216/260/22

УХВАЛА

іменем України

27 січня 2022 року місто Кривий Ріг

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравець А.С.,

прокурора Бондаря В.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Амельчишина О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке подав старший слідчий СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції Строчко Н.О., у досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040230001124 від «21» червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

27.01.2022 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції Строчко Н.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017040230001124 від «21» червня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

02.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому.

20.10.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах.

Встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 02.04.2020 по 18.06.2020 був зареєстрований на території АДРЕСА_1 , тобто останній вільно пересувався територією Російської Федерації.

04.05.2020 за постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_1 , який переховувався від органів досудового розслідування за межами України, оголошено у міжнародний розшук.

Встановлені під час досудового розслідування і обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення та існування ризиків, що підозрюваний перебуваючи на свободі та побоюючись суворого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання існуючим ризикам, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи у даному випадку є недостатніми та вважав за доцільне визначити розмір застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 - 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 496 200 грн. з покладенням на нього відповідних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор Бондар В.Ю. клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Амельчишин О.А., кожен окремо, заперечували про задоволення клопотання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, й просили суд обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, а саме цілодобовий домашній арешт за місцем проживання його батька.

Крім того, захисник підозрюваного Амельчишин О.А. надав письмові заперечення на клопотання слідчого, з яких вбачається, що повідомлення про підозру вручено оперативними працівниками, підозра не обгрунтована, підозра вручена не в день складання, а 06.04.2018 року близьким родичам батьку та колишній дружині. Ті докази на які посилається сторона обвинувачення є необгрунтованими та не доведеними слідчому судді. Також захисник наголошує на тому що було порушено право на захист при повідомленні про підозру, оскільки підозру вручено без захисника.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити, обравши інший запобіжний захід, з наступних підстав.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальногоправопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що 02.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому, а 20.10.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах.

Підозрюваний ОСОБА_1 не визнає своєї провини у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, зазначає що його спеціально оговорює ОСОБА_2 , якого він добре знає. Не заперечує, що дійсно ОСОБА_1 у період часу з 02.04.2020 по 18.06.2020 був зареєстрований на території АДРЕСА_1 , не знав про те, що його оголошено у міжнародний розшук.

Разом з тим обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме:

- витягом з ЄРДР №12017040230001124,

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який показав, що 22.05.2017, приблизно о 18:00 годині, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_1 , який попросив у нього в борг на два дні, грошові кошти в сумі 50 тис. доларів США для придбання металевих труб. Наступного дня, 23.05.2017 приблизно о 10:00 годин, він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та товаришем ОСОБА_4 на автомобільній заправній станції «RLS», розташованій за адресою: вул.Гетьманська, 39, зустрілись зі ОСОБА_1 , якому він передав грошові кошти в сумі 50 тис. доларів США банкнотами номіналом по 100 доларів США. ОСОБА_1 у присутності вищевказаних осіб перерахував кошти, які пообіцяв повернути 25.05.2017, проте вже наступного дня ОСОБА_2 неодноразово намагався зателефонувати ОСОБА_1 , проте телефон останнього був вимкнений;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дружини потерпілого ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності яких 23.05.2017 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошовікошти в сумі 50 тис доларів США, перерахував їх та пообіцяв повернути 25.05.2017;

- показаннями колишньої дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка пояснила, що з 26.05.2017 чоловік не мешкає разом з нею, місцезнаходження його їй не відоме, вона звернулась до суду із позовом про розірвання з ним шлюбу;

- показаннями батька ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який пояснив, що з травня 2017 року не бачив свого сина. У лютому 2018 року син телефонував батькам та повідомив, що мешкає у Російській Федерації;

- матеріалами, що містить інформацію оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» та аналіз даної інформації про з`єднання абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_1 ;

З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.

Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги таке.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, але відповідно до чинного кримінального законодавства правова кваліфікація кримінального правопорушення і тяжкість майбутнього покарання не може бути підставою для застосування такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою.

При цьому підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, розлучений, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має батьків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , що свідчить про міцні соціальні зв`язки в м. Кривому Розі. Батько ОСОБА_7 підтвердив у судовому засіданні, що до того як син ОСОБА_1 поїхав до Росії проживав в квартирі, яка належить на праві власності матері ОСОБА_10 . Крім того, батько ОСОБА_7 в судовому засіданні також зазначив, що надає згоду на проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_2 сину ОСОБА_1 та обіцяє його утримувати в разі перебування останнього під цілодобовим домашнім арештом.

Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об`єктивно існують, з огляду на таке.

Усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує йому у разі доведеності вини, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

За таких обставин суд вважає, прокурором не доведено високий ступінь ризику ухилення обвинуваченого від виконання передбачених КПК України процесуальних обов`язків, зокрема з`являтись за викликом до суду та перебувати в межах досяжності і неможливість його запобігання на теперішній час шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням свободи.

Стосовно підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років, то наявність серйозних підозр щодо участі особи у вчиненні особливо тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням її тривалого попереднього ув`язнення (рішення ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі»).

Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого, то цей ризик також не підтверджено прокурором належними доказами. Водночас встановлена судом заборона на спілкування з такими особами шляхом покладення на підозрюваного відповідного обов`язку та роз`яснення останньому наслідків його порушення у вигляді застосування більш суворого запобіжного заходу, на думку суду, зможе запобігти вказаному ризику.

Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що підозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; та незаконно впливати на потерпілого, свідків.

Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі зурахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком. При цьому сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Положеннями ст. 181 КПК України передбачено, що до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Таким чином, з урахуванням даних про особу підозрюваного, (відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду), слідчий суддя вважає, що, не зважаючи на підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме (цілодобовий) домашній арешт із (застосуванням електронного засобу контролю та) покладенням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують.

При цьому слідчий суддя зважає на практику ЄСПЛ, що за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт, прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії»). Тому слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу найбільш відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

Зазначене вище на думку суду, дає підстави для відмови у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки прокурор не довів наявність ризиків передбачених ст. 178 КПК України, та вважає за необхідне обрати менш суворий запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю за місцем проживання батьків, з покладанням на підозрюваного обов`язків передбачених п.п.1-3,8 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції Строчко Н.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід, у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю за місцем проживання його батьків, за адресою:

АДРЕСА_2 строком на 60 днів, тобто до 17-30 годин 26 березня 2022 року, включно.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло цілодобово.

З покладенням на підозрюваного ОСОБА_1 , наступних обов`язків:

- не відлучатися за межі міста Кривого Рогу без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця проживання та роботи;

- за першою вимогою з`являтись до органів досудового розслідування та суду;

Копію ухвали направити до Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області, - для контролю за поведінкою ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя М.В. Бутенко