Рішення № 103334959, 03.02.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/16792/21

Провадження №2/523/476/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.,

при секретарі - Вовкович І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, про визнання спадкоємицею четвертої черги за законом після померлої-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, позивачка просить суд: - встановити факт проживання померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 рік (дата смерті), з ОСОБА_1 , однією сім`єю, також просить суд визнати ОСОБА_1 , спадкоємицею четвертої черги за законом після померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на об`єкт нерухомого майна № 440689251101, загальною площею 36,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на праві власності, з грудня 2005 року по день її смерті. Померла ОСОБА_2 була хресною матір`ю ОСОБА_1 , рідних не мала. ОСОБА_1 разом з померлою ОСОБА_2 вела спільне господарство, мали спільний бюджет. ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_2 , допомагала їй у побуті, супроводжувала до лікарів, купувала ліки, одяг та продукти.

У померлої ОСОБА_2 рідних не було, адже, задовго до того, як позивачка з ОСОБА_2 почали проживати разом, вона втратила чоловіка та єдиного рідного сина, через їх смерть, інших родичів більше не мала. Померла ОСОБА_2 приходилась позивачці, хресною матір 'ю. Позивачка разом із ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет та померла уповноважила її розпоряджатися її коштами. Також позивачка ОСОБА_1 особисто здійснювала догляд за ОСОБА_2 , допомагала їй у побуті, купувала ліки, одяг та продукти.

Під час проживання позивачки ОСОБА_3 із померлою, вона працювала на державній службі та мала постійний заробіток ( ще з 2000 р.), який витрачався на спільне харчування та інші побутові потреби. Зазначене, зокрема, підтверджується відповідними квитанціями про сплату різних послуг.

У зв`язку із похилим віком та погіршенням стану здоров`я, померла ОСОБА_2 , неспроможна була самостійно забезпечувати свої фізіологічні потреби, у зв`язку із чим, часто виникала необхідність у візиті до лікарів. Так, неодноразово позивач супроводжувала ОСОБА_2 під час відвідування нею лікаря - терапевта ОСОБА_4 у Міській поліклініці № 29, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 32а, лікаря - невролога ОСОБА_5 та лікаря - кардіолога ОСОБА_6 в Обласній клінічній лікарні м. Одеси, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Заболотного, 26.

Таким чином, враховуючи вищезазначене позивачка просить суд встановити факт проживання померлої ОСОБА_2 , у період з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата смерті) з ОСОБА_1 , однією сім`єю та визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом після померлої ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна №440689251101, загальною площею 36, 7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 16.09.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2021 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15.11.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду на 23.11.2021 року.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 23.11.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської міської ради Танасійчука І.М. про закриття провадження по даній справі.

В судове засідання з`явилася представник позивача адвокат Галич Л.Б., позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання з`явився представник відповідача Одеської міської ради позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення. Надав до суду письмовий відзив, який міститься в матеріалах справи ( арк.106);

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, про визнання ОСОБА_1 , спадкоємицею четвертої черги за законом є обґрунтованими, доказаними, тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що з грудня 2005 року ОСОБА_1 , стала проживати разом з ОСОБА_2 однією сімєю, вести спільне господарство, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_1 , доглядала за ОСОБА_2 , підтримувала квартиру у відповідному стані, допомагала вести господарство.

Відповідно до довідки, яка видана за підписом начальника,та паспортиста КП «ЖКС Північний» Дільниці №2 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 , з 3 березня 1975 року була прописана та проживала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також у вказаній квартирі проживає ОСОБА_1 , з грудня 2005 року по теперішній час ( арк.сп.20);

Відповідно до довідки ( виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію), яка видана за підписом начальника,та паспортиста КП «ЖКС Північний» Дільниці №2 вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 , з 1975 року була прописана та проживала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також у вказаній квартирі проживає без реєстрації ОСОБА_1 ( арк.сп.24);

Відповідно до акту, який складений сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які проживають у квартирах АДРЕСА_3 , встановлено про те, що ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 , без реєстрації більше п`яти років, акт завірений начальником дільниці №2, що обслуговує вищевказаний будинок ( арк.сп.23);

В матеріалах справи містяться копії квитанцій,копії чеків, про оплату за користування електроенергією, про оплату комунальних послуг, про оплату за користування газом, водою, а також за користування та обслуговування кабельним телебаченням у квартирі АДРЕСА_2 , в період з 2005 року по 2011 рік, оплата виконана позивачкою ОСОБА_1 ( арк.сп.25-67); Позивачка ОСОБА_1 сплачує всі комунальні послуги за квартиру, що підтверджуєтеся квитанціями про оплату, а також утримує квартиру в належному стані.

Відповідно до довідки № 02-20/1125/3 яка видана Директором КП «ОГБТИ и РОН»,про те, що в КП «ОГБТИ и РОН» за позивачкою ОСОБА_1 не зареєстровано на праві власності нерухоме майно.

