Рішення № 103323830, 13.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Київ № 640/9207/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просить суд:

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/17 за період з 27.12.2019 по 02.04.2021 включно в розмірі 178 003,08 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач покликається на несвоєчасність виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, у зв`язку із чим на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позову. Зауважив, що затримка у виконанні рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/17 про поновлення на роботі ОСОБА_1 зумовлена виключно пасивною поведінкою позивача.

Позивач надала відповідь на відзив, у якій наполягала на обґрунтованості позовних вимог зазначивши, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці, закон пов`язує так виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі №826/6524/17 вирішено, зокрема, поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу взаємодії з дипломатичними установами управління організаційно-технічної підтримки Департаменту міжнародних зв`язків Державної фіскальної служби України з 21.04.2017. В наведеній частині рішення суду допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 у справі №826/6524/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 в зазначені частині залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України без задоволення.

У зв`язку із невиконанням вказаного судового рішення, позивач звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/17 за період з 06.02.2019 до 26.12.2019 включно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021, яке набрало законної сили 14.06.2021, у справі № 640/26089/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/17.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/1, а саме, за період з 06.02.2019 до 26.12.2019 включно в розмірі 127 693,01 грн.

Зважаючи на подальше невиконання відповідачем рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі №826/6524/17, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18.

З огляду на зазначене, після прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва 05.02.2019 у справі №826/6524/17 у Державної фіскальної служби України, як роботодавця, виник обов`язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати середній заробіток у межах суми стягнення за один місяць.

Суд звертає увагу на те, що станом на момент прийняття рішення у цій справі, доказів поновлення позивача на посаді до суду не надано. При цьому, факт невиконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідач не заперечує.

Разом з тим, відповідач зазначає, що невиконання вказаного рішення зумовлене тим, що позивач не подавала до Державної фіскальної служби України заяви про виконання вказаного рішення чи інших виконавчих документів.

З приводу вказаних доводів відповідача суд зазначає, що судове рішення про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, за виключенням непереборних.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19.

Також, стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

З огляду на викладене, посилання відповідача на ненадходження заяви від позивача чи інших виконавчих документів щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді, як на підставу невиконання рішення, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/17.

При визначенні періоду за який належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд зазначає таке.

Оскільки суд встановив невиконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/17 в частині поновлення позивача на посаді, граничною датою періоду затримки за який належить стягнути середній заробіток є дата прийняття рішення у цій справі, тобто 13.01.2022.

При цьому, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 640/26089/19, зокрема, стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 у справі № 826/6524/1, а саме, за період з 06.02.2019 до 26.12.2019 включно.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27.12.2019 по дату прийняття рішення у цій справі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 421,04 грн. При цьому кількість робочих днів за період з 27.12.2019 по 13.01.2022 становить 512 днів (у тому числі з 27.12.2019 по 31.12.2019 - 3 дні, з 01.01.2020 по 11.12.2020 - 238 днів, з 12.12.2020 по 13.01.2022 - 271 день).

За змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV Порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100» (яка набрала чинності з 12.12.2020 - дня оприлюднення в газеті «Урядовий Кур`єр № 242) пункт 10 Порядку виключено.

Разом з тим, відповідно із статтею 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, оскільки нарахування середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі здійснюється за кожний день такої затримки окремо - розрахунок належного позивачу середнього заробітку за дні затримки до 12.12.2020 має здійснюватись з урахуванням пункту 10 Порядку, який був чинним до зазначеної дати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році ) посадовий оклад позивача до звільнення складав 5900,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №102 від 06.02.2019 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році» з 01.01.2019 підвищено посадовий оклад за посадою, яку обіймала позивач до 2,27 розмірів мінімального окладу (примітка 1 до схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах) передбачає , що посадові оклади на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів визначаються шляхом множення мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, який становить два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний коефіцієнт).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Таким чином посадовий оклад за посадою позивача з 01.01.2019 року становить (1762*2)*2,27=8000 грн.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача з 01.01.2019 дорівнює 1,35 (8000,00 / 5900,00).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 16) з 01.01.2020 посадовий оклад за посадою позивача збільшений до 8 500 грн.

Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу позивача в 2020 році дорівнює 1,44 (8500,00/5900,00).

Середній заробіток позивача в періодах, в яких застосовується коефіцієнт підвищення посадового окладу становить: з 27.12.2019 по 31.12.2019 - 1705,21 грн. (3 робочих дні х 421,04 грн. х 1,35), з 01.01.2020 по 11.12.2020 - 144 298,83 грн. (238 робочих дні х 421,04 грн. х 1,44).

Середній заробіток позивача 12.12.2020 по 13.01.2022 включно (період, в якому коефіцієнт коригування не застосовується) складає 114 101,84 грн. (271 робочий день х 421,04 грн.).

Загальний розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі з 27.12.2019 по 13.01.2022 включно складає 260 105,88 грн. (1705,21 грн. + 144 298,83 грн. + 114 101,84 грн.).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з Державної фіскальної служби України на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді, за період з 27.12.2019 по 13.01.2022 включно в розмірі 260 105,88 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1780,03 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в адміністративній справі № 826/6524/17 у розмірі 260 105,88 грн. (двісті шістдесят тисяч сто п`ять гривень вісімдесят вісім копійок) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) судовий збір у розмірі 1780,03 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень три копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлення та підписано - 13.01.2022.

Суддя Т.П. Балась