Ухвала суду № 103323992, 14.02.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частково

14.02.2022м. Дніпро№ 904/6411/15

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» №25/07 від 31.01.2022 про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» м. Кривий Ріг

про стягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 118843148грн.77коп., пені в розмірі 16312240грн.65коп., 3% річних в розмірі 3347724грн.43коп. та суми інфляційної складової в розмірі 50210810грн.76коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (заявника): Демченко А.Г., довіреність №2 від 31.12.2021, адвокат.

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулась до Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” з позовом про стягнення суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 118843148грн.77коп., пені в розмірі 16312240грн.65коп., 3% річних в розмірі 3347724грн.43коп. та суми інфляційної складової в розмірі 50210810грн.76коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013 в частині розрахунків за отриманий природний газ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 позовні вимоги задоволені частково.

Зменшений розмір заявленої до стягнення пені з 16312240грн.65коп. до 8156120грн.33коп.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 118843148грн.77коп., пеню в розмірі 8156120грн.33коп., 3% річних в розмірі 3346089грн.10коп., суму інфляційної складової в розмірі 44388479грн.74коп. та суму витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 73080грн.00коп.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення суми 3% річних в розмірі 1635грн.33коп. та суми інфляційної складової в розмірі 5822331грн.02коп.

На виконання судового рішення Господарським судом Дніпропетровської області був виданий наказ від 12.10.2015.

На адресу суду 02.02.2022 надійшла заява Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” від 31.01.2022 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15.

Заявник повідомляє, що відповідно до листа Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №8/10-1853-17 від 25.10.2017 КПТМ “Криворіжтепломережа” внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожитті енергоносії.

В обґрунтування наявності підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на норми статей 1, 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII від 03.11.2016 (в редакції відповідно до Закону України №1639-ІХ від 14.07.2021), акт звіряння розрахунків станом на 31.05.2021, складений та підписаний сторонами, та вказує про погашення в повному обсязі до 01.06.2021 суми боргу та наявність на цю дату заборгованості лише зі сплати 3% річних в розмірі 7371096грн.99коп., інфляційної складової в розмірі 85647908грн.61коп., пені в розмірі 11231858грн.56коп. та суми судового збору.

Заявник зазначає, що залишок суми боргу в розмірі 6174030грн.76коп. був сплачений шляхом погашення заборгованості за спожитий природний газ на вироблення теплової енергії для побутових споживачів пільгами та субсидіями (компенсаційним шляхом) відповідно до норм діючих на той час нормативно-правових актів (Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014; Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015; постанови Кабінету Міністрів України №296 від 26.04.2017 “Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ”).

Посилаючись на тривалість розрахунків в часі та погашення заборгованості компенсаційним шляхом, заявник повідомляє, що не має можливості надати платіжні доручення, тому до заяви додаються акт звіряння розрахунків станом на 31.05.2021 та інформація щодо актуальної заборгованості за договорами, підписана головним бухгалтером підприємства.

Враховуючи викладене, заявник просить зобов`язати позивача (стягувача) до моменту розгляду заяви надати суду інформацію про дату оплати основної заборгованості за договором постачання природного газу №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 у справі №904/6411/15.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2022 прийнято до розгляду заяву Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” від 31.01.2022 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15. Судове засідання для розгляду заяви призначене на 14.02.2022. Запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо наявності підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15, у тому числі, щодо обставин та дати погашення суми боргу в розмірі 118843148грн.77коп. за договором купівлі - продажу природного газу №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013 (разом з доказами направлення таких пояснень на адресу іншого учасника справи).

На адресу суду 14.02.2022 засобами електронного зв`язку надійшли заперечення позивача(стягувача) №39/10-386-22 від 11.02.2022 щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Вказані заперечення підписані цифровим підписом.

Стягувач зазначає, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015 у справі №904/6411/15 перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Стягувач вказує, що статтею 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII від 03.11.2016 (з урахуванням внесених змін) запроваджений механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановлена заборона на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.

Стягувач звертає увагу, що вказана стаття визначає саме списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних. Але заявником не підтверджено доказами самого факту списання коштів (пені, інфляційних втрат та 3% річних) зазначених у виконавчому документі. В матеріалах заяви відсутні докази стосовно порядку (механізму) такого списання зазначених нарахувань.

