Постанова № 103329815, 09.02.2022, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/10796/21

Провадження №3/428/28/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про притягнення до адміністративної відповідальності за п. 5, п. 6, п. 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Слов`янським МВ УСВС України в Донецькій області 22.01.1999 року, РНОКПП не надано, працюючого: Служба автомобільних доріг у Луганській області, виконуючий обов`язки начальника служби, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2021 року 3 управлінням Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях під час вивчення матеріалів щодо оформлення Службі автомобільних доріг у Луганській області спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, виявлено порушення законодавства про державну таємницю виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області з 04.08.2021 по 04.10.2021 та з 05.10.2021 по 02.12.2021 наказами Державного агентства автомобільних доріг України від 02.08.2021 № 400-К та 01.10.2021 № 513-К.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону та п. 49 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженого Постановою КМ України від 18.12.2013 року №939 (далі - Порядок №939), після призначення ОСОБА_1 на посаду, включену до номенклатури посад працівників Служби автомобільних доріг у Луганській області, перебування на яких потребує надання допуску та доступу до державної таємниці, він повинен був у місячний строк подати до режимно-секретного органу Служби автомобільних доріг у Луганській області документи, передбачені п. 54 Порядку №939.

Однак, у порушення ст. 22 Закону та п. 49 Порядку №939, до теперішнього часу ОСОБА_1 вищевказані документи до РСО не надав, а у свою чергу останній протягом 40 днів не подав до органу СБУ документи, передбачені п. 56 цього Порядку, в результаті чого він порушив порядок надання допуску та доступу до державної таємниці та понад трьох місяців працює на номенклатурній посаді без допуску до державної таємниці і не в змозі у повному обсязі виконувати свої посадові обов`язки, пов`язані з роботою з відомостями, що становлять державну таємницю, чим створює умови щодо розголошення державної таємниці.

25.10.2021 Державне агентство автомобільних доріг України листом №19/202 вдруге повідомило ОСОБА_1 щодо порушення ним законодавства про державну таємницю у частині ненадання документів для оформлення допуску до державної таємниці та зобов`язало його негайно виконати вимоги чинного законодавства.

Крім того, встановлено, що 30.11.2018 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях надано Службі автомобільних доріг у Луганській області спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, №ЛУЗ- 2018-29, строком дії до 01.11.2021.

Відповідно до ст. 20 Закону та п. 22 Порядку № 939, у разі закінчення строку дії спеціального дозволу матеріали для його переоформлення подаються органу СБУ не пізніше ніж за місяць та не раніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії.

У період з 04.08.2021 по теперішній час заходи щодо забезпечення режиму секретності в Службі автомобільних доріг у Луганській області здійснює виконуючий обов`язки начальника служби ОСОБА_1 , згідно з вимогами ст. 5 Закону та п. 3 Порядку №939.

В порушення вимог статей 5, 20 Закону та пунктів 3, 6, 21, 22 Порядку №939, а також неналежного виконанням посадових обов`язків, ОСОБА_1 не здійснено заходів щодо переоформлення спеціального дозволу у встановлений законодавством термін у зв`язку із закінченням строку його дії, в результаті чого до теперішнього часу Служба автомобільних доріг у Луганській області провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею, без отримання спеціального дозволу на провадження такої діяльності.

Зокрема, заявка від 22.10.2021 №1-1764дск та акт перевірки стану режиму секретності в Службі автомобільних доріг у Луганській області надійшли до 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лише 22.10.2021, тобто пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії.

Однак у зв`язку з тим, що зазначені заявка та акт не відповідали вимогам пунктів 8, 10 Порядку № 939, в результаті чого вони були повернуті до Служби автомобільних доріг у Луганській області на доопрацювання.

Нова заявка від 05.11.2021 №49дск та матеріали щодо оформлення спеціального дозволу надійшли до 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лише 05.11.2021. Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону та п. 12 Порядку № 939, питання про надання підприємству, установі, організації спеціального дозволу розглядається органом СБУ протягом місяця з дня отримання відповідної заявки.

Отже, в порушення ст. 20 Закону та п. 6 Порядку № 939, на даний час в Службі автомобільних доріг у Луганській області провадиться діяльності, пов`язана з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу, а саме: організація режиму секретності та здійснення заходів щодо надання допуску та доступу до секретної інформації, її обробки та відтворення у будь-який спосіб, створення, засекречення, використання, зберігання, знищення і транспортування матеріальних носіїв секретної інформації.

