Рішення № 103322165, 17.01.2022, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/130/21

Провадження № 2/545/84/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді Гальченко О.О.,

при секретарі Лисенко І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.01.2021 року звернувся до суду із позовом до АТ «Кредобанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що в листопаді 2020 року йому - ОСОБА_1 , стало відомо, що інформація про нього міститься в Єдиному реєстрі боржників та приватним виконавцем - Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження відносно нього про стягнення коштів ( № АСВП: 61855558 ).

Звернувшись до приватного виконавця 04.12.2020 року, йому було надано можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, а також надано постанову про відкриття виконавчого провадження та копії документів, на підставі яких було відкрито дане виконавче провадження.

На підставі вказаних документів йому стало відомо, що приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО - Личук Т.В. 27.01.2020 року вчинено виконавчий напис, на підставі якого з нього на користь ПАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість, що виникла по кредитному договору зі страхування життя позичальника та Грейс Періодами та договору про відступлення права вимоги № 270К, укладеного 02 липня 2018 року між ПАТ «Платинум Банк» та ПАТ «Кредобанк».

Окрім того, жодних повідомлень про наявність заборгованості, а також намір стягувача звернутись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису він не отримував.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, такий захист здійснюється у спосіб, передбачений у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 «орядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

П. 1.2. Глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1. вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.2. Глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному «Переліку…» документів. При цьому цей «Перелік…» документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в «Порядку вчинення нотаріальних дій».

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису ( ст. 88 Закону України «Про нотаріат» ).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з «Переліком…» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений п.п. 2.3. п. 2 Глави 16 розділу II «Порядку…», - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику та ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» шляхом надіслання перед початком процедури звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним «Переліком…» є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт ( подання стягувачем відповідних документів нотаріусу ) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує,?поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Отже, підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду виловленою в постанові від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону… у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до оскаржуваного виконавчого напису розрахунок заборгованості вчинено в період з 02.07.2018р. по 31.10.2019р. Підстави нарахування заборгованості саме в зазначений період не вказано. Чому саме зазначено такий період, йому невідомо. Звертає увагу суду на те, що відповідно до додатку № 1 графіку платежів, сума кредиту та сума комісії ідентична тій сумі, яка стягується з боржника, хоча в даному випадку проводиться нарахування з 16.01.2017 року. Тобто фактично, нотаріус вчинив виконавчий напис на кредитному договорі про стягнення з нього нарахованої заборгованості за весь період, починаючи з 16.01.2017 року.

Національний банк України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення від 23 лютого 2017 року № 95-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк».

Проте, як зазначено у виконавчому написі 02 липня 2018 року ПАТ «Платинум Банк» уклав з ПАТ «Кредобанк» договір відступлення прав вимоги. Яким чином ліквідований банк міг укладати від свого імені договори позивачу невідомо, оскільки право грошової вимоги до боржника за кредитним договором іншому банку може передати Фонд на підставі договору про відступлення право вимоги. Новий кредитор, тобто банк, повинен письмово повідомити позичальника про зміну кредитора та вказати нові реквізити, на які слід сплачувати кошти. Але ж в даному випадку мова йде про період від визнання банку неплатоспроможним до періоду ухвалення рішення про ліквідацію.?

Оскільки, фактично стягнення проводиться з 16.01.2017 року, відповідачем пропущено строк позовної давності по нарахуванню пені, штрафів, комісій. За таких обставин відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваного виконавчого напису була безспірною. Нотаріус не повідомляла Боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію, коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мала вчиняти виконавчий напис оскільки нею не була перевірена безспірність вимог кредитора ( відповідача ). Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014р. про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення вказано, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, вчинення приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. виконавчого напису № 368 від 27.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 955 грн. суперечить правилам ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» щодо обов`язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, гл.16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» щодо безспірності документів, на підставі яких здійснюється стягнення, роз`ясненням п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні».

Прохав визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 368 від 27.01. 2020 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 24 955 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2021 рокуза заявою представника ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» Кізко Л.С. про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ( в порядку ст.55 ЦПК України ), залучено до участі у даній справі правонаступника відповідача АТ «Кредобанк» - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» ( а. с. 156 ).

Представник позивача – Ражик Т.А. надала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

ТОВ « ФК «Приватні інвестиції» надав відзив на позов, в якому послався на те, що згідно Закону України «Про нотаріат» та іншими законодавчими актами, як регламентують діяльність нотаріусів, не передбачено обов`язку нотаріуса повідомляти боржника про вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з останнього. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії на підставі наданого пакету документів та в межах законодавства України.

