Рішення № 103334488, 14.02.2022, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/6347/20

Провадження № 2/947/614/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника відповідача - Лобанової А.А.,

представника третьої особи - Майстренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» про стягнення депозиту та процентів за користування депозитом,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким: стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, внесеного на вкладний (депозитний) рахунок за Договором № 34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, внесеного на вкладний (депозитний) рахунок за Договором № 34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати процентів за користування грошовими коштами в сумі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, внесеними на вкладний (депозитний) рахунок за Договором № 34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року, та за користування грошовими коштами в сумі 250 000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США, внесеними на вкладний (депозитний) рахунок за Договором № 34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року, за період з березня 2016 року по 22 березня 2017 року в розмірі 50 254,21 (п`ятдесят тисяч двісті п`ятдесят чотири долари США 21 цент).

Свої вимоги мотивував тим, що 17.12.2013 року між ним та АТ «Ощадбанк» було укладено Договір № 34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи, до якого в подальшому вносили зміни Додатковими договорами №1 від 28.02.2014 року, №1 від 24.07.2014 року та №2 від 24.04.2015 року, за умовами якого вкладник вносить, а Банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок кошти в сумі 250 000,00 доларів США строком на 12 міс. 1 дн.

Також, 17.12.2013 року між позивачем та АТ «Ощадбанк» було укладено Договір № 34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи до якого в подальшому вносили зміни Додатковими договорами №1 від 28.02.2014 року, №1 від 24.07.2014 року та №2 від 24.04.2015 року, за умовами якого вкладник вносить, а Банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок кошти в сумі 250 000,00 доларів США строком на 12 міс. 1 дн.

28.02.2014 року між позивачем та АТ «Ощадбанк» було укладено Договір застави грошей на депозиті № 3, зміни до якого вносились Додатковими договорами №1 від 28.08.2014 року, № 2 від 19.03.2015 року, № 3 від 24.04.2015 року, відповідно до умов якого Заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання ТОВ «УКРКАВА» за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 року передає в заставу, а Заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому Договорі застави, Предмет застави - рухоме майно, а саме: - грошові кошти, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку згідно Депозитного договору в сумі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) доларів США; - майнові права - право вимоги грошових коштів, в розмірі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) доларів США, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 у Заставодержателя, а також суми процентів, що підлягають сплаті Заставодавцю за умовами Депозитного договору.

Позивач вказує, що АТ «Ощадбанк» листами №28/01-3/86/4515 від 24.03.2016 року та №28/01-3/86/4519 від 24.03.2016 року повідомлено його про наявність простроченої заборгованості ТОВ «УКРКАВА» за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 року станом на 22.03.2016 року та прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, а саме 500 000,00 (п`ятсот тисяч) доларів США, в позасудовому порядку шляхом договірного списання з подальшим направленням коштів на погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором.

28.03.2016 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на об`єкт «майнові права на вимогу грошових коштів, в розмірі 500 000,00 дол. США, які розміщені вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 » та «зобов`язання згідно договору кредитної №86 від 28.12.2011 року та додатковим договором №4 до кредитної лінії від 28.02.2014 року».

23.06.2016 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення на об`єкт «майнові права на вимогу грошових коштів, в розмірі 500 000,00 дол. США, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 ».

Позивач також вказує, що 06.02.2017 року АТ «Ощадбанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення було повернуто.

Позивач стверджує, що АТ «Ощадбанк» не вчинялось будь-яких дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави, що підтверджується відсутністю відповідних повідомлень його про вчинення таких дій.

Крім того, позивач зазначає, що він неодноразово звертався із заявами до АТ «Ощадбанк» з метою отримання інформації щодо стану його депозитних рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк», однак відповідей не отримав.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що АТ «Ощадбанк» приховує інформацію щодо стану відкритих ним депозитних рахунків та ігнорує повернення йому грошових коштів та нарахованих процентів, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24 березня 2020 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

19 червня 2020 року до канцелярії суду представник відповідача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Лобанова Анна Анатоліївна надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні про стягнення депозиту та процентів за користування депозитом.

