Вирок № 103333542, 16.02.2022, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/992/21

Справа № 1-кп/951/19/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Барабана Ю. М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Бекалюка В, І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Козова кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 жовтня 2021 року за №12021210000000267 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, українця, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює оператором ТОВ «Т-Бетон», не депутата, раніше не судимого, неодруженого, неповнолітніх на утриманні не має,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення за таких обставин:

14 жовтня 2021 року близько 06 год. 15 хв. водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «RENAULT Duster», р.н. НОМЕР_1 та з двома пасажирами рухався на КМ127 автомобільної дороги М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», в порушення п. 12.4 та заборонного дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР), вимог які наведені у абз. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30.06.1993), із змінами та доповненнями, які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків та ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» яка зобов`язувала його своїми діями надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі); у цьому разі водій зобов`язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю, в населеному пункті - с. Городище Козівської ТГ Тернопільського району; зі швидкістю 117 км/год. в напрямку м. Бережани.

Під час руху ОСОБА_1 , в порушення вимог пунктів 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка», «дорожні умови» «пішохідний перехід», «перевага»), 2.3 «б», 12.1, 12.9 «б» ПДР, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом та безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, перевищив максимальну швидкість руху на ділянці дороги, де встановлений дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год».

У зазначений час в попутному напрямку попереду його автомобіля «RENAULT Duster», р.н. НОМЕР_1 рухався автомобіль «FIAT Ducato», р.н. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_3 . На вказаній ділянці ОСОБА_1 керованим автомобілем наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожніми знаками 5.35.1-5.35.2 ПДР і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 (зебра червоно білого кольору) ПДР та влаштований біля кілометрового знаку «КМ128» 5.60 ПДР по вул. Тернопільській 1А с. Городище. Водій ОСОБА_1 ігноруючи вимоги розділу 34 горизонтальної розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР, яку перетинати заборонено, виїхав на смугу зустрічного руху та виконав обгін автомобіля «FIAT Ducato», р.н. НОМЕР_2 .

У цей час пішохід ОСОБА_4 , діючи відповідно до ПДР, в темпі ходьби переходив проїзну частину дороги по вищезазначеному пішохідному переході, в напрямку з права на ліво по ходу руху автомобіля «RENAULT Duster», р.н. НОМЕР_1 . У порушення п. 18.1 ПДР водій ОСОБА_1 при наближенні до вказаного нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, якого він мав об`єктивну можливість завчасно виявити навіть рухаючись в порушення ПДР по смузі зустрічного руху, не зменшив швидкості, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, а створив йому небезпеку.

Унаслідок порушення вищевказаних пунктів ПДР та Закону України «Про дорожній рух», ОСОБА_1 , не забезпечив безпеку дорожнього руху та сам поставив себе в такі умови, що виїхавши на призначений для зустрічного руху бік дороги та на нерегульований пішохідний перехід, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , хоча мав можливість цього уникнути діючи у відповідності до вказаних пунктів ПДР та Закону України «Про дорожній рух».

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть на місці пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_1 , вищеперелічених вимог ПДР та Закону України «Про дорожній рух» перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Правова позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано органом досудового розслідування. Щиро розкаявся.

Захисник обвинуваченого звернув увагу суду, що його підзахисний дійсно щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував шкоду потерпілому.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Прокурор у судовому засіданні вважав повністю доведеним факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та просив призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки з покладанням частини обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються судових витрат і речових доказів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються судових витрат і речових доказів. Йому було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 14.10.2021 йому зателефонував знайомий і повідомив, що сталася дорожньо-транспортна пригода за участі його батька ОСОБА_4 і що в її результаті останній загинув. ОСОБА_1 повністю відшкодував його родині матеріальні видатки та моральну шкоду. Жодних претензій до нього не має. Просив суворо не карати.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 14.10.2021, близько 6-ї ранку їхав на рибалку. На вулиці було ще темно. Він виконував обгін, не побачив, що в цей час дорогу переходить пішохід і здійснив наїзд на останнього. З місця ДТП не втікав, викликав швидку. Дізнавшись, що пішохід помер, повністю взяв на себе усі витрати, відшкодував родині потерпілого матеріальну і моральну шкоду.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що мало місце діяння, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за його вчинення, оскільки такий ним вчинено у стані осудності.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_1 кримінального обвинувачення, необхідно призначити йому покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, позитивну характеристику за місцем мешкання, надану Купчинецькою сільською радою та за місцем праці, наданої ТОВ «Т-Бетон», його вік, стан здоров`я те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та його дійсно щире каяття в скоєному.

Окрім того, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що він щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, має постійне місце проживання, а також враховує думку потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі

Оскільки встановлені обставини, свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання, суд приймає рішення на підставі ст. 75 КК України про його звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд також приймає до уваги, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення необережного злочину, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, а обставини, які обтяжують покарання відсутні, як і відсутнє підтвердження того, що обвинувачений системно порушує Правила дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом. Таким чином, суд не застосовує до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів. Адже одразу після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 взяв на себе усі витрати, що підтвердив ОСОБА_2 і у зв`язку з чим він не заявляв цивільний позов у кримінальному провадженні, не має до обвинуваченого претензій матеріального і морального характеру.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати на проведення експертиз під час досудового розслідування, що підтверджується відповідними довідками, зокрема:

- довідка про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи від 08.11.2021 № СЕ-19/120-21/10782-ІТ у кримінальному провадженні №12021210000000267 від 14.10.2021 в розмірі 1372,96 грн. (а.с. 37);

- довідка про витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи від 12.11.2021 № СЕ-19/120-21/10788-ІТ у кримінальному провадженні №12021210000000267 від 14.10.2021 в розмірі 1716,20 грн. (а.с. 38);

- довідка про витрати на проведення судової фототехнічної експертизи від 19.11.2021 № СЕ-19/120-21/107802-ФТ у кримінальному провадженні №12021210000000267 в розмірі 3089,16 грн. (а.с. 39);

- довідка про витрати на проведення судової автотехнічної експертизи від 26.11.2021 № СЕ-19/120-21/11672-ІТ у кримінальному провадженні №12021210000000267 від 14.10.2021 в розмірі 2059,44 грн. (а.с. 40).

Процесуальні витрати за проведення цих судових експертиз, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 , оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз в межах кримінального провадження №12021210000000267.

Також слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2021 на транспортний засіб марки «Renault» моделі «Duster», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , сірого кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 , та на взуття, яке належить ОСОБА_4 та було вилучене 14.10.2021 під час огляду місця події.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався і суд вважає що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати не має необхідності.

Керуючись ст.ст. 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи в розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової фототехнічної експертизи в розмірі 3089 (три тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 2059 (дві тисячі п`ятдесят девять) гривень 44 копійки.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2021 у справі № 607/18870/21 (провадження № 1-кс/607/6221/2021) на: транспортний засіб марки «Renault» моделі «Duster», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , сірого кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_1 ; взуття, яке належить ОСОБА_4 та вилучене 14.10.2021 під час огляду місця події - скасувати.

Речові докази: транспортний засіб марки «Renault» моделі «Duster», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , сірого кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1 .

Взуття, яке належало ОСОБА_4 та було вилучене 14.10.2021 під час огляду місця події - повернути ОСОБА_2 .

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя І. І. Братків