Таким чином, ОСОБА_1 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки, не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив контроль за охороною державної таємниці, порушив порядок надання допуску та доступу до державної таємниці, створив умови, за яких на час перевірки Служба автомобільних доріг у Луганській області провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, чим порушив вимоги ст.ст.5,20,22,37 Закону та пунктів 3,6,21,22,49 Порядку №939 та здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.п.5,6,7 ч.1 ст.212-2 КУпАП..

В судовому засіданні, яке відбулось 10.12.2021 ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 5, п. 6, п. 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП не визнав, пояснив, що Положенням не закріплено його обов`язків подачі будь-яких документів до секретного відділу. На його виклик фахівець режимно-секретного органу Служби автомобільних доріг у Луганській області повідомляв, що йому не нададуть дозволу до секретної роботи. Він не повинен будь-що надавати, оскільки не мав права займатись «секреткою», бо не є суб`єктом. Його повинен був інструктувати ОСОБА_2 . Вважає, що не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, а отже не може нести відповідальності за це правопорушення.

В наступні судові засідання, призначені на 11.01.2022, 17.01.2022, 03.02.2022, 07.01.2022, 09.02.2022 ОСОБА_1 не з`явився, незважаючи на те, що неодноразово повідомлявся про день, час та місце розгляду справи належним чином, в тому числі телефонограмою на особистий мобільний номер телефону.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 277 КУпАП визначено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд протягом більше місяця неодноразово здійснював виклики ОСОБА_1 та останній, протягом вказаного інтервалу часу, який є розумним з огляду на строк розгляду справи, не вживав жодних заходів, щоб дістатись в судове засідання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, його представник заявив клопотання про витребування матеріалів, у подільші судові засідання ОСОБА_1 не з"являвся, незважаючи на те, що йому відомо про розгляд у суді його справи, а також про те, що судові виклики йому направлялися на його особистий мобільний номер телефону, вказаний у протоколі, але своїми фактичними діями він ігнорує їх, що вказує на небажання зазначеної особи брати участь в розгляді справи, з метою уникнення адміністративної відповідальності. При цьому судом вичерпані всі доступні можливості для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 та його представник своєчасно сповіщались про час і місце розгляду справи за вказаними ними же мобільними номерами телефону, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, був присутній разом з представником в одному судовому засіданні, не вживав заходів для явки до суду, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відтак, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст. 1, 245 КУпАП, та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні 12.01.2022 свідок ОСОБА_2 пояснив, що з вересня 2014 року він працював у Службі автомобільних доріг у Луганській області на посаді фахівця з режиму секретності. До його обов`язків входили організація та забезпечення режиму секретності. В серпні 2021 року він своєчасно підготував заяву та інші необхідні документи для продовження терміну дії спеціального дозволу органу СБУ, які він особисто надавав ОСОБА_1 , який на той час виконував обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області, на підпис та затвердження. Однак, ОСОБА_1 відмовився з причини відсутності у нього допуску до державної таємниці. Після повернення з відрядження ОСОБА_1 надав вказівку готувати документи на оформлення йому допуску до державної таємниці, що ним було виконано і 18.10.2021 все було підготовлено до відправки на адресу «Укравтодор». Проте, не вистачало деяких особистих документів ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказані документи не були направлені за належністю. Він написав довідку-доклад про несвоєчасне оформлення документів і віддав до канцелярії. Документи для оформлення спеціального дозволу були відправлені 28.10.2021 до 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею. Проте, у зв`язку з рядом недоліків вказані документи були повернуті для доопрацювання. Коли ОСОБА_1 був відсутній, обов`язки начальника виконував ОСОБА_3 , проте він не міг відправити дозвіл, оскільки це не передбачено Порядком №932 від 14.12.2001.

Всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали провадження, суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції пунктів 5, 6, 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме:

- порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;

- невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці;

- провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов`язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Тобто, об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці; провадженні діяльності, пов`язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов`язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну таємницю» (далі Закон) цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

Відповідно до ст. 1 Закону охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Відповідно до ст. 5 Закону забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ст. 18 Закону визначено основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці. З метою охорони державної таємниці впроваджуються: єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації; дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов`язаної з державною таємницею; обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації; обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об`єктів і технічних засобів, що їм належать; особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов`язана з державною таємницею; режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею; спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці; технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Відповідно до ст. 37 Закону керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

З аналізу норм ст. 1, 5, 37, 28 Закону, можна прийти до висновку, що даний акт покладає окремі обов`язки на спеціальних суб`єктів цього Закону, а саме керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій – ст.ст. 5, 37.

