Ухвала суду № 103334901, 16.02.2022, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/390/22

Номер провадження: 6/511/7/22

"16" лютого 2022 р. року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді –Іванова О . В .,

секретаря судового засідання Кабатової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Роздільна Одеської області подання старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Протасевич Руслани Ярославівни про розшук боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2022 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вищевказане подання, згідно якого державний виконавець просить оголосити у розшук боржника ОСОБА_1 .

Державний виконавець в обгрунтування вказаного подання зауважив, що згідно виконавчого листа № 2/1511/498/2012, який виданий 04 липня 2012 року Іллічівським міським судом Одеської області з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини. Попри це, рішення суду наразі не виконується та утворилась заборгованість в розмірі 133547,62грн., що є підставою для оголошення розшуку боржника.

Процесуальні дії суду

Ухвалою суду від 09.02.2022р. прийнято до провадження та призначено до розгляду вказане подання.

Ініціатор подання – державний виконавець Протасевич Р.Я. разом з поданням надала заяву у відповідності до якої просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

Цивільне процесуальне законодавство не пов`язує питання розгляду подання про розшук боржника з обов`язковістю участю сторін виконавчого провадження, в зв`язку з чим, з огляду на обмежені строки розгляду, встановлені ч. 3 статті 438 ЦПК України, та наявної заяви державного виконавця про слухання справи без його участі, суд розглядає подання за відсутності учасників справи та без здійснення технічної фіксації судового засідання звукозаписувальними засобами відповідно до ч. 2 ст 247 ЦПК України

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.06.2012р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини, починаючи з 29.12.2011р. та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

З 02.04.2014 року на виконанні в Роздільнянському відділі ДВС у Роздільнянському районі Одеської області Південного МУМЮ (м.Одеса) перебуває виконавчий лист № 2/1511/498/2012 виданий 04.07.2012 Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , без реєстрації, на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 29.12.2011р. до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

02.04.2014 року Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42820617 (за АСВП), по примусовому виконанню виконавчого листа №2/1511/498/2012 виданого 04.07.2012 Іллічівським міським судом Одеської області.

Станом на 01.02.2022року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість по несплаченим аліментам в розмірі 133 547,62грн.

Звернути стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника неможливо, оскільки інформація стосов но боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДПС та ПФУ відсутня, відкриті розрахункові рахунки в банківських установах відсутні.

Згідно відповіді УПФУ встановлено, що боржник не перебуває на обліку в органах ПФУ, відомості про заробітну плату відсутні.

За даними Державних реєстрів прав власності на нерухоме майно, відомості про зареєстроване за боржником майно, відсутні. Транспортних засобів за боржником не зареєстровано.

Боржник знятий з реєстрації 10.04.201З року за адресою, вказаною у виконавчому листі, місце проживання його не встановлено. невідоме. У матеріалах виконавчого провадження знаходяться поштові повернення за адресою АДРЕСА_1 , з поміткою «не проживає» та довідка з ГУДМС України в Одеській області про відсутність реєстрації боржника. За адресою: АДРЕСА_1 , державним виконавцем здійснений виїзд, за адресою боржника не виявлено, про що складений акт. Засоби зв`язку (номер телефона, електронна пошта,тощо) з боржником відсутні.

Згідно до Єдиного реєстру боржників вбачається, що відомості про внесення відомостей про боржника ОСОБА_1 у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів внесено в Єдиний реєстр божників державним виконавцем лише 15.02.2022р., тобто вже після звернення до суду з вказаним поданням про його розшук.

Висновки суду за результатами розгляду подання.

Відповідно до частини першої статті 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Згідно частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій, пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відтак, розшук боржника, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Державний виконавець зобов`язаний перевірити всі наявні в нього відомості щодо місцезнаходження боржника.