04 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала до суду клопотання, в якому просила витребувати у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код юридичної особи 09328601, юриди' адреса: вул. Базарна, 17, м. Одеса, 65014): виписки по вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_2 , відкрите відповідно до Договору №34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи 17.12.2013 року за період з 17.12.2013 року по 22.03.2020 року; виписки по вкладному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 , відкриті відповідно до Договору №34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи 17.12.2013 року за період з 17.12.2013 року по 22.03.2020 року; виписки по рахунку, на якому обліковуються проценти за користува депозитом відповідно до Договору №34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року за період з 17.12.2013 року по 22.03.2020 року; виписки по рахунку, на якому обліковуються проценти за користування депозитом відповідно до Договору №34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року за період з 17.12.2013 року по 22.03.2020 року; належним чином засвідчені копії первинної бухгалтерської документації, оформлювалась Акціонерним товариством «Державний ощадний банк Україні особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» під час обслуговування Договору №34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року та Договору №3493061 вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи від 17.12.2013 року, укладених з ОСОБА_1 , а саме: щодо прийняття грошових коштів на вкладений (депозитний) рахунок; нарахування та сплати процентів за користування депозитор списання депозиту та процентів за користування депозитом, в тому числі, але не виключно: заяв, платіжних доручень, меморіальних ордерів, облікових регістрів.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року вказане клопотання представника позивача було задоволено.

В ході судового засідання, яке відбулось 08.02.2021 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» (ідентифікаційний код юридичної особи 31541491, юридична адреса: вул. Промислова, 14 а, м. Чорноморськ, Одеська область, 68000) вказуючи на те, що майбутнє рішення суду може вплинути на права та обов`язки ТОВ«УКРКАВА» перед АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії № 86 від 28.12 2011 року.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року клопотання представника позивача було задоволено. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА».

В подальшому ухвалою суду від 24.06.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в останнє судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_3 надала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікарняному.

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - Лобанова Анна Анатоліївна у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник третьої особи Товариств з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» - Майстренко Тарас Миколайович у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи, суд враховує складність справи, стадію розгляду та тривалий час перебування в провадженні суду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій позивача та його представника, які не з`явились, належним чином не довели поважності причини неявки та бере до уваги той факт, що провадження у справі відкрито ще 24 березня 2020 року, а передостаннє судове засідання 18 січня 2022 року відкладалось саме за клопотанням представника позивача саме для підготовки до судових дебатів.

Також суд звертає увагу на те, що представник позивача не позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частин 1, 2, 7 ст. 212 ЦПК України, проте не скористалась своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначила причин, які безпосередньо перешкоджають їй взяти участь у судовому засіданні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд доходить до висновку про те, що заявлений позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» (надалі - Позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 86, що діє зі змінами доповненнями, внесеними Додатковим договором № 1 від 19 січня 2012 року, Додатковим договором № 2 від 10 жовтня 2012 року, Додатковим договором № 3 від 07 грудня 2012 року, Додатковим договором № 4 від 28 лютого 2014 року, Додатковим договором № 5 від серпня 2014 року, Додатковим договором № 6 від 19 березня 2015 року, Додатковим договором № 7 від 24 квітня 2015 року, Додатковим договором № 8 від 25 червня 2015 року (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 гривень та 3 000 000 доларів США, з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 29.12.2016 року.

17.12.2013 між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір № 34930615 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи, відповідно до якого Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 250 000, доларів США, строком на 12 місяців 1 день.

Також, 17.12.2013 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір № 34930415 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи (зі змінами внесеними до цього договору Додатковим договором № 1 від 28.02.2014), відповідно до якого Банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 кошти у сумі 250 000, 00 доларів США, строком на 12 місяців 1 день.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 28.02.2014 укладено договір застави грошей на депозиті № 3, зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором № 1 від 28 серпня 2014 року, Додатковим договором № 2 від 19 березня 2015, Додатковим договором № 3 від 24 квітня 2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано, а Банком прийнято в заставу грошові кошти, що розміщені на вкладних (депозитних) рахунках згідно Договорів на строковий вклад (депозит) № 34930615 від 17.12.2013 та № 34930415 від 17.12.2013, включаючи всі додаткові договори та додатки до них (надалі - Депозитні договори), в сумі 500 000,00 доларів США; майнові права - право вимоги грошових коштів, в розмірі 500 000,00 доларів США, які розміщені на вкладних (депозитних) рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», а також суми процентів, що підлягають сплаті заставодавцю за умовами Депозитних договорів.

Пунктом 9.1. Договору застави (в редакції Додаткового договору № 3 від 24.04.2015 року) сторонами визначено, що цей Договір застави набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 05.02.2017 року.

Обтяження предмета застави на підставі укладеного Договору застави було зареєстровано Одеською філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.03.2014 року за № 14228888.