В судовому засіданні встановлено, що наказами Державного агентства автомобільних доріг України від 02.08.2021 № 400-К та 01.10.2021 № 513-К ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області з 04.08.2021 по 04.10.2021 та з 05.10.2021 по 02.12.2021 відповідно.

З витягу з додатку № 1 до наказу № 153 від 24.06.2021 «Функціональні обов`язки керівництва Служби автомобільних доріг у Луганській області», вбачається, що начальник Служби, крім іншого, організовує та контролює роботу з охорони державної таємниці.

В матеріалах справи наявна копія листа голови Державного агентства автомобільних доріг України від 25.10.2021 № 19/202 на ім`я в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області Рибачука В.Л. про те, що станом на 25.10.2021 до Укравтодорогу не надійшли документи, передбачені п. 54 Порядку, для оформлення допуску до державної таємниці керівнику Служби автомобільних доріг у Луганській області; термін подання документів закінчився 02.09.2021.

Крім того, листом голови Державного агентства автомобільних доріг України від 05.11.2021 № 211ДСК в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області Рибачука В.Л. повідомлено про закінчення 01.11.2021 терміну дії спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданий Службі автомобільних доріг у Луганській області та прострочення надіслання заявки для переоформлення спеціального дозволу до Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях, яку необхідно було направити до 01.10.2021. Також прострочення надіслання документів для розгляду питання про надання допуску до державної таємниці в.о. начальника Служби Рибачука В.Л., які необхідно було направити до 02.09.2021, тобто у місячний строк з дати видання наказу про призначення, що передбачено п. 49 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженого Постановою КМ України від 18.12.2013 року № 939. Крім того зазначено, що листами Укравтодору від 07.09.2021 № 179, від 25.11.2021 № 202дск Службі повідомлялось про негайне виконання вимог чинного законодавства.

Згідно номенклатури посад працівників Служби автомобільних доріг у Луганській області перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, погодженої начальником Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях 16.03.2021 та затвердженої начальником Служби автомобільних доріг у Луганській області 22.03.2021 року, начальнику Служби надається доступ до державної таємниці у зв`язку з керівництвом та постійним контролем із забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності ст.ст. 5, 37 Закону України «Про державну таємницю». Працює з відомостями про плани технічного прикриття найважливіших об`єктів (споруд) оборонного значення єдиної транспортної системи України на особливий період.

Згідно копії заяви в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області Рибачука В.Л. на ім`я начальника ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях 22.10.2021 № 2-1764 було направлено заяву, в якій вказано про порушення терміну звернення для продовження дії спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, термін якого закінчується 01.11.2021. Також викладене прохання направити комісію для перевірки діяльності РСО Служби автомобільних доріг у Луганській області для отримання спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія заявки вих. 49дск від 05.11.2021 до ГУ СБУ в Донецькій та Лугаській областях для оформлення Службі автомобільних доріг у Луганській області спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, у зв`язку із закінченням строку ді та додано акт № 4 від 2021 року.

Листом від 03.12.2021 № 78/7/26-1788 ГУ СБУ повідомлено про розгляд заявки від 05.11.2021 № 49дск щодо оформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею та зазначено, що в порушення вимог ст. 20 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 6-10, 15 Порядку № 939 в акті перевірки не вказані відомості щодо надання допуску до державної таємниці керівнику Служби автомобільних доріг у Луганській області Валентину Рибачуку, у зв`язку з чим безпідставно зроблено висновок про наявність в Службі автомобільних доріг у Луганській області умов для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

З долучених до матеріалів справи письмових пояснень фахівця з режиму секретності ОСОБА_4 з питань прострочення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею Службою автомобільних доріг у Луганській області на ім`я головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_5 вбачається, що 03.09.2021 року ним було повідомлено ОСОБА_1 про спливання терміну подачі матеріалів для переоформлення спеціального дозволу Служби автомобільних доріг у Луганській області та те, що неотримання керівником допуску встановленої форми для роботи з державною таємницею може бути причиною прострочення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаною з державною таємницею Службою автомобільних доріг у Луганській області, що передбачено Порядком організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях.