Відповідно до письмової відповіді Начальника Суворовського РО ОГУ ГУМВД України в Одеській області від 12.20.2015 року, вбачається, що відповідно даних оперативної системи МВД України в Одеській області, ОСОБА_2 яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з січня 2005 року по травень 20011 року не зверталася в Суворовський РО ОГУ ГУМВД України в Одеській області зі скаргами з приводу незаконного проживання ОСОБА_10 та інших осіб в кватирі АДРЕСА_2 . З ІНФОРМАЦІЯ_2 року по теперішній час в Суворовський РО ОГУ ГУМВД України жителі будинку АДРЕСА_4 , зі скаргами про незаконне проникнення невідомих осіб, а також ОСОБА_10 , в квартиру АДРЕСА_2 , не зверталися.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29 квітня 1994 року , яке видано Управлінням житлово - комунального господарства Виконкому Одеської міської ради народних депутатів, вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 29.04.1994 року за № 35211, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за № 16-1311 ( арк.сп.12-13);

В судовому засіданні судом були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .

Так, свідок ОСОБА_7 , повідомила суду, що померла ОСОБА_2 була її сусідкою та подругою, з якою вона спілкувалася з 1975 року до смерті ОСОБА_2 . У померлої ОСОБА_2 дітей та родичів не було. При житті ОСОБА_2 приватизувала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В 2005 році до квартири ОСОБА_2 вселилася та стала проживати її похресниця ОСОБА_1 , яка з дозволу ОСОБА_2 , всіляко стала піклувалася про неї, купувала ліки, одяг, продукти харчування, у них були добрі та теплі стосунки, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ОСОБА_1 постійно супроводжувала ОСОБА_2 на консультації до лікарні, на пошту, магазин. ОСОБА_2 бажала залишити ОСОБА_1 у спадок свою квартиру.

Свідок ОСОБА_11 , повідомив суду, що спілкувався з ОСОБА_2 з 2005 року (з моменту проведення ремонтних робіт у квартирі спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) до смерті ОСОБА_2 . В 2005 році у ОСОБА_2 погіршився стан зору, ОСОБА_1 стала проживати з нею та опікуватися нею, купувала їй ліки та продукти, стали вести спільне господарство. У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були добрі та теплі стосунки. ОСОБА_2 була хресною матір`ю ОСОБА_1 . Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 під час проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю працювала та мала постійний заробіток, постійно супроводжувала ОСОБА_2 на консультації до лікарні. Зі слів ОСОБА_11 , померла ОСОБА_2 казала, що квартира після її смерті залишиться у спадок її похресниці ОСОБА_1 .

Суд, приймає до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , у період з грудня 2005 року по день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у квартирі АДРЕСА_2 , однією сім`єю.

Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Так, чинне законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство.

До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); не повнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Так, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Чинним законодавством України не встановлено вичерпного переліку членів сім`ї, однак є обов`язкові умови для визнання осіб членами однієї сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , померла, відповідно до актового запису про смерть №755 від 12.05.2011 року, який видано Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. Лікарське свідоцтво про смерть №177 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, видане Одеською міською поліклінікою №18.

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому ст.2 СК України містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім`ї.

Юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.

За правиламист.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 р. у справі № 304/1648/14-ц, від 20.07.2020 р. у справі № 146/1825/18, від 09.04.2021 р. у справі № 334/9088/15-ц, від 22.04.2021 року у справі № 438/1456/18 та ін.

Згідно положень ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що Державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф. Л., 28 серпня 2014 р., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , яке в подальшому скасовано відповідно до рішення судів, що не заперечувалася сторонами у судовому засіданні.

В матеріалах справи міститься Постанова Верховного суду України від 01 вересня 2021 року по справі №523/9720/17 за касаційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 14.02.2020 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року про задоволення касаційної скарги Одеської міської ради. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14.02.2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року - скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалюючи нове рішення Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив наступний висновок « Оскільки позивач не надала належних і допустимих доказів, які підтверджують факт ведення з ОСОБА_2 спільного господарства, наявності спільних витрат, спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків у період з грудня 2005 року по день смерті останньої -11 травня 2011 року, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності не підлягають задоволенню».

З урахуванням вищенаведеного позивачка ОСОБА_1 звернулася з теперішнім позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом, що свідчить про те, що підстави позову різні. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не погоджується з доводами відповідача про тотожність справи № 523/9720/17 та справи № 523/16792/21, з огляду на те, що в ході розгляду справи встановлено, що підстави позову по даним справах є різними, хоча сторони та предмет спору дійсно співпадають між собою.

При цьому, відповідно до висновків викладених в постанові Верховного Суду України від 22.05.2019 р. у справі № 640/7778/18 позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуальної рівноправності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов протиУкраїни" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "НадточійпротиУкраїни" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "ГурепкапротиУкраїни №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, маєе фективнийзасіб захисту у відповідному національному органі.

Згідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

У відповідності з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради встановлення факту проживання ОСОБА_10 з ОСОБА_2 у період, з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 рік (дата смерті), однією сім`єю, про визнання ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом після померлої ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141,229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В ИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, про визнання спадкоємицею четвертої черги за законом після померлої - задовольнити.

Встановити факт проживання померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період, з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 рік (дата смерті), з ОСОБА_1 , однією сім`єю .

Визнати ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) спадкоємицею четвертої черги за законом після померлої ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата смерті) на об`єкт нерухомого майна №440689251101, загальною площею 36, 7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано суддею 11.02.2022 р.

Суддя: Аліна С.С.