Суд може прийняти рішення про розшук боржника тільки у разі, якщо особі, що здійснює виконавче провадження не відоме місце проживання, перебування, місцезнаходження боржника, зокрема, вжитими державним виконавцем заходами не виявлено таку особу за місцем її реєстрації, проживання, роботи, навчання, тощо.

Державним виконавцем не надано суду достатніх і достовірних доказів, які підтверджували відсутність відомостей про місце проживання, перебування боржника, оскільки з наданих державним виконавцем матеріалів подання вбачається, що виконавцевівідомо зареєстрованемісце проживання боржника

У рішенні у справі "Янголенко проти України", no. 14077/05, від 10 грудня 2009 року Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні від 26 липня 2012 року у справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України»).

Матеріали подання не містять відомостей відносно того, що боржник ОСОБА_1 отримував копію постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження.

Так, частина 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення.

Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року №916/1605/15-г та від 31 липня 2019 року № 554/13475/15-ц.

Крім того, державним виконавцем не надано жодних підтверджень, що останнім були виконані всі належні та необхідні дії, спрямовані на виконання вказаного виконавчого листа, в тому числі з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». На думку суду наявні зворотні повідомлення з поміткою «адресат відсутній», які датовані тільки 2021р. не можуть свідчити про виконання виконавцем всіх належних та необхідних дії, які спрямовані на виконання вказаного виконавчого листа, в тому числі з відповідною періодичністю, що не узгоджується зі ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року (справа № 21/303-08) зауважив, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Одночасно, суд звертає увагу, що з моменту відкриття виконавчого провадження, а саме з 02.04.2014р. до часу звернення виконавця з поданням до суду минуло майже 8 років, за який відсутні відомості щодо вжиття виконавцем будь-яких дій (в тому числі й звернення до суду про привід боржника), направлених на виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Натомість, звертаючись до суду 09.02.2022р. з вказаним поданням та зазначаючи в ньому про внесення відомостей до реєстру боржників, державний виконавець тільки 15.02.2022р. вносить вказані відомості до вищезазначеного реєстру щодо ОСОБА_1 , що є неприпустимим та взагалі ставить під сумнів здійснення державним виконавцем будь-яких заходів щодо встановлення місця знаходження боржника.

Акт державного виконавця про виїзд за адресою боржника, якими встановлено, що боржник за даною адресою відсутній, в зв`язку з чим майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки ці акти не підтверджують тривалу відсутність боржника за вказаною адресою, не містять відомостей щодо опитаних осіб, які б надавали зазначену інформацію. Встановлення наявності майна чи доходів боржника можуть проводитися виконавцем шляхом витребування відповідної інформації про доходи з держаних установ та реєстрів, однак матеріали подання вказаної інформації не містять.

Суд зазначає, що застосування таких обмежень, про які просить заявник, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення.

В узагальнені Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року висловлено наступну позицію: суди обґрунтовано відмовляли в задоволенні подання про оголошення розшуку боржника, якщо: державний виконавець не надавав суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи; через відсутність даних про ухилення боржника від сплати боргу; відсутність відомостей про привід боржника; відсутність доказів, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника; відсутність відомостей щодо відкриття виконавчого провадження; відсутність відомостей про те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження та що він викликався до відділу державної виконавчої служби.

З викладеного вбачається, що державний виконавець, звертаючись до суду з поданням про оголошення розшуку боржника, не вжив всіх передбачених заходів, спрямованих на встановлення фактичного місця знаходження боржника, наявність одного акту державного виконавця про відсутність боржника за місцем проживання зазначеним у виконавчому документі не є достатньою підставою для задоволення даного подання, внаслідок чого суд вважає, що звернення виконавця до суду із заявою про оголошення боржника у розшук є необґрунтованим та таким що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 260, 354, 438 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Роздільнянського відділу державної виконавчої служби у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Протасевич Руслани Ярославівни про розшук боржника ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала суду підлягає оскарженню згідно діючого законодавства.

Суддя: О . В. Іванова