Стягувач наголошує на тому, що приписи Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII від 03.11.2016 не наділяють суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв`язку із прийняттям вказаного вище Закону. Адже в цьому Законі відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, також відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов`язання.

Стягувач вказує, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15 не був виданий помилково (рішення суду у даній справі набрало законної сили, рішення суду підлягає примусовому виконанню, рішення суду не скасоване). Обов`язок боржника щодо невиконаного ним в обумовлений сторонами строк зобов`язання за договором №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013 не є припиненим або добровільно виконаним боржником або іншою особою. Наказ суду був виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов`язків, які не передбачені рішенням суду.

Наявність Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII від 03.11.2016 не виключає застосування норм статті 526 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов`язання належним чином. Тому зобов`язання боржника є дійсним та не припиненим.

Боржник не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII від 03.11.2016 (в редакції чинній на даний момент). Боржником не надано доказів звернення його до органу виконавчої влади із зазначеними у ст. 3 цього Закону документами для включення його до Реєстру.

З даних Реєстру, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону, не вбачається, що боржник включений до нього в частині врегулювання заборгованості саме перед НАК “Нафтогаз України” як стягувачем у справі №904/6411/15 (виконавче провадження №49432743).

Також стягувач зазначає, що з огляду на положення Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” №1730-VIII від 03.11.2016 судовий збір не підлягає списанню.

На адресу суду 14.02.2022 надійшли письмові пояснення відповідача (боржника) №29/07 від 11.02.2022 щодо сплати суми основного боргу.

Відповідач зазначає, що сплата суми боргу за договором №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013 здійснювалась відповідачем (платіжні доручення №11 від 17.03.2016 на суму 23647477грн.82коп., №14 від 18.04.2016 на суму 26867890грн.01коп., №23 від 20.05.2016 на суму 862879грн.29коп., №23 від 21.06.2016 на суму 2967422грн.54коп., №30 від 19.07.2016 на суму 189442грн.84коп., №31 від 18.08.2016 на суму 122627грн.22коп., №32 від 17.11.2016 на суму 12076981грн.48коп., №3 від 25.01.2017 на суму 52108427грн.57коп.) та за допомогою субвенцій з державного бюджету.

Також відповідач посилається на рядок 55 акту звіряння розрахунків станом на 31.12.2021, складеного та підписаного представниками сторін, з якого вбачається відсутність суми боргу за договором №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013.

В судове засіданні від 14.02.2022 позивач (стягувач) не забезпечив явку свого представника.

Розглянувши заяву Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа”, дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

1) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17.

Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX (далі - Закон №1639-ІХ) набрав чинності 29.08.2021.

Вказаним Законом, між іншим, внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон №1730-VIII).

Приписами ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в редакції, з урахуванням змін, внесених Законом №1639-IX, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

На відміну від приписів ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", законодавець не обмежив дію Закону №1730-VIII на суб`єктів, в залежності від включення їх до Реєстру.

Згідно із ст. 7 Закону №1730-VIII, із змінами, внесеними Законом №1639-ІХ, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.

Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:

- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;

- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Як вбачається яз матеріалів справи, присуджена до стягнення з відповідача за результатами розгляду справи №904/6411/15 заборгованість виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача за отриманий природний газ, тобто, за енергоносії.

Відповідно до наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15 з відповідача (боржника) на користь позивача(стягувача) стягнуто суму основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 118843148грн.77коп., пеню в розмірі 8156120грн.33коп., 3% річних в розмірі 3346089грн.10коп., суму інфляційної складової в розмірі 44388479грн.74коп. та суму витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 73080грн.00коп.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу в розмірі 118843148грн.77коп. за договором постачання природного газу №651/14-ТЕ-5 від 05.12.2013 відсутня. Це підтверджується платіжними дорученнями та актами звіряння розрахунків, складеними між сторонами, станом на 31.05.2021, на 31.12.2021. Позивач не оспорив факт погашення суми основного боргу в розмірі 118843148грн.77коп.

Судом встановлено та не заперечується сторонами те, що погашення основної частини боргу відбулося до 01 червня 2021 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується із позицією відповідача, що на відносини сторін у даному випадку розповсюджуються норми ч. 2 ст. 7 Закону №1730-VIII.

Запроваджений Законом механізм списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, виключає правомірність примусового стягнення з відповідача зазначеної заборгованості.

При цьому, у поданих запереченнях стягувач стверджує, що підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню може бути саме факт списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, проте заявником не підтверджено доказами факту списання коштів, зазначених у спірному виконавчому документі.

З цього приводу суд зазначає, що термін "списання заборгованості", не є цивільно-правовим терміном, він застосовується у сфері організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які ґрунтуються , у тому числі, на принципах:

- повного висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Проаналізувавши Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд зазначає, що встановлений законодавцем обов`язок списати заборгованість з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат, має на меті вилучення з обліку кредитора, та, як наслідок, звільнення боржника від додаткового навантаження, в умовах повного виконання основного зобов`язання задля забезпечення досягнення мети Закону №1730-VIII, а саме забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Суд зауважує, що встановлений Законом обов`язок списати заборгованість виникає у стягувача з моменту набрання ним чинності. Заперечення позивача, в умовах чітко встановлених та підтверджених судом в межах цієї справи боргових зобов`язань, не може впливати на права відповідача бути вільним від боргів, які підлягають списанню.

Стягувач, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, посилається на те, що боргові зобов`язання (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) не обліковані в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, у зв`язку з чим на них не розповсюджується дія ст. 7 Закону №1730-VIII.

Зі змісту абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1730-VIII до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону віднесена заборгованість за спожиті енергоносії та заборгованість з різниці в тарифах. Під процедурою врегулювання заборгованості законодавець визначив заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

З контекстного змісту Закону №1730-VIII випливає, що вказана вище заборгованість та заборгованість з 3% річних, пені, інфляційних витрат відокремлені законодавцем, хоча остання заборгованість включається у довідку для включення в реєстр, але вона відображається із основною заборгованістю, яка підлягає врегулюванню згідно з Законом.

Неможливість внесення до реєстру основної заборгованості, яка погашена станом на 01 червня 2021 року, на погляд суду, унеможливлює та робить недоцільним внесення заборгованості зі сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, в умовах відсутності боргу, який підлягає врегулюванню за Законом.

Така позиція суду узгоджується із ч.2 ст. 7 Закону №1730-VIII, за якою нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 01 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01 червня 2021 року.

Таким чином, відсутність основного боргу та обов`язок списати неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних з дня набрання чинності Законом, виключає будь - який їх облік у реєстрі, який формується з нової редакції після набрання Законом чинності.

Стосовно доводів позивача відносно обов`язковості судового рішення, яким стягнуто спірну заборгованість в межах справи №904/6411/15, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення статті жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд у даному випадку враховує практику Європейського суду з прав людини про те, що очікування особи від виконання рішення суду на його користь є майном.

Суд зауважує, що мета Закону №1730-VIII полягає у забезпечені загального інтересу та інтересів суспільства - забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, діяльність яких пов`язана із виконанням житлово-комунальних послуг, які визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином, дія держави, пов`язана із запровадженням процедури списання заборгованості, визначеної ст. 7 Закону №1730-VIII, у даному випадку не виходить за межі ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Суд також, звертає увагу, що ст. 8 Закону №1730-VIII законодавець запровадив гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів в умовах реалізації механізмів оздоровлення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

За приписами ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Враховуючи погашення суми боргу до 01.06.2021 та відсутність правових підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із запровадженням механізму забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, наявні підстави для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15 таким що не підлягає виконанню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 118843148грн.77коп., пені в розмірі 8156120грн.33коп., 3% річних в розмірі 3346089грн.10коп., суми інфляційної складової в розмірі 44388479грн.74коп.

Вимоги заявника про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15 таким що не підлягає виконанню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору в розмірі 73080грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати із сплати судового збору були розподілені за результатами розгляду справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Норми статті 7 Закону №1730-VIII не розповсюджуються на заборгованість із відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 86, 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” №25/07 від 31.01.2022 про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 таким, що не підлягає виконанню у справі №904/6411/15 - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2015 у справі №904/6411/15 про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (ідентифікаційний код: 03342184; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, 9) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6) суми основного боргу за договором купівлі - продажу природного газу в розмірі 118843148грн.77коп., пені в розмірі 8156120грн.33коп., 3% річних в розмірі 3346089грн.10коп., суму інфляційної складової в розмірі 44388479грн.74коп.

Відмовити у задоволенні решти вимог, викладених в заяві Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа” №25/07 від 31.01.2022.

Ухвала набирає законної сили 14.02.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписаний 16.02.2022.

Суддя Р.Г. Новікова