Ухвала суду № 103321335, 14.02.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1338/22

2-а/357/80/22

У Х В А Л А

14.02.2022 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Кравчука Олександра Анатолійовича командира взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Біла Церква УПП Київської області ДПП, Управління державного казначейства у Київській області про оскарження дій працівника поліції,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області поштовим відправленням надійшла позовна заява ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Кравчука Олександра Анатолійовича командира взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Біла Церква УПП Київської області ДПП, Управління державного казначейства у Київській області, в якому останній просив суд:

1. Визнати дії працівника поліції ОСОБА_2 незаконними, а саме:

- визнати зупинку 12.10.2021 року о 11:18 транспортного засобу Daewoo Sens (номерний знак – НОМЕР_1 ) по дорозі Київ-Одеса М05, 78 км - в напрямку м. Київ незаконною;

- визнати акт складання постанови серії БАА № 471851 від 12.10.2021 року незаконним.

2. Визнати позивача ОСОБА_1 потерпілим від незаконних дій працівника поліції.

3. За рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодувати моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., а також стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2199,67 грн.

4. Зобов`язати РУП ГУ НП в Київській області, вул. Привокзальна, 3, м. Біла Церква, Київської області:

- невідкладно зареєструвати в єдиному реєстрі досудових розслідувань злочини працівника поліції Кравчука А.О., а саме: самовправство, що підпадає під дію статті 356 КК України, та перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, що підпадає під дію статті 365 КК України;

- визнати гр.. ОСОБА_1 потерпілим від злочинів, передбачених ст. ст. 356, 365 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 18 КАС України, дана справа була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду як справа позовного провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2022 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І.

З контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді убачається, що 09 лютого 2022 року дана справа була отримана суддею.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 з додатками, проаналізувавши положення чинного законодавства, суддя дійшов висновку, що він позбавлений можливості відкрити провадження у справі з наступних підстав.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у ст. 160 і 161 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1 – 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Так, приписами п.п. 2,8,11 ч. 5 ст. 160 КАС України визначено що в позовній заяві зазначаються:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всупереч зазначеному, позивачем в позовній заяві не зазначно реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта громадянина України - позивача, відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідачів; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Пунктом 4 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

За змістом норм ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У контексті з наведеним, суд наголошує, що у публічно-правових спорах, особа повинна звернутися до суду із належним способом захисту. При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Таким чином, позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позивачем не дотримано вищезазначених вимог адміністративного судочинства.

Так, в п. 1 прохальної частини позивачем позовні вимоги сформульовані всупереч визначеним процесуальним законом способам судового захисту (зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень).

відповідно до положень частин 2-3 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відносно позовних вимог викладених в п.2 та п. 3, слід зазначити що загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правових нормах: ст. 56 Конституції України; ст. ст 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За нормами п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, п. 2 та п. 3 прохальної частини позову є є передчасними, оскільки вимогу про стягнення матеріальної та моральної шкоди позивач може заявити коли провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позовна ж вимога викладена в п. 4 прохальної частини є взагалі не зрозумілою, оскільки ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Частиною четвертою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно до п.5. ч.1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Чинним законодавством визначено право органу, якому адресоване відповідне звернення, приймати в тому числі і рішення про відмову в задоволенні звернення. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України. Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Виходячи зі змісту статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства полягає у захисті прав, свобод та інтересів особи у публічно-правових відносинах; забезпечення дотримання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства, а не втручання в його дискреційні повноваження з метою спонукання прийняти певне рішення.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно визначитись з якими позовними вимогами він звертається до суду.

Частина 1 ст. 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно – правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно – владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 6 ст. 4 КАС України).

Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 1 та ч. 2 ст. 222 КУпАП).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 122 КУпАП інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме – від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.

Отже, використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з позову, позивач одним з відповідачів у даній справі зазначив старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 командира взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Біла Церква УПП Київської області ДПП.

Проте, в даному випадку інспектор поліції не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом, оскільки належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ( якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 2, 4 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.п.5.26 Національного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, затверджений наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом»; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Аналогічна правова позиція висвітлена в рішенні ВС/КГС у справі №904/8549/17 від 11 липня 2018 року, а саме, що незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказами у справі і є підставою для скасування судового рішення.

Всупереч вищевикладеному, позивачем додано до позовної заяви копії письмових доказів, які незавірені належним чином, а саме, не містять відмітку "Згідно з оригіналом", особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище; дату засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною другою ст. 133 ЦПК України, встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 грн.00 коп.

Отже, за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2021 році належить сплачувати судовий збір у 496,20 грн. ( 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Всупереч наведеному, позивачем до позовної заяви не надано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Окремо суддя звертає увагу позивача, що приписами ч. 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, у силу ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

З позовної заяви та додатків вбачається, що постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення ухвалена 12 жовтня 2021 року та вручена позивачу в цей же день, а до суду позивач з позовом звернувся лише 30 січня 2022 року, отже, останнім було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішень (постанов) суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску до суду позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи поважність причини, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторонни і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій (Ухвала ВАС України від 22.02.2011р.).

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

З огляду на вищевикладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 з додатками не відповідає вищевказаним вимогам положень ст.ст. 160, 161 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви слід визначитись зі своїми позовними вимогами та надати суду позовну заяву в новій редакції, яка повинна містити:

- реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта громадянина України - позивача, відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти відповідачів;

- зазначення належного відповідача по справі: його повне найменування та відомості зазначені в п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України;

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- позовні вимоги приведені у відповідність до визначених процесуальним законом способів судового захисту з урахуванням зауважень судді;

- належним чином засвідчені копії письмових доказів (додатків до позовної заяви). Роз`яснити, що засвідчені належним чином документи повинні містити: відмітку "Згідно з оригіналом", особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище; дату засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису;ї

- заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску;

- оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 496,20 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір в розмірі зазначеному в ухвалі має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Київ. обл/Білоцерків. міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 188999980313101206000010776, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *,101;____(код) Судовий збір, за позовом _____ (ПІБ) Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Позовну заяву в новій редакції надати для суду та примірники для відповідачів по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишену без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 160, 169, 171, 243, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Кравчука Олександра Анатолійовича командира взводу № 2 роти № 1 БПП у м. Біла Церква УПП Київської області ДПП, Управління державного казначейства у Київській області про оскарження дій працівника поліції, – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяО. І. Орєхов