Банком було направлено на адресу ТОВ «УКРКАВА» та ОСОБА_1 письмові вимоги від 24.03.2016 року № 28/01-3/86/4519 з проханням погасити прострочену заборгованість та нараховані штрафні санкції, окрім цього на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення від 24.03.2016 року № 28/01 -3/86/4515 про прийняття Банком рішення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує на те, що право застави припинилось із закінченням строку дії Договору застави 05.02.2017 року, та станом на день повернення Депозиту - 22.03.2017 року - припинилось право застави грошових коштів, що розміщені на вкладеному (депозитному) рахунку згідно Депозитного договору в сумі 500 000,00 доларів США, та майнових прав - права вимоги грошових коштів, в розмірі 500 000,00 доларів США, які розміщені на вкладеному (депозитному) рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 у Заставодержателя, а також суми процентів, що підлягають сплаті Заставодавцю за умовами Депозитного договору.

Як вже встановлено судом, грошові кошти, майнові права, а саме: право вимоги грошових коштів, а також суми процентів, що підлягають сплаті ОСОБА_1 , які є предметом даного спору, виступали в якості забезпечення виконання ТОВ «УКРКАВА» перед Банком своїх зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до пп. 3.1.1, п. 4.2, п. 6.1 Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором застави та законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також випадках, передбачених цим Договором застави та/або законодавством.

Згідно з пп. 3.1.3 Договору застави заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою за цим договором, а якщо вимога не буде задоволена, незалежно від настання строку виконання зобов`язання звернути стягнення на предмет застави, у тому числі у разі, зокрема невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем або позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині у строк, обумовлений Кредитним договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» та п. 4.3. Договору застави заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в повному обсязі, що визначається заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, включаючи основну суму кредиту, проценти за користування кредитом та інші платежі на користь заставодержателя, передбачені Кредитним договором, штрафні санкції за порушення зобов`язання (пеня, штраф), а також спричинені збитки.

Згідно з п. 5.1 Договору застави ОСОБА_1 підтвердив та засвідчив, що предмет застави є власністю заставодавця і він вправі ним розпоряджатися і на нього може бути звернуто стягнення.

Відповідно до п. 6.2. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законодавством або позасудовому порядку законодавством та договором застави.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватись в позасудовому порядку згідно із цим законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, що діяла на момент звернення стягнення на предмет застави) обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

При цьому, при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого прав (ст. 23 Закону України «Про заставу»). Аналогічну норму містить ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі якщо предметом забезпечувального обтяження є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на поточному або кореспондентському банківському рахунку, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача може здійснюватися шляхом договірного списання грошової суми, достатньої для повного задоволення такої вимоги, з відповідного рахунка боржника за платіжною вимогою обтяжувача.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

Таким чином, в силу умов договору застави, а також законодавства України, суд приходить до висновку, що Банк мав право, у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ «УКРКАВА» своїх зобов`язань за Кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави.

Так, керуючись Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» Банк скористався правом на звернення стягнення на предмет застави.

На виконання вимог ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», з метою реалізації прав кредитора та заставодержателя 28 березня 2016 року Банк зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави, направив письмове повідомлення про порушення зобов`язання забезпеченого договором застави, з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором та нарахованих штрафних санкцій, а також повідомлення про прийняте Банком рішення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку та як наслідок звернув стягнення на предмет застави.

Після здійснення звернення стягнення на предмет застави грошові кошти в розмірі 500 000,00 доларів США, а також суми процентів, що підлягали сплаті за умовами Депозитних договорів були направлені на погашення заборгованості за відсотками ТОВ «УКРКАВА» перед Банком за Кредитним договором, що також підтверджується випискою по рахункам ТОВ «УКРКАВА» за період 01.01.2017 року по 27.02.2019 року, меморіальним ордером № 296215443 від 30.08.2017 року та меморіальним ордером № 296214810 від 30.08.2017 року.

Також, факт звернення стягнення на предмет застави - грошові кошти в розмірі 500 000, 00 доларів США, а також суми процентів, що підлягали сплаті за умовами Депозитних договорів вбачається з рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 за позовом АТ «Ощадбанк» до ТОВ «УКРКАВА», за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ «Чорноморочка плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до зазначеного судового рішення, АТ «Ощадбанк» було відмовлено у стягненні нарахованих процентів у доларах США за Кредитним договором, нарахованих після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, оскільки проценти, що були нараховані до направлення вимоги про дострокове повернення були погашені за рахунок коштів, що надійшли на рахунок ТОВ «УКРКАВА» у розмірі 500 000,00 доларів США та за рахунок нарахованих процентів по депозитам. Тим самим, залишок від цієї суми, було спрямовано судом на погашення частини заборгованості ТОВ «УКРКАВА» за тілом кредиту.

Здійснення АТ «Ощадбанк» 28 березня 2016 року реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет застави підтверджується копією Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 55537442 від 26.04.2018.