Також, на ім`я головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_5 , фахівцем з режиму секретності ОСОБА_6 були надані письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи, з питань прострочення терміну оформлення допуску до державної таємниці виконуючому обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області та з якого вбачається, що останній повідомляв ОСОБА_1 про необхідність оформлення пакету документів для оформлення допуску до державної таємниці та повідомляв про сплив терміну 02.09.2021 для подачі відповідних документів. Також про вручення особисто ОСОБА_1 19.08.2021 необхідного пакету документів для оформлення допуску до державної таємниці, а також про прострочення ОСОБА_1 терміну подачі відповідних документів.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Слід зазначати, що у відповідності до вимог ч. 6 ст. 5, ч. 1 ст. 37 37 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 3, 749 Порядку, забезпечення охорони, державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею та контроль за її станом покладається на керівників.

Враховуючи викладене, згідно до покладених обов`язків, ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого пунктами 5, 6, 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та зобов`язаний знати вимоги нормативно-правових актів України, постанов та інструкцій щодо забезпечення охорони державної таємниці.

Крім того, за клопотанням представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Косогової Л.О. судом були витребувані, окрім інших документів, накази про знаходження у відпустці/відрядженні або на лікарняному ОСОБА_1 за період його знаходження на посаді в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , який призначений з 04 серпня 2021 року на посаду .о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області, дійсно неодноразово перебував у відрядженнях, але не безперервно, а отже мав час на оформлення пакету документів для оформлення допуску до державної таємниці.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого пунктами 5, 6, 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді та підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення №78/3/26-12955 від 11.11.2021 року; витягом з наказу від 24.06.2021 № 153 щодо затвердження функціональних обов`язків між керівним складом Служби автомобільних доріг у Луганській області; витягом з додатку № 1 до наказу № 153 від 24.06.2021 «Функціональні обов`язки керівництва Служби автомобільних доріг у Луганській області»; наказом від 02.08.2021 № 400 – К; наказом від 04.08.2021 № 26 -вк; наказом від 01.10.2021 № 513 - К; наказом від 05.10.2021 № 35 -вк; листом від 25.10.2021 № 19/202; листом від 05.11.2021 № 211дск; номенклатурою посад; наказом від 11.08.2021 № 61 -вд про відрядження ОСОБА_7 ; наказом від 31.08.2021 № 67 -вд про відрядження ОСОБА_7 ; наказом від 14.09.2021 № 72 -вд про відрядження ОСОБА_7 ; наказом від 12.10.2021 № 82 -вд про відрядження ОСОБА_7 ; наказом від 23.10.2021 № 83 -вд про відрядження ОСОБА_7 ; наказом від 29.10.2021 № 86 -вд про відрядження ОСОБА_7 ; заявою від 22.10.2021 № 2-1764 в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області на адресу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях; заявкою вих. 49 дск від 05.11.2021 начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області на адресу ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях; актом № 4 перевірки стану режиму секретності в Службі автомобільних доріг у Луганській області від 2021 року; листом від 25.10.2021 № 17/202 Голови Державного агентства автомобільних доріг України на ім`я в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області; листом від 05.11.2021 № 211дск Голови Державного агентства автомобільних доріг України на адресу в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області; листом від 03.12.2021 № 78/7/26-13788 начальника Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях на ім`я в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області; службовою запискою фахівця з режиму секретності ОСОБА_8 на ім`я в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області; письмовими поясненнями фахівця з режиму секретності ОСОБА_8 на ім`я головного спеціаліста з режимно-секретної роботи Державного агентства автомобільних доріг України.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, суд не бере до уваги, оскільки це спростовано матеріалами справи.

З огляду на вищевказане позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суд розцінює як спробу ухилитися від адміністративної відповідальності і ставиться до неї критично.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 5, п. 6, п. 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і його дії кваліфіковані правильно, оскільки останній, являючись в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Луганській області, порушив законодавство про державну таємницю, а саме: не вжив заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечив контроль за охороною державної таємниці, порушив порядок надання допуску та доступу до державної таємниці, створив умови, за яких на час перевірки Служба автомобільних доріг у Луганській області провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності.

При призначенні виду адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а саме, що ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, згідно даних в протоколі про адміністративне правопорушення раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Обставин, що згідно зі статтями 34, 35 КУпАП, пом`якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, а також характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу в дохід держави, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 33, 40-1, 212-2, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 5, п. 6, п. 7 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп. (Отримувач ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37991110; Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN): UА468999980313010106000012499; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (суд.збір) у розмірі 496,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко