Рішення № 103324186, 02.02.2022, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. м. Житомир Справа № 906/558/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Верхацький І.В. - адвокат, довіреність № 14-335 від 22.12.2020 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: Павицький В.О. - в.о. начальника юридичного відділу, наказ № 31-к від 31.01.2022 та довіреність № 205 від 27.01.2022).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест"

про стягнення 1 241 181,11 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1092803,36 грн. основного боргу, 18091,91 грн. - пені, 34781,21 грн. 3% річних, 95504,63 грн. - інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав своїх зобов`язань згідно договору постачання природного газу №6251/1920-БО-10 від 27.09.2019 щодо оплати вартості поставленого газу. В результаті прострочення оплати позивач нарахував на суму боргу пеню, 3% річних та інфляційні.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

06.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 52470,71 грн. та зменшити на 50% розмір пені, 3% річних та інфляційних.

28.07.2021 до суду від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив, в якій наведено додаткові обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 906/558/21 до судового розгляду по суті.

27.01.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких суд проінформовано, що 28.12.2021 на рахунок АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшли грошові кошти, сплачені ТОВ "Малин Енергоінвест" за природний газ, поставлений згідно договору № 6251/1920-БО-10 від 27.09.2019 в сумі 1092803,36 грн. з відповідними доказами.

31.01.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшли докази погашення суми основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що пеня, 3% річних та інфляційні відповідачем не сплачені, тому підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору в досудовому порядку.

З приводу даного клопотання про відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

Оскільки зазначені представником відповідача у клопотанні підстави для відкладення судового засідання не узгоджується з наведеними вище підставами для відкладення, враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, при цьому у відзиві на позовну заяву ТОВ "Малин Енергоінвест" висловив свою позицію щодо суті спору, заявлене клопотання задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2019 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (простачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (споживач, відповідач) укладено договір №6251/1920-БО-10 постачання природного газу (далі-договір) (а.с. 11-19), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п.2.1. договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 360 тис.куб.метрів.

Відповідно до пункту 3.8 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.

Пунктом 3.9.3. сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.

За умовами пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 28.01.2020), ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №17) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання Компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на Компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності).

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно п. 4.3. договору, ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в п.12 договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.

Відповідно до п. 4.4. договору, загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Згідно з пунктом 5.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За пунктом 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками підприємств.

Судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 22.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 20.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020 сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціни, порядку та умов проведення розрахунків, строку дії договору та інших умов договору (а.с. 20-28).

На виконання умов договору, позивачем у період жовтень 2019 року - квітень 2020 року (включно) передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 29-35).

оплату за переданий природний газ відповідач здійснив лише частково на суму 203146,26 грн. та не виконав зобов`язання в строк, визначений договором.

Після пред`явлення позову до суду відповідачем сплачено основну суму боргу в повному обсязі, що підтверджено відповідними доказами та представниками сторін в судовому засіданні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження в частині вимог щодо стягнення 1092803,36 грн. основного боргу слід закрити за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони, зокрема погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 року сторони договору виклали пункт 7.2. в новій редакції та визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14.2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 18091,91 грн. є обґрунтованими.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивачем нараховано 3% річних в сумі 34781,21грн та інфляційних втрат в загальній сумі 95504,63 грн.

Господарський суд, перевіривши проведені позивачем нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, встановивши факт невиконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати за поставлений газ, дійшов висновку, що вказані нарахування здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення сум пені, 3% річних та інфляційних на 50% з посиланням на скрутне матеріальне становище підприємства відповідача, несвоєчасність розрахунків споживачами, наявність дебіторської заборгованості споживачів. Зазначене клопотання також містить посилання на судову практику щодо зменшення як пені, так і 35 річних та інфляційних.

Частина 2 ст. 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов`язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.

Господарський кодекс України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Наведені відповідачем об ґрунтування не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності. ТОВ "Малин Енергоінвест" не обмежене у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Щодо зменшення сум 3% річних та інфляційних, обґрунтованих правовою позицією Великої Палати Верховного Суд в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд зазначає, що здійснивши ретельну оцінку обставин справи № 902/417/18, за яких було ухвалено зазначену постанову, та оцінивши співвіднесення з обставинами справи, яка розглядається судом, прийшов до висновку, що в даному випадку має місце фрагментарне застосування судової практики, що виявляється в цитуванні та посиланні на правові позиції Верховного Суду, які не є релевантними для конкретної судової справи.

Так, в справі № 902/417/18 предметом спору окрім суми основного боргу були пеня, штраф у розмірі 15% від ціни договору, 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів та інфляційні, що в сумі перевищили майже в два рази суму прострочення.

Проте, при розгляді даної справи таких виключних обставин судом не встановлено, отже суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення на 50% сум пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків в повному обсязі (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18091,91 грн. пені, 34781,21 грн. 3% річних, 95504,63 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 1092803,36 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Українських Повстанців, 25А, код ЄДРПОУ 37555721)

- на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 18091,91 грн. пені, 34781,21 грн. 3% річних, 95504,63 грн. інфляційних, а також 2225,67 грн. судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення 1092803,36 грн. основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.02.22

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек.)