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум банк» ( від імені Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» Ірклієнко Юрія Петровича) був укладений кредитний договір № 404/10579ЕСЬGЗВІ2Т від 13.12.2016 р. зі страхування життя позичальника, згідно із яким ОСОБА_1 надали кредит, в подальшому вимоги до позичальника набув новий стягувач ПАТ «Кредобанк» ( АТ «Кредобанк» ),.

Договір, укладений між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 був переданий новому стягувачу ПАТ «Кредобанк» ( надалі - АТ «Кредобанк» ) за договором № 270К від 02.07.2018 року про відстукплення прав вимоги ( копії договору додаються ).

Зазначений договір укладений відповідно до результатів відкритих торгів ( аукціону ), оформлених відповідним протоколом електронних торгів, за якими новим кредитором і став АТ «Кредобанк».

Також, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщена відповідна інформація щодо укладеного договору та інформація щодо переданих кредитних договорів, а саме:

«Публічний паспорт активу 1» містить інформацію про укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № 404/10.579ЕСLGЗВІ2Т ( порядковий номер в таблиці № 8872 ).

Копії наявних документів та витягів з офіційного сайту, «Публічного паспорту активу 1» додаються. Згідно витягу з таблиці щодо проданих АТ «Кредобанк» кредитних договорів , заборгованість станом на 02.07.2018 р. складала - 19 605 грн.

Отже, станом на дату укладення договору № 270К від 02.07.2018 року про відступлення прав вимоги у ОСОБА_1 вже була наявна заборгованість зі сплати коштів за кредитним договором від 13.12.2016 р.

Зазначені твердження позичальника щодо його необізнаності про заборгованість є не зрозумілими для Кредитора, оскільки не було надано будь-яких доказів належного виконання зобов`язань, не надавались докази сплати коштів, не зазначались обставини, які спростовують наявність заборгованості. Фактично договір № 404/10579ECLG3BI2T від 13.12.2016 р. не був виконаний ОСОБА_1 .

Так, згідно ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( Продаж майна банку, що ліквідується ) Майно ( активи ) банку або кількох банків ( пули активів ) може бути реалізоване у такий спосіб :

1) на відкритих торгах ( аукціоні ) :

2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Продаж майна ( активів ) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі ( на електронних майданчиках ).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно розділу II «Визначення термінів» «Положення щодо організації продажу активів ( майна ) банків, що ліквідуються», затвердженого Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016р. № 388 ( у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.05.2017р. № 1872 ) потенційний покупець - фізична або юридична особа, яка має намір придбати актив (майно) банку та може набути такий актив (майно) у власність чи на підставі іншого речового права:

Згідно розділу VI «Умови та порядок проведення відкритих торгів ( аукціону )» Положення щодо організації продажу активів ( майна ) банків, що ліквідуються, затвердженого Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2403.2016р. № 388 ( у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.05.2017р. № 1872 ) на відкритих торгах ( аукціоні ) можуть продаватися такі види активів ( майна ) банку, що ліквідується :

основні засоби;

майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу;

майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження;

дебіторська заборгованість;

права вимоги.

Інші види активів ( майна ) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

Згідно розділу VII. «Порядок продажу активів ( майна ) банку на відкритих торгах ( аукціоні)», «Положення щодо організації продажу активів ( майна ) банків, що ліквідуються», затвердженого Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.03.2016р. № 388 ( у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.05.2017р. № 1872 ) для участі у відкритих торгах ( аукціоні ) потенційний покупець зобов`язаний внести на рахунок організатора відкритих торгів ( аукціону ) гарантійний внесок у вигляді грошових коштів, розмір яких встановлюється Фондом, та/або надати електронну банківську гарантію, яка передбачає строк для оплати вимоги не більше трьох робочих днів і бенефіціарами за якою є банк ( кілька банків ), майно ( активи ) якого ( яких ) виставляється для продажу, у розмірі грошового забезпечення ( покриття ) за мінусом винагороди організатора відкритих торгів ( аукціону ).

Банк укладає договір купівлі-продажу активу ( майна ) протягом 20 робочих днів з дня формування протоколу відкритих торгів ( аукціону ) з можливістю продовження такого строку за рішенням Фонду у разі отримання Фондом обґрунтованого подання від банку ( у разі якщо Фонд не здійснює повноваження ліквідатора безпосередньо ) та надходження на рахунок такого банку до кінця вісімнадцятого робочого дня з дати формування протоколу від переможця відкритих торгів ( аукціону ) повної оплати коштів за лот ( загальний строк не може перевищувати 132 робочих днів та не може закінчуватися пізніше завершення строку ліквідації банку ), забезпечує проведення розрахунків відповідно до нього та протягом наступного робочого дня після дня проведення розрахунків інформує про завершення розрахунків уповноважений структурний підрозділ Фонду.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

ОСОБА_1 кошти не сплачував, чим порушив права АТ «Кредобанк».

До того ж, жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності будь яких заперечень з боку позивача не надходило. Позивач не пред`являв до Банку ( ПАТ «Платинум Банк», ПАТ «Кредобанк» ) жодних претензій чи заперечень. Контррозрахунку не надав, не надав підтверджень належного виконання ним своїх зобов`язань, про які він знав, оскільки особисто укладав даний договір та закріплював його своїм підписом ( укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ним ).

25.06.2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» було укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1. у відповідності до умов якогоО права вимоги за кредитним договором № 404/10579ECLG3BI2T від 13.12.2016 року перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції», код за ЄДРПОУ 37356981.

Згідно п. 3.1. договору передбачено, що на умовах цього договору з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов`язання щодо оплати ( фінансування ) ціни відступлення, сума якої визначена в п.4.1.цього договору ( а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення ). Клієнт відступає фактору ( передає у власність фактора ) права вимоги в повному обсязі за плату під фінансування від фактора, а фактор з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов`язання щодо оплати ( фінансування ) ціни відступлення ( а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення ), набуває ( приймає у власність ) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату ( надає фінансування ) клієнту.

Згідно п.3.2. договору шляхом укладення ( підписання ) договору сторони підтверджують здійснення фактичної передачі клієнтом у власність фактору та прийняття фактором у власність від клієнта ( фактичне відступлення ) з дня, наступного за днем, у який фактором на користь клієнта буде виконано в повному обсязі у повній відповідності до умов цього договору грошове зобов`язання щодо оплати ( фінансування ) ціни відступлення ( а щодо прав вимоги, які виникнуть в майбутньому, - з дня їх виникнення ), прав вимоги за кредитним договорами щодо портфеля заборгованостей у повному обсязі. Цей договір є підтвердженням фактичного переходу від клієнта до фактора ( фактичного відступлення ) прав вимоги щодо портфеля заборгованостей у повному обсязі відповідно до умов цього договору з визначеної цим договором дати переходу прав вимоги.

Згідно з п. 1.1. договору факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами № 250621/1 від 25.06.2021 року ( Розділ Визначення та тлумачення ) «права вимоги» - означає повний обсяг пов`язаних із кредитуванням прав грошової вимоги клієнта до позичальників за кредитними договорами та всіх пов`язаних із такими правами грошової вимоги прав клієнта щодо позичальників за кредитними договорами, які ( всі такі права ) наявні на дату переходу прав вимоги від клієнта до фактора відповідно до умов цього договору, а також які ( всі такі права) виникнуть у майбутньому, включаючи, але не обмежуючись, щодо сум кредитів, процентів за користування кредитами, комісій, плат, неустойок ( штрафів, пені ) та інших платежів, що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін ( відступлення права вимоги ) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до вищезазначеного ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 .

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги ).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитору переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України v справі № 6-979цс15.

Разом з тим, позивач не надав жодних доказів оплати заборгованості первісним кредиторам - ПАТ «Платинум Банк» та АТ «Кредобанк», а тому ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» має право вимагати виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

27.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу - Личук Т.В. було вчинено виконавчий напис № 368 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 24 955 грн.

П. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ ( ст.18 ПК України.ст.87 Закону України «Про нотаріат» ).

Згідно положень глави 16 розділу 11 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 «Переліку….» документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року. «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин».

Виконавчий напис може бути вчинений на кредитному договорі, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису, були подані всі необхідні документи, які підтверджують наявність заборгованості.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх v стягувана ( п.п. 2.2. п. 2 Глави 16 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій» ).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком..» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р. а тому при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку.

Таким чином, за змістом п.2 вказаного «Переліку…», а також «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, ст. 87 та 88 ЗУ «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище «Переліком…» документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Враховуючи, що за своєю суттю виконавчий напис є розпорядженням нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника, тобто в основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком..». Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем ( постанова Верховного суду від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц ).

Наразі виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у Приватного виконавця - Гречин Н.В.

Виконавче провадження відкривається так само на підставі виконавчих документів, які відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 3 та ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження»: Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

У виконавчому документі зазначаються : 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування ( для юридичних осіб ) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові ( для фізичних осіб ) стягувача та боржника, їх місцезнаходження ( для юридичних осіб ) або адреса місця проживання чи перебування ( для фізичних осіб ), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника ( для юридичних осіб - за наявності ); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта ( для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті ) боржника ( для фізичних осіб - платників податків ); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили ( крім рішень, що підлягають негайному виконанню ); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані ( якщо вони відомі суду чи іншому органу ( посадовій особі ), що видав виконавчий документ ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

ЩОДО В1ДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ ДО АТ «КРЕДОБАНК»:

Відповідно до вимог ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення вимоги ), а згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу ( фінансування під відступлення права грошової вимоги ) одна сторона ( фактор ) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта ) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника ).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони ( боржника чи кредитора ) у зобов`язанні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення вимоги ), а згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок процесуального правонаступництва визначений нормами Цивільного процесуального законодавства.

Отже, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, право вимоги до ОСОБА_1 була передано від ПАТ «Платинум Банк» до АТ «Кредобанк» ( ПАТ «Кредобанк» ), а від АТ «Кредобанк» до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» згідно укладених договорів про відступлення права вимоги.

ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повідомляли позивача про відступлення права вимоги до нового стягувача щодо його кредитного договору та вказували нові реквізити для сплати ( КОПІЇ ПОВІДОМЛКННЯ ПРО ЗАМІНУ КРЕДИТОРА НАЯВНІ В МАТЕРІАЛАХ СПРАВИ ). Дане повідомлення надсилалось на адресу реєстрації позичальника 13.07.2021 та було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання ( трекінг – 0600208730557 ). Причини того, чому ОСОБА_1 не отримав на відділені даний лист, він не повідомляв, а вплинути на те, щоб він прийшов на відділення ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» не може та не наділений відповідними повноваженнями.

Тому, твердження позивача щодо неповідомлення боржника про вимогу кредитора є безпідставними, а доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч. 6 ст. 81 ЦПК України ).

На зв`язок із новим стягувачем ОСОБА_1 не виходив, вимоги проігнорував. Місце проживання, місце реєстрації він не змінював, оскільки дана адреса зазначена також у самій позовній заяві. А тому, причини невиконання ним своїх обов`язків, причини з яких він не виходив на зв`язок із новим стягувачем не відомі та не зрозумілі, адже навіть у випадку відступлення права вимоги до нового кредитора, обов`язки зі сплати коштів не зникають. Проте, ні вибулому стягувачу, ні новому стягувачу, кошти Позивач не повертав.

Укладений кредитний договір зі страхування життя позичальника не оскаржувався Позивачем весь час його існування. Так як кредитний договір від 13.12.2016р. не оскаржений, визнаний недійсним та не е нікчемним, а тому підлягає виконанню.

До того ж. чинним законодавством прямо передбачено право стягувача на стягнення заборгованості в позасудовому порядку, шляхом звернення до нотаріуса.

Позичальник шляхом оскарження виконавчого напису уникає відповідальності від виконання зобов`язань перед кредитором, порушуючи право стягувана на примусове виконання зобов`язання боржником, оскільки добровільно він його не виконує.

Виконавчий напис вчинено 27.01.2020 року стягнення заборгованості проводиться по 31.10.2019 року, а тому загальний строк позовної давності не пропущений.

Для стягнення штрафів, пені, комісій встановлено строк позовної давності в один рік, а тому кінцевою датою в межах позовної давності щодо їх стягнення є 31.10.2020 року.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені ).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, у ОСОБА_1 дійсно наявна заборгованість, виконавчий напис вчинено щодо чинного кредитного договору, оскільки добровільно зобов`язання ОСОБА_1 не виконувались, при вчинені виконавчого напису приватним нотаріусом були дотримані вимоги ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та «Переліку…» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, а тому просимо відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» отримав Ухвалу про залучення правонаступника відповідача разом із позовною заявою 23.12.2021р. Ухвала суду разом із повісткою та позовною заявою була отримана на електронну пошту.

Прохав:

1. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - в повному обсязі.

2. Розгляд справи № 545/130/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню здійснити за відсутності представника відповідача.

Треті особи заздалегідь повідомлялись належним чином про день та час розгляду справи, про що маються докази у справі у вигляді поштових повідомлень з відмітками про отримання судових повісток та повернутої до суду кореспонденції з відміткою пошти щодо причин невручення. Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності не з`явившихся, належно повідомлених відповідача і третіх осіб по наявним матеріалам справи згідно ст. 223, 280-281 ЦПК України.

Судом встановлено всі обставини, на які послався в позові позивач і вони підтверджуються матеріалами справи на а. с. 5 –8 та наданими приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області - Гречин Н.В. на виконання ухвали суду від 08.07.2021 року копіями матеріалів виконавчого провадження № 61855558.

Суд, дослідивши докази, якими обґрунтовується позов, вважає, що позов підлягає задоволенню відповідно до ст. 8, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначених позивачем обставин.

Підпунктами 3.1, 3.2 глави 16 «Порядку вчинення дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком..» документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів.

Такими документами, згідно «Переліку..», є нотаріально посвідчена угода, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. При цьому, згідно п.1 цього «Переліку…» для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, із вказаних норм права вбачається, що така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.

Суд вважає, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису у порушення вимог вищеназваних нормативних актів, не була перевірена безспірність заявлених вимог.

Керуючись ст. 4, 10, 43, 49, 77, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-281, 288, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 8, 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 368 від 27.01. 2020 вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 24 955 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко