Рішення № 103324558, 15.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2022Справа № 910/19434/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМОЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП"

про стягнення 354 548,05 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІМОЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП" про стягнення 354 548,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №100821/3 від 10.08.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

06.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19434/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 13.12.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 13.12.2021 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІМОЛ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №100821/3 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця товар, зазначений в специфікації у додатку №1, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку га на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Асортимент товару, шо поставляється, строки та умови його поставки, ціна, порядок і строки його оплати, обумовлюються сторонами в цьому договорі за/або в специфікаціях, рахунках, які є його невід`ємними частинами (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору загальна вартість договору складається із загальної вартості товару, фактично поставленого постачальником на користь покупця в період дії договору.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник здійснює поставку товару на підставі заявки покупця. Підтвердження прийняття заявки на поставку до виконання є виставлення постачальником рахунку.

Відповідно до п. 2.4. договору датою поставки вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій накладній або товарно- транспортній накладній.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за замовлений та отриманий товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення покупцем термінів розрахунків з отриманий товар, визначених договором і додатковими угодами (додатками) до нього покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені за кожний день прострочення, а за прострочення більше 20 днів - додатково сплачує договірну санкцію у розмірі 10% від простроченої суми коштів за кожні 10 днів такого прострочення. Сторони узгодили в порядку ст. 625 ЦК України застосовувати 36% річних. При цьому строк нарахування, стягнення нені та договірної санкції становить 3 роки.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 8.1. договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар, на підтвердження чого надав видаткові накладні на загальну суму 237 708,00 грн: №1806 від 10.08.2021, №1831 від 12.08.2021, №1829 від 12.08.2021, товарно-транспортні накладні: №Р1829 від 12.08.2021, №Р1831 від 12.08.2021, довіреність ТОВ "БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП" №144 від 10.08.2021 та №163 від 12.08.2021.

10.11.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. №0911-01 від 09.11.2021, в якій вимагав сплатити відповідачу заборгованість у розмірі 287 373,69 грн. На підтвердження чого позивач надав копію поштової накладної від 10.11.2021 №0311330887660.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 237 708,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 6 978,89 грн, договірної санкції у розмірі 95 083,20 грн, відсотки річні у сумі 14 777,96 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №1806 від 10.08.2021, №1831 від 12.08.2021, №1829 від 12.08.2021 та товарно-транспортними накладними: №Р1829 від 12.08.2021, №Р1831 від 12.08.2021 позивач поставив відповідачу товару на суму 237 708,00 грн.

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за замовлений та отриманий товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки за видатковими накладними: №1806 від 10.08.2021 - до 22.09.2021, №1831 від 12.08.2021 - до 24.09.2021, №1829 від 12.08.2021 - до 24.09.2021.

Отже, погоджений сторонами строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 237 708,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 237 708,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 6 978,89 грн, договірної санкції у розмірі 95 083,20 грн, відсотки річні у сумі 14 777,96 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та відсотків річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 7.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів розрахунків з отриманий товар, визначених договором і додатковими угодами (додатками) до нього покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені за кожний день прострочення.

Нарахування пені здійснено позивачем за періоди: за видатковою накладною №1806 від 10.08.2021 на суму 120 771,60 грн - з 23.09.2021 по 26.11.2021; за видатковою накладною №1831 від 12.08.2021 на суму 107 036,40 грн - з 27.09.2021 по 26.11.2021; за видатковою накладною №1829 від 12.08.2021 на суму 9900,00 грн - з 27.09.2021 по 26.11.2021.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Перевіривши розрахунок пені у сумі 6 978,89 грн (3 656,22 грн+3041,40 грн+281,27 грн) судом встановлено, що розрахунок здійснені арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Також, у пункті 7.2. договору сторони передбачили, що за прострочення більше 20 днів - відповідач додатково сплачує договірну санкцію у розмірі 10% від простроченої суми коштів за кожні 10 днів такого прострочення.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 20 календарних днів, оскільки розрахунок штрафу є арифметично вірним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення 95 083,20 грн штрафу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України у п. 7.2. договору сторони погодили застосовувати 36% річних.

Розрахунки 36% річних у сумі 14 777,96 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМОЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП" про стягнення 354 548,05 грн повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОМПАНІ ГРУП" (04114, місто Київ, вулиця МАКІЇВСЬКА, будинок 10, приміщення 7, ідентифікаційний код 39310886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІМОЛ" (03113, місто Київ, вулиця ЛАГЕРНА, будинок 42, квартира 22, ідентифікаційний код 36592205) основний борг у розмірі 237 708,00 грн., пеню у розмірі 6 978,89 грн., штраф у розмірі 95 083,20 грн., відсотки річні у розмірі 14 777,96 грн. та судовий збір у розмірі 5318,22 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 15.02.2022.

Суддя О.В. Гулевець