Рішення № 103325179, 14.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4237/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання П`ятак А.С.

за участю представників учасників справи:

прокурора: Зливко К.О. посвідчення № 057328 від 09.10.2020 р. ,

позивача: Полухін А.В., (самопредставництво).

відповідача: Харченко І.М., адвокат, ордер серія ВІ № 1066888 від 24.11.2021 року, Валовина М.А., адвокат, ордер серія АХ №1055870 від 29.11.2021 року

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, місто Куп`янськ, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, місто Харків,

до Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради, місто Куп`янськ,

про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/4237/21.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства "Еко-сервіс" Куп`янської міської ради, про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 260 811,44 грн.

05 листопада 2021 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Заступника керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/4237/21 підготовче провадження. Під час підготовчого провадження, через реалізацію прав за статтями 42, 161, 165, 166, 167 Господарського процесуального кодексу України учасниками процесу сформовано та представлено суду заяви по суті справи: відзив (вх. 27876 від 25 листопада 2021 року), який прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи протокольною ухвалою від 29 листопада 2021 року; відповідь на відзив позивача (вх. 28648 від 06 грудня 2021 року), яка прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи протокольною ухвалою від 20 грудня 2021 року; заперечення на відповідь на відзив позивача (вх. № 30871 від 31 грудня 2021 року), які прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 17 січня 2022 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 грудня 2021 року відмовлено задоволенні клопотань Комунального підприємства "Еко-сервіс" Куп`янської міської ради (вх. № 28065 від 29 листопада 2021 року та вх. № 28260 від 30 листопада 2021 року) про зупинення провадження у справі. 20 грудня 2021 року продовжено у справі № 922/4237/21 строк підготовчого провадження на 30 днів, до 03 лютого 2022 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 січня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотань Комунального підприємства "Еко-сервіс" Куп`янської міської ради (вх. № 30872 від 31 грудня 2021 року, вх. № 30874 від 31 грудня 2021 року, вх. № 228 від 06 січня 2022 року) про виклик експерта, про виклик свідка, про призначення експертизи. 17 січня 2022 року, протокольною ухвалою суду, на підставі пункту 18 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 2 статті 185, частини 5 статті 185, статей 195, 232 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 січня 2022 року. 31 січня 2022 року суд розпочав розгляд справи по суті, в засіданні суду оголошено перерву по розгляду справи по суті до 14 лютого 2022 2021 року. 14 лютого 2022 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківської області (далі по тексту - Інспекція, позивач у справі) на підставі статей 4, 6, 7 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Дерекологічноїінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 та наказу № 608/11-02 від 07 липня 2020 року, з метою перевірки тверджень, викладених у зверненні гр. Целіни С., направлено для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) державного інспектора Білоножку С.В. в термін з 08 по 10, з 13 по 17, з 20 по 21 липня 2020 року для здійснення перевірки дотримання Комунальним підприємством "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради (відповідач у справі) вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, про використання та охорону земель, про поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами За результатами вказаної перевірки позивачем складено Акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (сфера державного нагляду (контролю) № 608/11-02/03-06 від 21 липня 2020 року. Примірник даного акту був направлений поштою відповідачу, оскільки представник останнього не з`явився на проведену перевірку. Так, актом перевірки встановлено, що Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради не забезпечило захист земель від забруднення, засмічення та не вжило заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельну ділянку та ліквідації наслідків такого впливу. Зокрема, встановлено допущення відповідачем забруднення земельної ділянки нафтопродуктами, виробничими та іншими відходами, приймання, утилізація та захоронення яких не передбачена на полігоні твердих побутових відходів. Додатком № 14 до Акту № 608/11-02/03-06 від 21 липня 2020 року слугує схема земельної ділянки із зазначенням відповідних площ забруднення. Крім цього, наявний також Протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 17-2020/74-78 від 21 липня 2020 року, який містить лабораторні вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, проведених спеціалістами сектору інструментально-лабораторного контролю інспекції. За фактом забруднення земельної ділянки посадовою особою Державної екологічної інспекції у Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 001026 від 15 липня 2020 року щодо начальника виробничої дільниці Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Залєсного Є.В. Постановою про накладення адміністративного стягнення № 03-14-507 від 15 липня 2020 року останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., який сплачено в повному обсязі. Відповідно до виявленого порушення державним інспектором, у відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27 жовтня 1997 року № 171 (із подальшими змінами) здійснено розрахунок розміру шкоди за яким розмір шкоди, заподіяної Комунальним підприємством "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради становить 260 811,44 грн. Враховуючи викладене, позивач направив відповідачу претензії № 145, 149, 150, 162, 163, 164, 178, 179, 180, 181, 182, 183 в яких запропоновано добровільно сплатити збитки, заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 260 811,44 грн. Проте, претензії залишено відповідачем без відповіді, завданні збитки не відшкодовані, у зв`язку з чим виник та існує спір між державою в особі уповноваженого органу державного нагляду (контролю) та суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері поводження з відходами про відшкодування майнової шкоди, завданої правопорушенням природоохоронного законодавства.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом до суду.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті.

Прокурор у даній справі звернувся до суду в інтересах держави та визначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Державну екологічну інспекцію у Харківській області, яка є (входить до складу) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини 2 та 3 статті 4 цього кодексу). Згідно з частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.(абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 1 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох виключних випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною."Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

В матеріалах справи наявні докази скерування прокуратурою до органу (позивачу - Державній екологічній інспекції у Харківській області) повідомлення, в порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру”. Державна екологічна інспекція у Харківській області у відповідь на повідомлення, спрямоване до неї в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила про відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, а відтак позовна заява до Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради щодо стягнення 260 811,44 грн. не була направлена до суду.

Статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" територіальним органам Державної екологічної інспекції України надано право пред`являти претензії про відшкодування збитків, завданих державі, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У спірних правовідносинах факт такого порушення контролюючим органом зафіксовано, розмір збитків обраховано, однак жодних претензій щодо їх відшкодування не сформовано та суб`єкту господарювання не надіслано.

Враховуючи викладене, а також те, що згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний доводити бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для вжиття прокурором заходів представницького характеру. При цьому, прокурор при поданні позовної заяви навів підставу для представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем), навів підстави для звернення з позовом (порушення екологічного законодавства), чим обґрунтував порушення інтересів держави.

З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначає, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду, який спрямований на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства щодо додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

Предметом розгляду даного спору слугує встановлення наявності/відсутності у діях відповідача порушення природоохоронного законодавства і, як наслідок, визначення обґрунтованості заявлених до стягнення грошових коштів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Приписами статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частини 1 та 4). Частиною 1 статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям. Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи". Так, статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України. Статтею 43 Закону України "Про відходи" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Як вже зазначалось вище, за результатами проведеної державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області позапланової перевірки Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради на предмет дотримання останнім вимог делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища (Акт № 608/11-02/03-06 від 21 липня 2020 року), встановлено факт відсутності забезпечення захисту земель від забруднення, засмічення та не вжиття заходів щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельну ділянку та ліквідації наслідків такого впливу. Додатком № 14 Акту № 608/11-02/03-06 від 21 липня 2020 року слугує схема земельної ділянки із зазначенням відповідних площ забруднення. Мотиви щодо неналежного оформлення акту та відсутності у ньому інформації можуть враховуватися судом у випадку визнання недійсним акту у встановленому порядку. Разом з тим, акт перевірки є чинним, у встановленому порядку не оскаржувався, а тому є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76 та 77 ГПК України, в якому зафіксовано дані, що мають значення для справи.

В матеріалах справи наявний Протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 17-2020/74-78 від 21 липня 2020 року, за яким відбір проб ґрунтів було проведено відповідно до чинних нормативних документів, перелік яких наведений в пункті 2 протоколу. При цьому, в Протоколі у пункті 5, який має назву "Результати вимірювань" зазначена дати відбору проб (13 липня 2020 року) та дата вимірювання (15 липня – 20 липня 2020 року), які між собою не співпадають, оскільки вимірювання показників складу та властивостей відібраних проб ґрунтів вимагало певного часу, тому вони не могли бути проведені в день їх відібрання. У протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 17-2020/74-78 від 21 липня 2020 року перелічені хімічні речовини, які підлягає дослідженню, їх нормальний вміст та результат вимірювання, за яким встановлено забруднення землі амонієм (обмінний), нафтопродуктами, нітратами, фосфором (рухомі форми), у порахунку на пятиоксид фосфору. При цьому, розрахунки проведено згідно кожного хімічного елемента, перевищення якого було виявлено у відібраних пробах ґрунту та належними засобами вимірювальної техніки, а саме, вага електронна АВТ 220-4М "KERN", спектрофотометр атомно-абсорбційний С-115 №10-07 та спектрофотометр ULAB 101 про якій йдеться в пункті 3 Протоколу. Отже, протокол є належним доказом проведення лабораторних досліджень відібраних проб ґрунту та результатів їх дослідження (порівняння граф 8 та 10, із врахуванням графи 11).

Державною екологічною інспекцією у Харківській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 001026 від 15 липня 2020 року щодо начальника виробничої дільниці Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради Залєсного Є.В. Постановою про накладення адміністративного стягнення № 03-14-507 від 15 липня 2020 року останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., штраф сплаченого в повному обсязі.

У відповідності до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані, зокрема не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах та здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони земельних ділянок під час поводження з відходами покладено саме на суб`єкти господарської діяльності, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення законодавства при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з збиранням, транспортуванням та зберіганням відходів, несе суб`єкт господарської діяльності, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій, що має наслідком забруднення/засмічення земельної ділянки нафтопродуктами, виробничими та іншими відходами, приймання, утилізація та захоронення яких не передбачена на полігоні твердих побутових відходів.

На виконання положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 614 Цивільного кодексу України підприємство-відповідача не надало жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження земельної ділянки з метою недопущення її засмічення/забруднення нафтопродуктами, виробничими та іншими відходами, а також відмови у прийнятті та утилізації відходів, захоронення яких не передбачено на полігоні твердих побутових відходів. Причинний зв`язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою полягає у тому, що внаслідок засмічення/забруднення земельної ділянки було заподіяно шкоду екологічній безпеці.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

Згідно з положеннями "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04 квітня 2007 року № 149 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2007 року за № 422/13689 (далі – Методика), остання застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункт 1.3). При цьому, за пунктом 3.2. Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, а факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3). При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди, а основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 3.5, 5.2. Методики). За пунктом 5.5. Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: Р ШЗ = А х Б х Г ОЗ х П ДЗ х К ЗЗ х К НВ х К ЕГ, де: Р ШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100. Г ОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м 2; П ДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м 2; К ЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; К НВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; К ЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2. Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункт 5.6). У правовій позиції Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, викладеній у Постанові у справі № 904/6886/17 від 13 квітня 2018 року, № 909/6/18 від 27 вересня 2018 року, № 905/31/17 від 25 жовтня 2018 року, зазначено, що відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. Факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснено розрахунок шкоди із застосуванням положень вище наведеної Методики, який приймається судом, адже позивач не тільки надав докази, що засмічення земель призвело до забруднення навколишнього природного середовища, а також обґрунтовано вказав на наслідки впливу побутових відходів, виявлених в ході планової перевірки, на стан земель, що вказане засмічення земель може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини. Крім цього суд зазначає, що розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, проведений державним експертом з охорони навколишнього природного середовища з урахуванням всіх показників, в тому числі на підставі листа Головного управління Держгеокадасатру у Харківській області від 03 вересня 2020 року № 11-20-10-6213/0/19-20 зі застосуванням пониженого коефіцієнту до нормативної грошової оцінки для відкритих земель у діапазоні 0,5, та відповідно до пункту 5 Методики. Суд також акцентує увагу, що забруднення поверхні землі, факт якого був висвітлений в акті від 21 липня 2020 року № 608/11-02/03-06, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо отримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів дільниці Комунальне підприємство "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради, в подальшому може створити небезпеку для довкілля через погіршення стану навколишнього природного середовища, що виражається у можливому негативному впливі на складові довкілля, а також виникнення екологічних ризиків, які виражаються у забрудненні хімічними речовинами, які погіршують санітарний стан ґрунту, та інші об`єкти навколишнього природного середовища.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Посилання відповідача на те, що полігон відходів функціонує з 1989 року, а він надає послуги з перевезення твердих побутових відходів в порядку виконання рішення Куп`янської міської ради Харківської області № 55 від 26 лютого 2019 року лише з 26 лютого 2019 року і, відповідно не є стороною, яка має відповідати на нанесену шкоду навколишньому природному середовищі, не мають під собою жодного правового обґрунтування, оскільки Акт планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (сфера державного нагляду (контролю) № 608/11-02/03-06 має дату формування 21 липня 2020 року, тобто більше року функціонування діяльності відповідача, і в ньому (в акті) міститься дані з приводу наявності не лише хімічних речовин, а також встановлений факт засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами, зерновідходами в кучах, поліпропіленовими мішками з залишками виробів з пластмаси.

Крім того, суд зауважує, що полігон, на якому здійснює свою господарську діяльність відповідач, був переданий йому у 2019 році і саме з цього часу на долю відповідача (як особи, яка здійснює основну господарку діяльність з оброблення та видалення безпечних відходів) покладено обов`язок з дотримання норм екологічної безпеки, який пов`язаний не з об`єктом, що експлуатується та чинить вплив на довкілля, а з суб`єктом господарювання, який використовує такий об`єкт. З огляду на вкладене, перед початком використання такого об`єкту, відповідач (як суб`єкт господарської діяльності) зобов`язаний виконати вимоги екологічного законодавства, шляхом перевірки екологічних норм на переданому йому полігоні, у протилежному випадку, останній не може перекладати наслідки своєї господарської діяльності та інших юридичних осіб, які вчинювали свою господарську діяльність до 2019 року.

Крім зазначено, суд акцентує увагу на прийнятий Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказ "Про затвердження Правил експлуатації полігонів побутових відходів" № 145 від 01 грудня 2010 року (далі за текстом – Правила), який є чинним та передбачає обов`язкові до застосування правила експлуатації полігонів побутових відходів. Так, зокрема, розділом 5 Правил визначено, що на полігонах має бути створена система моніторингу та заходи екологічної безпеки мають бути спрямовані на захист нормального стану повітря, ґрунту та підземних вод. Дослідження ґрунту на території полігона побутових відходів та у межах санітарно-захисної зони (на відстані 50, 100, 200 і 500 м) повинні проводитись не рідше ніж двічі на рік. Екологічні і санітарно-технічні заходи, які здійснюються протягом року, заносяться у паспорт місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216.

Таким чином, в розрізі викладеного вбачається помилковість посилання представників відповідача на функціонування полігону з 1989 року, що в свою чергу, на їх думку, спростовує можливість доведення факту наявності у діях відповідача всіх складових екологічного правопорушення, оскільки відсутній точний заподіювач шкоди, позаяк за наведеними вище Правилами не рідше чим двічі на рік на полігоні повинний бути проведений моніторинг та заходи екологічної безпеки, дані по яких заносяться до паспорту місць видалення відходів. Тобто, моніторинг діяльності полігону побутових відходів по екологічній безпеці покладено не лише на відповідні державні органи (зокрема, на Державну екологічну інспекція), а також на сам полігон, як господарюючого суб`єкта.

З викладених обставин слідує, що відповідач, допустивши засмічення та забруднення земельної ділянки, порушив вимоги вимогу Закону України "Про відходи", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону земель", а факт засмічення та забруднення земель підтверджено наступними доказами: Актом, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (сфера державного нагляду (контролю) № 608/11-02/03-06 від 21 липня 2020 року, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 17-2020/74-78 від 21 липня 2020 року, протоколом про адміністративне правопорушення № 001026 від 15 липня 2020 року, а також постановою про накладення адміністративного стягнення № 03-14-507 від 15 липня 2020 року щодо посадової особи відповідача.

Наявність кримінальної справи не впливає на стан розгляду даної справи, адже дана справа має господарську юрисдикцію і спрямована в першу чергу на дослідження доказів та обставин, пов`язаних із діяльністю підприємства-відповідача, які потягнули за собою завдання шкоди навколишньому середовищу та встановлення всіх складових цивільно-правової відповідальності. При цьому, кримінальна справа стосується уповноваженої особи Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради, а не діяльності в цілому даної юридичної особи, пов`язаної із засміченням/забрудненням земельної ділянки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурором належними, допустимими, вірогідними та достатніми у своїй сукупності доказами доведена суду наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, у зв`язку з чим задовольняє в повному обсязі позовні вимоги та стягує з відповідача суму шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 260 811,44 грн.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати зі сплати прокурором при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суду Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради (63701, Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця 1 Травня, будинок 6, кімната 402, ідентифікаційний код юридичної особи 42471233) на користь держави (р/р UA618999980333179331000020643, назва отримувача: ГУК Харків обл./МТГ Куп`янськ/24062100, код отримувача 37874947, для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 260 811,44 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-Сервіс" Куп`янської міської ради (63701, Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця 1 Травня, будинок 6, кімната 402, ідентифікаційний код юридичної особи 42471233) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4) 3 912,17 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "16" лютого 2022 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/4237/21