Окрім цього, здійснення звернення стягнення на предмет застави грошових коштів в розмірі 500 000, 00 доларів США, а також на суми процентів, що підлягали сплаті за умовами Депозитних договорів підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» № 113.604-50/491 від 04.11.2020 року, з якої вбачається, що залишок коштів на депозитних рахунках, в тому числі на рахунках обліку процентів, станом на 04.11.2020 року складає 0 доларів США.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 втратив право вимоги грошових коштів, в розмірі 500 000,00 доларів США, які розміщені на вкладних (депозитних) рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», а також суми процентів, що підлягали сплаті за умовами Депозитних договорів з моменту звернення стягнення.

Відповідно до п. 4.4. Договору застави право застави припиняється у разі повного та належного виконання зобов`язання за Кредитними договором, а також у разі настання інших підстав, передбачених законодавством та п. 9.1. цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 606 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» визначено, що застава припиняється: - з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; - в разі загибелі заставленого майна; - в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; - в разі примусового продажу заставленого майна; - при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; - в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Банк скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, а отже, позовні вимоги щодо повернення депозиту не підлягають задоволенню, оскільки право вимоги грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках було втрачено позивачем після звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з п. 1.1 Договору застави грошей на депозиті № 3 від 28.02.2014 року предметом застави, серед іншого, визначено право вимоги грошових коштів, які розміщені на вкладному (депозитному рахунку) у Банку, а також суми процентів, що підлягають сплаті заставодавцю (вкладнику) за умовами Договорів на строковий вклад (депозит) № 34930415 та № 34930615 від 17 грудня 2013 року.

П. 2.8 Депозитних договорів передбачено, що після закінчення строку зберігання, вказаного у п. 1.1 договору, депозит підлягає перерахуванню на рахунок, вказаний п. 3.3 договору, а у разі відсутності такого рахунку - продовжує зберігатися на рахунку без подальшого перерахування процентів до моменту вилучення вкладником депозиту.

Згідно з п. 3.3 Депозитних договорів Банк зобов`язується сплатити нараховані проценти, шляхом видачі готівки.

На виконання умов Депозитних договорів та у відповідності до ст. 1061 ЦК України, Банк протягом всього часу розміщення грошових коштів на депозитах здійснював нарахування процентів, тобто належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

02.03.2016 року ОСОБА_1 звертався до Банку із заявою про видачу нарахованих процентів шляхом видачі готівки через касу і Банк виплатив йому нараховані проценти за Депозитними договорами у загальному розмірі 3030,00 доларів США, що підтверджується самим Позивачем.

Слід зазначити, що на підтвердження своїх доводів, Позивач не надав до суду жодних доказів, які підтверджували факти його особистого звернення після 02.03.2016 року до відділення Банку із заявою про сплату нарахованих процентів шляхом видачі готівки через касу, а також доказів, які б підтверджували факт відмови Банком у видачі нарахованих процентів.

В подальшому, на думку суду, ОСОБА_1 втратив право на нараховані за Депозитними договорами проценти, оскільки Банк скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, а отже, позовні вимоги про стягнення з Банку процентів за Депозитними договорами є безпідставними і необгрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки право вимоги на нараховані проценти було втрачено позивачем після звернення стягнення на предмет застави.

Одним із доводів позивача є також те, що АТ «Ощадбанк» приховуав інформацію щодо стану відкритих ним депозитних рахунків, та відсутність відповідей на чисельні запити, окрім цього, позивач стверджував що йому не було відомо про вчинення Банком будь-яких дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет застави.

У заяві ОСОБА_1 від 16.03.2018 про надання інформації щодо сум грошових коштів, що розміщені на депозиті і зберігаються на рахунках у банку та надання довідки щодо сум нарахованих на депозит процентів було зазначено, що запитувану інформацію необхідно надати наручно представнику за довіреністю - Нечитайло Вікторії Анатоліївні.

На подану заяву АТ «Ощадбанк» надано відповідь листом № 113.20-14/1738 від 13.04.2018 року, з вказаної відповіді вбачається, що копію довіреності, за якою зазначена особа має право на отримання такої інформації та взагалі на представництва інтересів ОСОБА_1 до запиту не надано, а тому, в силу ст.ст. 60-62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» з метою збереження банківської таємниці та недопущення порушення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , банк у своїй відповіді просив конкретизувати (деталізувати) запитувану інформацію для можливості ідентифікації клієнта та надати документи, що підтверджують повноваження представника за довіреністю. Однак, додаткові документи Банку надано не було (а/с 72-73).

На заяву ОСОБА_1 від 25.09.2018 року про надання наручно інформації щодо стану вкладних (депозитних) рахунків № 26358034930615 та № 26354034930415, відомостей про рух коштів по вказаним рахункам та довідку щодо сум процентів, нарахованих на депозит за період з 17.12.2013 по 28.09.2018 АТ «Ощадбанк» було надано відповідь листом від 25.10.2018 року, в якому зазначено про необхідність, з метою захисту конфіденційності персональних даних, для отримання інформації з`явитися до відділення філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» для проходження ідентифікації та сплатити послуги Банку за надання довідок згідно з тарифами Банку (а/с 78).

По аналогічним заявам ОСОБА_1 від 09.10.2018 року та 18.10.2018 року АТ «Ощадбанк» також надавалася відповідь листом № 11/5-17/1429/5269/2018-00/с від 07.11.2018 року (а/с 77).

Таким чином, можливо дійти висновку, що звернення ОСОБА_1 не залишилося поза увагою та на заяви позивача АТ «Ощадбанк» було надано відповіді.

Щодо обізнаності ОСОБА_1 про факт звернення стягнення на предмет застави.

Як було встановлено, Банк повідомляв про наявність простроченої заборгованості ТОВ «УКРКАВА» та про прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку (а/с 46-48).

В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Банком було зареєстровано звернення стягнення на майнові права на вимогу грошових коштів, про що зроблено відповідний запис.

Крім того, як було з`ясовано під час розгляду справи, та підтверджується матеріалами справи, факт застосування Банком позасудового порядку звернення стягнення на предмет застави неодноразово оцінювався під час розгляду інших судових справ, учасником яких є ОСОБА_1 , зокрема: - під час розгляду Київським районним судом м. Одеси (за участю представника ОСОБА_1 ) заяви Банку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 03.06.2016 у справі № 520/6503/16-ц, зокрема в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 07.09.2017 року зазначено наступне: «Згідно із ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватись в позасудовому порядку згідно із цим законом. 20 грудня 2016 року АТ «Ощадбанк» направив ОСОБА_1 повідомлення про відступлення на свою користь права грошової вимоги, таким чином звернувши стягнення на предмет застави у позасудовому порядку шляхом прийняття у власність відступлених майнових прав. Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом, набуває права кредитора в зобов`язанні, право вимоги за яким відступлено на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов`язанні з моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги» (а/с 128-129).

Окрім цього, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі від 12.09.2017 вказує на звернення стягнення Банком на предмет застави в позасудовому порядку (а/с 133-134).

Під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси (за участю представника ОСОБА_1 ) заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 522/17579/17, зокрема з тексту поданого до суду заперечення АТ «Ощадбанк» від 27.11.2017 № 113.20-14, в якому Банком зазначено наступне, «20 грудня 2016 року АТ «Ощадбанк», як обтяжувач, в порядку, встановленому, статтею 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» направив Заставодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням, зобов`язання та про свій намір набути на свою користь право грошової вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з дня відправлення повідомлення про відступлення права грошової вимоги АТ «Ощадбанк» набув права кредитора в зобов`язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь, тобто в зобов`язанні за Депозитними договорами. Отже, кредитором в зобов`язаннях за Депозитними договорами став АТ «Ощадбанк» у зв 'язку з чим відбулась заміна сторони у зобов`язаннях за зазначеними договорами. Крім, того, відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Таким чином, поєднавши в одній особі боржника та кредитора (АТ «Ощадбанк»), Депозитні договори припинили, свою дію. Як наслідок, на рахунках фактично обліковуються гроші АТ «Ощадбанк». Таким чином, відсутні будь-які правові підстави вживати будь-яких заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 через відсутність коштів, які б належали й що розміщені на вкладних депозитних рахунках в АТ «Ощадбанк» (а/с 135-137).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про застосування банком процедури звернення стягнення на грошові кошти, що були розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в розмірі 500 000,00 доларів США та на майнові права-права вимоги грошових коштів, в розмірі 500 000,00 доларів США, які були розміщені на вкладних (депозитних) рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк», а також суми процентів, що підлягають сплаті за умовами Депозитних договорів, оскільки в усіх справах ОСОБА_1 був учасником судового процесу.

З огляду на вищевикладені приписи чинного законодавства України відсутні наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

При поданні позовної заяви та протягом тривалого розгляду цивільної справи позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, через їх безпідставність та необґрунтованість.

Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 526,572, 589, 591,598,606,625,1060 ЦК України, ст.ст.19-21, 28 Закону України «Про заставу», ст. ст. 2, 3, 76, 77, 80, 81, 89, 263 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» про стягнення депозиту та процентів за користування депозитом - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2022 року.