Рішення № 103335034, 14.02.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9594/21

(2/199/793/22)

РІШЕННЯ

іменем України

14.02.2022 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Спаї В.В.,

секретар судового засідання - Подварченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, правонаступником якого є Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, із заявою від 21.03.2011 р. вх. №2302 про призначенні їй державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

На підставі заяви та доданих відповідачем документів їй рішенням управління від 31.03.2011 р. була призначена державна допомога на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період з 01.03.2011 р. по 31.03.2018 р. Відповідно до постанови КМУ від 25.12.2015 р. №118 внесено зміни до порядку призначення державної допомоги одиноким матерям, а саме особи, які до 01 січня 2016 року отримували допомогу на дітей одиноким матерям у гарантованому розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму (без врахування доходу сім`ї) подають лише заяву та декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї). Відповідач до Лівобережного УСЗН ДМР не звернулася для переоформлення виплати допомоги з січня 2016 року, виплата державної допомоги на дітей одиноким матерям була припинена 31.12.2015 р. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач при заповненні декларації про доходи та майновий стан (декларація від 21.03.2011 р.) не зазначила про отримання нею пенсії по втраті годувальника, яку отримувала, як опікун ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за померлого годувальника ОСОБА_3 , в результаті чого їй були надмірно виплачені кошти в сумі 18 873,30 грн. у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2015 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних доказів.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, відповідачу за її заявою від 21.03.2011 р. була встановлена допомога на дітей одиноким матерям, що підтверджується відповідною заявою відповідача (а.с. 21), та через призначення відповідачу пенсії по втраті годувальника в ПФ АНД району (а.с. 18) відповідачу були надміру перераховані кошти, які у повідомленні по переплату соціальної допомоги на адресу відповідача позивач просив повернути (а.с. 10-12).

Грошові кошти в сумі 18 873,30 грн. відповідачем не повернуті.

Правовідносини між учасниками справи регулюються Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердж. постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1751 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми:

1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами;

2) допомога при народженні дитини;

2-1) допомога при усиновленні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку;

4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи

піклування;

5) допомога на дітей одиноким матерям.

Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердж. постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1751 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачені документи, як подаються для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення, а також строки призначення вказаного виду допомоги (п.п. 35, 36).

Як встановлено судом, допомога одиноким матерям була призначена відповідачу з 01.03.2011 р. на підставі заяви відповідача та поданих нею документів, та отримувалася відповідачем з 01.03.2011 р. по 31.03.2018 р.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 1212 ЦК України зобов`язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

При цьому, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 20.02.2018 р. у справі №174/406/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як встановлено судом, у відповідача відсутній обов`язок надання до управління будь-яких інших документів, ніж передбачених Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердж. постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1751 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що виключає недобросовісність поведінки відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, державна соціальна допомога, яка виплачена відповідачці за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2018 р. поверненню не підлягає, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом, має бути віднесений на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 13, ч. 1 ст. 19, п. 2 ч. 2, п. 1 ч. 6 ст. 19, ст. 23, ст. 33, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. 259, ст.ст. 263, 264, 265, 268, ч. 2 ст. 272, ст.ст. 272, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям відмовити повністю.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 16.02.2022 р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї